Стандартные операционные процедуры (СОП) являются письменными подробными инструкциями, которые должны соответствовать международным стандартам качества этической экспертизы биомедицинских исследований, проводимой комитетом по биоэтике, действующим на локальном или национальном уровне. Рациональное использование СОП позволит улучшить качество этической экспертизы и упростит и систематизирует работу членов комитета по биоэтике.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9-1

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-1

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В опытах на изолированных сердцах крыс исследованы различия в параметрах сократимости нормо- и спонтанно-гипертензивных крыс при бета-адреностимуляции. Показано, что исходно сниженный при данной патологии индекс сократимости значительно увеличивается под действием фосфатидилхолиновых липосом, позволяя нормализировать реактивную способность миокарда.

Цель исследования - сравнительная оценка антигипертензивного эффекта фосфатидилхолиновых липосом (ФХЛ) при одноразовом введении на разных моделях артериальной гипертензии (АГ). Исследования проведены на белых нормотензивных крысах-самцах, у которых моделировали вазоренальную гипертензию (ВРГ) и через 9 недель внутрибрюшинно однократно вводили ФХЛ, или у которых вызывали АГ путем блокирования контактов между эндотелием и гладкими мышцами сосудистой стенки с помощью 3 % водной суспензии 18-beta-глициретиновой кислоты (БГК) из расчета 0,15 мг/кг и через 22 дня внутрибрюшинно вводили ФХЛ, а также на крысах со спонтанной гипертензией (СГК), которым однократно внутрибрюшинно вводили суспензию ФХЛ. Как источник ФХЛ использован фармакологический препарат Липин. Однократное введение ФХЛ (30 мг/кг) приводило к снижению систоличного артериального давления (АД) у СГК на 26 %, а у животных с вазоренальной гипертензией - на 35 %, при этом в первом случае эффект был более длительным. При АГ, вызванной введением БГК, одноразовое введение ФХЛ не приводило к изменению АД. Сделан вывод, что антигипертензивное действие ФХЛ может реализовываться путем коррекции эндотелиальной дисфункции.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-29

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В исследованиях на изолированных сердцах морских свинок показано, что образование митохондриальных пор высокой проводимости с помощью антимицина А угнетает сократительную активность миокарда. Фосфатидилхолиновые липосомы не обладают профилактическим действием при данном нарушении, но способны частично восстанавливать сократимость миокарда. Последнее, вероятно, является следствием восстановления структуры плазмалеммы кардиомиоцитов, так как согласно полученным результатам липосомы не оказывают влияние на процессы дыхания в изолированных митохондриях.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*732.131*03 + Р410.22-29

Рубрики:

Загальна зоологія

Хвороби легеневих судин

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано доцільність застосування фосфатидилхолінових ліпосом (ФХЛ) для корекції артеріальної гіпертензії різного генезу за умов експерименту. Дослідження проведено на здорових щурах і тваринах з різними моделями артеріальної гіпертензії: спадкова спонтанна гіпертензія щурів, підвищення артеріального тиску після тотального радіаційного опромінення, вазоренальна артеріальна гіпертензія, та артеріальною гіпертензією, що індукована блокадою міоендотеліальних контактів. Встановлено, що введення ФХЛ щурам з генетично детермінованою гіпертензією призводить до тривалого дозозалежного зниження величини тиску крові як за одноразового, так і за курсового введення. Введення ФХЛ сприяє нормалізації адренергічної регуляції роботи серця спонтанногіпертензивних щурів. Введення ФХЛ тваринам після опромінення викликає дозозалежний запобігальний вплив на зростання артеріального тиску. Внутрішньоочеревинне введення ФХЛ тваринам з вазоренальною гіпертензією викликає гіпотензивну реакцію, яка за величиною зниження артеріального тиску порівнянна з реакцією у спонтанногіпертензивних щурів, але вірогідно менша за тривалістю. Виявлено, що величина викликаних дією ацетилхоліну дилататорних реакцій аорти щурів з блокадою міоендотеліальних контактів за допомогою 18-бета-гліциритинової кислоти, вірогідно знижена у порівнянні з реакцією судин щурів контрольної групи. Одноразове внутрішньоочеревинне введення фосфатидилхолінових ліпосом не викликає статистично значущих змін артеріального тиску у цих тварин, а ефект курсового введення слабо виражений. Показано доцільність застосування ФХЛ у випадках, коли провідною ланкою розвитку артеріальної гіпертензії являється дисфункція ендотелію, обумовлена порушеннями в системі оксиду азоту.

В сентябре 2010 г. Европейским парламентом была принята Директива № 2010/63/ЕС о защите животных, используемых в научных целях. Основанием для пересмотра документа стали новые научные данные о возможности уменьшения количества животных в эксперименте, минимизации боли, стресса, страданий, причиненных животным, усовершенствования методик проведения эксперимента, применения обезболивающих средств при выполнении хирургических процедур, принятия научно обоснованных норм питания и условий содержания, точной оценки физиологического состояния животных во время эксперимента. Целью разработчиков этого документа был поиск баланса между принципами биоэтики и активно развивающихся научных исследований, с учетом рисков в отношении здоровья людей, животных и защиты окружающей среды. Содержание Директивы полностью соответствует принципу 3-х "R", которые были сформулированы Расселом и Берчем в 1959 г. В этом документе было расширено понятие "лабораторные животные", установлены правила по замене и сокращению количества животных при проведении экспериментов, определены условия разведения, содержания, маркировки и эвтаназии животных, использования органов в опытах in vitro. Смещен акцент в деятельности локальных органов по этическим вопросам на сохранение жизни и здоровья животных. Установлены критерии оценки научных проектов и порядок их рассмотрения.

Мета дослідження - вивчення впливу ліпосомальних препаратів на систему згортання крові у разі гострої масивної крововтрати (ГМК). Проведені дослідження показали, що ГМК з загальної сонної артерії в об'ємі більшому, ніж 33 % об'єму циркулюючої крові супроводжувалася розвитком шокового стану та загибеллю тварин (щурів) протягом 49 хв. ГМК викликала розвиток декомпенсованого геморагічного шоку. Розвиток шоку супроводжувався різноспрямованими змінами коагуляційного гемостазу: у ранньому періоді спостерігали ознаки гіпер-, а на пізніх етапах - гіпокоагуляції, що слід розцінювати як початок ДВЗ-синдрому. Уведення ліпосомальних препаратів (ліпосом, ліпофлавону, ліпосомальної форми цитохрому C і ліпохрому) до інфузійного середовища призводило до 100 % виживання тварин упродовж усього періоду спостереження (60 хв) та значною мірою сприяло усуненню порушень гемостазу та запобігало розвитку декомпенсованого метаболічного ацидозу.

Незважаючи на бурхливий розвиток альтернативних методів, досліди з використанням тварин є надійним підгрунтям для вивчення безпечності та ефективності лікарських засобів. Такі дослідження регулюються комплексом нормативно-правових актів, які мають гарантувати дотримання принципів гуманності та раціонального використання тварин. Документи, що регламентують використання лабораторних тварин, діють на різному рівні. Попри те, що Україна приєдналась або ратифікувала ряд важливих міжнародних документів у галузі захисту тварин, багато питань у цій сфері залишаються відкритими. На жаль, Європейська конвенція щодо захисту хребетних тварин, яких використовують з експериментальною та іншою науковою метою, Україною підписана, але досі не ратифікована. У 2006 р. було прийнято Закон України N 3447-IV "Про захист тварин від жорстокого поводження". Закон адаптував найголовніші положення міжнародних документів щодо гуманного поводження з тваринами до вітчизняного законодавства та став значним досягненням суспільства в сфері забезпечення належного поводження з представниками тваринного світу. Останніми роками в Україні була розроблена та прийнята значна кількість підзаконних нормативних актів щодо захисту тварин від жорстокого поводження та експертизи досліджень з позицій етики. До таких документів належать: Порядок проведення доклінічного вивчення лікарських засобів та експертизи матеріалів доклінічного вивчення лікарських засобів, Доклінічні дослідження безпеки як підгрунтя клінічних випробовувань за участю людини та реєстрації лікарських засобів, Порядок проведення науковими установами дослідів, експериментів на тваринах, Положення про Комітет з питань етики (біоетики).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-29 + Р410-29

Рубрики:

Цукровий діабет

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення можливості використання ліпосомальних препаратів для корекції порушень гемодинаміки на моделі гострої масивної крововтрати в щурів (2,5 мл/100 г зі швидкістю 2 мл/хв). Порівняльне вивчення доцільності застосування ліпосомальних препаратів при гострій масивній крововтраті з метою корекції гемодинамічних порушень показало, що введення суспензії фосфатидилхолінових ліпосом (5 мг/100 г за фосфоліпідом) або ліпофлавону (5 мг/100 г за фосфоліпідом) в ізоволюмічному об'ємі фізіологічного розчину через 5 хв після крововтрати сприяє стабілізації артеріального тиску протягом періоду спостереження; суспензія ліпохрому в дозі 1 мг/100 г за цитохромом таких властивостей не має. Уведення суспензії фосфатидилхолінових ліпосом або ліпохрому в ізоволюмічному об'ємі фізіологічного розчину через 30 хв після крововтрати супроводжується деякою стабілізацією гемодинаміки: величини артеріального тиску зберігались на рівні, більшому ніж 40 % від початкових показників. Використання суспензії ліпофлавону у цей період не призводить до корекції гемодинамічних порушень. При введенні ліпофлавону та ліпохрому через 5 хв після крововтрати спостерігається позитивна інотропна дія, яка проявляється збільшенням скорочувальної здатності міокарда. Застосування всіх досліджуваних ліпосомальних препаратів у відтермінований від моменту крововтрати період сприяє підтриманню скорочувальної здатності серця. Доцільність використання ліпосомальних препаратів для корекції порушень гемодинаміки при гострій масивній крововтраті потребує подальшого вивчення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р412.3-1

Рубрики:

Цукровий діабет

Хвороби легень

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ліпосоми являють собою замкнуті сфери, утворені одним або декількома бішарами ліпідів, у середині яких знаходиться простір, найчастіше заповнений водним розчином. Конвенціональні ліпосоми складаються з фосфоліпідів і холестерину. Для підвищення їх хімічної та фізичної стабільності, стандартизації розмірів та збільшення часу знаходження в крові модифікують склад та поверхню ліпосом. Проаналізовано дані літератури щодо модифікацій складу ліпосом та їх поверхні, а також можливості застосування різних типів нановезикул у фармакології. Хімічно та фізично стабільні археосоми характеризуються наявністю ліпідів, які мають прості ефірні зв'язки, що було виявлено в клітинних мембранах архей, окремого домену живих організмів. Ніосоми - ліпосоми, побудовані з молекул неіоногенних поверхнево-активних речовин з можливим додаванням холестерину та індукцією заряду на поверхні, хімічно стабільніші за конвенціональні ліпосоми. Етасоми містять спирти (етиловий або ізопропіловий) та використовуються, у першу чергу, для трансдермальної доставки препаратів. Трансферсоми вирізняються підвищеною гнучкістю, що зумовлена наявністю ліпідних супрамолекулярних комплексів з фосфоліпідів та ПАВ та забезпечує неінвазивну доставку препарату в/через глибокі шари шкіри або слизові оболонки до системного кровообігу. Новасоми - ліпосоми, що мають 2 - 7 бішарів, які складаються з поліоксіетилену моноефіру жирних кислот, холестерину та вільних жирних кислот, що забезпечує підвищену стабільність та можливість включати різні, навіть взаємодіючі між собою, препарати в одну композицію. Віросоми - це комплекси, до складу яких входять ліпіди та фузогенні білки оболонки вірусу. Ліпосоми, які використовуються для перенесення генетичного матеріалу, одержали загальну назву геносоми або ліпоплекси. Створення криптосом або стелс-ліпосом також викликане необхідністю забезпечити високу стабільність доставки лікарських засобів до клітин-мішеней і захисту від фагоцитів і білків плазми за рахунок полоксамерів. Внутрішня частина емульсоми є жировою субстанцією, оточеною одним або кількома подвійними шарами фосфоліпідів. Везисоми - оліговезикулярні ліпосоми, що можуть забезпечити транспорт декількох лікарських засобів та послідовне або паралельне їх вивільнення. Фотосоми містять фотосенсибілізатори, що фототригерно активуються та запускають реакції між активними формами кисню та клітинними мішенями. Імуноліпосоми характеризуються наявністю моноклональних антитіл, які забезпечують специфічну взаємодію ліпосом з антигенпозитивними клітинами та вивільнення препарату. Таким чином, завдяки численним модифікаціям, ліпосоми можуть виконувати роль окремого фармакологічного засобу або системи транспорту, забезпечуючи контроль фармакокінетики, задані фармакодинамічні властивості та зниження токсичності за підвищення біодоступності. Сукупність цих властивостей, характерних для ліпосом нових генерацій, надає змогу подолати обмеження традиційної терапії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.313-5

Рубрики:

Постгеморагічний шок

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Останнім часом все більше уваги приділяють впливу цукрового діабету на легеневий кровообіг, адже при ньому спостерігається значне зростання захворювань легень та можливий зв'язок діабету з легеневою артеріальною гіпертензією. Хронічна гіперглікемія запускає каскад патологічних реакцій, основу яких складає окисний стрес, який виникає через збільшення донорів вільних електронів, що посилює потік електронів через мітохондріальний електронно-транспортний ланцюг. Оскільки численні дослідження підтверджують зростання концентрації активних форм кисню в легеневих артеріях за умов цукрового діабету цей пошкоджуючий механізм є універсальним для обох кіл кровообігу. Наслідки гіперглікемії, а саме окисний стрес, активізація поліолового та гексозамінового шляхів метаболізму глюкози, активація протеїнкінази С й посиленого утворення кінцевих продуктів глікування підвищують констрикторну здатність судин великого кола кровообігу, але вплив цих факторів на судини малого кола кровообігу вивчений недостатньо. У легенях виявлено експресію рецепторів інсуліну та глюкозних транспортерів, але дані щодо їх локалізації в судинній стінці легеневих артерій, щільності та змін на рецепторному чи пострецепторному рівнях за розвитку інсулінорезистентності практично відсутні.

За умов цукрового діабету (ЦД) у судинах малого кола кровообігу спостерігається ендотеліальна дисфункція з порушенням NO-залежної вазорелаксації й збільшенням концентрації ендотеліну в крові, що корелює з гіперглікемією, вмістом глікозильованого гемоглобіну, та окисним стресом. Описане значне підвищення експрессії рецепторів до ендотеліну типу А і дещо менше до рецепторів типу В у судинах легень. За умов ЦД вміст арахідонової кислоти та її метаболітів, а також реакції судин на них суттєво змінені: посилені утворення та екскреція констрикторних чинників, а вплив вазорелаксантів зменшений. Дані щодо змін вмісту та впливу на реакції судин гідропероксіейкозатетраєнових кислот та ліпоксину А4 за умов ЦД відсутні. Продемонстровано, що в судинах діабет не впливає на експресію білків потенціалзалежних калієвих каналів, але пригнічує відповідний струм. Експресія TRPМ-каналів судин легень зменшується за умов ЦД, але значно зростає їх активація, зумовлена активними формами кисню. Загалом гіперглікемія, резистентність до інсуліну, ендотеліальна дисфункція за умов ЦД можуть бути факторами, що призводять до змін легеневого кровообігу та можуть провокувати виникнення дисфункції легеневих судин.