Розглянуто найбільш широкі та системні визначення культури в її динаміці, адже вона є не лише певним здобутком людства, але й сумою суспільних досягнень, що знаходяться у постійному русі, розвиткові: це не данина готовим результатам людської діяльності, але й історично конкретний, визначений спосіб відношення людини до природи, суспільства, самої себе. Відзначено, що культурологічний підхід в педагогічній освіті дозволяє дослідити педагогічні об'єкти і явища як культурні феномени, розглянути проблеми педагогічної освіти в загальнокультурному контексті як інтеграцію особистості педагога з загальною і професійно-педагогічною культурою. Освіту розглянуто як невід'ємну частину культури та засвоєння людиною культурних цінностей, що забезпечує розвиток самої людини і становлення її як творчої особистості.

Важливою умовою розвитку сучасної освіти є набуття культуровідповідності, що сприятиме підвищенню її якості. Представлено аналіз виникнення й розвитку методичної культури, розкрито її сутність як соціокультурного феномену.

Проведено аналіз педагогічної спадщини К.Д. Ушинського щодо її використання в професійній підготовці сучасних педагогів, реалізації гуманного загальнокультурного напрямку змісту освіти.

Проведен анализ педагогического наследия К.Д. Ушинского с точки зрения его использования в профессиональной подготовке современных педагогов, реализации гуманной общекультурной направленности содержания образования.

It is suggested some analysis of K.D. UshinskyТs pedagogical heritage in the light of its use within the system of professional training of modern pedagogues, of realization of humane cultural bias of educational contents.

Проаналізовано педагогічну спадщину К.Д. Ушинського та його роль у становленні національної освіти.

Проанализировано педагогическое наследие К.Д. Ушинского и его роль в становлении национального образования.

It is suggested some analysed of K.D. UshinskyТs pedagogical heritage, cultural values presented in it, and its role in development of national education.

За допомогою аналізу педагогічних праць з проблем університетської педагогічної освіти виявлено особливості змісту інваріантної і варіативної складових професійної підготовки майбутніх викладачів вищої школи в педагогічному університеті. Зазначено, що система підготовки майбутніх викладачів вищої школи в університеті функціонує як єдність інваріантної складової.

С помощью анализа педагогических трудов по проблемам университетского педагогического образования выявлены особенности содержания инвариантной и вариативной составляющих профессиональной подготовки будущих преподавателей высшей школы в педагогическом университете. Отмечено, что система подготовки будущих преподавателей высшей школы в университете функционирует как единство инвариантной составляющей.

Using through the analysis of educational materials on the problems of university teacher education reveals the features of the content of the invariant and variable components of the training of future high school teachers at the Pedagogical University. It is concluded that the system of training future high school teachers in the university functions as a unity invariant component (which provides internal consistency educational system connected with the direct translation of traditional teaching and humanistic values) and variable component (associated with adapting the system to the concrete historical reality).

На основі ретроспективного аналізу розуміння культури гуманітарними науками констатовано іманентно притаманну їй єдність різноманітних параметрів, багатомірність у співвіднесенні реального й індивідуального, об'єктивного та суб'єктивного, процесуального та предметного, історичного та функціонального. Розглянуто підходи щодо загальнонаукового трактування макроконцепту "культура", кожний із яких характеризує певний аспект пізнання даного феномену. Підкреслено, що для розуміння феномену культури як надскладної цілісності, в якій реалізовано матеріальні, духовні, художньо-творчі, духовно-матеріальні дії людини, що втілюють її відношення до природи, суспільства, самої себе, найбільш ефективним є системний підхід, що передає дуалістичну сутність її: як інструменту збереження сукупності готових цінностей, форм людської ментальності, так і процесу їх передачі та творчого продукування.

На основе ретроспективного анализа понимания культуры гуманитарными науками констатировано имманентно присущее ей единство разнообразных параметров, многомерность в соотнесении реального и индивидуального, объективного и субъективного, процессуального и предметного, исторического и функционального. Рассмотрены подходы к общенаучной трактовке макроконцепта "культура", каждый из которых характеризует определенный аспект познания данного феномена. Подчеркнуто, что для понимания феномена культуры как сверхсложной целостности, в которой реализованы материальные, духовные, художественно-творческие, духовно-материальные действия человека, воплощающие его отношение к природе, обществу, самому себе, наиболее эффективен системный подход, передающий ее дуалистическую сущность: как инструмента сохранения совокупности готовых ценностей, форм человеческой ментальности, так и процесса их передачи.

The article is dedicated to retrospective analysis of research approaches to general scientific interpretation of the macroconcept "culture", ascertaining of the role of culture in education and society.

Визначено особливості педагогічної діяльності викладачів вищої школи на основі теоретичного аналізу психолого-педагогічних досліджень щодо сутності людської діяльності, змісту, мети, функціональності, специфіки викладацької діяльності з позицій професіографічного та ергологічного підходів. Деталізовано одну із суттєвих характеристик діяльності спеціаліста - його функції, виділено тенденції в їх кількісному та якісному аспектах. Особливу увагу приділено характеристиці особистісних якостей, соціально-психологічних рис і педагогічних здібностей, єдність і взаємозв'язок яких і є головним компонентом в структурі досліджуваного феномену.

Определены особенности педагогической деятельности преподавателей высшей школы на основе теоретического анализа психолого-педагогических исследований сущности человеческой деятельности, содержания, цели, функциональности, специфики преподавательской деятельности с позиций профессиографического и эргологического подходов. Освещена одна из существенных характеристик деятельности специалиста - его функции, выделены тенденции в их количественном и качественном аспектах. Особое внимание уделено характеристике личностных качеств, социально-психологических черт и педагогических способностей, единство и взаимосвязь которых и является главным компонентом в структуре исследуемого феномена.

The article analyzes peculiarities of professional pedagogical activity of higher school teacher.

Розглянуто проблему формування готовності до виконання обов'язків викладача ВНЗ у магістрів педагогічної освіти. Запропоновано метод проектів для вирішення даної проблеми. Доведено перспективність використання такого методу у процесі підготовки магістрів педагогічної освіти.

Розкрито суть поняття "полікультурність". Акцентовано увагу на формуванні у майбутніх фахівців толерантності як важливої умови здійснення педагогічної діяльності за умов полікультурного середовища. У широкому діапазоні інтерпретовано поняття "толерантність" в українській і російській мовах. Розкрито два традиційні визначення терміна "толерантність", які використовуються у психології. Наведено характеристики образу толерантної особистості. Розглянуто (за Н. Асташовою) когнітивну, емоційну та діяльну підсистеми у структурі толерантності в полікультурному середовищі. Зазначено, що проблема формування толерантної свідомості взаємопов'язана з процесом ідентичності як центральної проблеми життєвого шляху особистості. Наведено педагогічні технології, орієнтовані на розвиток толерантності, що мають діалогічне підгрунтя та рефлексивний характер. Визначено критерії толерантності педагога. Запропоновано заходи, які сприятимуть їх формуванню. Наведено три обов'язкові принципи методики формування толерантної свідомості (за Р. Ісламішиним і В. Габдулхаковим) і етнопедагогічні умови виховання толерантності (за І. Виноградовою).

Висвітлено проблему професійно-педагогічної підготовки фахівців з дошкільної освіти. Досліджено ціннісні аспекти професійно-педагогічної підготовки. Проаналізовано принципи взаємодії викладача зі студентами.

Розглянуто деякі аспекти реалізації особистісно орієнтованого навчання: гуманізація навчального спілкування, співтворчість студентів і викладачів. Висвітлено сутність понять "спілкування", "взаємодія", "вплив", охарактеризовано їхні ознаки та визначено можливості реалізації педагогічного спілкування, педагогічної взаємодії та впливу в навчально-виховному процесі. Зазначено, що майбутній педагог повинен усвідомлювати, що вихователь не є пасивним виконавцем готових методичних рецептів, а має реалізувати свій світогляд, моральні цінності та розробляти власну педагогічну програму.

Розглянуто роль, форми та методи взаємодії дошкільного навчального закладу (ДНЗ) і сім'ї у вихованні основ милосердя як важливої гуманістичної якості особистості дитини на основі досліджень, присвячених вивченню виховного потенціалу сім'ї; факторів, що впливають на формування особистості, а саме: атмосфера і структура сім'ї, наявність емоціонального контакту дитини з батьками. На основі експериментальної роботи з батьками відзначено необхідність педагогічної просвіти батьків як важливої умови вирішення завдань виховання дітей. Розроблено активні форми взаємодії ДНЗ і сім'ї, які передбачають безпосередню участь батьків у житті та виховному процесі дитини. Вміщено таблицю, де наведено орієнтовний перспективний план взаємодії ДНЗ і сім'ї, реалізація якого сприятиме вихованню основ милосердя у дітей старшого дошкільного віку, подоланню відчуження між вихователями та батьками, між дітьми та сім'єю.

Рассмотрены роль, формы и методы взаимодействия дошкольного учебного учреждения и семьи в воспитании основ милосердия как важного гуманистического качества личности ребенка на основе исследований, посвященных изучению воспитательного потенциала семьи; факторов, влияющих на формирование личности, среди которых: атмосфера и структура семьи, наличие эмоционального контакта ребенка с родителями. На основе экспериментальной работы с родителями отмечена необходимость педагогического просвещения родителей как важного условия решения задач воспитания детей. Разработаны активные формы взаимодействия ДУЗ и семьи, которые предусматривают непосредственное участие родителей в жизни и воспитательном процессе ребенка. Помещена таблица, где приведен ориентировочный перспективный план взаимодействия ДУЗ и семьи, реализация которого будет способствовать воспитанию основ милосердия у детей старшего дошкольного возраста, преодолению отчуждения между воспитателями и родителями, между детьми и семьей.

In the article opens up a role, forms and methods of cooperation of preschool educational establishment and family in education of bases of mercy as major humanism quality of personality of senior preschool age child.

Визначено сутність та компонентний склад гуманістичної педагогічної позиції (ПП) майбутнього вихователя (МВ) як результату впровадження в процесі професійної педагогічної підготовки гуманістичних цінностей культури. ПП визначено як продукт педагогічного мислення, результат усвідомлення природи виховного процесу й одночасно як показник рівня професійної готовності до роботи з дітьми; гуманістичну позицію МВ визначено як систему відношень, які дозволяють осмислювати педагогічну дійсність і оцінювати її за гуманістичними критеріями. Визначено й охарактеризовано компоненти сформованості гуманістичної позиції МВ: когнітивний, ціннісно-особистісний і процесуальний. Висвітлено особливості основних видів удосконалення педагогічної діяльності МВ: навчальна діяльність в її різноманітних формах (лекціях) і лабораторно-практичні заняття; діяльність, що передбачає відтворення за умов ВНЗ елементів педагогічної праці (тренінги, ділові ігри); навчально-професійна діяльність під час практики; виконання науково-дослідної роботи, індивідуальних творчих завдань, проектна діяльність, написання рефератів, дипломних і курсових робіт.

Определена сущность и компонентный состав гуманистической педагогической позиции (ПП) будущего воспитателя (БВ) как результата внедрения в процессе профессиональной педагогической подготовки гуманистических ценностей культуры. ПП определена как продукт педагогического мышления, результат осознания природы воспитательного процесса и одновременно как показатель уровня профессиональной готовности к работе с детьми; гуманистическая позиция БВ определена как система отношений, позволяющих осмысливать педагогическую действительность и оценивать ее по гуманистическим критериям. Определены и охарактеризованы компоненты сформированности гуманистической позиции БВ: когнитивный, ценностно-личностный и процессуальный. Освещены особенности основных видов усовершенствования педагогической деятельности БВ: учебная деятельность в ее разнообразных формах (лекциях) и лабораторно-практические занятия; деятельность, предусматривающая воспроизведение в условиях вуза элементов педагогического труда (тренинги, деловые игры); учебно-профессиональная деятельность во время практики; выполнение научно-исследовательской работы, индивидуальных творческих заданий, проектная деятельность, написание рефератов, дипломных и курсовых работ.

In the article essence and component composition pf humanism pedagogical position of future educator is certain as a result of realization of humanism values of culture in the process of professional-pedagogical preparation.

Зазначено, що освіта, без культури в її широкому розумінні, без цінностей, які її підтримують, не здатна виконувати роль посередника в передачі цих цінностей. Подано основні якості цінностей: висока моральність, добро і справедливість, вірність і любов, порядність і красота, мужність і відданість тощо. Розглянуто накопичений досвід способів залучення підростаючого покоління до загальнолюдських цінностей, що включає виховні прийоми, засоби, методи, педагогічні системи видатних педагогів: Аристотеля, Я. А. Коменського, Г. С. Сковороди, Я. Корчака, К. Ушинського, В. Сухомлинського.

Визначено роль курсу "Методика викладання педагогічних дисциплін у вищому навчальному закладі" ("МВПД у ВНЗ") у підготовці магістрів педагогічної освіти та розглянуто його зміст. Приділено увагу особливостям теоретичної і практичної підготовки фахівців спеціальності "Дошкільне виховання" в Південноукраїнському національному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського. У табличному вигляді наведено структуру змістових модулів залікового кредиту курсу "МВПД у ВНЗ". Вміщено завдання для самостійної роботи магістрантів, що розроблені відповідно до кожної теми змістових модулів, та рекомендований час для їх виконання.

Определена роль курса "Методика преподавания педагогических дисциплин в высшем учебном заведении" ("МППД в ВУЗ") в подготовке магистров педагогического образования и рассмотрено его содержание. Уделено внимание особенностям теоретической и практической подготовки специалистов по специальности "Дошкольное воспитание" в Южноукраинском национальном педагогическом университете имени К. Д. Ушинского. В табличном виде приведена структура содержательных модулей зачетного кредита курса "МППД в ВУЗ". Помещены задания для самостоятельной работы магистрантов, разработанные в соответствии с каждой темой содержательных модулей, и рекомендуемое время для их выполнения.

In the article a role and features of teaching the course "Method of teaching pedagogical disciplines in higher educational establishment" in preparation of master's degrees of pedagogies - future teachers is determined.

Охарактеризовано шлях до духовного оздоровлення дітей і юнацтва через підвищення культурного рівня, відродження духовних цінностей, демократизацію та оновлення системи освіти, де пріоритетами стають гуманістичні тенденції до морального виховання через саморозкриття, самовираження особистості. Вміщено вимоги до вихователів, завдяки яким здійснюється особистісно орієнтована модель взаємодії педагога з дітьми. Відзначено, що ця модель передбачає відкритість педагогів, їх здатність до особистісного та професійного росту, альтруїстичний, довірчий, демократичний стиль спілкування на основі співпраці дорослого з дитиною.

Охарактеризован путь к духовному оздоровлению детей и юношества через повышение культурного уровня, возрождение духовных ценностей, демократизации и обновления системы образования, где приоритетами становятся гуманистические тенденции нравственного воспитания через самораскрытие, самовыражение личности. Помещены требования к воспитателям, благодаря которым осуществляется личностно ориентированная модель взаимодействия педагога с детьми. Отмечено, что эта модель предполагает открытость педагогов, их способность к личностному и профессиональному росту, альтруистический, доверительный, демократический стиль общения на основе сотрудничества взрослого с ребенком.

lighted path to spiritual recovery of children and youth by raising the cultural level, the revival of spiritual values, the democratization and modernization of the education system, where the priorities are humanistic tendencies of moral education through self-discovery, self-expression of personality. Placed demands on teachers, by which is personally oriented model of the interaction of the teacher with the children. It is noted that this model is an openness of teachers, their capacity for personal and professional growth, altruism, trust, democratic style of communication in cooperation with an adult child.

Узагальнено теоретико-методологічні підходи до визначення культури: інформаційно-семіотичний підхід розуміється як певна смислова інформація, яка «кодується» у знаках і символах; особливістю діяльнісного підходу є існування в його рамках антропологічної та технологічної концепцій; сутністю аксіологічного підходу є створення системи цінностей в структурі суспільної свідомості; особливістю синергетичного підходу – розуміння культури як структури, яка виникає завдяки творчому саморозвитку особистості. З позиції особистісного підходу культуру розглянуто в контексті творчої самореалізації особистості як суб’єкта культурно-історичного процесу. Констатовано, що культура – це історично конкретний, визначений спосіб відношення людини до природи, суспільства, до самої себе, в процесі якого засвоюється нова культура і продукується нове знання на основі набутих знань, умінь. Обґрунтовано взаємозв'язок між освітою і культурою.

Обобщены теоретико-методологические подходы к определению культуры: информационно-семиотический подход понимается как определенная смысловая информация, которая «кодируется» в знаках и символах; особенностью деятельностного подхода является существование в его рамках антропологической и технологической концепций; сущностью аксиологического подхода является создание системы ценностей в структуре общественного сознания; особенностью синергетического подхода – понимание культуры как структуры, возникающей благодаря творческому саморазвитию личности. С позиции личностного подхода культура рассматривается в контексте творческой самореализации личности как субъекта культурно-исторического процесса. Констатировано, что культура – это исторически конкретный, определенный способ отношения человека к природе, обществу, к самому себе, в процессе которого усваивается новая культура и производится новое знание на основе приобретенных знаний, умений. Обоснована взаимосвязь между образованием и культурой.

In the article there are determined the methodological approach to determination of macroconcept “culture” as difficult system education, that opens possibilities for the analysis of its constituents, connection between education and culture is exposed.

З'ясовано основні тенденції розвитку університетської освіти від моменту її виникнення до XVIII ст. і визначено її роль в підготовці викладачів вищої школи. Розкрито проблемні аспекти виникнення із зазначенням перших вищих навчальних закладів, становлення й розвитку європейської університетської освіти, виявлено особливості системи викладання в різні історичні епохи, а також розглянуто діяльність відомих педагогів, філософів, політиків та інших вчених, яка вплинула на розвиток університетської освіти. Увагу приділено розташуванню акцентів, яким надавали перевагу під час підготовки претендентів на викладацьку посаду впродовж певної історичної доби. Визначено зміст і основні форми здійснення підготовки викладачів для вищої школи в указаний історичний період, простежено становлення вітчизняних традицій такої підготовки.

Запропоновано концепцію розвитку методичної культури майбутніх викладачів педагогічних дисциплін за умов магістратури, що передбачає методологічний, теоретичний і технологічний концепти. Обгрунтовано генезис і розвиток методичної культури як соціокультурного феномена, показано його місце в загальній, педагогічній, професійно-педагогічній культурі. Розкрито сутність і висвітлено структуру поняття "методична культура майбутніх викладачів педагогічних дисциплін спеціальності "Дошкільна освіта". Визначено його компоненти та показники, охарактеризовано рівні розвитку методичної культури (базовий, соціально-імперативний, професійно-аксіологічний). Сформовано концептуальну модель розвитку методичної культури майбутніх викладачів педагогічних дисциплін спеціальності "Дошкільна освіта", що містить теоретико-методологічний, процесуально-технологічний і рефлексивно-результативний етапи. Визначено педагогічні умови розвитку методичної культури майбутніх викладачів педагогічних дисциплін спеціальності "Дошкільна освіта". Розроблено й експериментально перевірено педагогічну технологію розвитку методичної культури майбутніх викладачів педагогічних дисциплін спеціальності "Дошкільна освіта" за умов педагогічного ВНЗ.

Науково обгрунтовано концепцію розвитку методичної культури майбутніх викладачів педагогічних дисциплін в умовах магістратури. Приділено увагу питанням генезису і розвитку методичної культури. Розглянуто концептуальну модель і педагогічні умови розвитку методичної культури майбутніх викладачів педагогічних дисциплін спеціальності ''Дошкільна освіта''. Подано педагогічну технологію розвитку методичної культури таких викладачів в умовах педагогічного ВНЗ і доведено її ефективність.