Досліджено питання патогенезу периопераційної артеріальної гіпертензії (АГ), вдосконалення її діагностичних критеріїв, профілактики, підвищення ефективності лікування та покращання якості життя хворих на АГ. Обгрунтовано погляд на периопераційну АГ як неоднорідну групу патологічних станів, процеси становлення та прогресування яких визначаються мультифакторіальними, генетичними та нервово-регуляторними особливостями хворого, високим ступенем стресогенності, характером основного захворювання та оперативного втручання, відрізняються певними ланками патогенетичних механізмів. Зазначено, що периопераційній АГ притаманні специфічні клінічні, диференційно-діагностичні та прогностичні особливості. Уперше з'ясовано закономірності виникнення, перебігу АГ та післяоперативних втручань на фоні стандартної, а також дослідженої терапії. Оцінено вплив вегетативної нервової системи на забезпечення серцево-судинного гомеостазу у хворих з периопераційною АГ. Констатовано, що визначальним механізмом становлення й прогресування АГ у зазначеного контингенту хворих є порушення співвідношення між симпатичними й парасимпатичними впливами, а наявність асиметричного чи ексцесивного типу гістограми є прогностичною ознакою високого ступеня ризику виникнення периопераційної АГ. Розвинуто підходи до лікування цього захворювання. Обгрунтовано переваги застосування бета-адреноблокаторів для одержання максимального терапевтичного ефекту у хворих на АГ у периопераційному періоді.

Проаналізовано клінічну ефективність альфа1-бета-адреноблокатора карведілола у 40-ка хворих із постопераційною, вперше виниклою артеріальною гіпертензією. Встановлено, що монотерапія карведілолом має виражений гіпотензивний ефект і призводить до редукції клінічних проявів, відновлює фізіологічну реакцію нейрогуморальної регуляції, завдяки його комбінованій дії на альфа1- та бета-адренорецептори.

З метою вивчення особливостей виникнення та перебігу артеріальної гіпертензії у хворих, яким здійснювали оперативні втручання, обстежено 134 хворих. Результати дослідження доводять: у близько половини оперованих хворих (44,8 %) підвищення артеріального тиску вперше відбувалося після операції; найчастіше підйом артеріального тиску спостерігався в перші 3 доби і тривав 1 - 3 доби; як правило, післяопераційна гіпертензія проявляє себе у певного контингенту хворих (до 45-ти та після 65-ти років); для післяопераційної гіпертензії характерні нічні підйоми артеріального тиску в основному за рахунок його систолічного компонента. Уперше виникла післяопераційна гіпертензія частіше супроводжує так звані "гнійні" операції за великої травматизації тканин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410-3

Рубрики:

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що роль стресового фактора в розвитку періопераційної гіпертензії - це предмет багатьох і тривалих дебатів. Лише дружня співпраця оперуючого хірурга, анестезіолога, сімейного лікаря та консультанта-кардіолога може призвести до успішної повної оцінки ведення хворого з ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. У загальному об'єм обстежень таких хворих мало чим різниться від звичних (під час поступлення в кардіоклініку), але потрібно зважувати на такі фактори, як хірургічна ургентність, особливість інших факторів ризику конкретного пацієнта, специфіка оперативного втручання. Зазначено, що багато хворих лише під час поступлення в хірургічний стаціонар виявляють у себе підвищення артеріального тиску. Виявлення цих хворих, а в подальшому підбір їм адекватної терапії, знизить ризик ускладнень у перед- і післяопераційному періоді.

Раптова кардіальна смерть - основна причина серцево-судинної летальності в розвинених країнах. На даний момент одним із способів прогнозування раптової смерті стала оцінка показників турбулентності серцевого ритму (ТСР). Запропоновано два показники ТСР: "початок" турбулентності ритму серця (Heart rate turbulence "onset" - HRTO) та "нахилу" кривої турбулентності ритму серця (Heart rate turbulence "slope" - HRTS). Обстежено 43 хворих (жінок - 11, чоловіків - 32) із шлуночковою екстрасистолією на тлі ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії. ТСР є предиктором фатальних серцево-судинних подій в найближчі 10 років і повинна враховуватись при стратифікації сумарного ризику серцево-судинних і судинно-мозкових подій.

Мета дослідження - визначення особливості згортальної системи крові у осіб з високим та дуже високим серцево-судинним ризиком за шкалою SCORE та наявним явищем турбулентності серцевого ритму (СР). Обстежено 603 пацієнти для визначення ролі варіабельності СР в серцево-судинному континуумі і 319 пацієнтів для дослідження ролі турбулентності СР та їх ролі в прогресуванні та формуванні раптової смерті в серцево-судинному континуумі на основі Холтерівського моніторування СР. Всіх пацієнтів було розподілено на групи: 1-а - пацієнти з ішемічною хворобою серця, але без супутніх факторів ризику, таких як: куріння, ожиріння, метаболічний синдром (МС). 2-а група - хворі, які палять тютюн, тривалістю більше 2-х років. 3-а група - пацієнти з МС, без наявної ішемічної хвороби серця чи артеріальної гіпертензії. 4-а група - пацієнти з метаболічним синдромом та наявною артеріальною гіпертензією. В контрольну групу увійшло 149 осіб. Пацієнтам, в яких було діагностовано шлуночкову екстрасистолію, різних ступенів градації за шкалою Lown і М. Wolf, і відповідно, спостерігали явище турбулентності СР, визначали показники згортальної системи крові. Достовірної різниці в показниках коагупограми досліджувальних груп та контрольної групи не було, лише у осіб з постінфарктним кардіосклерозом спостерігався нищий рівень гематокриту, що пов'язано регулярним прийомом антитромбоцитарних середників як профілактики прогресування ішемічної хвороби серця. Констатувано, що саме по собі явище турбулентності СР не впливає на явище зміни коагуляційної системи організму людини. У випадку визначення доцільності призначення антикоагулянтів пацієнту з наявним явищем турбулентності СР, потрібно керуватись сумарним серцево-судинним ризиком, а не лише наявністю шлуночкової ектопії. Висновки: наявність ізольованого явища турбулентності СР у пацієнта не вимагає якогось особливого підходу до антикоагуляційної терапії.

Мета дослідження - визначення кореляційного зв'язку між виникненням і прогресуванням шлуночкових аритмій та наростанням явища турбулентності серцевого ритму у пацієнтів високого та дуже високо серцево-судинного ризику за шкалою SCORE та рівнем концентрації іонів кальція та магнію у крові. Було обстежено 603 пацієнта для визначення ролі варіабельності серцевого ритму в серцево-судинному континуумі і 319 пацієнта для дослідження ролі турбулентності серцевою ритму, і їх ролі у прогресуванні та формуванні раптової смерті в серцево-судинному континуумі на основі Холтерівського моніторування серцевого ритму. Всіх пацієнтів було розподілено на групи: 1а - пацієнти з ішемічною хворобою серця, але без супутніх факторів ризику, таких як куріння, ожиріння, метаболічний синдром. 2-а група - хворі, які палять тютюн тривалістю більше 2-х років. 3-а група - пацієнти з метаболічним синдромом, без наявної ішемічної хвороби серця чи артеріальної гіпертензії. 4-а група - пацієнти з метаболічним синдромом та наявною артеріальною гіпертензією. В контрольну групу увійшло 149 осіб. Пацієнтам, в яких було діагностовано шлуночкову екстрасистолію різних ступенів градації за шкалою Lown і M. Wolf і відповідно спостерігали явище турбулентності серцевого ритму визначали рівень іонів кальція та магнія у крові. У пацієнтів з дуже високим сумарним серцево-судинним ризиком за шкалою SCORE встановлено достовірне зниження концентрації іонів кальцію у крові та достовірно вищий рівень магнію. У курців з тривалим анамнезом (більше 5-ти років) відбувається схильність до гіпокальціємії та гіпермагнеємії. У осіб з високим серцево-судинним ризиком є тенденція до гіперкальціємії. Висновки: зміна електролітного балансу (Ca, Mg) у крові пацієнтів з перенесеним в минулому інфарктом міокарда та наявними факторами ризику розвитку серцево-судинних подій за шкалою SCORE та супутнім явищем турбулентності серцевого ритму відіграє важливу, але не основну роль у виникненні електричної нестабільності міокарда, з трансформацією у зворотню чи не зворотню фібриляцію шлуночків.

Наведено результати аналізу 4214-ти холтерівських моніторувань серцевого ритму (СР) та порівняльну характеристику показників варіабельності СР серед пацієнтів із постінфарктним кардіосклерозом, та пацієнтів із високим і дуже високим ризиком виникнення серцево-судинних подій за шкалою SCORE, та наявним явищем турбулентності СР.

Известно, что одной из классических причин развития жизненно опасных состояний в кардиологии является артериальная гипертензия, но сегодня появляется всё больше данных о важном значении других неизвестных ранее факторов, таких как диастолическая дисфункция левого желудочка, апноэ во сне, астеническое телосложение, вариабельность и турбулентность сердечного ритма (ТСР). Цель работы - разработка новых подходов к прогнозированию, профилактике и лечению осложнений у больных с высоким и очень высоким суммарным сердечно-сосудистым риском на основании оценки состояния и влияния на вариабельность и ТСР. С целью установления особенностей суточного профиля артериального давления (АД) у лиц с перенесённым инфарктом миокарда, лиц с высоким и очень высоким кардиоваскулярным риском (КВР) по шкале SCORE и сопутствующим явлением ТСР проводилось суточное мониторирование АД. У практически здоровых лиц с ТСР по сравнению с лицами без (ТСР) достоверно выше показатель суточного индекса и достоверно ниже - показатели временного индекса и индекса площади среднего АД. У лиц с ишемической болезнью сердца (кардиосклероз постинфарктный) показатели суточного мониторирования АД у лиц с и без ТСР достоверно не отличались. У лиц с очень высоким КВР с ТСР достоверно выше лишь среднее диастолическое АД, все остальные показатели не отличались. У лиц с высоким КВР с ТСР достоверно выше был показатель индекса площади среднего АД и достоверно ниже - показатели временного индекса диастолического АД по сравнению с лицами без ТСР. Выводы: наличие явления ТСР у лиц с имеющимся сердечно-сосудистым заболеванием не приводит к появлению какой-то особенности или закономерности в изменении суточного профиля АД.

Наиболее мощным предвестником риска возникновения жизненно опасной аритмии является сочетание низкой вариабельности сердечного ритма со сниженной фракцией выброса (ФВ) левого желудочка (ЛЖ). Цель работы - определение предикторов дисфункции ЛЖ, индуцированной желудочковой экстрасистолией. С целью диагностики структурных изменений ЛЖ, функциональных возможностей и резервов сердца у лиц с перенесённым инфарктом миокарда (ИМ), лиц с высоким и очень высоким кардиоваскулярным риском (ВКР) по шкале SCORE и установления в них наличия связи между морфологическими изменениями сердца и наличия патологического феномена турбулентности сердца проводилась эхокардиография (ЭхоКГ) и исследования вариабельности и турбулентности сердечного ритма (ТСР). Для проведения исследования выбрано 603 пациента. Все пациенты разделены на группы: первая - пациенты с ишемической болезнью сердца, но без сопутствующих факторов риска, таких как курение, ожирение, метаболический синдром. Вторая группа - больные, которые курят табак продолжительностью более 2 лет (лица с очень ВКР по шкале SCORE). Третья группа - пациенты с метаболическим синдромом без ишемической болезни сердца или артериальной гипертензии (лица с очень ВКР по шкале SCORE). В контрольную группу вошло 149 человек. Особенностью структурных изменений у пациентов с перенесённым ИМ и у лиц с очень ВКР по SCORE с ТСР по сравнению с без ТСР является то, что у этих пациентов в систолу происходит существенное утолщение межжелудочковой перегородки (МП) ЛЖ. На основе этого можно утверждать, что появление желудочковой экстрасистолии и, соответственно, явления ТСР у пациентов с сердечно-сосудистым заболеванием и факторами риска носят как морфологический, так и функциональный характер. Достоверная разница показателей эхокардиоскопии у лиц с постинфарктным кардиосклерозом и факторами риска по системе SCORE установлена по показателям толщины МП в систолу, а у лиц с высоким риском - в диастолу, также в размере задней стенки ЛЖ. Особенностью структурных изменений у пациентов с перенесённым ИМ и у лиц с очень ВКР по SCORE с ТСР в сравнении без ТСР является то, что в систолу происходит существенное утолщение МП ЛЖ. Выводы: ТСР ассоциируется с увеличением толщины МП в систолу.

Мета дослідження - розробка нових підходів до прогнозування, профілактики та лікування ускладнень у хворих з високим і дуже високим сумарним серцево-судинним ризиком (ССР) на підставі оцінки стану та впливу на турбулентність серцевого ритму (СР). Обстежено 319 пацієнтів для дослідження ролі турбулентності СР та їх ролі у прогресуванні та формуванні раптової серцевої смерті в серцево-судинному континуумі на основі Холтерівського моніторування СР. Всіх пацієнтів було розподілено на групи: 1-а - пацієнти з ішемічною хворобою серця, але без супутніх факторів ризику, таких як куріння, ожиріння, метаболічний синдром; 2-а група - хворі, які палять тютюн, тривалістю більше 2-х років (особи з дуже високим ССР за шкалою SCORE); 3-а група - пацієнти з метаболічним синдромом, без наявної ішемічної хвороби серця чи артеріальної гіпертензії (особи з високим ССР за шкалою SCORE); 4-а група - контроль, куди увійшло 50 чоловік. У практично здорових людей, з наявним явищем турбулентності СР, спостерігається висока активність симпатичної ланки вегетативної нервової системи, яка більш виражена в пасивний період доби. Для осіб з постінфарктним кардіосклерозом з наявним явищем турбулентності СР, характерна гіперсимпатикотонія, як в активний, так і пасивний період доби, яка пов'язана з високою психоемоційною напругою, і також в регуляції переважає активність центральних над автономними механізмами регуляції. В осіб з ішемічною хворобою серця (кардіосклероз постінфарктний) - психоемоційна напруга і функціональний стан кори головного мозку відіграє важливу роль в патогенезі даного захворювання. В нічний період доби відбувається зниження величини напруги загальної регуляції організму, в основному за рахунок високочастотного компонента варіабельності СР. Висока активність вазомоторного центру та гіперсимпатикотонія, в нічний час, пояснюють високу частоту ускладнень та загострень ішемічної хвороби саме в пасивний період доби. В осіб з дуже високим ССР за шкалою SCORE, у яких діагностовано явище турбулентності серцевого ритму - не спостерігається подовження інтервалу QT. Особливістю цієї групи є помірна сумарна напруга варіабельності СР в активний період доби і наростання її до високих меж в пасивний період, яка пов'язана пропорційно з низькою активністю всіх спектрів. Стрес індекс в осіб з дуже високим ССР за шкалою SCORE у пасивний період знижується у порівнянні з активним періодом доби. Показники акселерації та дицелерації синусового ритму в осіб з дуже високим ССР за шкалою SCORE, були в межах норми. В осіб з високим ССР за шкалою SCORE та наявним явищем турбулентності СР параметри акселерації TCP були нижче норми, а децелераціїї в нормі, вкорочення інтервалу QT в осіб з цієї групи не було встановлено. Висновки: визначення турбулентності СР є досить простим, неінвазивним, доступним, скринінговим методом прогнозування виникнення та протікання серцево-судинних захворювань і раннього виявлення пацієнтів зі схильністю до раптової серцевої смерті в загальній популяції.

Мета дослідження - оптимізація профілактичного лікування пацієнтів на ішемічну хворобу серця (кардіосклероз постінфарктний) з супутнім феноменом турбулентності серцевого ритму, грунтуючись на дослідженні варіабельності та турбулентності серцевого ритму. Було відібрано 100 пацієнтів з діагнозом - ішемічна хвороба серця. Кардіосклероз постінфарктний, ускладнений порушенням серцевого риму за типом шлуночкової екстрасистолії. Пацієнтів було розподілено на дві групи щодо профілактики появи шлуночкової ектопії, 1-а група - які одержували бісопролол, а в 2-й групі до вищевказаного препарату був доданий кварцетин. Добова доза бісопрололу становила 0,07 мг/кг маси тіла, та кварцетину - курс лікування 1 г протягом 7 днів. Контроль ефективності терапії проводився за допомогою Холтерівського моніторування варіабельності та турбулентності серцевого ритму. Прийом бісопродола пацієнтам на ішемічну хворобу серця та з супутнім феноменом турбулентності серцевого титму призводить до достовірного підвищення стрес індексу; зниження сумарної напругарегуляції парасимпатичної і симпатичної ланок вегетативної нервової системи організму та вазомоторного центру. Прийом препарату не призводив до порушення фізіологічного співвідношення активності підкоркового та периферичного ланок нервової систем. Аналізуючи зміни показників варіабельності та турбулентності серцевого ритму можна констатувати, що на фоні комплексного лікування бісопрололом та кварцетииом пацієнтів хворих на ішемічну хворобу серця відбулись благоприємні зміни з в регуляторних ланках організму. Висновки: комплексне лікування пацієнтів з перенесеним інфарктом міокарду бісопрололом та кварцетином надає змогу досягнути повної редукції ектопічної активності шлуночків серця більше ніж у половини пацієнтів, суттєво знизити кількість пацієнтів з життєвонебезпечною шлуночковою екстрасистолією, зберегти фізіологічну величину й активність вегетативної нервової системи та вазомоторного центру організму, знизити рівень початку турбулентності серцевого ритму та втримати величину нахилу турбулентності серцевого ритму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.103.6 + Р410.109

Рубрики:

Аневризми серця

Порушення ритму (аритмія) серця

Шифр НБУВ: Ж24388 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено аналіз результатів 4214 холтерівських моніторувань серцевого ритму та порівняльну характеристику показників варіабельності серцевого ритму серед пацієнтів із серцево-судинним захворюванням і пацієнтів із високим та дуже високим ризиком виникнення серцево-судинних подій за шкалою SCORE, та наявним явищем турбулентності серцевого ритму з показниками практично здорових осіб.

Мета роботи - дослідження поширеності шлуночкової екстрасистолії та явища турбулентності серцевого ритму (TCP) у хворих з високим і дуже високим сумарним серцево-судинним ризиком за шкалою SCORE з подальшою розробкою нових підходів до прогнозування, профілактики життєво небезпечних аритмій на підставі оцінки стану та впливу на варіабельність та ТСР. Обстежено 603 пацієнти для визначення ролі варіабельності серцевого ритму (ВСР) у серцево-судинному континуумі і 319 пацієнтів для дослідження ролі ТСР в прогресуванні та формуванні раптової смерті на основі холтерівського моніторування серцевого ритму. Всіх пацієнтів було розподілено на групи: група 1 - пацієнти з ішемічною хворобою серця, але без супутніх факторів ризику, таких як куріння, ожиріння, метаболічний синдром; група 2 - хворі, які палять тютюн тривалістю більше 2 років; група 3 - пацієнти з метаболічним синдромом, без наявної ішемічної хвороби серця чи артеріальної гіпертензії; група 4 - пацієнти з метаболічним синдромом та артеріальною гіпертензією. До контрольної групи ввійшли 149 осіб. Визначення ВСР та ТСР проводилось за допомогою системи добового дослідження варіабельності і ТСР CardioSens 2008, CardioSens + V3.0 та CardioSens CS ("МЕДІКА-ХА1", Харків, Україна). Серед людей, які палять тютюн, достовірно вища поширеність як окремо шлуночкової аритмії, так і одночасно політопної шлуночкової та надшлуночкової у порівнянні з практично здоровими особами. Серед цих осіб спостерігається найвищий відсоток несприятливих шлуночкових екстрасистол, як ранньої шлуночкової екстрасистолії, так і групової, і він достовірно вищий (майже удвічі) у порівнянні з практично здоровими особами. Артеріальна гіпертензія в осіб з метаболічним синдромом недостовірно збільшує частоту шлуночкової екстрасистолії та рівень поширеності шлуночкової аритмії у порівнянні з особами без синдрому. Кожна 4-та практично здорова особа має відхилення з боку показників ТСР, а кожна 17-та - суттєві відхилення і відповідно високий ризик раптової смерті. Висновки: визначення варіабельності та турбулентності серцевого ритму є досить простим, неінвазивним та доступним скринінговим методом раннього виявлення пацієнтів із схильністю до раптової серцевої смерті в загальній популяції.

Мета дослідження - розробка нових підходів до прогнозування, профілактики та лікування ускладнень у хворих з високим і дуже високим сумарним серцево-судинним ризиком (ССР) на підставі оцінки стану та впливу на варіабельність серцевого ритму (ВСР). Було обстежено 603 пацієнта для визначення ролі ВСР у виникненні раптової серцевої смерті у серцево-судинному континуумі. Всіх пацієнтів було розподілено на групи: 1 група - пацієнти з ішемічною хворобою серця (кардіосклероз постінфарктний), але без супутніх факторів ризику таких як куріння, ожиріння, метаболічний синдром; 2 група - хворі, які палять потюн тривалістю більше 2 років; 3 група - пацієнти з метаболічним синдромом без наявної ішемічної хвороби серця чи артеріальної гіпертензії; 4 група - пацієнти з метаболічним синдромом і наявною артеріальною гіпертензією. У контрольну групу увійшло 149 осіб. У пасивний період доби у порівнянні з практично здоровими особами у осіб з постінфарктним кардіосклерозом рівень стресогенності є достовірно нижчим і активність парасимпатичної ланки вегетативної системи більш фізіологічно переважає симпатичну. У осіб з дуже високим ССР за шкалою SCORE достовірно меншою є тривалість інтервалу QT. У нічний час у цих осіб достовірно збільшується активність вазомоторного центру та симпатичної ланки вегетативної нервової системи у порівняні зі здоровими особами. На основі одержаного аналізу можна говорити, що сумарна потужність спектрів ВСР у осіб з дуже високим ССР за шкалою SCORE є нижчою у порівнянні з практично здоровими особами в активний період за рахунок достовірної різниці активності вазомоторного центру та симпатичної ланки вегетативної нервової системи. У пасивний період доби спостерігається аналогічна динаміка, але достовірна різниця є лише по відношенню до активності вазомоторного центру. Суттєвої різниці щодо абсолютних величин показників ВСР у осіб з високим ССР за шкалою SCORE у порівнянні з практично здоровими особами не було встановлено. Висновки: визначення ВСР є досить простим, неінвазивним, доступним, скринінговим методом прогнозування виникнення та перебігу серцево-судинних захворювань, а також раннього виявлення пацієнтів зі схильністю до раптової серцевої смерті в загальній популяції.

Несмотря на достижения профилактической медицины последних десятилетий, курение табака остаётся одним из основных факторов риска возникновения и неуклонного прогрессирования заболеваний, сопровождающихся высокой внезапной смертностью среди населения. Цель работы - разработка новых подходов к прогнозированию, профилактике и лечению осложнений у больных с высоким и очень высоким суммарным сердечно-сосудистым риском на основании оценки состояния и воздействия на турбулентность сердечного ритма (ТСР). Для проведения исследования было отобрано 603 пациента. Все пациенты разделены на группы: первая - пациенты с ишемической болезнью сердца, но без сопутствующих факторов риска, таких как курение, ожирение, метаболический синдром. Вторая группа - больные, которые курят табак продолжительностью более 2 лет (лица с очень высоким кардиоваскулярным риском по шкале SCORE). Третья группа - пациенты с метаболическим синдромом без ишемической болезни сердца или артериальной гипертензии (АГ) (лица с очень высоким кардиоваскулярным риском по шкале SCORE). Четвёртая группа - пациенты с метаболическим синдромом с АГ (лица с очень высоким кардиоваскулярным риском по шкале SCORE). В контрольную группу вошло 149 человек. С целью установления особенностей распространения нарушений ТСР у лиц с перенесённым инфарктом миокарда, лиц с высоким и очень высоким уровнем кардиоваскулярного риска по шкале SCORE провели холтеровское мониторирование сердечного ритма. Для определения корреляционной связи между возникновением и прогрессированием желудочковых аритмий и нарастанием явления ТСР было проведено исследование для определения уровня кальция и магния в крови. Среди курильщиков табака достоверно выше распространённость желудочковой и наджелудочковой экстрасистолии, чем у практически здоровых лиц. Среди курильщиков наблюдается самый высокий процент желудочковых экстрасистол, как ранней желудочковой экстрасистолии, так и групповой. Каждый четвёртый практически здоровый человек имеет отклонения со стороны показателей ТСР, а каждый 17 - существенные отклонения и соответственно высокий риск внезапной смерти. У лиц, которые курят табак, установлено достоверное снижение концентрации ионов кальция и повышение ионов магния. У лиц с явлением ТСР и метаболическим синдромом с сопутствующей АГ концентрация ионов кальция достоверно выше, чем у лиц с метаболическим синдромом без сопутствующей АГ. Выводы: курение способствует увеличению распространения политопности экстрасистолии. У курильщиков повышен уровень акселерации и децелерации ТСР. Концентрация ионов кальция и магния у курильщиков с явлением ТСР изменена. Исследование ТСР - это доступный маркер прогнозирования и возникновения жизненно опасных аритмий.

Мета роботи - розробка та впровадження концепції профілактики та лікування фатальних ускладнень у популяції осіб із високим і дуже високим серцево-судинним ризиком на підставі оцінки варіабельності та турбулентності серцевого ритму. Проведено аналіз 922 холтерівських моніторувань хворих із постінфарктним кардіосклерозом та осіб із високим і дуже високим ризиком виникнення серцево-судинних подій. Всіх пацієнтів було розподілено на групи: 1-ша - хворі на ішемічну хворобу серця (кардіосклероз постінфарктний), але без супутніх факторів ризику: куріння, ожиріння, метаболічний синдром; 2-га група - особи, які палять тютюн тривалістю більше двох років; 3-тя група - пацієнти з метаболічним синдромом та наявною артеріальною гіпертензією, і група контролю. На підставі оцінки стану варіабельності та турбулентності серцевого ритму створено шкалу ризику виникнення та прогресування життєво небезпечних аритмій та раптової серцевої смерті у пацієнтів із високим та дуже високим серцево-судинним ризиком. Висновок: визначення варіабельності та турбулентності серцевого ритму є простим, неінвазивним, доступним, скринінговим методом раннього виявлення пацієнтів зі схильністю до раптової серцевої смерті в загальній популяції.

Мета дослідження - розробка та впровадження концепції профілактики фатальних ускладнень у популяції осіб з високим і дуже високим серцево-судинним ризиком на підставі комплексної оцінки стану варіабельності, турбулентності та величини коефіцієнта сповільнення серцевого ритму. Наведено аналіз 922 холтерівських моніторувань пацієнтів із постінфарктним кардіосклерозом і пацієнтів із високим і дуже високим ризиком виникнення серцево-судинних подій за шкалою SCORE. Найбільший ризик виникнення життєво небезпечних аритмій та раптової серцевої смерті спостерігається серед осіб з дуже високим серцево-судинним ризиком, за шкалою SCORE (курці тютюну), та супутнім явищем турбулентності серцевого ритму. В осіб із супутньою турбулентністю серцевого ритму спостерігається нижчий антифібриляторний захист парасимпатичної системи, ніж серед осіб без нього. Висновок: у разі трансформації факторів ризику в захворювання серцево-судинної системи відбуваються зміни у вегетативній нервовій системі з втратою антифібриляторних властивостей організму.