Встановлено, що застосування біопрепаратів у поєднанні зі зменшеними дозами пестицидів для обробки посівів озимої пшениці Миронівська 61 підвищує їх ефективність щодо збільшення врожайності, зниження ураженості рослин і насіння хворобами, поліпшення якості продукції порівняно з роздільним їх використанням.

Досліджено особливості поширення, шкодочинності та розвитку збудників септоріозу залежно від екологічних факторів за умов Полісся та Північного Лісостепу, удосконалено систему захисту посівів озимої пшениці. Визначено збудники септоріозу, встановлено первинні джерела інфекції хвороби на досліджуваних територіях. Вивчено вплив систем удобрення та обробітку грунту на розвиток септоріозу, встановлено стійкість до хвороби у сортів озимої та ярої пшениці. Виявлено ефективні протруйники насіння (раксіл 2 % з.п. і реал 200 т.к.с.) і фунгіциди (альто супер 330 ЕС к.е. та фолікур БТ 22,5 % к.е.) для сумісного їх застосування з біопрепаратом (різопланом) і регулятором росту рослин (агростимуліном) проти септоріозу для припосівної обробки насіння й обприскування посівів. Розроблено агроекологічноощадну систему захисту озимої пшениці від септоріозу, встановлено її біологічну ефективність, визначено вплив на підвищення врожаю зерна та покращання його якості. Обгрунтовано енергетичну й економічну доцільність застосування нової системи захисту зернових рослин.

Установлено вплив сівозмінного фактора та удобрення на динаміку розвитку грибних хвороб і продуктивність жита озимого за умов Полісся. Насичення сівозмін житом озимим збільшує ураженість рослин септоріозом, бурою іржею, борошнистою росою та кореневими гнилями, відповідно, на 8,8, 5,5, 6,0 і 6,8 %. Застосування мінеральних добрив зменшує ураження грибними хворобами. Найбільш ефективною щодо зменшення розвитку захворювань в агроценозі жита озимого була органо-мінеральна система удобрення, за якої ураження рослин зменшувалося на 0,9 - 10,3 %, а врожайність зерна збільшувалась на 1,26 - 1,88 т/га.

Розглянуто значення, агроекологічні особливості зернових і зернобобових культур у формуванні стійких агроекосистем. Висвітлено аспекти методології досліджень тритикале озимого, пшениці м'якої озимої, сої та гороху овочевого на екосистемному рівні. Наведено результати дослідження модифікаційної здатності генотипів сільськогосподарських культур на фоні агротехнічних заходів на ауте- та демекологічному рівнях, обгрунтовано на синекологічному рівні процес прояву біоценотичних зв'язків у геоценоконсорціях зернобобових і зернових колосових культур та їх значення в стратегії формування високопродуктивних фітоценозів у агроценозах Лісостепу та Полісся України. Висвітлено унікальні особливості тритикале озимого та пшениці м'якої озимої в зоні радіонуклідного забруднення, показано агроекологічну роль цих культур в органічному землеробстві.

Мета. Вивчення сортозразків тритикале озимого різного еколого-географічного походження для виявлення поліморфізму культури за сприйнятливістю до патогенного комплексу фузаріозу колосу і встановлення стійких проти хвороби та високоврожайних сортів для подальшого впровадження їх у виробництво та використання в селекційному процесі. Методи. Польові, статистичні. Результати. Встановлено, що розвиток фузаріозу колосу на різних сортозразках тритикале озимого залежить від гідротермічного режиму й генотипу рослини-господаря. Стійкість сортів і гібридів проти хвороби мала відносний характер, імунних сортозразків серед досліджуваних не виявлено. Виділено сорти культури, толерантні до фузаріозу колосу: ‘Гранат’, ‘Zorro’, ‘Обрій Миронівський’. Виявлено позитивний кореляційний зв’язок між розвитком фузаріозу колосу й кореневих гнилей на тритикале озимому. Встановлено зростання на сортах культури в патогенному комплексі фузаріозу збудників Fusarium sporotrichioides, F. аvenaceum та F. poae. Висновки. Основними сортами тритикале озимого, які поєднують високу продуктивність зі стійкістю проти фузаріозу колосу, є: ‘Обрій Миронівський’, ‘АДМ 8’, ‘Ювілейне Волинське’, ‘Юкон’, ‘Zorro’, ‘Цекад 90’, ‘Зернятко’, ‘Легіон’, ‘Раритет’. Ці сорти необхідно залучати до селекційного процесу для виведення сортозразків з підвищеною стійкістю проти хвороби та високою врожайністю зерна.

Цель. Изучение сортообразцов тритикале озимого различного эколого-географического происхождения для выявления полиморфизма культуры за восприимчивостью к патогенному комплексу фузариоза колоса и установления устойчивых к болезни и высокоурожайных сортов для дальнейшего внедрения их в производство и использование в селекционном процессе. Методы. Полевой, статистический. Результаты. Установлено, что развитие фузариоза колоса на разных сортообразцах тритикале озимого зависит от гидротермического режима и генотипа растения-хозяина. Устойчивость сортов и гибридов к болезни носила относительный характер, иммунных сортообразцов среди исследуемых не обнаружено. Выделены сорта культуры, толерантные к фузариозу колоса: ‘Гранат’, ‘Zorro’, ‘Обрій Миронівский’. Отмечена положительная корреляционная связь между развитием фузариоза колосу и корневых гнилей на тритикале озимом. Установлен рост на сортах культуры в патогенном комплексе фузариоза возбудителей F. sporotrichioides, F. аvenaceum и F. poae. Выводы. Основными сортами тритикале озимого, сочетающими высокую производительность с устойчивостью к фузариозу колоса, являются: ‘Обрій Миронівский’, ‘АДМ 8’, ‘Ювілейне Волинське’, ‘Юкон’, ‘Zorro’, ‘Цекад 90’, ‘Зернятко’, ‘Легіон’, ‘Раритет’. Данные сор­та необходимо привлекать к селекционному процессу с целью выведения сортообразцов с повышенной устойчивостью к болезни и высокой урожайностью зерна.

Purpose. Studying variety samples of winter triticale of various ecological and geographical origin for revealing polymorphism of the culture for its susceptibility to pathogenic complex of Fusarium head blight and defining high-yielding and resistantto diseases varieties that later can be put into the production and breeding process. Methods. Field experiments, statistical evaluation. Results. It was defined that the development of Fusarium head blight in different variety samples of winter triticale depends on the hydrothermal conditions and genotype of the host-plant. Resistance of varieties and hybrids to the disease was partial, and no immune samples were found among the analyzed ones. The following varieties proved to be tolerant to Fusarium head blight: ‘Granat’, ‘Zorro’, ‘Obrii Myronivskyi’. The positive correlation between the development of Fusarium head blight and root rot of winter triticale was found. It was determined that in the pathogenic complex of Fusarium head blight the amount of the following pathogens is increasing: Fusarium sporotrichioides, F. аvenaceum and F. poae. Conclusions. The leading varieties that combine high yields and resistance to Fusarium head blight are as follows: ‘Obrii Myronivskyi’, ‘ADM 8’, ‘Yuvileine Volynske’, ‘Yukon’, ‘Zorro’, ‘Tsekad 90’, ‘Zerniatko’, ‘Legion’ and ‘Rarytet’. These varieties should be involved in the selection process to breed the hybrids with the augmented resistance to the disease and high yields.

Досліджено особливості прояву грибних хвороб тритикале та спельти за умов Полісся України. Встановлено, що на обох культурах домінуючими є септоріоз листя та борошниста роса, питома частка яких у комплексі мікозів листя становить: на тритикале - 34,0 та 23,0 %, на спельті - 52,0 та 36,0 % відповідно. Відзначено, що на рослинах тритикале озимого піренофороз, бура листкова іржа та снігова пліснява трапляється значно рідше, а прояви аскохітозу, темно-бурої плямистості, фузаріозного опіку - епізодично. На спельті несистематично проявлялися симптоми піренофорозу і темно-бурої плямистості. Продемонстровано, що спельта характеризується нижчим рівнем розвитку хвороб та менш широким їх видовим складом.

Мета роботи - визначення патогенної мікобіоти та встановлення її видового складу в результаті проведення фітопатологічної експертизи зерна проса посівного. Зразки для дослідження було відібрано впродовж 2013 - 2015 рр. у науково-дослідних установах (дослідні поля Житомирського національного агроекологічного університету та інституту сільського господарства Полісся НААН) і сільськогосподарських підприємствах різних форм власності Житомирської, Рівненської, Вінницької, Хмельницької та Чернігівської областей. Для виявлення епіфітної та ендофітної мікобіоти зерна застосовували загальноприйняті мікологічні та фітопатологічні методи досліджень (накопичувальної культури та прямої інокуляції зразків на поживне середовище). Встановлено, що зерно проса посівного щорічно уражалося патогенами грибної етіології в межах від 11 до 45 % у Поліссі та від 5 до 20 % у Лісостепу, які представлені видами Sphacelotheca destruens (Schltdl.) J.A. Stev. & Aar. G. Johnson, Bipolarispanici-miliacei (Y. Nisik.) Shoemaker, Fusarium culmorum (W. G. Sm.) Sacc., F. verticillioides (Sacc.) Nirenberg, F. sporotrichioides Sherb., Magnaporthe grisea (Т. T. Hebert) M. E. Barr, Alternaria alternata (Fr.) Keissl., Ascochyta sp. Виявлено сапрофітну мікобіоту: Rhizopus nigricans Ehrenb. та Mucor mucedo Fresen. Визначено просторову частоту трапляння видів мікроміцетів насіння проса посівного. Домінуючим видом у Поліссі був B. panici-miliacei (Y. Nisik.) Shoemaker (66,7 %). До видів, що трапляються часто, віднесено A. alternata (57,1 %) у Поліссі та B. panici-miliacei (31,9 %) у Лісостепу. Решта збудників належать до видів, частота трапляння яких не перевищувала 27,8 %. Висновки: встановлено, що насіннєвий матеріал був більш інфікований патогенними мікроорганізмами в Поліссі, ніж у Лісостепу, що залежало від погодних умов, які склалися у період вегетації проса посівного. Встановлено, що найпоширенішими патогенами насіння є B. panici-miliacei і A. alternata яку Поліссі, так і в Лісостепу України.

Зернове господарство є основною галуззю рослинництва, що забезпечує населення продуктами харчування, тваринництво - кормами, індустріальну промисловість - сировиною. Однією з найбільш поширених зернових культур є жито озиме, яке характеризується високими харчовими та кормовими якостями. Культура має високу потенційну продуктивність, однак останніми роками спостерігається значне зниження її урожайності. Одержання високих урожаїв лімітується поширенням та розвитком у агроценозах жита озимого шкідливих організмів. В умовах Полісся України впродовж 2016 - 2019 рр. проведено обстеження агроценозів жита озимого та встановлено їх фітосанітарний стан. Визначено видовий склад збудників грибних хвороб та фітофагів культури. Досліджено, що основну частку у структурі мікозів культури в Поліссі склали: Puccinia recondite Dietel and Holw. (35 %), Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shoemaker (23 %) та гриби роду Fusarium spp. (20 %). Поширення грибних хвороб в агроценозі варіювало в межах від 27,5 до 65,6 %. Найбільше розповсюдженими були бура листова іржа (65,6 %), звичайна коренева гниль (58,7 %) та септоріоз (38,4 %), а найменше - борошниста роса (27,5 %) і фузаріозна коренева гниль (32,8 %). Рівень розвитку мікозів був у межах 4,2 - 20,3 %. Найвищий ступінь ураження рослин відмічено бурою листовою іржею (20,3 %) та звичайною кореневою гниллю (15,7 %), а найнижчий - борошнистою росою (4,2 %) і септоріозом (7,5 %). Відзначимо, що за умови суттєвої зміни клімату в агроценозах упродовж останніх років спостерігається масове розмноження, інтенсивна міграція й розповсюдження комах. Заселеність агроценозів шкідниками варіювала від 8,7 до 21,8 %. Найбільше заселено посівів було смугастою хлібною блішкою (21,8 %) та шведською мухою (15,7 %), а найменше - цикадками (8,7 %). Досліджено поширення та рівень розвитку мікозів, заселеність шкідниками та забур'яненість посівів, що сприятиме розробці й обгрунтуванню екологічно безпечних систем захисту, які забезпечать одержання високих врожаїв безпечної зернової продукції та зменшення пестицидного навантаження на агроекосистеми.

Розкрито науково-теоретичні та практичні основи екологічно безпечного застосування пестицидів у агроценозах від шкідливих організмів. Представлено сучасні методи захисту рослин, які включають агротехнічні, генетичні, біохімічні, хімічні методи, карантин рослин і дозволяють отримати екологічно безпечну продукцію рослинництва. Наведено оптимізовані інтегровані системи захисту основних сільськогосподарських культур від бур'янів, шкідників і хвороб. Особливе місце відведено заходам, спрямованим на охорону довкілля, підвищенню ефективності вирощування бакових сумішей пестицидів з урахуванням ЕПШ шкідливих організмів і прогнозування строків їх появи у агроценозах.

Зернове господарство є основною галуззю рослинництва, що забезпечує населення продуктами харчування, тваринництво - кормами, індустріальну промисловість - сировиною. Однією з найбільш поширених зернових культур є жито озиме, яке характеризується високими харчовими та кормовими якостями. Культура має високу потенційну продуктивність, однак останніми роками спостерігається значне зниження її урожайності. Одержання високих урожаїв лімітується поширенням та розвитком у агроценозах жита озимого шкідливих організмів. В умовах Полісся України впродовж 2016 - 2019 рр. проведено обстеження агроценозів жита озимого та встановлено їх фітосанітарний стан. Визначено видовий склад збудників грибних хвороб та фітофагів культури. Досліджено, що основну частку у структурі мікозів культури в Поліссі склали: Puccinia recondite Dietel and Holw. (35 %), Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shoemaker (23 %) та гриби роду Fusarium spp. (20 %). Поширення грибних хвороб в агроценозі варіювало в межах від 27,5 до 65,6 %. Найбільше розповсюдженими були бура листова іржа (65,6 %), звичайна коренева гниль (58,7 %) та септоріоз (38,4 %), а найменше - борошниста роса (27,5 %) і фузаріозна коренева гниль (32,8 %). Рівень розвитку мікозів був у межах 4,2 - 20,3 %. Найвищий ступінь ураження рослин відмічено бурою листовою іржею (20,3 %) та звичайною кореневою гниллю (15,7 %), а найнижчий - борошнистою росою (4,2 %) і септоріозом (7,5 %). Відзначимо, що за умови суттєвої зміни клімату в агроценозах упродовж останніх років спостерігається масове розмноження, інтенсивна міграція й розповсюдження комах. Заселеність агроценозів шкідниками варіювала від 8,7 до 21,8 %. Найбільше заселено посівів було смугастою хлібною блішкою (21,8 %) та шведською мухою (15,7 %), а найменше - цикадками (8,7 %). Досліджено поширення та рівень розвитку мікозів, заселеність шкідниками та забур'яненість посівів, що сприятиме розробці й обгрунтуванню екологічно безпечних систем захисту, які забезпечать одержання високих врожаїв безпечної зернової продукції та зменшення пестицидного навантаження на агроекосистеми.

Висвітлено результати наукових досліджень і практичний досвід впровадження інноваційних розробок у сучасному землеробстві. Розкрито проблеми впровадження науково-соціального проекту щодо вирощування лікарських рослин на деградованих землях Полісся. Розглянуто агроекологічні основи відновлення родючості грунту в короткоротаційній зернобобовій сівозміні. Проаналізовано особливості формування врожайності гороху посівного за органічної технології вирощування. Здійснено порівняльний аналіз впливу біодобрив та способів їх внесення на формування саджанців хмелю. Проведено економічне та біоенергетичне оцінювання вирощування люцерни залежно від способу сівби та норм висіву. Увагу приділено лсобливостям виробництва органічної фітопродукції, землевпорядному забезпеченню відтворення продуктивності поліських агроландшафтів.

Викладено результати досліджень щодо стійкого розвитку сільських територій у контексті реалізації державної екологічної політики та енергозбереження. Розглянуто проблеми та перспективи екологізацй сільськогосподарського виробництва в умовах сільських територій. Наведено передумови й особливості збереження та відновлення природно-ресурсного потенціалу сільських територій. Розкрито питання оптимізації й ефективності використання природно-ресурсного потенціалу сільських територій. Визначено особливості розробки та впровадження ефективних бізнес-моделей розвитку енергоефективності й енергонезалежності сільських територій. Досліджено екологічні інновації - джерело ефективного розвитку конкурентоспроможності й енергонезапежності сільських територій. Визначено економіко-правові механізми розвитку сільських територій у контексті реалізації державної екологічної політики та енергозбереження. Розглянуто світовий досвід та вітчизняні реалії розвитку сільських територій на засадах екологічності, енергонезалежності й енергоефективності.

Висвітлено результати наукових досліджень і практичний досвід впровадження інноваційних розробок у сучасному землеробстві. Розглянуто ефективність органічної системи удобрення як елементу біологізації агротехнологій в умовах Західного Полісся. Увагу приділено впровадженню моделі сучасного органічного господарства з вирощування лікарських рослин. Описано особливості та перспективи фермерського руху Житомирської області в сучасних умовах. Досліджено динаміку варіювання продуктивності картоплі за органічної системи удобрення та позакореневого підживлення. Розглянуто питання формування свідомості молоді шляхом впровадження агроекологічних практик у вирішенні проблем утилізації органічних відходів. Описано особливості формування урожайності зерна сортів проса залежно від попередника. Визначено вплив органо-мінерального позакореневого підживлення на врожайність гарбуза голонасінного. Акцентовано на вирощуванні озимого ріпаку в умовах Полісся України. Оцінено ефективність і вплив добрив та фунгіцидних внесень на продуктивність цукрового буряку тощо.