Рассмотрены вопросы лечения распространенных заболеваний детского возраста, в частности, неврологической, офтальмологической, гастроэнтерологической, нефрологической, урологической, гинекологической, эндокринной, аллергологической патологии. Освещены неонатальные аспекты гомотоксикологии.

В результате проведенных исследований показано, что девочки, рожденные матерями с фетоплацентарной недостаточностью, имеют ряд отставаний в физическом, умственном и психоэмоциональном развитии по сравнению с девочками, родившимися без задержки внутриутробного развития. Особенно наглядно это просматривается при оценке морфотипов развития, частоты соматической заболеваемости и детальном неврологическом обследовании. Полученные результаты свидетельствуют о необходимости более детального изучения состояния репродуктивной системы у девочек в 12 лет, что позволит расширить имеющиеся данные о патогенезе патологии пубертатного периода.

Своевременная коррекция нарушений микроценоза влагалища является основным компонентом профилактики инфекционных осложнений после оперативных вмешательств в акушерстве и гинекологии. Полимикробный характер инфекционных заболеваний нижнего отдела женских половых органов требует использования местных препаратов широкого спектра действия. Исследована эффективность вагинальных таблеток "Флуомизин", содержащих деквалиния хлорид, при подготовке к гинекологическим вмешательствам у 45-ти женщин. Флуомизин показал высокую эффективность и хорошую переносимость не только как средство для профилактики постинвазивных осложнений, но и как средство лечения воспалительных процессов половых путей микробной и грибковой этиологии.

Проведено изучение эффективности терапии воспалительных заболеваний органов малого таза у девочек-подростков в возрасте 16 - 18 лет в условиях стационара с использованием азитромицина для внутривенной инфузии. Клиническая эффективность терапии достигнута у 90 % больных.

Вперше проведено порівняльний аналіз патології пубертатного періоду у дівчат, народжених з затримкою внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР) і досліджено нові патогенетичні аспекти даної патології на підставі встановлення взаємозв'язку між клінічним перебігом, ехографічними особливостями, ендокринологічним та імунологічним статусом, а також станом мікробіоценозу статевих шляхів. На базі одержаних даних науково обгрунтовано необхідність розробки нового алгоритму прогностичних, діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Вперше проведено порівняльний аналіз клінічного перебігу пубертатного періоду у дівчат, що народилися без та зі ЗВУР, і встановлено частоту, структуру та терміни розвитку основних патологічних змін: порушень менструального циклу, запальних захворювань, патології грудних залоз і гіпоталамічного синдрому. Проведено порівняльний аналіз клінічного перебігу вагітності та пологів у матерів з фетоплацентарною недостатністю (ФПН), досліджено їх вплив на фізичний і розумовий розвиток дівчат протягом першого року життя та в пубертатному періоді. На підставі вивчення взаємозв'язку між функціональним станом органів репродуктивної системи, грудних і щитовидних залоз, ендокринологічним статусом, станом системного імунітету, мікробіологічними та вірусологічними особливостями вперше вивчено нові аспекти патогенезу різної патології пубертатного періоду у дівчат, що народилися від матерів з ФПН. Показано роль ФПН у матерів в генезі розвитку патології пубертатного періоду.

Викладено основні аспекти патогенезу плацентарної дисфункції. Обгрунтовано доцільність патогенетичної терапії. Роз'яснено можливості антигомотоксичної терапії в лікуванні даної патології. Вивчено ефективність включення препарату Placenta compositum (Biologische Heilmittel Heel GmbH) до схеми комплексної терапії плацентарної дисфункції.

Викладено основні аспекти патогенезу фетоплацентарної недостатності. Обгрунтовано доцільність патогенетичної терапії. Роз'яснено можливості антигомотоксичної терапії в лікуванні даної патології. Вивчено ефективність включення препарату Плацента композитум (Biologische Heilmittel Heel GmbH) до схеми комплексної терапії фетоплацентарної недостатності.

Результати досліджень свідчать, що дисфункція яєчників у жінок із дифузною фіброзно-кістозною мастопатією є достатнім актуальним науковим завданням сучасної гінекології. Використання вдосконаленого алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів надає змогу знизити частоту дисгормональних порушень, що призводить до зменшення клініко-функціональних проявів патології репродуктивної системи.

Досліджено проблемні питання кримінологічного та експертно-криміналістичного характеру у сфері профілактики правопорушень і злочинів. Розкрито зміст і характеристику питань стосовно причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів. Висвітлено правові й організаційні проблеми експертно-криміналістичної профілактики. Перераховано недоліки під час оформлення, огляду та зберігання документів як обставини, що полегшують вчинення злочинів. Визначено основні напрями профілактичної діяльності, пов'язані з криміналістичним дослідженням документів.

Изложены этиологические факторы и патогенетические механизмы возникновения нарушения фертильности. Описаны основные методики, применяемые для диагностики и лечения данной патологии. Рассмотрены преимущества и недостатки каждой из них. Обсуждены консервативные и оперативные методы лечения заболевания. Обоснована целесообразность выбора того или иного метода в определенных клинических ситуациях. Представлены также новейшие концепции в этой области и перспективные пути решения данной проблемы. Обоснована важность разработки последовательной врачебной тактики в диагностике и лечении бесплодия.

У результаті проведених досліджень установлено, що клінічна картина ускладнень гострих запальних захворювань придатків і матки (ГЗЗПМ) у юних жінок характеризується яскравою і різноманітною симптоматикою: синдромом інтоксикації (94 %), локальними (76 %) і загальнозапальними проявами (82 %). Для збереження менструальної та дітородної функцій хірургічне лікування у юних жінок з ускладненнями ГВЗПМ повинно носити органоощадний характер. Для відновлення репродуктивного здоров'я у юних жінок з ускладненнями ГЗЗПМ доцільно проводити реабілітації в три етапи з використанням імунокоректорів, біостимуляторів, гомеопатичних засобів, фізіотерапії та оральних контрацептивів.

Вивчено особливості формування молочних залоз у дівчат-підлітків без та з ранніми порушеннями менструального циклу. Встановлено, що розвиток патологічних змін молочних залоз залежить від конкретного варіанту гормонального дисбалансу. Виділено основні фактори ризику розвитку патології молочних залоз у дівчат-підлітків.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.54-5 + Р716.11 с

Рубрики:

Безпліддя. Стерилізація

Вагітність

Шифр НБУВ: Ж101004 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення ефективності лікування жінок з трубно-перитонеальною формою безплідності залежно від протоколу стимуляції яєчників. Проаналізовано медичну документацію пацієнток, які звернулися у медичний центр "Мати та дитина" у 2012 - 2013 рр. Для порівняння ефективності різних протоколів стимуляції суперовуляції з карток жінок з трубно-перитонеальною безплідністю відібрано картки 387 пацієнток віком до 35 років, яким стимуляцію проводили за стандартними протоколами з подальшим розподілом їх на дві групи: групу К (короткий протокол стимуляції, n = 246) і групу Д (довгий протокол стимуляції, n = 141). В обох групах виконували інтрацитоплазматичну ін'єкцію сперматозоїдів (ICSI). Середня тривалість стимуляції у довгому протоколі була у середньому на 2 дні довшою. Загальна кількість витраченого рФСГ була також достовірно (на 300 МО) більшою. Суттєвої різниці між кількістю бластоцист у цілому та бластоцист високої якості не було. Кумулятивна ефективність лікування через 1 рік після контрольованої стимуляції яєчників становила 82,33 і 77,30 % відповідно. Проведене ретроспективне дослідження встановило, що жінки з трубно-перитонеальною безплідністю у довгому протоколі потребують більш тривалої стимуляції з використанням більших сумарних доз рекомбінантного ФСГ за однакової з коротким протоколом контрольованої стимуляції яєчників кінцевій ефективності.

Мета дослідження - вивчення ефективності контрольованої стимуляції овуляції у донорів ооцитів залежно від протоколу стимуляції. Для досягнення поставленої мети проаналізовано медичну документацію 120 донорів ооцитів, яким проводили стимуляцію суперовуляції у медичному центрі "Мати та дитина" у 2012 - 2015 рр. Усі картки були розділені на дві групи: у першу групу ввійшли жінки, у яких у циклі стимуляції для попередження передчасних піків лютеїнізувального гормону використовували агоніст гонадотропін-рилізинг-гормону (а-ГнРГ) (n = 70), а у другу жінки, у яких використовували антагоніст ГнРГ (n = 50). Середня тривалість стимуляції у разі використання а-ГнРГ була у середньому на 2 дні довше. Загальна кількість витраченого рекомбінантного фолікулостимулювального гормону була також достовірно (у середньому на 500 МО) більшою, а отриманих фолікулів та яйцеклітин менше. Проведене дослідження встановило, що оптимальним у програмах отримання донорських ооцитів є протокол стимуляції суперовуляції з використанням щодобових доз антагоніста а-ГнРГ для попередження передчасних піків лютеїнізувального гормону. Подальший пошук з метою оптимізації схем стимуляції суперовуляції у донорів доцільно проводити у межах саме даного протоколу.

Мета роботи - вивчення ефективності контрольованої стимуляції овуляції у донорів ооцитів залежно від протоколу стимуляції. Проаналізовано медичну документацію 120 донорів ооцитів, яким проводилася стимуляція суперовуляції в медичному центрі "Мати та дитина" у 2012 - 2015 рр. Всі картки було розподілено на дві групи: до I групи увійшли жінки, у яких в циклі стимуляції для запобігання передчасним пікам лютеїнізуючого гормону використовувався агоніст гонадотропін-рилізінг гормон (n = 70), а до II - у яких використовувався антагоніст (n = 50). Середня тривалість стимуляції за використання агоністів гонадотропін-рилізінг гормонів була в середньому на 2 дні довшою. Загальна кількість витраченого рекомбінантного фолікулостимулюючого гормону була також достовірно (у середньому на 500 МО) більшою, а одержаних фолікулів та яйцеклітин - меншою. Висновки: проведене дослідження продемонструвало, що оптимальним у програмах одержання донорських ооцитів є протокол стимуляції суперовуляції з використанням щодобових доз антагоністу гонадотропін-рилізінг гормонів для запобігання передчасним пікам лютеїнізуючого гормону. Подальший пошук з метою оптимізації схем стимуляції суперовуляції у донорів доцільно проводити в межах саме даного протоколу.

Вивчено якість ооцитів, одержаних у програмах їх донації. Доведено, що навіть у молодих соматично здорових жінок не всі ооцити, одержані в результаті контрольованої стимуляції овуляції, мають високу якість. Предметом подальших досліджень може бути вивчення питання про вплив виявлених змін структури зрілих ооцитів на ймовірність запліднення, якість ембріонів та частоту настання вагітності.

Мета дослідження - вивчення результативності контрольованої стимуляції овуляції (КСО) у жінок зі зниженим оваріальним резервом різної етіології. Для досягнення поставленої мети проведено проспективний аналіз результатів КСО у 60 пацієнток зі зниженим оваріальним резервом. Усі пацієнтки були розподілені на дві групи: у 1-у групу ввійшли пацієнтки зі зниженим оваріальним резервом у зв'язку з наявністю оперативних втручань на яєчниках у минулому (n = 30), у 2-у групу - без таких у минулому (n = 30). У межах дослідження оцінювали тривалість стимуляції, кількість отриманих фолікулів та яйцеклітин. Кількість отриманих фолікулів була вірогідно (майже у 2 рази) вищою у пацієнток 1-ї групи. У жінок з оперованим яєчником отримано у середньому 8 - 9 фолікулів і 2 - 3 яйцеклітини, тоді як за зниженого оваріального резерву без оперативних втручань - лише 4 - 5 фолікулів і 1 - 2 яйцеклітини. У проведеному проспективному дослідженні встановлено, що у жінок зі зниженим оваріальним резервом ефективність КСО залежить у першу чергу від етіологічного чинника зменшення кількості антральних фолікулів.

Зазначено, що приватна медицина в Україні відповідає світовим стандартам. Випускники вищих медичних закладів у приватному секторі медицини бачать перспективи для свого професійного розвитку. Наголошено, що в країні потрібно організувати навчання управлінців, які в подальшому здійснюватимуть керівництво медичним закладом: якісне навчання для топ-менеджменту медичних закладів - must have. Принципово нового підходу з боку держави потребують економічний і фінансовий складники медицини.

Представлено матеріали з основ медичної ембріології. Розглянуто матеріал, що стосується спадкових вад та основ тератології. Зосереджено увагу на матеріалі, який стосується принципів пренатального моніторингу розвитку дитини із зазначенням критеріїв його оцінки та строків скринінгових обстежень. Матеріали підтверджено оригінальним ілюстративним матеріалом, частина якого представлена оригінальними фотографіями з архіву “Міжобласний центр медичної генетики імені П. М. Веропотвеляна” ДОР (м. Кривий Ріг), “Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. М. Ф. Руднєва” ДОР, анатомічного музею кафедри анатомії людини Дніпропетровської медичної академії МОЗ України.