Зазначено, що в російській і українській мовах XVII - XVIII ст. для позначення хвороби, яка супроводжується змертвінням тканин організму з подальшим їх гниттям, використовувалися лексема гангрена й словосполучення "антонов огонь" і "пекельний огонь". Словосполучення "антонов огонь" з семантикою "гангрена" у сучасних російській і українській мовах функціонує в розмовному стилі. Лексема гангрена функціонує у сучасних медичних терміносистемах української і російської мови з семантикою "змертвіння тканин організму, що супроводжується гниттям".

Указано, что в русском и украинском языках XVII - XVIII ст. для обозначения болезни, сопровождающейся омертвлением тканей организма с дальнейшим их гниением, использовались лексема гангрена и словосочетания "антонов огонь" и "адский огонь". Словосочетание "антонов огонь" с семантикой "гангрена" в современных русском и украинском языках функционирует в разговорном стиле. Лексема гангрена функционирует в современных медицинских терминосистемах украинского и русского языка с семантикой "омертвление тканей организма, сопровождающихся гниением".

Показано, що діаграми стану розведених бінарних розчинів хлориду кадмію та калієвих солей капринової, лауринової та міристинової кислот у воді складаються з трьох кривих, що перетинаються в одній точці і відокремлюють одну від одної області існування: істинних бінарних розчинів хлориду кадмію й алкілкарбоксилатів калію (АКК), міцелярних (колоїдних) розчинів і суспензій кадмієвих мил. Діаграми дозволяють визначати область концентрацій іонів кадмію, в якій їх можна осаджувати АКК у формі осадів суспензійного ступеня дисперсності, а потім легко флотувати.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г642

Рубрики:

Міцелярні ліофільні системи (напівколоїди, семіколоїди)

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На примере Дорожной клинической больницы на ст. Днепропетровск освещены некоторые новейшие современные технологии, внедренные в практику работы центра здоровья женщины, диагностического центра, отделений эндоскопической хирургии и кардиологии. Цель внедрения - улучшение оказания специализированной медицинской помощи железнодорожникам.

Проанализированы результаты хирургического лечения 158 больных острым и хроническим деструктивным холециститом. Отмечены возможность и необходимость хирургического лечения данной патологии лапароскопическим методом. Показаны преимущества использования предложенных доступов и адекватного дренирования брюшной полости, что способствует снижению частоты послеоперационных осложнений.

Проанализированы проблемные вопросы и современные взгляды на этиологию, микробиологический спектр, клинические проявления, адекватность антибактериальной терапии, необходимость использования муколитической, бронхолитической, и иммуномодулирующей терапии при госпитальной и послеоперационной пневмонии. Показана необходимость небулайзерной технологии у хирургических больных для профилактики и лечения легочных осложнений после перенесенных оперативных вмешательств.

Проведено комплексное морфологическое (гистологическое, электронно-микроскопическое и иммуногистохимическое) исследование легких в эксперименте при стимуляции системы сурфактанта Прозерином и Лазолваном. Выявлена активация системы сурфактанта легких как под влиянием Прозерина, так и Лазолвана. Высокий уровень функциональной активности системы сурфактанта приводит к активации механизмов катаболизма. Накопление лизосоединений, а также протеаз, сурфактантных белков на уровне терминальных бронхиол и мелких бронхов обеспечивает неспецифический механизм защиты легких.

Вперше у російському мовознавстві здійснено детальний аналіз у семасіологічному, генетичному, функціональному та дериваційному аспектах тематичної групи "назви хвороб і людських недуг". Розглянуто системні зв'язки термінологічних одиниць, що входять до складу даної тематичної групи. Встановлено загальні та специфічні особливості, характерні для медичної лексики російської мови досліджуваного періоду, проаналізовано діалектику розвитку даних лексичних одиниць.

Досліджено, що своєрідне міфопоетичне мислення 3. М. Гіппіус наклало свій відбиток і на особливості її критичної та публіцистичної прози, та на специфіку її письма як драматурга, що зумовило жанрову природу її п'єс та, відповідно, негативно позначилося на їх сценічній долі. Саме ця частина спадщини надає широкі можливості проникнення в ідейний та художній світ письменниці, дозволяє уточнити усталені уявлення про його своєрідність, визначити її місце в естетичних, філософських і соціальних пошуках на межі XIX - XX ст. У драматургії 3. М. Гіппіус втілилися основні ідеї різних етапів її творчості, вона пронизана її улюбленими мотивами, вступає в перегук із російською й європейською літературою тієї пори. Гіппіус-драматург переосмислює досвід реалістичного театру та водночас прокладає шляхи до створення театру майбутнього, у якому роль автора буде не меншою, ніж роль режисера й акторів, що не було притаманно тогочасному російському театрові. Її п'єси необхідно розглядати в тісному зв'язку з естетичними, філософськими, релігійними поглядами письменниці, враховуючи ті ідейно-художні концепції, якими вона керувалася в певні моменти життєтворчості.

Целью исследования было подтверждение возможностей медикаментозной стимуляции системы легочного сурфактанта. Представлены результаты сравнительного анализа стимуляции системы легочного сурфактанта у экспериментальных животных с использованием прозерина и лазолвана. Электронномикроскопическая картина свидетельствовала об усилении секреторной активности АII типа, накоплении осмофильного материала (фосфолипидов) в просвете альвеол. Физико-химические особенности нативного сурфактанта не изменялись. Биохимические исследования показали повышение количества лизосоединений, сфигмомиелина и фосфолипидов. Сделаны следующие выводы: cистема сурфактанта обеспечивает активную неспецифическую защиту респираторного отдела легких; важнейший механизм неспецифической защиты легких - система катаболизма фосфолипидов сурфактанта, локализованная в терминальных бронхиолах, которая обеспечивает антимикробную активность ферментными системами (набор фосфолипазы, протеаз и лизосоединений); cанирующее действие обусловлено стимуляцией сурфактанта как важнейшей адаптационной системы легких.

Проведен анализ литературных данных о лечении вентральных грыж у больных пожилого возраста. Показаны сложности, с которыми сталкивается хирург при выполнении данных операций. Описана сопутствующая патология, наиболее часто встречающаяся у больных пожилого возраста, и причины, ведущие к высокой летальности и послеоперационным осложнениям. Показаны основные причины рецидивов и необходимость в создании единой доктрины лечения таких грыж.

У 120 больных до проведения плановых и ургентных операций изучены бактериограммы в бронхоальвеолярной жидкости (БАЖ). Микрофлора БАЖ характеризовалась увеличением колоний микробов при усилении дыхательных расстройств: при тяжелой степени - в 2,5 раза по сравнению с контрольными показателями. Выделение чистых культур показало высокую чувствительность возбудителей к пенициллину, бета-лактамам, цефалоспоринам II - III - IV поколения, аминогликозидам. Состояние микрофлоры БАЖ на фоне изменения функции внешнего дыхания в послеоперационном периоде свидетельствует о необходимости рационального подбора антибактериальной терапии.

Применение ультразвуковой энергии в хирургии является перспективным методом, позволяющим сократить время операции, минимизировать повреждения окружающих тканей, обеспечить надежный гемостаз, что позволяет снизить частоту спаечного процесса и ведет к сокращению периода реабилитации после хирургических вмешательств.

Дослідження присвячено покращанню результатів оперативних втручань на органах черевної порожнини шляхом розробки методів профілактики та лікування післяопераційних пневмоній. Доведено ефективність впливу амброксолу гідрохлориду та ліпіну на систему відновлення сурфактанту та існування механізмів медикаментозної стимуляції сурфактанту як головної адаптаційної системи легень та його сануючої дії. Обгрунтовано, що застосування небулайзерного методу профілактики та лікування з амброксолом та ліпіном і з раціональною антибактеріальною терапією підвищує ефективність хірургічного лікування, призводить до зменшення частоти післяопераційних ускладнень, а також до зниження післяопераційної летальності.

Мета роботи - розробити модель для прогнозування післяопераційних ускладнень та летальності на підставі визначення чутливості до антибіотиків штамів E. coli, виділених з перитонеального ексудату в динаміці. Для визначення ефективності запропонованого способу санації черевної порожнини проведено визначення чутливості до антибіотиків штамів E. coli, виділених з перитонеального ексудату в динаміці. Розроблено модель прогнозування післяопераційних ускладнень та летальності у хворих з поширеним перитонітом у разі використання інтраабломінального сорбційно-трансмембрального діалізу. Модель має високу чутливість та низьку специфічність щодо індивідуального прогнозу. Розробка точніших систем для прогнозу потребує подальших досліджень. Висновки: одним із перспективних напрямів є створення моделі для прогнозування післяопераційних ускладнень та летальності у хворих на підставі визначення чутливості штамів E. coli до карбапенемів, захищених пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів.

За умов експерименту проведено вивчення впливу місцевих анестетиків, які найбільш часто використовуються в стоматологічній практиці на гемодинаміку великої вушної артерії статевозрілих кролів. Встановлено, що місцево знеболювальним препаратом вибору під час лікування поверхневого та середнього карієсу зубів може бути анестетик без вазоконстриктора (3 % скандонест), глибокого карієсу та пульпіту за біологічним методом - анестетик із вмістом вазоконстриктора 1:200000 (септанест), пульпіту за допомогою екстирпаційного методу - аналогічний анестетик з вмістом вазоконстриктора 1:100000.

Невиношування вагітності є наслідком одночасної або послідовної дії декількох факторів. До основних причин невиношування та самовільного переривання вагітності відносять: генетичні фактори, ендокринні порушення, імунні та інфекційні фактори, вроджені та набуті захворювання жіночих статевих органів. Практично в 50 % жінок не вдається встановити причину невиношування вагітності, тому питання ранньої діагностики та запобігання такому стану є надзвичайно актуальним. Проведено патогістологічне дослідження децидууму з метою визначення етіологічного фактора патології імплантації ембріона та плацентації. У дослідження було включено 88 жінок з діагнозом "Звичне невиношування вагітності", які відповідали критеріям включення та виключення. У дослідженій групі вік жінок коливався від 19 до 35 років (середній вік становив 27,6 +- 4,1 року). У групі досліджуваних жінок переривання вагітності спостерігалось в різні терміни вагітності, при цьому найчастіше в терміні 4 - 9 тиж вагітності (67 - 76,14 %). Під час патогістологічного дослідження децидууму в 62 випадках (70,45 %) було виявлено лімфогістіоцитарну інфільтрацію в стромі ворсин, інші зміни зустрічались рідше. Одержані дані свідчать про те, що визначення етіологічного фактора невиношування вагітності, особливо в жінок із діагнозом "Звичне невиношування вагітності неясної етіології", надасть змогу прогнозувати розвиток патології імплантації та плацентації за наступних вагітностей. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці адекватної прегравідарної підготовки та профілактики патології імплантації і плацентації.

Пошкодження періапікальних тканин і нижнього альвеолярного нерва під час ендодонтичних маніпуляцій є поширеним ускладненням серед практикуючих лікарів-стоматологів. Тому доцільність розробки та впровадження нових методів лікування ятрогенного компресійно-токсичного ураження нижнього альвеолярного нерва шляхом призначення комплексної терапії нейропротекторів, які мають за мету підвищити толерантність нервової тканини до дії патогенетичних факторів, є доречним та актуальним. Мета дослідження - провести оцінку величини нейропротекторної активності гідрохлориду амантадину при експериментальному ятрогенному компресійно-токсичному ураженні нижнього альвеолярного нерва пломбувальними матеріалами кролів за зміною титрів NSE й білка S100 та оцінити можливість його використання за новим призначенням в умовах даного патологічного стану в клініці. У клінічному дослідженні взяли участь 20 пацієнтів з поставленим діагнозом гостра нейропатія нижнього альвеолярного нерва пломбувальним матеріалом і 5 пацієнтів з контрольної групи (практично здорові, без загально-соматичних хвороб і неврологічного статусу). Вік пацієнтів від 25 - 60-ти років, стать чоловіча. Експериментальне дослідження проводили на 21 піддослідній тварині (кролі породи Шиншила). Діагностика нейромаркерної активності титрів нейрон-специфічної енолази та білка S100 під час лікування нейропротектором була проведена за допомогою методу твердофазного імуноферментного аналізу з використанням набору ELISA KIT (DAI, США) на приладі фірми "Hipson" (Чехія). При механічній і токсичній дії пломбувальних матеріалів на основі резорцин-формаліну та епоксидної смоли виникають деструктивно-дегенеративні зміни в нервовій тканині, про що свідчить ескалація нейромаркерів (NSE, титр білка S100) на 14-ту добу як клінічного, так і експериментального дослідження. Медикаментозне лікування поряд з раціональним хірургічним втручанням покращує протікання даної патології, але при залученні в лікувальну схему нейропротектора на основі гідрохлориду амантадину відновлення структурно-фунціонального стану значно покращується, про що свідчать наведені дані. Висновок: у результаті клініко-експериментальних досліджень на базі результатів імуноферментного визначення в сироватці крові змін активності та титрів нейромаркерів (NSE та білок S100) у динаміці ятрогенного компресійно-токсичного ураження нижнього альвеолярного нерва пломбувальними матеріалами можна оцінити наявність і глибину деструктивно-дегенеративних змін в його волокнах, а звідси його можна використовувати для експрес-діагностики, ефективності терапії та можливого прогнозування захворювання. При виведенні пломбувального матеріалу за апекс у нижній альвеолярний нерв необхідно якнайшвидше (до 14-ї доби включно) провести раціональне лікування для попередження виникнення незворотних процесів у нерві. Залучення в комплексну терапію препарату на основі гідрохлориду амантадину (100 мг два рази на день) дозволяє покращити протікання регенеративних процесів в ушкоджених ділянках нерва поряд з покращенням клінічних показників хворих (ослаблення болі, відчуття оніміння).

Підвищено ефективность місцевої ін'єкційної анестезії під час лікування пацієнтів з карієсом зубів і пульпітом шляхом розробки та клініко-функціонального, психологічного й експериментального обгрунтування алгоритму вибору премедикації, засобів, технологій аналгезії та порівняльного оцінювання їх знеболювальної дії та впливу на стан мікроциркуляторного русла пульпи. Під час обстеження соматично здорових пацієнтів з гострим глибоким карієсом зубів і різними формами гострих і хронічних пульпітів, що потребували знеболення лікувальних заходів, встановлено достовірні порушення у системі капілярного кровотока пульпи, підвищення рівня психоемоційного стану, зниження неспецифічних захисно-пристосувальних реакцій організму та високу схильність до переживань під час очікування місцевої анестезії. На основі порівняльного аналізу експериментально та клінічно обгрунтований алгоритм вибору премедикації та засобів і методів місцевого знеболення під час лікування карієсу зубів і пульпіту біологічним та екстирпаційним методом, що включає неспецифічну премедикацію, застосування різних амідних анестетиків і технологій знеболення.

Наведено нове рішення наукового завдання, яке полягає в поліпшенні репродуктивного потенціалу жінок зі звичним невиношуванням (ЗН) вагітності в анамнезі та зниженні частоти ранніх репродуктивних втрат шляхом удосконалення алгоритму передгравідарної діагностики та прогнозування ризику розвитку патології імплантації у жінок з цією патологією. Впроваджено в практику визначення мутантних алелей генів рецепторів прогестерону та васкуло-ендотеліального фактора росту, проведення ультразвукового дослідження з метою оцінки гемодинаміки в маткових і спіральних артеріях на ранніх термінах гестації. Встановлено прогностичні маркери патології імплантації (біль внизу живота та в поперековій ділянці, загальна слабкість, головний біль і запаморочення, кров'янисті виділення зі статевих шляхів та зниження базальної температури), визначено кореляційні зв'язки між наявністю поліморфізму гену рецепторів прогестерону, васкулоендотеліального фактора росту судин (або обох цих генів) і відхиленнями показників кровотоку в маткових і спіральних артеріях. З метою прогнозування ризику розвитку патології імплантації у жінок із ЗН запропоновано на етапі планування вагітності визначати наявність мутантних алелей VEGF і PgR, а на ранніх термінах гестації проводити доплерометрію маткових і спіральних артерій.