Зазначено, що ефективним методом формування професійних знань і вмінь у студентів є медична гра, яка дозволяє встановити базовий рівень теоретичних знань з фундаментальних і клінічних дисциплін, закріпити та вдосконалити виконання практичних навичок, створює умови колективного вирішення питань з залученням необхідних спеціалістів для удосконалення діагностико-лікувального процесу. Впровадження методу в практику навчально-виховного процесу в медичному вищому навчальному закладі сприятиме підвищенню якості підготовки випускників.

Зазначено, що впровадження у навчальний процес у медичних вузах нових програм, які виносяться на державний практично-орієнтований іспит, вимагає ознайомлення студентів з повним обсягом практичних навиків, які виносяться на державний іспит не лише на випускних кафедрах, але і на попередніх кафедрах, особливо клінічного профілю.

Запропоновано нові шляхи оптимізації результатів педагогічного процесу у медичних вузах України за сучасних умов. Відстояно позиції, що вузівська система покликана сьогодні дати випускникові, крім суто професійних знань, навичок, уміння орієнтуватися у постійно зростаючому потоці інформації, ще й спроможність спілкування, уміння працювати в колективі, бути готовим до вирішення конфліктних ситуацій, до постійного поновлення та поповнення знань, пошуку оригінальних рішень за умов конкуренції та економічної нестабільності в суспільстві, а також сприяти формуванню у нього національних і громадянських почуттів.

Оцінено стан церебрального кровотоку по магістральних судинах головного мозку, визначений за допомогою методу транскраніальної допплерографії на висоті нападу головного болю у хворих на мігрень, та динаміку показників у разі застосування протимігренозного середника вітчизняного виробництва харківської фірми "Здоров'я" "Антимігрен". Виявлено незначно виражену дилатацію основних гілок внутрішньої сонної артерії із переважанням асиметрії на боці гемікраніалгії, дифузну венозну гіперемію мозку із наявністю артеріовенозних шунтів. Після застосування "Антимігрену" разом зі зникненням головного болю зменшується венозна гіперемія мозку на фоні незмінених артерій, що в подальшому веде до зникнення артеріовенозного шунтування та нормалізації просвіту артерії.

Проведено порівняльну клінічну оцінку стану перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту у 104-х хворих, ліквідаторів аварії на ЧАЕС, із церебро-васкулярною патологією, та у 18-ти хворих з вегето-судинною дистонією нерадіаційного генезу. Встановлено, що виявлені порушення окиснювального гомеостазу наростали поряд із судинною дисциркуляцією, дефектом вегетативної регуляції та суттєво відрізнялись у хворих із різним етіологічним фактором захворювання. Враховуючи етіопатогенез захворювання, в комплексній терапії застосовано ентеросорбент "Силлард П" та гепатопротектор рослинного походження "Трицинол", що значно покращувало стан окисно-відновних процесів.

Досліджено вплив кавінтону на церебральну артеріовенозну гемодинаміку у 98-ми пацієнтів з дисциркуляторною енцефалопатією I - II ст. венозного, вертеброгенного, атеросклеротичного та змішаного генезів. За допомогою транскраніальної доплерографії запропоновано й обгрунтовано дві диференційовані методики вживання препарату залежно від патогенезу захворювання: пероральна та парентерально-пероральна. Встановлено диференційований вплив вказаних схем на стан церебральної артеріовенозної рівноваги, продемонстровано переваги кожної з них залежно від генезу захворювання.

Наведено результати дослідження впливу імунних чинників на прогресування та вираженість клінічних проявів діабетичної поліневропатії (ДПН) за ступенем ураження мієліну периферичних нервів у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу. Обстежено 62 хворих на ЦД 2 типу з симптомними стадіями ДПН за класифікацією P. J. Dycket, P. K. Tomas (1999). За результатами ЕНМГ відмічено, що за IIА та III стадій були ознаки змішаного ураження моторних стовбурів нервів із переважанням аксонопатії, а у хворих з IIБ стадією паралельно із поглибленням явищ аксонального ураження спостережено інтенсивне ушкодження мієліну. Виявлено залежність рівня антитіл до периферичного мієлінового білку 22 (MP22), що є маркером ступеня демієлінізації оболонок нервів, від стану як клітинної, так і гуморальної ланок імунітету. Зроблено висновок, що імунну дисфункцію можна вважати однією із ланок патогенезу полінейропатії, особливо за рахунок аутоімунних процесів, про що свідчить високий рівень антитіл до PMP22 у хворих на ЦД 2 типу.

Наведено досвід лікування ішемічних інсультів в Івано-Франківській області. Увагу приділено аналізу проведеної тромболітичної терапії пацієнтам з ішемічним інсультом. Запропоновано до розгляду клінічний випадок лікування хворого з ішемічним інсультом та одночасною гострою тромбоемболією гомілкових артерій.

Мета роботи - вивчення нейропсихологічного статусу хворих на розсіяний склероз (РС), виявлення й оцінка когнітивних порушень у разі цього захворювання. Для оцінки когнітивних функцій використано Монреальську шкалу когнітивної оцінки. Обстежено 87 хворих на РС віком 38,5 +- 5,5 років. За результатами дослідження, у 69 % хворих (95 % ДІ 58,1 - 78,5 %) діагностовано когнітивні розлади різного ступеня вираженості. Когнітивний дефіцит за РС характеризується порушенням пам'яті, уваги, конструктивно-зорових навичок, абстрактного та концептуального мислення, здатності до узагальнення і класифікації, мови, швидкості сенсомоторних реакцій.

Реформи вищої школи та охорони здоров'я створюють потребу в суспільстві у високоосвічених фахівцях, що, своєю чергою, підвищує вимоги до викладацького складу. Наведено значення взаємовідносин між викладачами і студентами під час викладання дисциплін медичного профілю та їх вплив на формування особистості студента, на підготовку професіоналів високої якості, що надзвичайно є значимим за умов реформування охорони здоров'я та вищої освіти в Україні. З перших кроків підготовки майбутніх медичних працівників у процесі сучасного навчання студентами повинна бути засвоєна культура медичної праці, визначена такими складовими, як професійна (медична) діяльність, спілкування з пацієнтом та особистістю лікаря. Все це забезпечує викладач, навчаючи як професійному ремеслу, так і вмінню розмовляти й поводитися з пацієнтами, формуючи зі студента особу лікаря (особистість). Основною особою в педагогічному процесі є компетентний і досвідчений викладач. Він повинен не просто давати знання й уміння свого вузького фаху, але й володіти знаннями психології, методами психологічного впливу на студента. Підкреслено значення технічного забезпечення студентів для викладацької діяльності та вплив студентів на розвиток педагогічної культури та майстерності професорсько-викладацького складу. Як студенту, так і викладачу допомагають сучасні технології, але тільки живе спілкування з наставником допомагає раціонально розподілити час, правильно спланувати процес навчання і засвоєння матеріалу. Педагогічна майстерність за сучасних умовах впровадження нових начальних технологій вимагає динамічного та якісного росту викладача, нестандартних підходів до викладання, вдосконалення методичного забезпечення педагогічного процесу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.1

Рубрики:

Інсульт

Шифр НБУВ: Ж73616 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено чутливість до аспірину у пацієнтів із перенесеним ішемічним інсультом (ІІ) у ранньому відновному періоді за допомогою оптичної агрегатометрії. Одержані результати свідчать про те, що на фоні прийому аспірину з метою вторинної профілактики інсульту, виявлено особи з відсутністю чутливості до нього. Мета роботи - виявити частоту біохімічної аспіринорезистентності серед пацієнтів із перенесеним ІІ на фоні прийому аспірину. Проведено клініко-лабораторний аналіз 80 осіб із перенесеним гострим ІІ, які з профілактичною метою приймали 75 мг ацетилсаліцилової кислоти (АСК) на ніч. Чутливість до аспірину визначали за допомогою методу оптичної агрегатометрії з індуктором адреналіном. У разі збільшення оптичної проникності вище 60 % констатували аспіринорезистентність. Встановлено, що серед обстежених пацієнтів 20 (25 %) були аспіринорезистентними, тобто вживання АСК з метою вторинної профілактики у них запобігти виникненню повторної судинної катастрофи. Висновки: моніторування стану тромбоцитарної ланки за допомогою оптичної агрегатометрії надає змогу вчасно виявити відсутність відповіді до АСК та зумовлює потребу корекції застосованої антиагрегантної терапії.

Досліджено чутливість до аспірину у пацієнтів із перенесеним ішемічним інсультом (ІІ) у ранньому відновному періоді за допомогою оптичної агрегатометрії. Одержані результати свідчать про те, що на фоні прийому аспірину з метою вторинної профілактики інсульту, виявлено особи з відсутністю чутливості до нього. Мета роботи - виявити частоту біохімічної аспіринорезистентності серед пацієнтів із перенесеним ІІ на фоні прийому аспірину. Проведено клініко-лабораторний аналіз 80 осіб із перенесеним гострим ІІ, які з профілактичною метою приймали 75 мг ацетилсаліцилової кислоти (АСК) на ніч. Чутливість до аспірину визначали за допомогою методу оптичної агрегатометрії з індуктором адреналіном. У разі збільшення оптичної проникності вище 60 % констатували аспіринорезистентність. Встановлено, що серед обстежених пацієнтів 20 (25 %) були аспіринорезистентними, тобто вживання АСК з метою вторинної профілактики у них запобігти виникненню повторної судинної катастрофи. Висновки: моніторування стану тромбоцитарної ланки за допомогою оптичної агрегатометрії надає змогу вчасно виявити відсутність відповіді до АСК та зумовлює потребу корекції застосованої антиагрегантної терапії.

Найсучасніші дані щодо діагностики і лікування пацієнтів з конкретними нозологічними одиницями акумульовані, головним чином, у міжнародних консенсусних документах і настановах, що базуються на засадах доказової медицини. В Україні ці документи використовуються, переважно, науковцями, які представляють результати своїх клінічних досліджень на різноманітних конгресах і симпозіумах галузевих асоціацій. Що ж стосується вітчизняних студентів, то основним джерелом їх знань залишаються підручники, які через тривалий процес їх підготовки і видання не встигають за швидкими змінами в міжнароднх документах. Одним зі шляхів подолання описаної проблеми є переорієнтація самої методології навчання студентів. Основними постулатами такого навчання мають бути такі: вивчення семіотики кожного захворювання має базуватися на міжнародно визнаних критеріях його діагностики, описаних у найсучасніших консенсусних документах, а вивчення методів лікування кожної нозології - на найважливіших, сформованих на основі даних сучасної доказової медицини, міжнародних настановах. Забезпечення вищевказаних постулатів може здійснюватися шляхом акцентування уваги викладачів на інформації з міжнародних настанов і консенсусних документів, введення в методичні матеріали для студентів посилань на ці документи, чіткого узгодження вітчизняної і міжнародної англійської термінологій з інтенсифікацією вивчення студентами англійської мови, формування баз питань для іспитів на основі міжнародних настанов і консенсусних документів. Виконання всього вищенаведеного є непростим завданням, адже впровадження будь-яких змін потребує відповідного фінансування, як і оплата праці тих осіб, які забезпечуватимуть ці впровадження. Але без функціонування оперативної системи ознайомлення студентів з найсучаснішими досягненнями медичної науки, які консенсусно підтримані загальновизнаними міжнародними медичними організаціями, українська медицина не зможе йти в ногу зі світовою медициною, а студенти, що закінчили виші, вже на старті своєї професійної діяльності будуть відставати від своїх іноземних колег.

Проблема раціонального використання часу в роботі викладача є досить актуальною, оскільки темп життя в сучасних реаліях асоціюється із перезавантаженістю, високими вимогами та постійним дефіцитом часу, що негативно позначається на продуктивності та якості робочого процесу. Мета роботи - проаналізувати дані літератури щодо методик та законів тайм-менеджменту, що допоможуть оптимізувати роботу викладача. Метод дослідження - моніторинг наукової літератури, що стосується раціонального розподілу часу. Узагальнено принципи економії часу, конкретизовано важливість визначення мети; правильності визначення пріоритетності завдань; акцентовано увагу на виявленні та усуненні "крадіїв часу"; доведено важливість проведення контролю виконання поставлених задач. Висновки: основним у ефективній організації часу викладача є послідовність етапів планування, цілепокладання, ухвалення рішень, реалізації планів та контроль за їх виконанням. Набуття навичок тайм-менеджменту призводить до формування свідомого самоконтролю, зібраності, рішучості, дисциплінованості, що зумовлюють підвищення ефективності роботи.