На основі глибокого вивчення архівних матеріалів історико-педагогічної літератури проаналізовано, систематизовано й узагальнено напрями, зміст і форми освітньо-виховної діяльності київських просвітницьких товариств другої половини ХІХ-початку ХХ ст. Київські просвітницькі організації представлено як центри науково-педагогічної та освітньо-виховної роботи не тільки в регіоні, а й у Наддніпрянській Україні. Розглядається боротьба за поліпшення матеріального, культурно-освітнього становища вчителя, напрями та форми організації позашкільного життя дітей.

Розглянуто педагогічну думку Княжої доби та Козаччини (Х - XVIII ст.), епохи Просвітництва ХІХ ст. Висвітлено життєвий та творчий шлях Я.Мудрого, В.Мономаха - видатних державних діячів Київської Русі, Є.Прокоповича (1681 - 1736) - вченого, гуманіста, педагога, філософа, письменника, державного діяча, Г.С.Сковороди (1722 - 1794) - філософа, просвітителя, гуманіста, поета та педагога, М.О.Максимовича (1804 - 1873) - ученого-енциклопедиста, фахівця у галузі біології, історії, мовознавства й етнографії, педагога, першого ректора Київського університету та інших.

Рассмотрена педагогическая мысль Княжеской эпохи и Козачества (Х - XVIII ст.), периода Просветительства (ХІХ ст.). Освещен жизненный и творческий путь Я.Мудрого, В.Мономаха - выдающихся государственных деятелей Киевской Руси, Е.Прокоповича (1681 - 1736) - ученого, гуманиста, педагога, философа, писателя, государственного деятеля, Г.С.Сковороды (1722 - 1794) - философа, просветителя, гуманиста, поэта и педагога, М.А.Максимовича (1804 - 1873) - ученого-энциклопедиста, специалиста в области биологии, истории, языковедения и этнографии, педагога, первого ректора Киевского университета.

Висвітлено творчі біографії українських педагогів, які жили та працювали у XX ст. Серед них є досить знані особистості (М.С.Грушевський, А.Ю.Кримський, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський) репресовані, а також представники еміграції. Творчі біографії подано як єдиний історико-педагогічний процес.

Освещены творческие биографии украинских педагогов, которые жили и работали в XX в. Среди них есть достаточно знатные личности (М.С.Грушевский, А.Ю.Кримский, А.С.Макаренко, В.А.Сухомлинский) и такие, которые были запрещены, репрессированы, а также представители эмиграции. Творческие биографии представлены как единый историко-педагогический процесс.

Висвітлено соціально-економічні, суспільно-політичні та педагогічні причини, процесуальні аспекти та змістові складові реформування шкільної освіти на різних етапах її розвитку в Україні у ХХ ст. Проаналізовано особливості зародження реформування шкільної освіти в імперську добу (1899 - 1917), державно-громадського реформування в період Української національно-демократичної революції (1917 - 1920), розбудови шкільної системи освіти в УСРР (1919 - 1930), тенденції внутрішньосистемного реформування загальноосвітньої школи в УРСР за умов авторитарного суспільства (1930 - 1991).

Освещены социально-экономические, общественно-политические и педагогические причины, процессуальные аспекты и содержательные слагаемые реформирования школьного образования на разных этапах её развития в Украине в ХХ ст. Проанализированы особенности зарождения реформирования школьного образования в имперскую эпоху (1899 - 1917), государственно-общественного реформирования в период Украинской национально-демократической революции (1917 - 1920), развития школьной системы образования в УССР (1919 - 1930), тенденции внутрисистемного реформирования общеобразовательной школы в УССР в условиях авторитарного общества (1930 - 1991).

Цель работы - сравнительная оценка клинической эффективности различных подходов ("снизу вверх" и "сверху вниз") к лечению бронхиальной астмы (БА) средней тяжести у детей. В исследование были включены 50 детей со среднетяжелым течением астмы в возрасте от 6 до 15-ти лет, которых разделили на две группы. Пациентам 1-й группы в качестве стартовой терапии был назначен флутиказона пропионат (ФП) в дозе 200 мкг/сут в течение 12-ти недель, затем их переводили на терапию кромогликатом натрия в дозе 20 мг/сут (подход "сверху вниз"). Дети, вошедшие во 2-ю группу, в качестве стартовой терапии получали кромогликат натрия. Через 4 недели проводилась оценка эффективности лечения. Если начальный курс терапии признан успешным, больные продолжали получать этот препарат еще в течение 20-ти недель (подгруппа 2а). В случае недостаточной эффективности лечения кромогликатом натрия детям назначался ФП в течение 12-ти недель (подход "снизу вверх"), а затем их вновь переводили на терапию кромогликатом натрия (подгруппа 2б). Показано, что использование подхода "сверху вниз" при проведении базисной противовоспалительной терапии у детей со среднетяжелым течением БА является наиболее предпочтительным, поскольку обеспечивает достижение более стойкой ремиссии заболевания в короткие сроки, эффективное устранение постнагрузочного бронхоспазма и более значительное снижение уровня бронхиальной гиперреактивности. Все это обуславливает существенное улучшение качества жизни больных. Перевод детей с ФП на кромогликат натрия не приводит к утяжелению течения заболевания, снижению скоростных показателей выдоха и

существенному возрастанию уровня бронхиальной гиперреактивности у большинства больных.

Обгрунтовано в контексті суспільних і педагогічних детермінант періодизацію, характер, наступність реформування шкільної освіти в Україні у ХХ ст. Розроблено логіко-структурну модель як цілісний підхід до аналізу шкільних реформ, яка включає взаємопов'язані наукові складові (причини і цілі, принципи, напрями, хід, результати та наслідки, досвід шкільних програм). Висвітлено організаційні основи реформ школи як складові державної освітньої політики за схемою та механізми їх здійснення. Розкрито педагогічні засади шкільних реформ: трансформування принципів, на яких базуються реформи; напрями та результати, зокрема, найголовніші зміни в структурі, змісті шкільної освіти, методах навчання, організації навчально-виховного процесу, в системі управління. Узагальнено вітчизняний досвід реформування шкільної освіти, що дозволяє створити модель реформ, які можуть бути успішними за умови використання цієї моделі.

Проаналізовано проблеми реформування та модернізації освіти в Україні та Республіці Польща у контексті освітніх парадигм та ідей. Висвітлено місію освіти, освітньої дійсності та педагогічної практики. Проаналізовано досвід реформування української та польської освіти. Розглянуто сучасні освітні реформи як відгук на процеси глобалізації й євроінтеграції.

Висвітлено організаційно-змістові характеристики диференціації як форми реалізації принципу індивідуалізації навчання в шкільній політиці Народного комісаріату освіти (Наркомосу) УСРР у другій половині 20-х рр. ХХ ст. у контексті суспільно-політичних, соціально-економічних і педагогічних детермінант. Виявлено критерії, за якими здійснювалася зовнішня диференціація навчання в масовій школі (національний, територіально-економічний, професійний, соціальний, віковий, психофізіологічний і фізичний стан здоров'я учня), активні методи навчання, за допомогою яких реалізовувалася внутрішня диференціація.

Обгрунтовано періодизацію реформування шкільної освіти в Україні за радянської доби (1919 - 1991), розроблену з урахуванням суспільно-політичних, економічних і педагогічних детермінант. Зазначено, що така періодизація може бути корисною для оновлення змісту навчального курсу історії педагогіки, подальших наукових розвідок з історії педагогіки, історії України, історії реформування освіти в незалежній Україні.

Розкрито організаційні та змістові характеристики диференціації як форми реалізації принципу індивідуалізації навчання у шкільній політиці царату. Наведено статистичні дані про кількість земських шкіл на 1910 р., які дають уявлення про різнотипну структуру шкільної освіти в Україні. Виявлено чинники, які впливали на зміст освіти.

Розглянуто проблему реалізації принципу індивідуального підходу до учнів. Висвітлено педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського та О. А. Захаренка щодо поданої проблеми. Здійснено порівняльний аналіз ідей педагогів-новаторів радянської доби й окреслено шляхи реалізації даного принципу. Наведено особливості його впровадження в навчальну та виховну діяльність загальноосвітньої школи. Зазначено, що висловлені та практично апробовані прогностичні ідеї В. О. Сухомлинського й О. А. Захаренка щодо індивідуального підходу, нині особливо актуальні на шляху до побудови особистісно орієнтованої моделі освіти в Україні.

Висвітлено ідеї В. О. Сухомлинського щодо індивідуального підходу до учнів початкової школи, які актуалізуються на сучасному етапі розвитку початкової освіти в Україні.

Отображены идеи В. А. Сухомлинского относительно индивидуального подхода к ученикам начальной школы, которые актуализируются на современном этапе развития начального образования в Украине.

Article displays V. O. Suhomlins’kyi ideas about an individual approach to pupils in primary school.

Висвітлено організаційно-змістові характеристики диференціації як форми реалізації принципу індивідуалізації навчання у шкільній політиці Народного комісаріату освіти (Наркомосу) УСРР на початку 1920–х рр.

Раскрыты организационно-содержательные характеристики дифференциации как формы реализации принципа индивидуализации обучения в школьной политике Народного комиссариата просвещения (Наркомпросвещения) УССР в начале 1920–х гг.

Article covers organizational-conceptual characteristics of differentiation as a form of implementation of a training individualization principle in school policy of the USSR People’s Commissariat of Education in the early 1920s of the twentieth century.

Висвітлено досвід реформування освітньої галузі в Російській імперії у часи Першої Світової війни (на матеріалах діяльності міністерства народної освіти та його очільника - П.М.Ігнатьєва). Проаналізовано теоретико-практичну діяльність міністерства й підконтрольних йому установ. Доведено, що проект освітньої реформи поступово втілювався в шкільну практику, однак не був до кінця реалізований через несприятливе внутрішньополітичне становище в країні.

Висвітлено діяльність Наркомату освіти УСРР в 1927 - 1930 рр. на чолі з М.Скрипником щодо впровадження української моделі шкільної освіти. Проаналізовано нормативно-правову діяльність керівництва республіки щодо реформування освітянської галузі, публікації у тогочасній періодиці на відповідну тематику. Доведено, що суспільно-політичні реалії України в складі СРСР спричинили поступову уніфікацію української освітньої системи в загальнорадянську.

Висвітлено зміни у шкільній освіті радянської України у 1964 - 1984 рр. та їх наслідки для розвитку української школи. Проаналізовано партійно-урядові освітні документи протягом зазначеного періоду. Встановлено процесуальну схему часткових змін в царині освіти. Розглянуто й охарактеризовано основні напрями та принципи освітньої політики. Доведено здійснення завуальованої русифікації у даний період.

Узагальнено досвід реформування освіти протягом ХХ ст., що дозволяє виявити закономірності підготовки та реалізації шкільних реформ, історико-генетичні основи сучасної освітньої реформи. Виокремлено найбільш реалізовані серед напрямів реформування шкільної освіти зміни в її структурі (тип, термін навчання, організація навчального процесу). Наголошено на найрадикальніших змінах у ході реформування змісту шкільної освіти в контексті суспільно-політичних, економічних і педагогічних чинників. Відзначено часткову наявність в деяких проектах і законодавчих документах початку ХХ ст. теоретичних засад організації шкільної освіти на національному грунті, їх концептуального обгрунтування українською педагогічною громадськістю в процесі реалізації національної реформи 1917 - 1920 рр. Виявлено хвилеподібну відкриту (період імперської доби) та приховану (за часів союзних директив) систему русифікації шкільної освіти як складової асиміляції українського народу в радянську спільноту. Подано узагальнені висновки щодо наслідків реформаторської практики імперської доби (кінець ХІХ ст. - 1917 р.); короткого реформаторського досвіду українських урядів та керівних органів освіти в період УНДР (1917 - 1920 рр.); реформування в період розбудови радянської шкільної освіти в УРСР у 1920-х роках; реформування шкільної освіти в УРСР у 1930 - 1991 рр. за умов авторитарного суспільства.

З огляду на узагальнення вітчизняного досвіду реформування освіти запропоновано модель реформи, метою якої має бути сприяння індивідуальному і всебічному розвитку дитини.

Обобщен опыт реформирования образования в течение ХХ века, что позволит выявить закономерности подготовки и реализации школьных реформ, историко-генетические основы современной образовательной реформы. Выделены наиболее реализованные среди направлений реформирования школьного образования изменения в ее структуре (тип, срок обучения, организация учебного процесса). Подчеркнуты радикальные изменения в ходе реформирования содержания школьного образования в контексте общественно-политических, экономических и педагогических факторов. Отмечено частичное наличие в некоторых проектах и законодательных документах начала ХХ в. теоретических основ организации школьного образования на национальной почве, их концептуального обоснования украинской педагогической общественностью в процессе реализации национальной реформы 1917 - 1920 гг. Выявлено волнообразную открытую (период имперской эпохи) и скрытую (во времена союзных директив) систему русификации школьного образования как составной ассимиляции украинского народа в советскую общность. Представлены обобщенные выводы относительно последствий реформаторской практики имперской эпохи (конец XIX века - 1917 г.); короткого реформаторского опыта украинских правительств и руководящих органов образования в период УНДР (1917 - 1920 гг.); реформирования в период перестройки советского школьного образования в УССР в 1920-х годах; реформирования школьного образования в УССР в 1930 - 1991 гг. в условиях авторитарного общества.

Розкрито ідеї українських педагогів 1917 - 1920 рр. щодо диференціації навчання як форми індивідуального підходу до дитини. Зазначено, що ще за умов Російської імперії, до якої входила більшість українських земель, вітчизняні педагоги, критикуючи станову, авторитарну шкільну освіту, висловлювали міркування про запровадження й реалізацію принципу індивідуалізації навчання, що й стало підгрунтям для розроблення ідеї диференціації педагогічного процесу в період національно-демократичної революції, становлення української державності. Підкреслено роль українських педагогів у розробці та запровадженні принципів доступності освіти для всіх станів та її обов'язковості, безоплатності, світськості, націоналізації шкільної освіти. Проаналізовано публікації українських педагогів 1917 - 1920 рр. Доведено, що впродовж вказаного періоду українські педагоги інтенсивно працювали над розробленням нової гуманістичної моделі шкільної освіти, відповідно до якої в центрі навчального процесу мала перебувати особистість дитини з її здібностями, нахилами та інтересами.

Раскрыты идеи украинских педагогов 1917 - 1920 гг., касающиеся дифференциации обучения как формы индивидуального подхода к ребенку. Отмечено, что еще в условиях Российской империи, в которую входило большинство украинских земель, отечественные педагоги, критикуя сословное, авторитарное школьное образование, высказывали соображения про внедрение и реализацию принципа индивидуального обучения, что и стало основой для разработки идеи дифференциации педагогического процесса в период национально-демократической революции, становления украинской государственности. Подчеркнута роль украинских педагогов в разработке и внедрении принципов доступности образования для всех сословий и его обязательности, бесплатности, светскости, национализации школьного образования. Проанализированы публикации украинских педагогов 1917 - 1920 гг. Доказано, что на протяжении указаного периода украинские педагоги интенсивно работали над разработкой новой гуманистической модели школьного образования, в соответствии с которой в центре учебного процесса должна находиться личность ребенка с ее способностями, склонностями и интересами.

Discloses the idea of Ukrainian teachers 1917 - 1920, relating to education as a form of differentiation of individual approach to the child. It is noted that even in the Russian Empire, which included most of the Ukrainian lands, local teachers, criticizing birth, authoritarian schooling, have expressed concerns about the introduction and implementation of the principle of individual training, which was the basis for developing the idea of differentiation of the educational process during the national Democratic Revolution and the formation of the Ukrainian statehood. The role of Ukrainian teachers in developing and implementing the principles of access to education for all classes and compulsory, free, secular, nationalization of education. Ukrainian teachers analyzed publication 1917 - 1920 period. It is proved that for 1917 - 1920's Ukrainian teachers worked intensively on the development of a new humanistic school, according to which the center of the educational process shall be the personality of the child with her abilities, aptitudes and interests.

Висвітлено особливості впровадження реформи шкільної освіти у СРСР в контексті зміцнення зв'язку школи з життям 1956 - 1964 рр. Проаналізовано матеріали тогочасної педагогічної преси та нормативно-правових актів. Розглянуто й охарактеризовано етапи реформи. Зроблено відповідні висновки за результатами дослідження.

Обгрунтовано комплексне застосування провідних теоретичних підходів та методів для здійснення історико-педагогічного дослідження проблеми реформування шкільної освіти в Україні в ХХ ст. Розроблено логіко-структурну модель аналізу реформування шкільної освіти на теренах України й охарактеризовано її складові як взаємопов'язані між собою наукові проблеми. Зазначено, що як ключ до розуміння процесу реформування шкільної освіти в Україні використано обгрунтований українськими філософами новий науковий напрям - бачення політичної, економічної, соціальної та культурної проблематики крізь призму регіональної проблематики, тобто поняття "українська етнополітична цивілізація". За результатами проведеного аналізу зроблено висновки про те, що розроблена методологія вивчення реформування освітньої галузі (системно-хронологічний аналіз, періодизація як методологічний інструментарій, логіко-структурна модель аналізу, типологія реформ за критеріями як дослідницьке знаряддя) допомогла здобути цілісне теоретичне знання про реформування шкільної освіти в Україні в ХХ ст. і може бути використана для висвітлення інших освітніх реформ.