На моделі гострої непрохідності ободової кишки (НОК) та у хворих на обструктивний рак ободової кишки (ОРОК) досліджено зв'язок між показниками молекул середньої маси (МСМ), перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і змінами у структурі печінки, а також визначено вплив екзогенного церулоплазміну (ЦП). У разі НОК і ОРОК відзначено вірогідне збільшення кількості МСМ у сироватці крові, продуктів ПОЛ і зниження активності ЦП, а також глибокі морфологічні та ультраструктурні зміни в печінці. Хірургічне лікування хворих з НОК і ОРОК призводить до поглиблення виявлених порушень у перші 3 доби після відновлення прохідності; до кінця лікування жоден із показників не досягав вихідного рівня. Призначення ЦП у післяопераційний період сприяло активації регенераторних процесів у гепатоцитах, нормалізації показників МСМ, ПОЛ, ЦП у сироватці крові, зниженню післяопераційної летальності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.3-59

Рубрики:

Пухлини кишечника

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі результатів вивчення морфо- й електронномікроскопічної структури печінки та використання цілеспрямованих біохімічних тестів, визначено характер і ступінь дифузійних уражень печінки та пов'язаних з ними порушень у про- й антиоксидантній системах організму в динаміці перебігу та хірургічного лікування обструктивного рака ободової кишки та змодельованої обструктивної непрохідності ободової кишки. Встановлено, що рак ободової кишки, ускладнений кишковою непрохідністю, супроводжується глибокими змінами в паренхімі печінки, які короткочасно посилюються після виконання хірургічних втручань з метою відновлення прохідності ободової кишки. Показано взаємозв'язок між змінами морфофункціонального стану печінки та порушеннями показників антиоксидантного захисту і наростанням ступеня ендогенної інтоксикації. Доведено, що застосування препарату "Церулоплазмін" у хворих на обструктивний рак ободової кишки покращує активність ферментних систем антиоксидантного захисту, зменшує ступінь токсичної дії на печінку продуктів ендогенної інтоксикації та прискорює відновлення структури та функції печінки після хірургічного втручання.

Проанализированы данные о заболеваемости раком гайморовых пазух в Ивано-Франковской области за период 2001 - 2010 гг. Проведена сравнительная характеристика разных методов лечения.

Вивчено результати обстеження та хірургічного лікування 687 хворих на обструктивний рак ободової кишки. Встановлено залежність клінічної семіотики від локалізації пухлин. Радикальне лікування виконано у 407 (59,2 %) хворих, паліативне - у 280 (40,8 %). Резектабельність склала 60,3 %. Після радикальних операцій померло 61 (15,0 %), паліативних - 85 (30,4 %) осіб. Загальна післяопераційна летальність склала 21,3 %. Причиною смерті в 44,5 % випадків послужила поліорганна недостатність, у 23,2 % - нагнійні процеси, перитоніт. Серед 291 радикально прооперованих, долю яких простежували протягом 5-ти і більше років, пережили цей термін 133 пацієнтів (45,7 %), померли - 158 (54,3 %), із них у період до 3 років - 111 (70,3 %).

Проаналізовано захворюваність на рак гортані в Україні і США. Незважаючи на те, що гортань відноситься до візуальних локалізацій, проблема діагностики та лікування її злоякісних пухлин на сьогоднішній день залишається великою. Особам із III - IV стадіями захворювання показаний здебільшого хірургічний метод лікування. Ларингектомія супроводжується відсутністю голосу, нюху і смаку, утрудненим диханням. Описано рекомендації щодо голосової реабілітації, покращання втрачених функцій.

Наведено дані про захворюваність на рак гайморових пазух у Івано-Франківській області за період 2001 - 2010 років. Проведено порівняльну характеристика різних методів лікування.

Наведено результати порівняльного аналізу якісних та кількісних патоморфологічних змін раку прямої кишки під впливом пролонгованої середньофракційної телегаматерапії, у випадку її комбінації з ендолімфатичним введенням 5-фторурацилу, а також за умов проведення гамма-опромінення на фоні прийому хворими препарату фторафур. Показано, що за використання радіомодифікаторів в більшості взірців спостерігався патоморфоз III ступеня і частка життєздатного епітеліального компоненту пухлин була суттєво нижчою, ніж у разі самостійної променевої терапії, за якої переважали випадки патоморфозу II ступеня. Патоморфологічна об'єктивізація ефективності застосування ендолімфатичних інфузій 5-фторурацилу і перорального прийому фторафуру як радіомодифікаторів продемонструвала їх терапевтичну тотожність, що, враховуючи вищий рівень комплаєнтності фторафуру, дозволяє рекомендувати з метою розширення радіотерапевтичного інтервалу саме його.

Наведено позитивний досвід практично-орієнтованого викладання онкології лікарям-інтернам. Розглянуто актуальність поглибленого вивчення візуальних форм злоякісних новоутворів і основні напрями навчальної роботи щодо формування у лікарів так званої "онкологічної настороги", спрямованої на забезпечення виявлення у хворих злоякісних новотворів на ранніх стадіях розвитку. Значна увага під час викладання дисципліни приділяється засвоєнню інтернами ранньої симптоматики онкопатології, оволодінню ними основними прийомами візуального і фізикального обстеження хворих.

Обстежено 135 хворих на рак ободової кишки, прооперованих на фоні явищ кишкової непрохідності. Впродовж перших 5 - 7 днів післяопераційного періоду 62 з них на фоні стандартної медикаментозної терапії отримували препарат "церулоплазмін" (ЦП) в дозі 1,5 - 2 мг/кг. Аналіз біохімічних показників і безпосередніх результатів лікування вказаних хворих показав виражену дезінтоксикаційну дію ЦП і його позитивний вплив на рівень післяопераційних ускладнень і летальності.

Узагальнено результати морфологічних досліджень печінки у 29-ти собак із змодельованою непрохідністю ободової кишки. Встановлено, що перебіг захворювання та хірургічне відновлення прохідності ободової кишки за умов експерименту супроводжувались значними порушеннями гістологічної та ультратонкої структури печінки, що є підставою для проведення інтенсивної гепатокоригувальної терапії в до- і післяопераційному періодах.

За допомогою електронної мікроскопії вивчено ультраструктурні зміни гемокапілярів і лімфатичних капілярів підшлункової залози під впливом синтетичних нейропептидів у 48-ми котів під час експериментального гострого панкреатиту. Встановлено значні позитивні морфологічні зміни гемокапілярів і лімфатичних капілярів у групі тварин, які одержували даларгін.

Обговорено питання особливостей викладання студентам візуальних форм злоякісних новотворів. Розглянуто актуальність поглибленого вивчення вищевказаних форм і основні напрями навчальної роботи щодо формування у майбутніх лікарів так званої "онкологічної настороги", спрямованої на забезпечення виявлення у хворих злоякісних новотворів на ранніх стадіях розвитку. Значну увагу під час викладання дисципліни приділено засвоєнню студентами ранньої симптоматики онкопатології, оволодінню ними основними прийомами візуального і фізикального обстеження хворих. Студенти на практиці вчаться інтерпретувати результати лабораторних та інструментальних досліджень, які можуть допомогти запідозрити чи підтвердити наявність у хворого онкологічного захворювання.

Розглянуто особливості доопераційного лікування хворих на рак прямої кишки із застосуванням променевої терапії. Проаналізовано результати рандомізованих контрольованих досліджень, які вивчали ефективність до- і післяопераційного опромінення. Наведено переваги і недоліки різних режимів променевої терапії, описано шляхи підвищення її ефективності.

Зазначено, що на сьогоднішній день актуальним є питання індивідуалізації лікування онкологічних хворих, в основі якого лежить визначення молекулярно-біологічних особливостей ракової хвороби конкретного пацієнта. Розглянуто сучасні дані літератури щодо можливого прогностичного значення основних молекулярних маркерів прогресування колоректального раку у їх зв'язку з патогенезом захворювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: З252.8

Рубрики:

Сонячні батареї

Шифр НБУВ: Ж60673 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР-4ІВА)026.256

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж24388 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано сучасні методики і технології відновлення втрачених голосових функцій у хворих після операції ларингектомії. Наведено переваги і недоліки хірургічних та нехірургічних методів голосової реабілітації, описано можливі ускладнення під час їх застосування.

Обстежено 65 хворих на рак прямої кишки, прооперованих на фоні суб- і декомпенсованої кишкової непрохідності. Упродовж перших 5 днів післяопераційного періоду 30 з них на фоні стандартної медикаментозної терапії одержували препарат Реамберин в дозі 400 мл/добу. Аналіз біохімічних маркерів інтоксикації, в тому числі показників молекул середньої маси, дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду показав виражену дезінтоксикаційну дію Реамберину. Позитивний вплив застосування препарату відобразився на безпосередніх результатах лікування вказаних хворих: рівень післяопераційних ускладнень і летальності знизився, в тому числі за рахунок зменшення частоти гнійно-септичних ускладнень і явищ поліорганної недостатності в 1,3 - 1,8 разу.

Представлено результати обстеження 28 хворих з діагнозом раку прямої кишки (РПК) (T2-4N0-2M0). На першому етапі лікування пацієнти одержували передопераційний курс дистанційної гамма-терапії на ділянку пухлини до сумарної вогнищевої дози 39 Гр. Операцію виконували через 3 - 4 тижні після закінчення неоад'ювантного лікування. Синдром ендогенної інтоксикації (ЕІ) у хворих оцінювали шляхом визначення вмісту речовин низької і середньої молекулярної маси у плазмі крові, еритроцитах і сечі перед опроміненням, на 10 день променевої терапії, за 1 - 2 дні до операції і через 3 дні після хірургічного втручання. За результатами замірів розраховували коефіцієнти, що характеризують синдром ЕІ. Встановлено, що загальний рівень ЕІ під час комбінованого лікування раку РПК, складається з інтоксикації, пов'язаноїз пухлинним процесом, наслідками дистанційної гамма-терапії та хірургічного втручання. Коефіцієнти синдрому ЕІ, які розраховуються заданими накопичення та розподілу речовин низької і середньої молекулярної маси плазми крові, еритроцитів та сечі є інформативними показниками оцінки тяжкості ендотоксикозу і можуть використовуватися для диференційованого вибору методів детоксикації.