С целью изучения влияния иммунного звена регуляции у 164-х больных хроническим гастродуоденитом в сочетании с хроническим бескаменным холециститом и хроническим панкреатитом исследованы особенности иммунного статуса, состояние клеточного и гуморального звеньев иммунитета и функциональная способность иммунной системы. Установлено, что патология гастродуоденальной зоны и панкреатобилиарной системы развивается на фоне Т- и В-клеточного иммунодефицита. С учетом преобладающего дефекта в определенном звене иммунитета выделены 4 типа нарушений иммунного ответа. На основании результатов проведеных исследований показано наличие взаимосвязи между состоянием кислотообразующей функции желудка больных и специфической регуляцией, активностью иммунокомпетентных клеток по отношению к адреналину, гистамину и серотонину в случае сочетанной патологии органов гастродуоденальной зоны и панкреатобилиарной системы. Определено, что ослабление рецепторной активности лимфоцитов относительно данных модуляторов может являться одной из причин проявления агрессивных свойств гиперацидной гиперсекреции, что в дальнейшем может способствовать язвообразованию.

З метою виявлення залежності розвитку виразкової хвороби дванадцятипалої кишки в поєднанні з хронічними безкам'яним холециститом і панкреатитом від імунних критеріїв адаптації обстежено 137 хворих. Особливості імунного статусу у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки в поєднанні з хронічними безкам'яним холециститом та панкреатитом можна кваліфікувати як T-, так і B-клітинний імунодефіцит. Залежно від переважання дефекту в T- чи B-клітинній ланці імунітету виділено 4 типи порушень імунної відповіді (з переважанням III й IV типів імунного реагування). Розвиток поєднаної патології органів гастродуоденальної зони та панкреатобіліарної системи асоціюється зі зниженням функціональної активності бета-адренергічних рецепторів на поверхневій мембрані лімфоцитів і адаптивних можливостей рецепторного апарата клітин. Навантажувальні тести дозволили встановити мобілізацію функціонального резерву рецепторного апарата T-клітин як до стресреалізуючих, так і стреслімітуючих біологічних регуляторів. У основі дефіциту T-лімфоцитів у третини пацієнтів лежить недостатність ендогенного тимічного фактора, що є показанням для призначення препаратів тимуса.

Исследованы некоторые механизмы изменения содержания кальция в головном мозге и печени при развитии алиментарной гиперхолестеринемии. Выявленная динамика тканевого накопления кальция в изученных органах подтвердила их вовлечение в адаптационную реакцию при алиментарном стрессе и отразила протекание его стадий. Зарегистрированные подобные и параллельные динамические изменения накопления кальция в обоих органах обусловлены, вероятно, стереотипными патогенетическими механизмами.

В целях выяснения ведущих факторов риска развития сочетанной патологии органов гастродуоденальной зоны и панкреатобилиарного звена пищеварительной системы проведено анкетирование 301-го больного. При изучении влияния стрессовых факторов на психологические особенности личности 137-ми больных с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки, сочетанной с хроническим холециститом и хроническим панкреатитом, и 164 - с хроническим гастродуоденитом в сочетании с хроническими холециститом и панкреатитом установлен патологический подъем по шкале Миннесотского многофазного личностного теста: соответственно в 63,5 и в 70,1 %.

В результате обследования 137-ми больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки, сочетанной с хроническим бескаменным холециститом и хроническим панкреатитом, дана характеристика функциональной активности печени и поджелудочной железы. Установлено, что нарушения функций этих органов сопровождаются снижением их адаптивных реакций. Причиной нарушений коллагенообразования, наблюдающихся при сочетании поражении органов пищеварения, является дисбаланс нуклеинового обмена.

З метою визначення ролі адаптаційних реакцій травної системи в патогенезі поєднаної патології органів травлення проведено комплексне обстеження 137-ми хворих віком від 18-ти до 62-х років на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки в поєднанні з хронічним безкам'яним холециститом і хронічним панкреатитом. Адаптаційні реакції травної системи проаналізовано з урахуванням ультрадіанного ритму секреторної активності шлунка. Встановлено, що для ультрадіанного ритму шлункової секреції характерна висока адаптивна мінливість. Наявність короткочасних ритмів у переважної частини хворих свідчить не тільки про високий рівень адаптованості залозистого апарату шлунка за умов поєднаної патології, а і про можливість саморегуляції, тобто тривалого функціонування в автоматичному режимі. Неузгодженість синергічних нейрогуморальних впливів на шлунок, про що свідчить велика кількість змінених об'ємів шлункового секрету, перебудовує власний ультрадіанний ритм за травним типом.

Ключ. слова: виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, рецидив, слизова оболонка, макроскопічні зміни
Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6-2

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены результаты исследований моторно-эвакуаторных расстройств у пациентов с хроническим гастритом. Определены критерии ультрасонографической диагностики дуоденогастрального рефлюкса и топографо-анатомической состоятельности привратника. Представлены расчеты диагностической чувствительности и специфичности метода.

Викладено сучасні погляди на основні механізми формування рефрактерності до лікування у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу. Підкреслено особливу роль порушень рухової активності шлунка, в результаті яких розвивається дуоденогастральний рефлюкс, наслідком чого є токсичний вплив жовчних кислот на слизову оболонку верхніх відділів травного тракту. На підставі даних досліджень установлено значущість ожиріння у формуванні рефрактерності до лікування.

На підставі даних поглибленого вивчення адаптаційних реакцій у хворих з поєднаною патологією органів травлення теоретично узагальнено та вирішено наукову проблему щодо визначення провідної ролі адаптаційних реакцій у виникненні та розвитку поєднаної патології цих органів. Розвинуто концепцію оцінки саногенетичних і патогенетичних механізмів розвитку захворювань на базі теорії адаптації. Уперше у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки та хронічний гастродуоденіт у сполученні з хронічними холециститом і панкреатитом вивчено адаптаційні реакції організму як критерій індивідуальної його відповіді на екзогенні фактори, установлено їх вплив на розвиток поєднаної патології. Доведено, що поєднана патологія органів гастродуоденальної зони та панкреатобіліарної ланки травної системи розвивається внаслідок виражених порушень адаптивних реакцій організму під впливом екзогенних факторів, головним з яких є стресогенні чинники. Визначено, що за умов системної хронічної стрес-реакції реалізація поєднаної патології органів травлення здійснюється внаслідок впливу етіологічних факторів та функціонування адаптивних систем організму, змін ритмічної діяльності регуляторних систем усіх рівнів організації (організму - органа - клітини) та дезадаптативне виснаження функціональних резервів. З'ясовано, що за поєднаної патології органів травлення дестабілізація зв'язків між стрес-реалізаційною та стрес-лімітувальною системами обумовлює зміни нейрогуморальних факторів, розвиток дензінтегративних процесів у вегетативній, імунній і нейрогуморальній системах, що спричинює розлад місцевих регуляторних механізмів,

Проведен анализ особенностей анатомических параметров пилороантральной зоны, перистальтики и эвакуаторной функции желудка у пациентов с атрофическим гастритом. Установлены определенные закономерности развития моторно-эвакуаторных нарушений при преканцерозных состояниях, связанные с анатомическими изменениями пилорической зоны желудка.

Вивчено вегетативний тонус, вегетативну реактивність і вегетативне забезпечення діяльності у 38 хворих на неспецифічний виразковий коліт (НВК) і 15 хворих на хронічний коліт (ХК) з анемічним синдромом. Групу порівняння становили 36 хворих на хронічні запальні захворювання кишечника (ХЗЗК) без анемії. Наявність анемічного синдрому у хворих на ХЗЗК супроводжується посиленням вегетативного дисбалансу в бік симпатикотонії. Зміни вегетативної реактивності проявлялися у вигляді процесів дезінтеграції між нервовим і гуморальним каналами регуляції з превалюванням гіперсимпатикотонічних реакцій у хворих на НВК та асимпатикотонічних у хворих на ХК. У хворих на ХЗЗК з анемічним синдромом змінюється структура адаптаційних реакцій - у хворих на НВК за рахунок збільшення у 2 рази реакцій напруження, а у хворих на ХК - протекторних вагусних реакцій, що свідчить про прояви дезадаптаційних процесів на тлі недостатності функціонального резерву.

На основании анализа суточных колебаний параметров церебрального гомеостаза установлены диагностические критерии его нарушений у больных с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки и хроническим гастродуоденитом в сочетании с хроническим холециститом и хроническим панкреатитом: изменения среднесуточного уровня функционирования, амплитудные нарушения, деформации кривой, инверсии положения акрофаз и батифаз, изменение функционального резерва.

Исследовано 48 больных хроническим некалькулезным холециститом с учетом возраста пациентов. Определен адаптационный потенциал организма путем изучения вегетативной нервной системы (ВНС). В результате корреляционного анализа между такой регуляторной системой как вегетативная и иммунная с учетом показателей оксидативного гомеостаза выделены четыре типа реагирования ВНС: мобилизационный, ригидный, компенсаторный и декомпенсаторный.

У процесі вивчення рухової активності шлунка у хворих на ерозивний гастрит встановлено фактори частого його рецидивування: недостатня ефективність шлункової евакуації внаслідок зменшення регулярності перистальтичних хвиль антрального відділу шлунка та дуоденогастральний рефлюкс.

Мета роботи - оцінити стан моторно-евакуаторної функції шлунка у хворих з кандидозом. Обстежено 60 хворих з кандидозом слизової оболонки верхнього відділу травного тракту (I група). У групу порівняння (II група) залучено 17 хворих з хронічним гастродуоденітом без кандидозу. Для вивчення функціонального стану шлунка сонографічне обстеження проведено натще та після навантаження деаерованою рідиною (500,0 мл), визначаючи перистальтику антрального відділу за амплітудою перистальтичних хвиль та їх частотою. У 91,7 % хворих I групи та 88,2 % II групи виявлено зміни анатомічної будови пілороантральної зони. Особливостями моторно-евакуаторної функції шлунка у разі кандидозу є дилатація порожнини антрального відділу шлунка, потовщення передньої та задньої стінок препілоричної зони та зменшення діаметра пілоричного каналу на 28,5 % (p = 0,001). Також характерним є уповільнення шлункової евакуації у разі зростання амплітуди перистальтичних хвиль та їх частоти, тахігастрія. Висновки: однією з причин розладів рухової активності шлунка у хворих з кандидозом слизової оболонки стравоходу та/або шлунка є звуження пілоричного каналу внаслідок потовщення стінок препілоричної частини шлунка. Особливостями моторно-евакуаторної функції шлунка є уповільненім шлункової евакуації, збільшення в 1,5 разу амплітуди перистальтичної хвилі і в 2,0 рази її частоти.

Вивчено особливості функціонального стану жовчного міхура, сфінктера Одді та моторно-евакуаторної функції шлунка (МЕФШ) у 30 хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ), поєднану з дисфункцією біліарної системи. Встановлено, що ГЕРХ у 63 % пацієнтів супроводжується дисфункцією жовчного міхура переважно гіпокінетичного та гіпотонічного типу, а у 77 % - дисфункцією сфінктера Одді з переважанням його гіпотонусу. Дуоденогастральний рефлюкс спостережено у 47 % хворих на ГЕРХ та асоціювався як із гіпотонусом сфінктера Одді, так і з гіпотонічно-гіпокінетичною дисфункцією жовчного міхура та корелював із розвитком дискератозу слизової оболонки стравоходу. Порушення МЕФШ з брадигастрією та збільшенням часу евакуації мало місце майже в усіх пацієнтів із ГЕРХ.

Сьогодні великого значення набуває непряма ультразвукова еластографія печінки, яка значною мірою достовірності верифікує зміну її структури як під час первинного обстеження, так і в подальшому спостереженні. Обговорено можливості real-time еластографії, її переваги перед іншими методиками у визначенні фіброзу та диференціюванні вогнищевих утворень. Наведено клінічні приклади, що розкривають діагностичне значення real-time еластографії.

Приділено увагу питанням застосування механічної енергії. Подано інформацію про водолікувальні фактори. Розглянуто температурні фактори теплолікування. Висвітлено сумісність та послідовність застосування фізіотерапевтичних процедур. Викладено методи поєднання фізичних факторів. Описано синдромно-орієнтоване застосування лікувальних фізичних чинників. Розкрито особливості застосування фізіотерапевтичних методів для віднолення, підвищення працездатності та функціональної реабілітації спортсменів.

Проаналізовано літературу та наведено основні сучасні методи діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Показано можливості сучасних ендоскопічних технологій щодо виявлення мінімальних змін у слизовій оболонці стравоходу.