Скачати повний текст

Важливим етапом підтвердження генетичної концепції періодичної хвороби було клонування в 1997 р. гена, відповідального за цю хворобу (MEFV - Mediterranean fever), та 8-ми мутацій гена. Одна з найпоширеніших мутацій (М694V) полягає в заміні валіну на метионін у позиції 694 та утворенні гаплотипів A, B, F, G тощо, які з різною частотою виявляються у вихідців із Середземномор'я. Наведений випадок періодичної хвороби цікавий зміною торакального синдрому на абдомінальний після 3 - 4 років від початку захворювання, доброякісним перебігом, без ознак розвитку амілоїдозу. Найбільш позитивно в лікуванні періодичної хвороби зарекомендував себе колхіцин, однак препарат ефективний у 80 - 85 % хворих. В даному випадку позитивний результат одержано у разі застосування ібупрофену. Оскільки випадки періодичної хвороби можуть траплятися в Україні і на сьогодні, знання особливостей періодичної хвороби дозволить зменшити число діагностичних помилок і випадків призначення необгрунтованого лікування.

Важным этапом подтверждения генетической концепции периодической болезни было клонирование в 1997 году гена, ответственного за эту болезнь (MEFV - Mediterranean fever), и 8 мутаций гена. Одна из самых распространенных мутаций (М694V) заключается в замене валина на метионин в позиции 694 и образовании гаплотипов A, B, F, G и др., которые с разной частотой проявляются у выходцев из Средиземноморья. Приведенный случай периодической болезни интересен сменой торакального синдрома на абдоминальный после 3 - 4 лет от начала заболевания, доброкачественным течением, без признаков развития амилоидоза. Наиболее позитивно в лечении периодической болезни зарекомендовал себя колхицин, однако препарат эффективен у 80 - 85 % больных. В данном случае положительный результат был получен при использовании ибупрофена. Поскольку случаи периодической болезни могут случаться в Украине и в наше время, знания особенностей периодической болезни позволят уменьшить число диагностических ошибок и случаев назначения необоснованного лечения.

Обстежено 32 пацієнти із синдромом хронічної втоми, в яких встановлено різнобічні зміни (I - III ступені імунних порушень) абсолютної та відносної кількості провідних імунокомпетентних клітин та імуногематологічних індексів і коефіцієнтів, а також клітинних і гуморальних факторів неспецифічного протиінфекційного захисту.

Синдром хронічної втоми асоціюється із дисфункцією клітинної ланки системного імунітету за рахунок вираженого зменшення абсолютної і відносної кількості TCD3+-лімфоцитів; глибоким дефіцитом абсолютної та відносної кількості імунорегуляторних T-лімфоцитів (TCD4+ і TCD8+); зниженням імунорегуляторного й ефекторного індексів і зростанням лейко-T-клітинного індексу, суттєво зростає в периферичній крові абсолютна і відносна кількість зрілих B-лімфоцитів (BCD22+), концентрація імуноглобулінів основних класів (IgM, IgG, IgА), циркулюючих імунних комплексів, підвишується алергізація організму пацієнтів, імунна реактивність. На цьому тлі знижується імуноглобулінсекреторна функція B-лімфоцитів із продукції IgM та IgG, титр нормальних (природних) антитіл та активність системи комплементу.

Обстежено 96 хворих на інфекційно-алергічну бронхіальну астму. Контрольна група складалася з 197 практично здорових людей відповідного віку, в яких вивчали мікрофлору зіва та порожнини носа. Встановлено провідну роль у запальному процесі в бронхах S. epidermidis, E. coli, S. viridans, S. pyogenes, S. aureus. Частота зустрічальності та індекс сталості бактерій мають сезонну залежність. Проведений аналіз антибіотикограм показав, що чутливість виділеної мікрофлори залежить не тільки від природи антибіотика, але й від пори року, що слід враховувати в процесі лікування хворих на бронхіальну астму.

Установлено, що у хворих на бронхіальну астму виникають гемореологічні розлади, які залежать від тяжкості перебігу захворювання. З метою підвищення ефективності лікування вивчено вплив пилку бджолиного на тромбоцитарно- судинний гемостаз. Комплексне лікування знижує загальний потенціал гемокоагуляції, підвищує протизгортальну здатність крові зі збільшенням інтенсивності ферментативного фібринолізу, що запобігає процесам інтракапілярного фібриногенезу.

Проаналізовано виявлення деяких алергічних захворювань у Чернівцях і Чернівецькій області. Для досягнення вагомих результатів діяльності алергологічної служби необхідним є впровадження сучасних технологій, навчання фахівців з алергології, лікарів загальної практики, інших лікарів-спеціалістів.

Вивчено частоту, етіологічну структуру медикаментозної алергії на Буковині. Проаналізовано 680 випадків небажаних реакцій на лікарські препарати в окремих відділеннях обласної клінічної лікарні (м. Чернівці) з вересня по грудень 2008 р. За даними аналізу комплексу клінічно-анамнестичних, фізикальних, лабораторних, специфічних алергологічних методів дослідження, небажані реакції на лікарські препарати на Буковині становлять 13,3 %. Серед них реакції, які класифіковано як медикаментозна алергія - 17,8 %. Наведено рекомендації щодо терапевтичних заходів для лікування пацієнтів із обтяженим алергологічним анамнезом.

Обстежено 60 хворих на сезонний алергічний риніт із сенсибілізацією до пилкових алергенів. Встановлено динаміку рівнів цитокінів - маркерів активності Th2/Th1-відповіді в сироватці крові хворих у разі застосування різної кількості курсів специфічної імунотерапії, що надає змогу визначити їх потрібну кількість.

Негоспітальна пневмонія розвивається на фоні порушеного мікробіоценозу порожнини ротоглотки II - III ступенів за рахунок елімінації із біотопу або формування дефіциту автохтонних облігатних анаеробних (Lactobacillus spp.), факультативних анаеробних та аеробних бактерій (S. salivarius, L. lactis); контамінації та зростання кількості у біотопі умовно-патогенних (S. pneumoniae, H. influenzae, M. catarrhalis, S. aureus, K. pneumoniae) бактерій. Провідними збудниками негоспітальної пневмонії на сучасному етапі є S. pneumoniae (55,55 %), H. influenzae (22,22 %), M. catarrhalis (14,82 %), S. aureus, K. pneumoniae. Збудники проявляють антилізоцимну, антикомплементарну та антиімуноглобулінову (IgM, IgG, IgA) активність.

У хворих на негоспітальну пневмонію понижені показники фагоцитарної активності моноцитів і нейтрофільних гранулоцитів, концентрації природних антитіл та активності системи комплементу. Секреторна активність фагоцитувальних клітин (моноцитів, нейтрофілів) щодо секреції доімунних цитокінів - підвищена.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202-5

Рубрики:

Бронхіальна астма

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто етіологічні чинники алергічних захворювань на Буковині та надано оцінку додаткової діагностичної інформації щодо характеру харчової сенсибілізації у пацієнтів на харчову алергію.

За результатами визначення реактивної відповіді нейтрофілів у 34-х хворих на гострий бронхіт встановлено, що розвиток захворювання супроводжується підвищенням індексу зсуву нейтрофілів, індексу реактивності нейтрофілів, індексу зсуву лейкоцитів. Зростання секреторної активності нейтрофілів стосовно інтерлейкінів 6 і 8, фактора некрозу пухлин-альфа та альфа-інтерферону відбувається на тлі пригнічення бактерицидної активності нейтрофілів.

За результатами визначення імунологічної реактивності 34-х хворих на гострий бронхіт встановлено, що зміни периферичної крові (зростання абсолютної кількості лейкоцитів із переважним збільшенням кількості нейтрофільних гранулоцитів, зростання відносної кількості паличкоядерних нейтрофільних гранулоцитів, збільшення кількості лімфоцитів) свідчать про наявність активного запального процесу, а інтегральні гематологічні показники і про гіперреактивність специфічної імунної відповіді із домінуванням афекторної ланки.

За результатами визначення рівня адаптаційного напруження організму 34-х хворих на гострий бронхіт встановлено, що адаптаційні реакції знаходилися в зоні стресу (14,71 %), зоні реакції на тренування (29,41 %), спокійної активації (26,47 %) і зоні підвищеної активації (29,41 %). Підвищення клітинної реактивності організму хворих на гострий бронхіт встановлено на підставі аналізу лейкоцитарних індексів інтоксикації, ядерного індексу ступеня ендотоксикозу, гематологічного показника інтоксикації.

У 16-ти пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень з метаболічним синдромом і синдромом хронічної втоми вивчено вплив комплексного застосування препаратів ноофен та бронхо-мунал на підставі оцінки клініко-імунологічних особливостей перебігу зазначеної поєднаної патології. Використання ноофену та бронхо-муналу на додаток до традиційного лікування продемонструвало позитивну динаміку перебігу захворювання, їх призначення є доцільним для корекції вегетативних, метаболічних і імунних порушень у досліджуваної категорії хворих.

Останнім часом привертає увагу зростання кількості випадків медикаментозної алергії в розвинених країнах світу. На сьогодні до 40 % пацієнтів стаціонарів потерпають від патологічних реакцій, пов'язаних із непереносимістю ліків. Найбільш проблематичними, враховуючи суттєву обмеженість елімінаційних заходів, є алергічні реакції на різні види інсулінів. Алергеном може бути не тільки інсулін, але й білкові (наприклад, протамін) і небілкові (наприклад, цинк) домішки, що входять до складу препаратів. У більшості випадків алергія буває викликана самим інсуліном або його полімерами, про що свідчать місцеві алергічні реакції на людський інсулін і системні реакції на високоочищені інсуліни. Розглянуто особливості справжніх (СА) та псевдоалергічних (ПА) реакцій, поєднання алергічних й псевдоалергічних механізмів. З урахуванням того, що клінічні прояви СА і ПА однакові, а можливості діагностики різні, підходи до їх лікування також відрізняються, що викликає необхідність у проведенні диференційної діагностики між ними. Проведено диференційну діагностику на підставі тільки оцінки клінічної картини захворювання дуже складно, тому підходи до діагностики повинні мати комплексний характер. Особливе значення при проведенні диференційної діагностики між СА і ПА мають дані анамнезу та специфічні тести з причинно-значущими алергенами. Наведено результати ретроспективного аналізу історій хвороби та амбулаторних карт 170 пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) і позитивним алергоанамнезом і результати проведеного аналізу ефективності антимедіаторних засобів - хіфенадину та сехіфенадину. Встановлено, що частота алергічних реакцій у хворих на ЦД 1-го типу в 2,9 раза вища, ніж в загальній популяції, і прямо залежить від тривалості й тяжкості захворювання. На різні варіанти гіперчутливості до харчових продуктів вказували 37 % пацієнтів, медикаментозну гіперчутливість спостерігали 34 % пацієнтів (проти 27 % в основній групі). Найбільш значущими алергенами для обстежених пацієнтів є медикаментозні препарати та харчові продукти. Програма профілактичних заходів щодо виникнення алергічних захворювань у хворих на ЦД повинна включати навчання стосовно харчування, елімінаційні заходи щодо можливих сенсибілізуючих і провокуючих факторів, адекватну фармакотерапію та запобігання поліпрагмазії. Похідні хінуклідинів демонструють високу ефективність щодо лікування алергодерматозів у хворих на ЦД, зокрема з гіперчутливістю до препаратів інсулінів.

Містить інформацію про невідкладні стани, які зустрічають при імунологічних та алергічних захворюваннях. Надано інформацію щодо визначення їх поняття, етіології та патогенезу, клінічної картини та принципи невідкладної допомоги та інтенсивної терапії. Розглянуто ознаки гострої кропив’янки. Визначено ознаки набряку Квінке. Охарактеризовано сироваткову хворобу, анафілактичний шок. Зазначено поствакцинальні ускладнення. Розглянуто ознаки медикаментозної алергії; синдрому Стівенса-Джонсона; синдрому Лаєлла. Наведено ознаки бронхіальної астми. Ознаки НЕЕLР-синдрому.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.2-37

Рубрики:

Хвороби обміну речовин

Шифр НБУВ: ВА866332 Пошук видання у каталогах НБУВ