Досліджено проблему формування рис громадянськості старшокласників на уроках історії України. Обгрунтовано теоретичні підходи щодо визначення складових рис громадянськості учнів X - XI класів (когнітивної, операційної та мотиваційної), з'ясовано основні чинники та методичні умови, які впливають на їх формування у процесі навчання історії України. Зокрема, обгрунтовано необхідність орієнтування результатів навчання на цілеспрямоване формування складових рис громадянськості, внесення у навчальний зміст курсу історії України матеріалів, які сприяють формуванню в учнів громадянознавчих знань і відповідних способів діяльності, цінностей та особистого ставлення. Показано доцільність організації навчального процесу, що забезпечує постійну активну позицію учнів у навчанні. Обгрунтовано роль і місце громадянознавчої складової у шкільній історичній освіті, зокрема, у курсі вітчизняної історії в X - XI класах. Охарактеризовано сутність та структуру психолого-педагогічного механізму формування рис громадянськості старшокласників у процесі навчання вітчизняній історії, який полягає в інтеріоризації громадянських цінностей суспільства та перетворенні їх у якості особистості, що системно проявляються у відповідних способах навчальної діяльності та повсякденній поведінці учня, та обумовлює формування рис особистості школяра. Визначено критерії, рівні сформованості рис громадянськості старшокласників у навчанні вітчизняній історії, розроблено й апробовано методику їх формування. Удосконалено підходи щодо застосування інтерактивних технологій навчання у контексті досліджуваної проблеми, уточнено визначення рис громадянськості старшокласників.

Висвітлено сутність рис громадянської особистості як предмета педагогічного дослідження, психолого-педагогічні підходи до формування рис громадянськості старшокласників у навчанні. Проведено аналіз можливостей масової практики навчання історії України у становленні рис громадянськості учнів, наведено методику їх формування на уроках вітчизняної історії.

Раскрыта сущность черт гражданской личности как предмета педагогического исследования, освещены психолого-педагогические подходы к формированию черт гражданственности старшеклассников при обучении. Проведен анализ возможностей массовой практики обучения истории Украины в становлении черт гражданственности учащихся, приведена методика их формирования на уроках отечественной истории.

Досліджено проблематику диференційованого навчання історії у старшій школі. З позицій кокретно-історичного підходу проаналізовано підходи до диференціації навчання в історичній ретроспективі. Визначено основні психолого-педагогічні, соціальні, організаційні та нормативні засади диференціації навчання. Вивчено наукові підходи і практику внутрішньої та зовнішньої диференціації у навчанні історії старшокласників. Визначено концептуальні засади методичної системи диференційованого навчання. Запропоновано методичну систему диференціації навчання старшокласників історії.

Виокремлено суттєві риси диференційованого навчання у радянський період розвитку педагогічної науки в контексті трансформації смислових акцентів та застосування її здобутків у сучасній системі шкільної освіти. Проаналізовано різні види диференційованого навчання: профільна диференціація, навчання за програмами максимального та мінімального рівнів, зовнішня профільна диференціація, елективна диференціація, факультативні заняття, програмоване навчання. Розглянуто теоретичні та прикладні аспекти дослідження цієї проблеми в педагогічній літературі означеного періоду, зокрема визначено чотири етапи розвитку ідеї диференціації навчання: перший з яких обумовлений розвитком виробничо-громадського підходу до змісту освіти; в другому здійснено перехід від внутрішньої диференціації до тотальної уніфікації форм і методів навчання; на третьому етапі - спроби створення класів з поглибленим вивченням предметів; четвертий етап позначився розвитком програмованого навчання, розширенням мережі факультативів та появою спеціалізованих шкіл.

Выделены существенные черты дифференцированного обучения в советский период развития педагогической науки в контексте трансформации смысловых акцентов и применения ее достижений в современной системе школьного образования. Проанализированы следующие виды дифференцированного обучения: профильная дифференциация, обучение по программам максимального и минимального уровней, внешняя профильная дифференциация, элективная дифференциация, факультативные занятия, программированное обучение. Рассмотрены теоретические и прикладные аспекты исследования этой проблемы в педагогической литературе исследуемого времени, в частности определены четыре этапа развития этой идеи: первый обусловлен развитием производственно-общественного подхода к содержанию образования; во втором осуществлен переход от внутренней дифференциации к тотальной унификации форм и методов обучения, на третьем этапе - попытки создания классов с углубленным изучением предметов, четвертый этап отмечен развитием программированного обучения, расширением сети факультативов и появлением специализированных школ.

Розкрито основні підходи до внутрішньої диференціації у навчанні історії старшокласників у радянській школі періоду 1970 - 1980-х рр. Проведено історико-педагогічний аналіз методичної та навчальної літератури вказаного періоду. Наголошено, щов радянській школі навчальний предмет "Історія" в старших класах виконував переважно ідеологічну функцію, тому в програмних вимогах навчання не передбачалося диференціації змісту предмета. Зазначено, що педагоги лише впроваджували елементи внутрішньої диференціації навчання, почали враховувати індивідуально-психологічні особливості розвитку дітей у процесі навчання, однак потребували додаткового осмислення проблеми змісту та спрямованості групової роботи на уроках історії.

Раскрыты основные подходы к внутренней дифференциации в обучении истории старшеклассников в советской школе периода 1970 - 1980-х гг. Проведен историко-педагогический анализ методической и учебной литературы указанного периода. Отмечено, что в советской школе учебный предмет "История" в старших классах исполнял преимущественно идеологическую функцию, поэтому в программных требованиях обучения не предусматривалось дифференциации содержания предмета. Указано, что педагоги только внедряли элементы внутренней дифференциации обучения, начали учитывать индивидуально-психологические особенности развития детей в процессе обучения, однако нуждались в дополнительном осмыслении проблемы содержания и направленности групповой работы на уроках истории.

On the key approaches to the internal differentiation in teaching high school students in the history of the Soviet school of the period of 70-80-ies of XX century. Conducted an analysis of historical and pedagogical methodology and textbooks that period. It is noted that in the Soviet school academic subject "History" in high school played mostly ideological function, so the software requirements of training does not provide differentiation of the subject. Indicated that teachers only implement elements of internal differentiation of instruction, start incorporating individual psychological characteristics of children in the learning process, but it needs further understanding of the problem content and focus group work on the lessons of history.

Розглянуто процес кооперативного навчання в школі взагалі, та стосовно навчання старшокласників історії зокрема. На основі аналізу відповідної наукової літератури сформульовано визначення вищезгаданого навчального процесу - це, насамперед, діалогове навчання, під час якого здійснюється взаємодія вчителя та учнів. Зазначено, що в процесі такої кооперації в учнів з'являється можливість поділитися своїми думками і почуттями в межах певної теми, розповісти про свої висновки, вислухати думки не тільки вчителя, а й однокласників. Акцентовано увагу на потребі створення ситуації відкритого зіставлення власних сумнівів і суперечностей з сумнівами та суперечностями інших. Розглянуто й охарактеризовано приклади конкретних пізнавальних завдань з історії в старших класах, побудованих на кооперативних технологіях навчання. Доведено, що використання кооперативного навчання в сучасній шкільній історичній освіті значно посилює актуальність методичних навчально-виховних розробок.

З метою оновлення існуючого змісту і форм виховання учнівської молоді переосмислено проблеми формування громадянськості молодого покоління. Визначено та проаналізовано структурні компоненти громадянськості: ціннісний, діяльнісний (технологічний) та процесуальний (особистісно-творчий). Охарактеризовано складові рис громадянськості. Для з'ясування психологічного механізму і дидактичних умов формування громадянськості особистості досліджено існуючі в сучасній науці точки зору щодо розуміння особистості. У вигляді схеми подано психологічний механізм даного формування, який обумовлюють з одного боку потреби і мотиви особистості (на рівні підсвідомості), а з іншого - стійкі інтереси, установки і спрямованість, що усвідомлюються особистістю. Зазначено, що дія загальних психолого-педагогічних закономірностей розвитку громадянськості опосередковується впливом конкретно-історичних умов життєдіяльності суспільства.

Для обновления содержания и форм воспитания учащейся молодежи переосмыслены проблемы формирования гражданственности молодого поколения. Определены и проанализированы структурные компоненты гражданственности: ценностный, деятельностный (технологический) и процессуальный (личностно-творческий). Охарактеризованы составляющие черт гражданственности. Для выяснения психологического механизма и дидактических условий формирования гражданственности личности исследованы существующие в современной науке точки зрения относительно понимания личности. В виде схемы представлен психологический механизм данного формирования, который обусловливают с одной стороны потребности и мотивы личности (на уровне подсознания), а с другой - устойчивые интересы, установки и направленность, осознаваемые личностью. Указано, что действие общих психолого-педагогических закономерностей развития гражданственности опосредуется воздействием конкретно-исторических условий жизнедеятельности общества.

Уточнено підходи до класифікації різновидів диференціації навчання школярів: зроблено теоретичний аналіз відмінностей в визначенні понять "внутрішня диференціація" та "зовнішня диференціація" за відповідними критеріями. Розглянуто наступні види внутрішньої диференціації: диференціація за індивідуально-фізіологічними особливостями, диференціація за інтересами та проектованою професією. Виокремлено види зовнішньої диференціації: елективна, рівнева, сутністю якої є навчання в школі за єдиною програмою та різний рівень засвоєння знань; профільна, особливістю якої є створення класів з поглибленим вивченням окремих предметів. Обгрунтовано введення в наукову термінологію категорії "селективна зовнішня диференціація". Охарактеризовано існуючі моделі зовнішньої диференціації, зокрема: модель гнучкого складу класів, модель різнорідних класів, інтегративна модель.

Здійснено огляд філософської, психолого-педагогічної та методичної літератури з питань формування громадянськості особистості. Розглянуто поняття "громадянськість" та "риси громадянськості". Акцентовано увагу на когнітивній, мотиваційній та операційній складових кожної риси, рівень розвитку яких може виступати критерієм сформованості рис громадянськості в структурі особистості. Визначено шляхи впливу змісту історичної освіти на складові рис громадянськості учня.

Констатовано актуальність громадянського становлення особистості на сучасному етапі розбудови української держави та обгрунтовано необхідність створення нової парадигми освіти, орієнтованої на формування громадянина. Досліджено позиції вітчизняних і зарубіжних учених щодо основних завдань освіти у вихованні рис особистості громадянина. Визначено поняття "громадянськість" як морально-психологічна готовність людини реалізувати свої права та обов'язки, поважати права та свободи інших громадян, розуміти відповідальність за свої вчинки перед суспільством і державою. Акцентовано увагу на тому, що зміст шкільної історичної освіти має бути орієнтований на формування громадянської позиції та рис громадянськості учня.

Проаналізовано сучасний стан викладання вітчизняної історії (програм, підручників, масової практики викладання історії у старших класах). За результатами дослідження зроблено висновок, що загальний стан викладання історії у старших класах недостатньо ефективно впливає на формування рис громадянськості старшокласників і не завжди враховує методичні умови організації навчального процесу. Наведено критерії аналізу підручника з історії, що зорієнтований на формування рис громадянськості. Стверджується, що використовувані сьогодні в старшій школі підручники з історії в основному забезпечують можливість орієнтувати процес навчання на формування рис громадянськості школярів, а найбільше - підручник Н. Гулан та О. Пометун. Зазначено, що в анкетуванні взяли участь 345 учнів шкіл м. Рівного, 65 % з яких вказали на те, що інтерактивні методи і форми навчання застосовуються у них інколи, отже ті можливості, які мають в собі чинні програми та підручники, використовуються недостатньо ефективно.

Проанализировано современное состояние преподавания отечественной истории. По результатам исследования сделан вывод, что общее состояние преподавания истории в старших классах недостаточно эффективно влияет на формирование черт гражданственности старшеклассников и не всегда учитывает методические условия организации учебного процесса. Выведены критерии анализа учебника по истории, ориентированного на формирование черт гражданственности. Утверждается, что используемые сегодня в старшей школе учебники по истории в основном обеспечивают возможность ориентировать процесс обучения на формирование черт гражданственности школьников, а более всех - учебник Н. Гулан и О. Пометун. Указано, что в анкетировании приняли участие 345 учащихся школ г. Ровно, 65 % изкоторых указали на то, что интерактивные методы и формы обучения применяются иногда, следовательно те возможности, которые имеют в себе действующие программы и учебники используются недостаточно эффективно.

This article contains analysis of influence of program and textbook contents, mass practice of teaching history in senior forms of effectiveness of traits formation of pupils' civic consciousness.

Розглянуто одну з передумов становлення правової держави - формування громадянського суспільства, ключовою фігурою якого має стати людина нового покоління, нового способу мислення, виховання тощо, тобто особистість, наділена рисами громадянськості. Висвітлено потребу методичної готовності вчителя до формування рис громадянськості старшокласників у процесі навчання вітчизняної історії. Подано методичну модель формування рис громадянськості, розроблену Рівненським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти.

Висвітлено систему роботи Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти з підготовки педагогічних працівників до реалізації завдань профільного навчання. Основну увагу зосереджено на змісті курсів підвищення кваліфікації (навчально-тематичних планах), фаховому модулю, що дозволяє диференціювати роботу з учителями, формах навчання, інтерактивних методиках та формах роботи (тренінгах, майстер-класах, ділових та рольових іграх, диспутах, конференціях). Наголошено на забезпеченні системи підготовки та підвищенні кваліфікації педагогічних кадрів необхідними програмами, навчальними матеріалами та іншими ресурсами для задоволення освітньої галузі необхідними кваліфікованими спеціалістами. Підкреслено необхідність врахування можливості учителів викладати навчальні предмети за різними профілями, що надзвичайно важливо в умовах сільських шкіл.

Освещена система работы Ровенского областного института последипломного педагогического образования по подготовке педагогических работников к реализации задач профильного обучения. Основное внимание сосредоточено на содержании курсов повышения квалификации (учебно-тематических планах), профессиональном модуле, что позволяет дифференцировать работу с учителями, формах обучения, интерактивных методиках и формах работы (тренингах, мастер-классах, деловых и ролевых играх, диспутах, конференциях). Акцентировано на обеспечении системы подготовки и повышении квалификации педагогических кадров необходимыми программами, учебными материалами и другими ресурсами для удовлетворения образования необходимыми квалифицированными специалистами. Подчеркнута необходимость учета возможности учителей преподавать учебные предметы по разным профилям, что чрезвычайно важно в условиях сельских школ.

Deals with a system of Rivne regional Teacher Training Institute for training teachers to implement the tasks of Special Education.аFocuses on the content of training courses (training-case plans), professional unit, which allows us to differentiate work with teachers, forms of learning, interactive methods and forms of work (training, master classes, business and role games, discussions, conferences). It's accented on the provision of training and professional development of teacher's necessary programs, training materials and other resources to meet the education necessary qualified staff.аIt's stressed the need to consider the possibility of teachers to teach subjects in different profiles, which are extremely important in the rural schools.

У загальних рисах проаналізовано підхід до формування якостей громадянськості особистості, що їх визначено Державним стандартом базової та повної середньої освіти в галузі "Суспільствознавство", програмами з історії для загальноосвітніх навчальних закладів (5 - 12 класи). Виокремлено структурні елементи змісту громадянської освіти в школі за громадянознавчими знаннями (політологічними, правовими, економічними, філософсько-культурологічними, соціальними) та за громадянознавчими вміннями (у політичній, правовій сферах, морально-особистісні, пізнавальні) громадянськими цінностями (загальнолюдські, демократичні, національні) тощо. Зазначено, що хоча в основних документах, які визначають зміст громадянської освіти та виховання, грунтовно висвітлено його основні структурні елементи, передбачено зміст історичної освіти, визначено предметні знання тощо, однак у програмах з історії для загальноосвітніх навчальних закладів (5 - 12 класи), так само, як у Державному стандарті освіти (у галузі "Суспільствознавство") не наголошується на необхідності формування громадянознавчих цінностей, ставлень, установок учнів, тобто мотиваційної складової як результатів навчання історії України в ЗНЗ.

В общих чертах проанализирован подход к формированию качеств гражданственности личности, которые определены Государственным стандартом базового и полного среднего образования в области "Обществоведение", программами по истории для общеобразовательных учебных заведений (5 - 12 классы). Выделены структурные элементы содержания гражданского образования в школе по граждановедческим знаниям (политологическим, правовым, экономическим, философско-культурологическим, социальным) и по граждановедческим умениям (в политической, правовой сферах, морально-личностным, познавательным), по гражданским ценностям (общечеловеческим, демократическим, национальным ) и т.д. Указано, что хотя в основных документах, определяющих содержание гражданского образования и воспитания, основательно очерчены его основные структурные элементы, предусмотрено содержание исторического образования, определены предметные знания и т.п., однако в программах по истории для общеобразовательных учебных заведений (5 - 12 классы), так же, как в Государственном стандарте образования (в области "Обществоведение") не отмечается необходимости формирования граждановедческих ценностей, отношений, установок учащихся, т.е. мотивационной составляющей как результатов обучения истории Украины в ОУЗ.

The article contains the general analysis of approaches to the formation of civics peculiarities that are defined by the state standard of basic and complete secondary education (in the branch УSocial ScienceФ). Programs on History for comprehensive educational institutions (5th Ц 12th forms).

Наведено загальний аналіз підходів до формування рис громадянськості особистості, визначених Державним стандартом галузі "Суспільствознавство" та Концепцією громадянської освіти й громадянського виховання. Відзначено суттєві прогалини та лакуни щодо необхідності формування мотиваційної складової як результату навчання історії України в старших класах у вищеназваних програмних документах. Зроблено компаративний аналіз предметної та міжпредметної моделей формування громадянськості особистості. Констатовано, що саме зміст історичної освіти забезпечує ефективне формування когнітивної, мотиваційної та операційної складових рис громадянськості та відповідних їм знань, умінь, навичок. Зазначено про необхідність та актуальність розставлення змістових акцентів у державних програмах, якими врегульовано історичну освіту в Україні, що створить усі можливості для формування рис громадянськості особистості старшокласника.

Представлен общий анализ подходов к формированию черт гражданственности личности, определенных Государственным стандартом отрасли "Обществоведение" и Концепцией гражданского образования и гражданского воспитания. Отмечены существенные пробелы и лакуны в детализации необходимости формирования мотивационной составляющей как результата обучения истории Украины в старших классах в вышеназванных программных документах. Сделан компаративный анализ предметной и межпредметной моделей формирования гражданственности личности. Констатировано, что само содержание исторического образования обеспечивает эффективное формирование когнитивной, мотивационной и операционной составляющих черт гражданственности и соответствующих им знаний, умений, навыков. Указана необходимость и актуальность расстановки содержательных акцентов в государственных программах, которыми регулируется историческое образование в Украине, что создаст все возможности для формирования черт гражданственности личности старшеклассника.

The article contains general analysis of approaches to social personality traits development, which are determined by State Standart of branch "Sociology" and conception of social education and social upbringing.

Висвітлено потреби у змінах у процесі підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Визначено чинники модернізації змісту освітніх програм курсів підвищення кваліфікації. Виокремлено основні форми та методи формування педагогічної майстерності в процесі підвищення кваліфікації. Обгрунтовано основні складові регіональної моделі неперервної освіти педагогічних кадрів. Проаналізовано основні результати педагогічної майстерності, а саме: комунікабельність, професійну проникливість, динаміку розвитку, емоційну стабільність, оптимістичне прогнозування та креативність.

Освещены потребности в изменениях в процессе повышения квалификации педагогических работников. Определены факторы модернизации содержания образовательных программ курсов повышения квалификации. Выделены основные формы и методы формирования педагогического мастерства в процессе повышения квалификации. Обоснованы основные составляющие региональной модели непрерывного образования педагогических кадров. Проанализированы результаты педагогического мастерства, а именно: коммуникабельность, профессиональная проницательность, динамика развития, эмоциональная стабильность, оптимистичное прогнозирование и креативность.

When covering the need for changes in the training of teachers. The factors that are taken as a basis for the modernization of the content of educational programs, professional development courses. The basic forms and methods of forming pedagogical skills during training. Justified by the basic components of a regional model of continuing education of teachers. Analyzes the main results of the teaching skills, such as: communication skills, professional acumen, dynamics, emotional stability, optimistic forecasting and creativity.

Висвітлено методичну організацію навчання, спрямовану на формування рис громадянськості старшокласників, дано визначення поняття “інтерактивна технологія навчання”. Стверджено, що формування рис громадянськості особистості у процесі навчання історії України в X - XI класах є ефективним за умови, що результати навчання орієнтовані на формування когнітивної, операційної та мотиваційної складових громадянськості, навчальний зміст курсу містить необхідні громадянознавчі знання, способи діяльності, цінності, ставлення, а організація навчального процесу забезпечує постійну активну позицію учнів у навчанні.

Раскрыта методическая организация обучения, направленная на формирование черт гражданственности старшеклассников.

Methodical organization of educating sent to forming of lines of civil of senior pupils is exposed.

Зроблено спробу визначити логічний зміст поняття «методична система» на основі аналізу наукових здобутків радянської та пострадянської педагогіки. Розглянуто підходи до визначення методичної системи у вузькому (обумовленому специфікою навчального предмета та віковими можливостями учня) та у широкому (можливість аналізу взаємозв’язків між найважливішими компонентами педагогічного процесу) значеннях. Установлено, що методична система навчання історії старшокласників є складним динамічним утворенням компонентів – носіїв методичної функції, а ефективність її вибору може бути досягнута за умови фіксації найбільш конкретного системотвірного елементу, щодо якого буде виявлена динаміка формування і взаємного розташування інших елементів.

Сделана попытка на основе анализа научных достижений советской и постсоветской педагогики определить логический смысл понятия «методическая система». Рассмотрены подходы к определению методической системы в узком (обусловленном спецификой учебного предмета и возрастными возможностями ученика) и в широком (возможность анализа взаимосвязей между важнейшими компонентами педагогического процесса) значениях. Установлено, что методическая система обучения истории старшеклассников является сложным динамическим образованием компонентов – носителей методической функции, а эффективность ее выбора может быть достигнута при условии фиксации наиболее конкретного системообразующего элемента, относительно которого будет выявлена динамика формирования и взаимного расположения других элементов.

Розглянуто процес створення цілісної системи українських підручників з історії для старшокласників, який гальмується перешкодами ідеологічного, нормативного, методологічного та методичного характеру. Викладено вимоги до створення сучасного підручника шляхом осмислення власного та зарубіжного підручникотворення. Вказано, що автори підручників історії мають поєднувати цілісне, наукове, об’єктивне висвітлення історичного минулого, збереження традицій народу, його ментальності. Відзначено, що основний текст підручника можна охарактеризувати як вступний, інформаційний і заключний. Висунуто пропозиції щодо завершення основного тексту додатковим, в якому підбиваються підсумки розглянутого періоду. Зауважено, що до методичного матеріалу підручника нового покоління, крім запитань і завдань, можуть входити різноманітні текстові таблиці, піктограми. Акцентовано увагу не на уніфікації підручників, а на потребі формулювання єдиних вимог до історичної навчальної літератури. Зроблено висновок, що автори навчальних книжок повинні враховувати різницю маркерів хронологічної, просторової, інформаційної, логічної, мовленнєвої, аксіологічної компетентності учнів відповідно до рівня навчання.

Рассмотрен процесс создания целостной системы украинских учебников по истории для старшеклассников, который тормозится препятствиями идеологического, нормативного, методологического и методического характера . Изложены требования к созданию современного учебника путем осмысления собственного и зарубежного опыта создания учебников. Указано, что авторы учебников истории должны объединять целостное, научное, объективное освещение исторического прошлого, сохранение традиций народа, его ментальности. Отмечено, что основной текст учебника можно охарактеризовать как вводный, информационный и заключительный. Выдвинуто предложение по завершению основного текста дополнительным , в котором подводятся итоги рассматриваемого периода. Отмечено, что в методический материал учебника нового поколения, кроме вопросов и задач, могут входить различные текстовые таблицы, пиктограммы. Акцентировано внимание не на унификации учебников, а на потребности формулировки единых требований к исторической учебной литературе. Сделано вывод, что авторы учебных книг должны учитывать разницу маркеров хронологической, пространственной, информационной, логической, речевой, аксиологической компетентности учащихся в соответствии с уровнем обучения.

The process of creating an integrated system of Ukrainian history textbooks for high school students, which hampered the ideological barriers, regulatory, methodological and methodical nature. Sets out requirements for the establishment of the modern textbook by understanding their own and foreign experience of textbooks. Stated that the authors of history textbooks should incorporate a holistic, scientific, objective coverage of the past, preserving the traditions of the people, their mentality. It is noted that the main text of the textbook can be described as an introductory, information and final. A proposal by the end of the main text further, that summarizes the period under review. It is noticed that in a methodical textbook material of new generation, except for the issues and challenges can include a variety of text tables , pictograms. The focus is not on the unification of textbooks, and the need for the formulation of uniform standards for the historical study of literature. It is concluded that the authors of textbooks should take into account the difference markers chronological, spatial, information, logic, speech, axiologycal competence of pupils in accordance with the level of training.

Зроблено спробу визначити рівні сформованості предметної компетентності з історії і визначено відповідні їм показники. Відзначено високий рівень сформованості логічної, мовленнєвої та аксіологічної компетентностей і відповідних їм показників та рівнів: рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень. Охарактеризовано середній та низький рівні сформованості предметної історичної компетентності і відповідних їм складових та рівнів. Констатовано дієвість апробації розробленої автором системи показників в 24-х класах ЗНЗ кількох областей України. Зауважено доцільність застосування розробленої системи показників для визначення рівнів сформованості предметної компетентності з історії.

Сделана попытка определить уровни сформированности предметной компетентности по истории. Отмечен высокий уровень сформированности логической, речевой и аксиологической компетенций: уровень стандарта, академический уровень, профильный уровень. Охарактеризованы средний и низкий уровни предметной исторической компетентности и соответствующие им составляющие и уровни. Подчеркнута эффективность разработанной автором системы показателей, апробированной в 24-х общеобразовательных школах нескольких областей Украины. Констатирована целесообразность применения разработанной системы показателей для определения уровней сформированности предметной компетентности по истории в среднем общеобразовательном учебном заведении.

An attempt to determine the levels of subject expertise on the history and determine the corresponding parameters. We describe a high level of formation of logical competence, speech and axiological competencies and corresponding indicators and levels: standard, academic level, profile level.