Проанализированы современные научные представления о механизме возникновения и развития нефрогенной анемии. Приведены результаты исследований функционального состояния эритроцитов и гемоглобина в динамике развития и в процессе лечения анемии. Представлены современные методы лечения и схемы назначения препаратов железа и заместительной терапии эритропоэтином, установлены их рекомендуемые дозировки и приведены коммерческие названия. Рассмотрены возможные осложнения, возникающие при использовании данной терапии, предложены средства и методы их предупреждения.

Наведено результати дослідження рівня катехоламінів у хворих на хронічну ниркову недостатність, які одержували замісну терапію гемодіалізом. Виявлено, що у пацієнтів з ускладненим перебігом артеріальної гіпертензії сеанс програмного гемодіалізу призводить до збільшення викиду катехоламінів - могутніх вазопресорів. Збільшення продукції катехоламінів призводить не лише до підвищення артеріального тиску, але й розвитку аритмії та ішемії міокарда, тим самим погіршуючи кардіоваскулярний прогноз у даної категорії хворих.

Приведены данные исследования уровня катехоламинов у больных с хронической почечной недостаточностью, получавших заместительную терапию гемодиализом. Выявлено, что у пациентов, имеющих злокачественное течение артериальной гипертензии, сеанс программного гемодиализа приводит к увеличению выброса катехоламинов - мощных вазопрессоров. Увеличение выработки катехоламинов приводит не только к повышению артериального давления, но также развитию аритмии и ишемии миокарда, ухудшая тем самым кардиоваскулярный прогноз у данной категории больных.

Надано клінічну оцінку ефективності монотерапії інгібітором ангіотензінперетворювального ферменту (еналапрілом) і антагоністом кальцію (амлодіпіном), а також їх комбінації в лікуванні хворих з хронічними захворюваннями нирок (ХЗН). Встановлено, що використання даних препаратів у вигляді монотерапії впродовж 12-ти місяців дозволяє зупинити прогресування ниркової недостатності у хворих на ХЗП. Амлодіпін має більш виражену антигіпертензивну дію у порівняння з еналапрілом. Комбінація даних препаратів дозволяє досягнути цільового артеріального тиску, зменшити добову протеїнурію та дещо збільшити швидкість клубочкової фільтрації.

Дана клиническая оценка эффективности монотерапии ингибитором ангиотензинпревращающего фермента (эналаприлом) и антагонистом кальция (амлодипином), а также их комбинации в лечении больных с хроническими заболеваниями почек (ХЗП). Установлено, что использование данных препаратов в качестве монотерапии в течение 12-ти месяцев позволяет остановить прогрессирование почечной недостаточности у больных ХЗП. Амлодипин имеет более выраженное антигипертензивное действие по сравнению с эналаприлом. Комбинация этих двух препаратов позволяет достичь целевого артериального давления, уменьшить суточную протеинурию и несколько увеличить скорость клубочковой фильтрации.

Надано клінічну оцінку використання плазмафереза у лікуванні хронічної ниркової недостатності (ХНН) у хворих на цукровий діабет (ЦБ). Досліджено 18 хворих на ЦД з ускладненням - ХНН, яким як додаткове лікування було проведено курс плазмафереза. Якість проведеної терапії оцінювалась за загальноклінічними методами дослідження та лабораторними показниками. Одержані результати свідчать про високу ефективність проведеного лікування.

Проаналізовано клінічні та ехокардіографічні показники функціонального стану серцево-судинної системи у хворих із термінальною нирковою недостатністю. Одержані дані свідчать про те, що у хворих, які упродовж тривалого часу одержували гемодіалізну терапію, виникає прогресування ураження міокарда, що призводить до погрішення функціональних показників серця.

Обстежено 90 хворих з дилатаційною кардіоміопатією. Виявлено, що в 24,4 % випадків у хворих діагностуються ознаки синдрому дисплазії сполучної тканини, який у свою чергу, можливо, впливає на перебіг основного захворювання. У хворих з синдромом дисплазії сполучної тканини визначається погіршення скоротливої функції міокарду, значна дилатація лівого шлуночку серця і потоншення його стінок. Найбільш частим ускладненням у пацієнтів, що мають ознаки дисплазії сполучної тканини, є миготлива аритмія, тоді як у хворих без патології сполучної тканини частіше діагностується порушення внутрішньошлуночкової провідності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-7

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследованы течение и особенности развития сосудистых осложнений у больных сахарным диабетом (СД) 2-го типа на фоне сниженной функции щитовидной железы. Проанализированы распространенность и степень тяжести диабетической ретинопатии, ангиопатии сосудов нижних конечностей и нефропатии у больных с сопутствующим гипотиреозом разных степеней. Установлено, что у больных СД 2-го типа достоверно выше тяжесть сосудистых осложнений на фоне как манифестного, так и субклинического гипотиреоза.