Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.520.43 + Р457.465.520.56

Рубрики:

Хірургічне лікування жовчнокам'яної хвороби (холелітіазу)

Хірургічне лікування обтураційних жовтяниць

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше виявлено значні порушення процесів перекисного окиснення ліпідів і зв'язаної з ними системи антиоксидантного захисту організму в осіб похилого та старечого віку, хворих на гострий калькульозний холецистит. Доведено, що ступінь прояву даних порушень прямо пропорційно корелює з важкістю перебігу патологічного процесу та є одним з індикаторних критеріїв, що відображають стан морфофункціональних змін у стінці жовчного міхура та вираженість деструкційних змін у ньому. Вивчено особливості морфогістологічних змін печінки у разі гострого та хронічного калькульозного холециститу у хворих похилого та старечого віку у порівнянні з аналогічним захворюванням пацієнтів молодої вікової категорії. Визначено оптимальні терміни операційного лікування хворих похилого та старечого віку на гострий калькульозний холецистит з урахуванням результатів вивчення перебігу запального процесу в жовчному міхурі.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 104 хворих на гострий та 50 - на хронічний калькульозний холецистит. Встановлено значні порушення в системі показників перекисного окиснення ліпідів у осіб літнього та старечого віку, хворих на гострий холецистит, що є індикаторними критеріями триваючого запального процесу в жовчному міхурі та вказують на необхідність медикаментозної корекції.

У 550-ти хворих вивчено особливості клінічної картини та динаміки запального процесу за гострого калькульозного холециститу. Визначено, що в пацієнтів старшого віку (60 років і старше) спостерігається невідповідність клінічної картини і морфологічних змін у жовчному міхурі, що передбачає більш пізні (10 - 14 днів) планові оперативні втручання.

Розглянуто питання професійної підготовки студентів стоматологічного факультету основним аспектам десмургії. Вказано значення у формуванні майбутнього лікаря-фахівця навчання його основним медичним маніпуляціям та процедурам, серед структури яких десмургія посідає вагому роль. Відтворено алгоритми проведення практичних занять в адаптованих до навчального процесу схемах. Вказано структурну складову основних підрозділів хірургічного напрямку, що забезпечують даний процес. Десмургія, як розділ загальної хірургії, вивчає пов'язки, призначені для різної мети, головним чином для закріплення або утримання на необхідний термін перев'язувального матеріалу на рані або ділянці пошкодження. Знання десмургії необхідне лікарю будь-якого фаху для надання першої медичної допомоги потерпілим. Майже половина хворих, які звертаються за допомогою у хірургічне відділення, одержали травму або ускладнення спричинене травмою. Тому, від знання клініки та діагностики, вміння своєчасно надати адекватну першу допомогу і визначення показів до спеціалізованої допомоги, залежить результати лікування та відновлення працездатності травмованих хворих. Необхідно теоретично знати та володіти рядом практичних навичок з надання першої допомоги у випадку переломів та травм: будь-яка рана має свої особливості, які необхідно враховувати під час надання допомоги, а проведення перев'язок в чистій та гнійній перев'язочній є дуже відповідальною хірургічною маніпуляцією. Для цього необхідна як теоретична, так і практична підготовка. Практичний досвід сучасної медицини вказує на те, що власне практичні навики роботи в перев'язочній повинні бути відшліфовані до автоматизму, що значно зменшує ризик поширення внутрішньомолекулярної інфекції та сприятиме якнайшвидшому видужанню пацієнта.

Відображено основні принципи трансформування загальних засад Болонського процесу в аспекті підготовки майбутніх лікарів стоматологів під час проходження практики по догляду за хворими на кафедрі хірургії стоматологічного факультету. Розкрито основні питання адаптації навчального процесу з урахуванням досвіду проведення навчально-виховного статусу та набутих знань, професійних навичок і необхідного компоненту основних складових моментів хірургічної майстерності. Підкреслено важливість здобутої під час навчального процесу інформації для встановлення стабільних знань та клінічного мислення, що повинна закріплюватись контролем практичних навиків та вмінь. Мотивовано вивчення даного розділу хірургії як спонукаючого фактору до найбільш повного та досконалого оволодіння матеріалу з набуттям елементів професійних вмінь. Сучасна система освіти покликана формувати у студента-стоматолога, як майбутнього компетентного фахівця, творчого вирішення поставлених перед ним завдань. Вагомою складовою ланкою даного етапу є вміння особи творчо мислити, адаптовано оцінювати кожну ситуацію зокрема. Основну частину практично-орієнтованих занять побудовано на роботі з хворими або в моделюванні конкретизованих ситуацій у разі розв'язання типових задач та тестових завдань. Наведено схеми оцінювання знань.

Розглянуто тактичні складові комплексного лікування пацієнтів на перфоративну виразку шлунка та дванадцятипалої кишки. Дана група пацієнтів вимагає від хірурга швидкого реагування стосовно діагностики та проведення об'єму оперативного втручання з урахуванням локалізації наявної перфорації з моменту її настання та встановлення комплексної оцінки загального стану хворого. Проаналізовано результати комплексного лікування 68 хворих з перфоративною виразкою шлунка (22) і дванадцятипалої кишки (46). Проведене передопераційне ультразвукове обстеження надало змогу визначити наявність вільної рідини в черевній порожнині у 89 %, а оглядова рентгенографія черевної порожнини підтвердила наявність вільного повітря в ній у 63 випадках (93 %). Застосовано принцип диференційованого хірургічного лікування. Госпіталізовано пацієнтів: до 24 год з моменту захворювання - 65 (96 %), після 24 год - 3 (4 %). Терміни пізньої госпіталізації становили 19,2 %. У 42 хворих проведено висічення виразки з пілоропластикою по Гейнеке-Мікулічу і передньою селективною ваготомією. Виконано висічення виразки з пілоропластикою без ваготомії у 4 хворих. Ушивання перфоративного отвору проведено у разі розлитого гнійного перитоніту у 15 % пацієнтів, у вкрай запущених випадках, що передбачає мінімізацію об'єму і часу оперативного втручання. Післяопераційна летальність склала 4 %. У разі проривної виразки дванадцятипалої кишки за сприятливих умов її висікають з радикальною дуоденопластикою та ваготомією.

Вивчено процеси перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту у 107 хворих старших вікових груп на гострий калькульозний холецистит прооперованих за допомогою традиційного методу та шляхом лапароскопічної холецистектомії. Виявлено, що показники ендотоксикозу в доопераційному періоді вказують на продовження запального процесу за відсутності клініки.

Проведено дослідження морфологічної картини печінки в 30 хворих на гострий (10 випадків - пацієнти похилого і старечого віку і 10 випадків - пацієнти молодого віку) і хронічний (10 випадків - пацієнти похилого і старечого віку) калькульозний холецистит. У пацієнтів старшого віку визначено змішаний реактивний гепатит, при якому відбуваються поєднані запальні зміни всередині часточок і в портальних трактах. У молодих пацієнтів при гострому холециститі виявляються ознаки гепатиту переважно лобулярної локалізації. Гепатоцити пошкоджуються в однаковому ступені, але в молодих пацієнтів з'являється велика кількість клітин з поліплоїдними ядрами, що нехарактерно для гепатоцитів в осіб молодого віку.

Вивчено процеси зсідальної, протизсідальної систем крові, окремих лабораторно-інструментальних показників у 104-х хворих на гострий та 50-ти хворих на хронічний калькульозний холецистит, прооперованих традиційним методом і шляхом лапароскопічної холецистектомії. Виявлені порушення в доопераційний період прогностично вказують на тривалий запальний процес у жовчному міхурі.

Вивчено ферментний спектр сироватки крові, що характеризує функціональний стан печінки та мембран гепатоцитів, у 104-х хворих на гострий та 50-ти хворих на хронічний калькульозний холецистит, прооперованих традиційним методом і шляхом лапароскопічної холецистектомії.

Проаналізовано результати обстеження за допомогою ультрасонографічного сканування та езофагогастродуоденоскопії 104 хворих на гострий та 50 хворих на хронічний калькульозний холецистит. Встановлено значення ультрасонографії під час вибору хірургічної тактики та об'єму операції за умов супровідної патології у пацієнтів різних вікових груп при гострому калькульозному холециститі. Діагностична інформаційність методу становить 97,2 %, що позитивно впливає на результати операційного лікування.

Обговорено питання професійної підготовки та мислення студентами стоматологічного факультету фаху хірургії. Представлено особливості проведення практичних занять за умов кредитно-модульної системи. Вказано актуальність проблеми розвитку професійної мови. Розглянуто основні принципи формування у свідомості студента необхідних професійних термінологій, навиків, а також стандартизованих методик, що необхідні у їх професійній діяльності. Відображено необхідні мотивуючі дані у процесі формування професійної термінології в студентів стоматологічного факультету.

Обстежено 160 хворих з діабетичною ангіопатією нижніх кінцівок I - IV ступенів. Морфологічні зміни в разі діабетичної ангіопатії нижніх кінцівок характеризуються прогресуючою перебудовою м'язів та їх судин у бік звуження просвіту судин, облітерації, потовщення всіх елементів судинної стінки, жирового переродження міофіламентів, із заміною їх волокнистими структурами, деструкцією органел. Третій ступінь діабетичної ангіопатії можна вважати граничним, за якого ще відбуваються регенеративні процеси. Четвертий ступінь супроводжується розвитком дегенеративних, незворотних змін у кінцівці та зривом компенсаторних можливостей.

В огляді літератури відображено сучасні уявлення про етіологію та патогенез гострого калькульозного холециститу в осіб похилого та старечого віку. Наведено нові дані про роль вікового фактора, супровідної патології та значення показників перекисного окиснення ліпідів у розвитку даного захворювання.

Надано результати лікування 154 хворих різних вікових груп на гострий та хронічний калькульозний холецистит. Діагноз встановлено на підставі аналізу клінічних ознак захворювання, даних лабораторних та спеціальних обстежень, лапароскопії та інтраопераційної ревізії. Стан жовчного міхура оцінено за допомогою ультрасонографії. Спеціальні методи дослідження включали визначення в сироватці крові продуктів перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи захисту організму, активність амінотрансфераз, гістоструктурних змін в печінці хворих, білоксинтезувальну та енергозабезпечуючі функції організму. Аналіз вказаних компонентів показав їх значні зміни в групі хворих старечого та похилого віку, виявив їх прогностичне значення в перебігу гострого холециститу.

Розглянуто роль навчання студентів-стоматологів догляду за хірургічними хворими в контексті формування професійних навичок. Розглянуто принципи догляду за хворими хірургічного профілю в до- та післяопераційному періодах, з урахуванням основних методів обстеження даної групи хворих та особливостей методик оперативних втручань. Виведено основні алгоритми догляду за хворими хірургічного профілю.

Відображено принципи проведеного комплексного лікування пацієнтів із гострим панкреатитом. Усі пацієнти потребують ретельного спостереження з повторними лабораторними та інструментальними дослідженнями і комплексною оцінкою стану. У 28( 18,3 %) виявлено конкременти в жовчному міхурі, з них холедохолітіаз - у 18 (11,8 %). Деструктивні форми панкреатиту діагностовано у 14,6 %. Застосовано принцип диференційованого хірургічного лікування. Пріоритетним напрямком було використання мініінвазивних методик - проведення ендоскопічної папілосфінктеротомії, літоекстракції з подальшою лапароскопічною холецистектомією. У 12 (7,8 %) з біліарним некротичним гострим панкреатитом, де причиною патології був холедохолітіаз, провели ендоскопічну папілосфінктеротомію з літоекстракцією та лаважем холедоха. У подальшому на другому етапі пацієнтам проведено лапароскопічну холецистектомію після стабілізації їх загального стану через 14 - 16 діб. У 6 (3,9 %) мініінвазивні методи по ліквідації обтурації жовчовивідних шляхів були неефективними. Післяопераційна летальність - 15 %. Хірургічна тактика ведення пацієнтів із застосуванням мініінвазивних методик є більш пріоритетною і ефективною.

Наведено складові структури Болонського процесу з огляду оцінювання знань студентів під час проведення підсумкового модульного контролю у майбутніх лікарів стоматологів на кафедрі хірургії стоматологічного факультету. Вказано засоби проведення практичних занять із використанням теоретичного опитування, ситуаційних задач та тестового контролю. Показано значення наочності та безпосередньої участі студентів у процесі відпрацювання практичних навиків і вмінь. Наведено приклади оцінювання студентів за бальною шкалою із вказанням максимального і мінімального критерію оцінювання знань. Вирішення поставлених до виконання тестових завдань та практичних навиків надає можливість оцінити якість підготовки майбутнього фахівця, а також здатність його самостійно, адаптовано та професійно використовувати їх у практичній діяльності.

Висвітлено дані літератури стосовно проблеми гострих порушень мезентеріального кровообігу, наведено основні аспекти патогенезу, сучасну класифікацію, методи лабораторної та інструментальної діагностики та лікування гострих порушень мезентеріального кровообігу.