Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)614-2

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Метою дослідження було визначення найбільш вагомих факторів ризику несприятливого перебігу госпітального періоду гострого інфаркту міокарда (ГІМ) з підйомом сегмента ST, а саме ранніх маркерів розвитку ранньої постінфарктної стенокардії (PПІС), рецидиву ГІМ, формування аневризми лівого шлуночка, персистування гострої лівошлуночкової недостатності (ГЛШН) та розвитку або рецидиву фібриляції шлуночків (ФШ) або стійкої шлуночкової тахікардії (ШТ). Протягом 1992 - 2005 років було обстежено 940 пацієнтів (середній вік - 53,7 роки), з яких 93 % - чоловіки. 49,7 % хворим проводили тромболізис, а 13,8 % - перкутанні втручання. Для оцінки незалежного впливу факторів ризику використовували покроковий регресійний аналіз. Вік понад 55 років та рецидив болю у першу добу ГІМ були найбільш вагомими предикторами РПІС. Наявність стабільної стенокардії в анамнезі мала дуже помірний вплив на виникнення РПІС. Вік понад 65 років, рецидив болю у першу добу ГІМ та наявність хронічної серцевої недостатності (ХСН) свідчили про підвищений ризик розвитку рецидиву ГІМ. При вивченні взаємодії ХСН з іншими факторами ризику виявилося, що стабільна стенокардія впливала на частоту розвитку рецидиву ГІМ лише за умов наявності ХСН. Передня локалізація та розвиток ГЛШН у першу добу ГІМ були пов'язані із підвищеним ризиком формування ранньої постінфарктної аневризми, в той час як систолічна дисфункція, наявність нестабільної стенокардії та рецидив болю у першу добу мали дуже помірний вплив на розвиток аневризми. Персистування симптомів ГЛШН було пов'язано із старшим віком хворих, передньою локалізацією ГІМ, рецидивом болю у першу

добу та ХСН в анамнезі Систолічна дисфункція та рецидив болю у першу добу були незалежними факторами ризику розвитку або рецидиву ФШ/ШТ у госпітальний період. Використання клінічних маркерів та даних ехокардіографії надає можливість раннього виділення групи хворих високого ризику та може сприяти оптимізації тактики лікування, в тому числі ранньої реваскуляризації міокарда та додаткового призначення ліків, які впливають на неішемічні механізми розвитку ускладнень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.45-3 + Р414-3

Рубрики:

Інфаркт міокарда

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.45-3

Рубрики:

Інфаркт міокарда

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що радянська історіографія висвітлює зернову проблему в контексті колективізації, індустріалізації й обгрунтування переваг усуспільненого сектору над індивідуальним дрібним селянським господарством, а сучасна розглядає їх через виявлення причин і соціально-демографічних наслідків Голодомору 1932 - 1933 рр., а також відносин влади та селянства. Доведено основну причину виникнення зернової проблеми - послідовна класова політика в сільському господарстві протягом 1917 - 1927 рр., спрямовану на ліквідацію поміщицького землеволодіння й обмеження селянських господарств. Зазначено, що синхронне здійснення колективізації, політики розкуркулення, хлібозаготівель з використанням карально-репресивних методів є основною причиною поглиблення зернової кризи та загальної деградації сільського господарства.

Наведено вирішення актуального наукового завдання кардіології - виявлення найбільш вагомих факторів ризику (ФР) ускладнень госпітального періоду гострого інфарктного міокарду (ГІМ) та несприятливого перебігу ішемічної хвороби серця (ІХС) в віддаленому періоді після інфаркту міокарда (ІМ) і їх пріоритетності. Розроблено шкалу оцінки ризику (ШОР) серцево-судинної смерті (ССС) протягом п'яти років після ІМ. На підставі комплексного аналізу клініко-анамнестичних даних, показників гемодинаміки, даних лабораторного обстеження, усередненої ЕКГ високого підсилення (ВП), магнітокардіографії (МКГ) виділено провідні ФР розвитку ранньої постінфарктної стенокардії, рецидиву ІМ, формування аневризми лівого шлуночка (ЛШ), розвитку шлуночкових тахіаритмій в госпітальному періоді ІМ, розвитку повторного ІМ та ССС протягом 5-річного періоду після ІМ. Визначено їх пріоритетність в оцінці ризику несприятливого перебігу ІХС після перенесеного ІМ. Встановлено, що електрокардіограма (ЕКГ) високого підсилення може використовуватися для оцінки ризику ССС протягом п'яти років після ІМ у хворих віком до 56-ти років. Доведено придатність МКГ для оцінки наявності ішемічних змін в міокарді та виділення хворих низького ризику їз наступним скороченням терміну перебування їх в стаціонарі.

Висвітлено результати дослідження впливу антисекреторного препарату Фамотидин і пробіотика "БіоГая" на перебіг хронічного гастродуоденіту (ХГД) із підвищеною кислотоутворювальною функцією. Доведено патогенетичне обгрунтування доцільності включення пробіотику "БіоГая" в комплекс лікування ХГД. Пробіотична корекція сприяє поліпшенню клінічної та морфологічної картини у хворих, що свідчить про досягнення ремісії в ті ж строки, що і у разі терапії антисекреторним препаратом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.14-3

Рубрики:

Хвороби вінцевих судин

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.45-3 + Р410.09 + Р414-2

Рубрики:

Інфаркт міокарда

Серцево-судинна недостатність

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.09-1 + Р410.140.45

Рубрики:

Серцево-судинна недостатність

Інфаркт міокарда

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - огляд та аналіз літератури щодо методик черезшкірних втручань на мітральному клапані у пацієнтів з вираженою мітральною недостатністю високого хірургічного ризику. Описані унікальні інтервенційні інструменти і протези забезпечують проведення безлічі черезшкірних втручань у разі патології мітрального клапана у хворих високого хірургічного ризику.

Здійснено огляд та аналіз літератури, яка стосується методик черезшкірних втручань на мітральному клапані в пацієнтів з вираженою мітральною недостатністю і з високим хірургічним ризиком. Описані унікальні інтервенційні інструменти і протези забезпечують проведення багатьох черезшкірних втручань у разі патології мітрального клапана у хворих з високим хірургічним ризиком.

Мета роботи - провести аналіз даних літератури щодо патогенетичних механізмів респіраторної патології при поєднанні з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою в дітей, які часто хворіють. Використано методи семантичного оцінювання, порівняння, системного, а також структурно-логічного аналізів. Виділено два провідні механізми - мікроаспіраційний та рефлекторно-вагусний. Встановлено, що в розвитку запалення при частих гострих респіраторних захворюваннях, при поєднаному перебігу з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, в дітей та підлітків істотну роль відіграють порушення функцій місцевої системи імунітету - MALT (mucosa associated lymphoid tissue), а патологічний процес у дихальних шляхах пацієнтів із патологією, асоційованою з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, спричиняють зміни імунної системи - порушення співвідношення Т- і В-лімфоцитів, дисбаланс С3, С4 та С5 компонентів комплементу IgG, IgM, IgA. У літературі вказується, що при коморбідному перебігу респіраторної патології з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою слід враховувати стан вегетативної та ендокринної регуляцій в дітей пубертантного віку. Виявлено, що при поєднанні респіраторної патології та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби важливе значення має ендокринна активність ендотелію та інтенсивність процесів перекисного окислення ліпідів. За даними досліджень, основним патогенетичним внеском гастроезофагеальної рефлюксної хвороби в розвиток патології дихальних шляхів є зниження функції антирефлюксного бар'єру та зменшення стравохідного кліренсу, з розвитком рефлюкс-асоційованої бронхообструкції. При такій коморбідності формується "замкнене коло" та спостерігається взаємообтяження захворювань.

Мета роботи - виявити особливості перебігу хронічної гастродуоденальної патології (ХГДП) у підлітків із харчовою гіперчутливістю (ХГЧ). Під спостереженням було 50 дітей віком від 12 до 17 років із ХГДП на тлі ХГЧ. Залежно від рівня IgE діти були розподілені на дві групи спостереження - IgE(+) та IgE(-). Вивчалися анамнестичні та клінічні дані, результати фіброезофагогастродуоденоскопії, інтрагастральної pH-метрії, діагностики H. pylori за допомогою уреазного та дихального "Хелік-тесту". Діти з IgE(+) та з IgE(-) мали такі діагнози: хронічний інфекційний Hp-асоційований гастродуоденіт, хронічний гастрит, пов'язаний із дуоденальним рефлюксом, хронічний гастродуоденіт із ерозивною гастропатіею або дуоденопатіею та алергічний дуоденіт. Зроблено висновки, що клінічно у підлітків із IgE(+) превалював інтенсивний біль у животі, не пов'язаний із прийомом їжі. А у дітей з IgE(-) біль у животі був неінтенсивним і пов'язаним із прийомом їжі. Провідною ознакою диспептичного синдрому у підлітків із IgE(-) була нудота.

Проаналізовано дані літератури щодо клінічних станів, які можуть бути позастравохідними проявами гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) у дітей, що часто хворіють (ДЧХ). Встановлено, що позастравохідні прояви ГЕРХ у ДЧХ потрібно враховувати під час первинної діагностики та впродовж усього періоду диспансерного спостереження. Найчастішими асоціаціями є синдром рефлюкс-залежного кашлю, синдром рефлюкс-ларингіту, синдром рефлюкс-астми та синдром зубних рефлюкс-ерозій. Серед позастравохідних варіантів ГЕРХ у ДЧХ відзначається особлива форма - оториноларингологічна, якій притаманний розвиток хронічного ларингіту - у 80,0 %, хронічного фарингіту - у 60,0 % та їх поєднання - у 48,0 % випадків. До рефлюкс-індукованих уражень належать зміни з боку порожнини носа та слухової труби у вигляді хронічного риносинуситу, синуситу та рецидивного запалення середнього вуха. Важкими позастравохідними проявами ГЕРХ у ДЧХ, за даними літератури, є трахеальний стеноз, рефлюкс-індукована бронхіальна астма, а також ідіопатичний легеневий фіброз; як додаткове обстеження рекомендовано проводити контрастну рентгеноскопію стравоходу та шлунка, рН-моніторинг, спірометрію з бронхопровокаційними пробами, фіброгастродуоденоскопію з прицільною біопсією.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.31-5 + Р733.413.1

Рубрики:

Гострі респіраторні захворювання у дітей

Хвороби стравоходу у дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено можливості проведення реконструкції аортального клапана (АК) за допомогою аутологічних тканин, базуючись на математичних розрахунках Гаспаряна (РГ). Досліджено в експерименті ефективність функціонування нео-АК і розроблено новий інструментарій, за допомогою якого можна швидко та зручно виконувати індивідуальні виміри показників, необхідних для викроювання стулок АК потрібного розміру безпосередньо під час операції. Для випробування можливості створення неоклапана в умовах експериментальної лабораторії ("вет-лаб") НПМЦ ДКК МОЗ України (м. Київ) проведено серію з 10 експериментів на макропрепаратах сердець свиней. Для оптимізації вимірювання та створення стулок АК розроблено набір вимірювачів і відповідних лекал, конфігурація яких базувалася на РГ. Гідродинамічні умови функціонування АК відтворено за допомогою нагнітання рідини в корінь аорти через судинний протез. Відеофіксацію роботи нео-АК виконано торакоскопічною системою із монітором WideView ("Storz", Німеччина), заведеною через судинний протез. Оцінено результати інвазивною реєстрацією гідродинамічних параметрів роботи клапана системою IntelliVueX2 ("Phillips", Нідерланди). Отримані результати свідчать про здатність неоклапана витримувати високий тиск, подібний до природних умов функціонування АК. Відсутність зниження тиску під час симульованої діастоли характеризують клапан, як компетентний у всіх 10 проведених експериментах. Розроблений комплект вимірювачів і лекал надає можливість провести реконструктивне втручання на АК в експерименті зі створенням компетентного аутоперикардіального неоклапана. Використання інструментарію спростить вимірювання та викроювання стулок АК потрібного розміру безпосередньо під час операції.