Індекс рубрикатора НБУВ: Р362

Рубрики:

Дозиметрія іонізуючого випромінювання у діагностиці та терапії

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р411.022.2

Рубрики:

Мієлоїдні лейкози

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361 + Р126

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на організм (медична радіобіологія)

Радіаційна гігієна

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-522 + Р56-53

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р411.022.3-3 + Р569.411-3

Рубрики:

Лімфатичні лейкози

Пухлини кісткового мозку і крові

Шифр НБУВ: Ж69917 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р411.022.3 + Р569.411

Рубрики:

Лімфатичні лейкози

Пухлини кісткового мозку і крові

Шифр НБУВ: Ж69917 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361 + Р514.16

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на організм (медична радіобіологія)

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна). Вірусні гепатити А, В, С та інші

Шифр НБУВ: Ж69917 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.626.334.1

Шифр НБУВ: Ж14378 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Система р53-опосередкованого апоптозу є важливою ланкою патогенезу хронічної лімфоцитарної лейкемії (ХЛЛ), а інактивація гена р53 асоційована з агресивними формами захворювання. Поліморфізм у кодоні 72 гена р53 (rs1042522), який призводить до заміни однієї амінокислоти у складі молекули, змінює функціональну активність білка. Мета роботи - дослідити вплив поліморфізма rs1042522 на появу мутацій р53 у хворих на ХЛЛ. Обстежено 242 хворих на ХЛЛ, визначення поліморфізму rs1042522 і мутацій р53 проведено за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції та секвенуванням. Асоціацій клінічних даних на момент постановки діагнозу з поліморфізмом rs1042522 не виявлено, однак у носіїв генотипу Pro/Pro був підвищений ризик появи мутацій р53 після терапії (OR = 17,75; 95 % CI 3,9 - 30,74; p = 0,001). Висновок: визначення поліморфізму у кодоні 72 гена р53 може бути використано як фактор ризику розвитку мутацій р53 у хворих на ХЛЛ.

Мета роботи - встановити значення поліморфізмів генів p5-опосередкованого апоптозу (TP53 кодон 72 Arg/Pro, p21 кодон 31 Ser/Arg, MDM2 SNP309) для виникнення хронічної лімфоцитарної лейкемії (ХЛЛ) в осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання (ІВ) внаслідок Чорнобильської катастрофи. Визначення поліморфізмів p53-опосередкованого апоптозу проведено у 320 хворих на ХЛЛ B-клітинного походження: 107 опромінених внаслідок Чорнобильської катастрофи пацієнтів, 213 хворих на ХЛЛ, які не мали в анамнезі впливу ІВ, 73 осіб без наявності онкологічних та онкогематологічних захворювань, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та 72 мешканців м. Київ без впливу ІВ в анамнезі. Визначення поліморфізмів p53-опосередкованого апоптозу проводили за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції з наступною рестрикцією. Розподіл генотипів у хворих на ХЛЛ не відрізнявся від контролю, за винятком зменшення частоти гомозигот Arg/Arg TP53 серед хворих на ХЛЛ (p = 0,01). У порівнянні з неопроміненими хворими на ХЛЛ, у підгрупі хворих, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, знайдено збільшення частоти поліморфної алелі гена p21 (p = 0,033), насамперед у комбінації з алеллю Arg (генотипи Arg/Arg і Arg/Pro) гена TP53 і генотипом ТT SNP309 гена MDM2 (p = 0,009). Висновок: проведено попередні дослідження свідчать про вірогідний внесок поліморфізму rs1801270 гена p21 в патогенез ХЛЛ у осіб, які зазнали впливу ІВ. Впливу поліморфізмів rs1042522 гена TP53 та SNP309 гена MDM2 на ризик розвитку ХЛЛ у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС не виявлено.

Мета роботи - встановити частоту розвитку мутацій гена NOTCH1 у хворих на хронічну лімфоцитарну лейкемію (ХЛЛ), які зазнали впливу іонізуючого випромінення (ІВ) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, для зэясування вірогідного внеску в патогенез радіаційно-асоційованих форм захворювання. Визначення мутацій гена NOTCH1 за методом полімеразної ланцюгової реакції з наступним секвенуванням продуктів реакції проведено у 201 раніше нелікованого хворого на ХЛЛ B-клітинного походження: 88 опромінених внаслідок Чорнобильської катастрофи і 113 пацієнтів контрольної групи. Мутації гена NOTCH1 виявлено у 13,4 % із 201 обстежених пацієнтів, переважно серед хворих з немутованим статусом генів варіабельних дільниць важких ланцюгів імуноглобулінів (IGHV) (p = 0,001). Групи обстежених хворих не розрізнялись за статтю, віком, стадією захворювання, мутаційним статусом IGHV генів. Однак, в групі постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС знайдено достовірно нижчу частоту мутацій гена NOTCH1 (6,8 % проти 18,6 %; p = 0,015), ніж у неопромінених хворих. Крім того, в контрольній групі кількість NOTCH1 мутацій збільшувалась у хворих, які потребували початку лікування, у порівнянні з хворими, обстеженими за діагностики захворювання (p = 0,012), а в основній - залишалась на однаковому рівні (p = 0,317). Під час аналізу клінічних даних всіх пацієнтів наявність мутацій NOTCH1 було асоційовано зі стадією захворювання, більш високим ініціальним лейкоцитозом, більш стислими періодами до початку терапії та безрецидивного виживання. Висновок: одержані результати підтвердили негативне прогностичне значення мутацій гена NOTCH1, однак не виявили їх суттєвого внеску у розвиток ХЛЛ в групі постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.

Мета дослідження - визначеня особливостей розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) на основі аналізу взаємодії радіаційних і нерадіаційних факторів ризику, поліморфізмів rs966221 гену фосфодіестерази (PDE) 4D. Обстежено 397 чоловіків з ІХС, із яких 274 - УЛНА на ЧАЕС 1986 - 1987 рр. та 123 неопромінені особи, вік яких складав (66 +- 10) та (69 +- 11) років відповідно. В програму дослідження входили клінічне обстеження, електрокардіографія (ЕКГ), добове моніторування ЕКГ, ЕКГ з навантажувальним тестуванням, еходопплеркардіографія, аналіз ліпідного спектра сироватки крові, полімеразна ланцюгова реакція з рестрикцією продуктів реакції, ретроспективний аналіз медичної документації. Діагноз ІХС або його підтвердження здійснювалось відповідно до стандартів діагностики, прийнятих в Україні. Всі УЛНА до участі в аварійних роботах не хворіли на ІХС. Згідно з аналізом таблиць спряженості, в УЛНА і неопромінених осіб носійство генотипу ТТ збільшувало ризик розвитку інфаркту міокарда (ІМ) в 2,5 разу у порівнянні з носіями генотипів CC та CE. Застосування методу Каплана - Мейера показало, що половина УЛНА с генотипом TT захворіла на ІМ до досягнення 64 років, тоді як с іншими генотипами - до 78,7 року. В контрольній групі за умови носійства генотипу TT вірогідне збільшення нагромадженої частки пацієнтів з ІМ починалося з 60-річного віку. У порівнянні з неопроміненими пацієнтами УЛНА в середньому захворювали на ІХС на 9,4 року раніше. За допомогою аналізу пропорційних ризиків (регресія Кокса) було встановлено, що в УЛНА ризик розвитку ІХС був в 3,9 разу вищим, ніж у неопромінених осіб. Тютюнокуріння і надлишкова маса тіла мали втричі менший, але вірогідний ризик - 1,4 і 1,3, відповідно. Носійство генотипу TT у порівнянні з генотипами CC та CT гена PDE4D в 1,8 разу підвищувало ризик розвитку інфаркту міокарда як в УЛНА, так і в контролі. Висновки: на ризик розвитку ІХС впливали радіаційний чинник і факт участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також нерадіаційні фактори - тютюнопаління та надлишкова маса тіла. На ризик розвитку ІМ в УЛНА та неопроміненому контролі впливав тільки один фактор - носійство генотипу TT гену PDE4D. У післяаварійному періоді в УЛНА із генотипом TT ІХС розвивалася на 6 років раніше, ніж у пацієнтів с генотипами CC та CT.

Мета дослідження - вивчення особливостей структурно-функціонального стану серцево-судинної системи в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) з ішемічною хворобою серця (ІХС) та різними генотипами rs966221 гена фосфодіестерази 4D (PDE4D). Обстежено 121 УЛНА з ІХС та 63 хворих на ІХС, які не зазнали впливу іонізуючого випромінювання. Стандартизоване обстеження включало ехо-допплеркардіографічне дослідження (ЕхоКГ) з використанням Diagnostic Ultrasound System DS-N3 (Mindray). Поліморфізм rs966221 PDE4D визначали за методом полімеразної ланцюгової реакції з наступною рестрикцією продуктів реакції. Розподіл генотипів PDE4D в УЛНА був наступним: CC генотип - 42, CT генотип - 49 та TT генотип - 30 осіб. В контрольній групі носіями тих же генотипів були 27, 21 та 15 осіб відповідно. Всі ЕхоКГ-показники в УЛНА та неопромінених хворих вірогідно не відрізнялись. У носіїв генотипу TT обох груп частка хворих зі збільшеним індексом маси міокарда була найвищою (82,9 %) у порівнянні з генотипом CC (78,4 %) та CT (71,4 %). Концентричний тип гіпертрофії лівого шлуночка зустрічався у 54,9 % пацієнтів з генотипом CC, 51,8 % з CT - 45,7 % з TT, а ексцентричний - у 23,5; 21,4 і 37,1%, відповідно. Відносне число осіб з підвищеним індексом кінцевого діастолічного об'єму у носіїв генотипу CC було 27,5 %, генотипу CT - 26,8 % і генотипу TT - 40 % (p >> 0,05). Збільшення індексу кінцевосистолічного об'єму відзначено у 27,5; 30,4 і 28,6 %, а зниження фракції викиду - у 15,7; 23,2 і 22,9 % пацієнтів відповідно. Найбільша кількість осіб з порушенням діастолічної функції була серед хворих на ІХС носіїв TT генотипу (75 %), у порівнянні з даними за генотипу CC (66,7 %) і CT (42,9 %). Висновки. У хворих з однаковим генотипом, як УЛНА, так і неопромінених осіб, практично були відсутні відмінності показників, що характеризують структурно-функціональний стан міокарда лівого шлуночка (ЛШ). Під час аналізу змін структури міокарда ЛШ відзначено особливість: у хворих з генотипом TT частіше зустрічався ексцентричний тип гіпертрофії ЛШ, а з генотипом CC - концентричний. У третини пацієнтів з генотипами CC і CT спостерігалося порушення систолічної функції ЛШ, у носіїв генотипу TT їх число досягало 40 %. Діастолічна дисфункція також виявлялася частіше у пацієнтів з генотипом ТТ у порівнянні з генотипом CC і CT.

Представлено сучасні дані щодо впливу мутацій гена NOTCH1 на розвиток хронічної лімфоцитарної лейкемії: їх розповсюдженість, методи виявлення, асоціація з клінічним перебігом захворювання, прогностичне значення та нові підходи до терапії хворих з мутаціями.

Порушення психічного здоров'я постраждалих осіб є одним з важливих медичних наслідків Чорнобильської аварії. Відомо також, що в реалізації патогенезу депресивних станів суттєва роль належить гену транспортера серотоніну (SLC6A4). Мета роботи - встановити вплив поліморфних варіантів гена SLC6A4 на частоту виявлення депресивних станів у групі учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) у віддаленому періоді після Чорнобильської катастрофи. Дослідження проведено в групі 59 постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, розподілених на дві групи (без депресії та з депресивною симптоматикою). Діагностика депресивних розладів базувалась на комплексній оцінці скарг обстежених, даних клініко-психопатологічного дослідження, показниках шкали самооцінки депресії Зунга (SDS), короткої психіатричної оціночної шкали (BPRS), опитувальника загального здоров'я (GHQ-28). З мононуклеарів периферичної крові виділяли ДНК, поліморфізм 5-HTTLPR визначали за методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Депресивну симптоматику частіше було виявлено серед реконвалесцентів гострої променевої хвороби (ГПХ), ніж в УЛНА без ГПХ в анамнезі: (p = 0,006). Виявлено тенденції до асоціації отриманої дози зовнішнього опромінення з кількістю балів за шкалою SDS (r = 0,284; p = 0,043), сумою балів за шкалою BPRS (r = 0,686; p = 0,001), наявністю депресії (r = 0,323; p = 0,017) та її тяжкістю (r = 0,273; p = 0,051). Серед обстежених УЛНА у порівнянні з великою групою європейців без психічних відхилень виявлено збільшення кількості носіїв генотипу S/S SLC6A4 (p = 0,03). Тільки для носіїв генотипу S/S виявлено зворотну асоціацію між розвитком депресії та віком пацієнта: r = -0,503 (p = 0,033), між розвитком депресії та часом від аварії на ЧАЕС: r = -0,581 (p = 0,011), а також позитивну кореляцію розвитку депресії з дозою опромінення: r = 0,515 (p = 0,025). Серед осіб віком 55 років і старше розвиток депресії був асоційований зі зниженням частоти високофункціонального генотипу LА/LА до 4,76 % проти 31,25 % за відсутності депресивних рис (p = 0,042). В групі більш молодих пацієнтів розподіл генотипів залежно від ознак депресії не розрізнявся (p = 0,476). Висновок: пілотний аналіз розподілу генотипів гена SLC6A4 за поліморфізмами 5-HTTLPR і rs25531 в групі УЛНА показав перспективність подальших досліджень внеску генотипів LА/LА і S/S в розвиток депресивних станів в комбінації з дією радіаційного чинника.

Мета роботи - апробувати метод полімеразної ланцюгової реакції з наступним рестрикційним аналізом для визначення rs2124594 і подальшого дослідження внеску у розвиток хронічної лімфоцитарнолї лейкемії (ХЛЛ) у післячорнобильський період. Визначення генотипів за поліморфізмом rs2124594 проведено у 109 хворих на хронічну лімфоцитарну лейкемію (ХЛЛ) B-клітинного походження, в тому числі 53 опромінених внаслідок Чорнобильської катастрофи. Розподіл генотипів у хворих на ХЛЛ порівняно з групою практично здорових осіб європейського походження (дані 1000 Genomes Project). Валідність апробованого методу підтверджено прямим секвенуванням. Встановлено підвищення ризику розвитку ХЛЛ за носійства поліморфної алелі СC(OR = 2,37; 95 % CI 1,50 - 3,73; p = 0,003) та генотипу CT (OR = 2,10; 95 % CI 1,38 - 3,21; p = 0,0012). Розподіл генотипів серед опромінених і неопромінених хворих на ХЛЛ не розрізнявся. Висновки: підтверджено асоціацію поліморфних варіантів у ділянках 127180736 і 127183014 хромосоми 8q24 поблизу гена c-MYC з ризиком розвитку ХЛЛ. Модифікуючого внеску іонізуючого випромінення на реалізацію генетичної схильності до ХЛЛ, зумовленої поліморфними варіантами rs2124594, в даному пілотному дослідженні не виявлено.

Розроблено методику вибору кроку дискретизації вимірюваного параметра за часом, яка надає змогу забезпечити необхідну точність одержання інформації. Проведено реалізацію її алгоритму засобами програмного пакета Matlab. Доведено ефективність застосування цієї методики під час обробки реальних вимірювальних сигналів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410 + Р361.0

Рубрики:

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Дія іонізуючого випромінювання на серцево-судинну і лімфатичну системи

Шифр НБУВ: Ж69917 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - проаналізувати спектр мутацій генів TP53, NOTCH1 та SF3B1 у хворих на хронічну лімфоцитарну лейкемію (ХЛЛ), які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, для з'ясування можливих зв'язків між іонізуючим випромінюванням (ІВ) та ХЛЛ. Мутації генів TP53, NOTCH1 та SF3B1 досліджували шляхом прямого секвенування в основній групі 106 хворих на ХЛЛ, які зазнали впливу ІВ внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а також у контрольній групі 130 неопромінених хворих на ХЛЛ. Частота мутацій генів TP53 і SF3B1 суттєво не розрізнялась в обох групах і становила відповідно 11,3 і 10,0 % у основній та 12,7 і 11,5 % у контрольній групі. Водночас, частота мутацій гена NOTCH1 була нижчою у пацієнтів, які зазнали впливу ІВ (6,7 проти 17,7 % у контролі; p = 0,012). В основній групі частота мутації гена TP53 була однаковою у випадках з мутованими (11,1 %) і немутованими (11,8 %) генами варіабельних дільниць важких ланцюгів імуноглобулінів (IGHV), тоді як в контрольній групі виявлено тенденцію до збільшення частоти мутацій TP53 у хворих з немутованими IGHV генами у порівнянні з мутованими IGHV генами (14,1 та 5,6 %, p = 0,178). В основній групі мутації генів SF3B1 і TP53 майже у половини хворих зустрічались одночасно. Навпаки, в контрольній групі існувала взаємна ексклюзивність між наявністю мутацій генів SF3B1 і TP53 (p = 0,001). Серед пацієнтів з ХЛЛ, які зазнали впливу ІВ, виявлено 2 випадки з ідентичною рідкісною мутацією гена TP53 і заміщення c.665C >> T (Pro222Leu). Ця заміна, ймовірно, є вродженим поліморфізмом гена TP53, що може впливати на розвиток ХЛЛ під впливом ІВ. Висновок: попередні дані свідчать, що порушення гена TP53 задіяні у розвитку ХЛЛ у хворих, опромінених під час аварії на Чорнобильській АЕС, а також про можливий зв'язок вродженої чутливості до іонізуючого випромінювання, зумовленої поліморфними варіантами TP53, з впливом радіаційного опромінення і розвитком ХЛЛ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361 + Р645

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на організм (медична радіобіологія)

Окремі психічні хвороби

Шифр НБУВ: Ж69917 Пошук видання у каталогах НБУВ