Рассматривается значение медикаментозной терапии с точки зрения пациента как потребителя. Освещаются прикладные аспекты фармакодинамики, фармакокинетики и особенности лекарственного взаимодействия. Предлагаются разработанные авторами схемы выбора медикаментозных средств при лечении распространенных психических заболеваний, показаны основные группы психотропных препаратов - антипсихотические, антидепрессанты, биологическая немедикаментозная терапия, стабилизаторы настроения, анксиолитики. Раскрывается механизм действия с последующей оценкой эффективности и возможных осложнений при использовании этих препаратов и способов лечения. Рассматриваются некоторые виды расстройств, в число которых входят панические расстройства, обессивно-компульсивные состояния, посттравматические стрессовые, а также соматоформные и диссоциативные расстройства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.093.3-52

Рубрики:

Неврози і психоневрози

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано поліпшений метод найскорішого спуску, який враховує другі та змішані похідні по параметрах функціонала критерію якості, що оптимізуються. Розглянуто приклад застосування цього методу для корегування масштабного коефіцієнта та зміщень нуля датчиків первинної інформації.

Виконано аналіз можливих способів задання керування у системах стеження із нестабілізованим приводом. Запропоновано найбільш простий щодо витрат на розроблення, виробництво та експлуатацію варіант керування таким приводом та проаналізовано його точнісні характеристики.

Виконано аналіз можливих способів завдання тестових сигналів для контролю стабілізатора за умов автономного тестування. Запропоновано методику визначення динамічної похибки стабілізатора та визначено спосіб її оцінки.

Запропоновано методику зведення двовимірної гіроскопічної системи керування з симетрією та взаємозв'язаними каналами до одновимірної з комплексною змінною. Розроблено алгоритм оптимального синтезу такої системи керування на базі методів синтезу одновимірних систем. Показано підхід та синтезовану структуру алгоритму оптимального керування, який дозволяє забезпечити необхідну точність системи у разі довільних зовнішніх збурень.

Розглянуто проблеми діагностики та клінічних підходів до лікування біполярного розладу. Ретельна оцінка особливостей симптомів та їх розвитку у хворого з біполярним розладом, особливо протягом маніакальної фази, допомагають зробити вибір вірної стратегії довготривалого лікування хворого. Порівняння деяких основних фармакологічних підходів як до активного, так і до профілактичного лікування демонструє перевагу протиепілептичних препаратів як стабілізаторів настрою та особливо вальпроатів ("Депакіну").

Мета дослідження - оцінити ефективність застосування селективного інгібітора зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) есциталопраму під час лікування хворих із синдромом функціональної диспепсії. Результати лікування показали достовірне зменшення симптомів диспепсії, рівня тривоги та депресії, покращання психологічного здоров'я та якості життя хворих, яким до основного лікування додавали СІЗЗС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410 + Р64-324

Рубрики:

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Психіатрія

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено методи оптимізації параметрів чутливих елементів стабілізатора легкої броньованої техніки (ЛБТ). Досліджено методи адаптивної ідентифікації стабілізатора ЛБТ. Проаналізовано програму моделювання динамічних збурень. Розглянуто методи та засоби підвищення точності попередньої виставки чутливих елементів стабілізатора ЛБТ. Увагу приділено алгоритмічній обробці параметрів чутливих елементів стабілізатора ЛБТ за екстремальних умов з використанням нейронних мереж.

Розроблено метод синтезу двовимірних гіроскопічних систем із симетрією через редукцію останніх до одновимірних систем із комплексною змінною та поширення методів синтезу одновимірних динамічних систем на системи з комплексними коефіцієнтами. Синтезовано закони компенсаційного оптимального зворотного зв'язку датчика кутових швидкостей на динамічно налаштовуваному гіроскопі з урахуванням всіх його динамічних властивостей, які дозволяють досягти незалежності каналів вимірювання кутових швидкостей і постійності коефіцієнта передачі. Одержано оптимальні закони керування двовісної системи стабілізації, встановлено умови досягнення незалежності оптимальних властивостей системи від коефіцієнта зворотного зв'язку, а також умови забезпечення такої незалежності властивостей, які дозволяють розв'язати задачу досягнення в системі гарантованої точності під дією зовнішніх збурень.

Мета дослідження - проаналізувати результати оцінювання за допомогою шкал постінсультної депресії (ПІД) та постінсультних тривожних розладів (ПІТР) у різні періоди мозкового інсульту (МІ), визначити незалежні предиктори ПІД на момент виписки з інсультного центру, оцінити характеристики відповідних прогностичних моделей. Стан усіх пацієнтів після госпіталізації оцінювали за допомогою шкали National Institutes of Health Stroke Scale (NIHSS), індексу Бартел, модифікованої шкали Ренкіна, Короткої шкали для дослідження психічного статусу (Mini-Mental State Examination (MMSE)) та Монреальського тесту для оцінювання когнітивних функцій (Montreal Cognitive Assessment (MoCA)). У 172 (86 %) пацієнтів було діагностовано ішемічний інсульт (ІІ), у 28 (14 %) - внутрішньомозковий крововилив. Серед пацієнтів з ІІ у 58 (33,7 %) виявлено атеротромботичний підтип, у 85 (49,4 %) - кардіоемболічний, у 16 (9,3 %) - лакунарний, у 13 (7,6 %) була інша чи невстановлена причина інсульту. Згідно з оцінкою за HADS 19 (9,5 %) пацієнтів мали клінічно значущу ПІД, 16 (8,0 %) - клінічно значущі ПІТР. Ознаки клінічно виразного афективного розладу виявлено у 22 (11,0 %) пацієнтів. Результати оцінювання з використанням PHQ-9 свідчили про наявність клінічно вираженої ПІД у 45 (22,5 %) пацієнтів. Оцінки за HADS тa PHQ-9 мали сильний прямо пропорційний статистично значущий зв'язок між собою, але не з віком, статтю, підтипом або тяжкістю МІ. Результати однофакторного аналізу свідчили, що ризик клінічно значущих виявів Ризик помірної чи тяжкої ПІД (за PHQ-9) статистично значущо прямо пропорційно корелював з початковою оцінкою за NIHSS, обернено пропорційно - з початковими оцінками за індексом Бартел, MMSE та MoCA. За результатами багатофакторного аналізу, незалежними предикторами ПІД (HADS-D >> 10 балів) були 4 ознаки: початкова оцінка за MMSE (ВШ 0,93; 95 % ДІ 0,88 - 0,98, у середньому на кожен додатковий бал, p = 0,006), наявність артеріальної гіпертензії (ВШ 8,5; 95 % ДІ 0,9 - 76,3; p = 0,057) або ожиріння (ВШ 0,23; 95 % ДІ 0,05 - 1,14; p = 0,072), а також госпіталізація пізніше 30-ї доби від початку захворювання. Прогностична модель на основі цих ознак мала відмінну чутливість (94,7 %) та задовільну специфічність (73,3 %) і надавала змогу прогнозувати розвиток ПІД з хорошою точністю (AUC = 0,847). Незалежними предикторами помірної чи тяжкої ПІД (PHQ-9 >> 9 балів) були 3 чинники: старший вік пацієнта (ВШ 1,04; 95 % ДІ 1,00 - 1,08, у середньому на кожен додатковий рік, p = 0,028), нижча початкова оцінка за MoCA (ВШ 0,94; 95 % ДІ 0,91 - 0,98, у середньому у разі збільшення оцінки на кожен додатковий бал, p = 0,005) та інша чи невстановлена причина інсульту. Побудована на основі цих ознак прогностична модель мала лише задовільну чутливість (65,1 %) та специфічність (75,5 %), але хорошу точність прогнозування ПІД (AUC = 0,735). Висновки: оцінки за HADS і PHQ-9 у пацієнтів з МІ характеризувалися значною варіабельністю, але свідчили про високу частоту клінічно значущих ПІД або ПІТР. Оцінки за HADS і PHQ-9 корелювали між собою, але не з віком, статтю, підтипом чи тяжкістю інсульту. Пацієнти старшого віку та особи зі значними когнітивними порушеннями за госпіталізації мали вищий ризик розвитку афективних порушень.