Проаналізовано операційне лікування хворих на гострий холецистит з високим ступенем операційного ризику. Показано переваги ендоскопічних операційних втручань у цієї категорії хворих у порівнянні з традиційними операціями. Відеолапароскопічна холецистектомія, черезшкірна черезпечінкова пункція жовчного міхура, ендоскопічна папілосфінктеротомія можуть бути операціями вибору у хворих на гострий холецистит з високим ступенем операційного ризику.

Проанализировано операционное лечение больных острым холециститом с высокой степенью операционного риска. Показаны преимущества эндоскопических операционных вмешательств у этой категории больных по сравнению с традиционными операциями. Видеолапароскопическая холецистэктомия, чрезкожная чрезпеченочная пункция желчного пузыря, эндоскопическая папиллосфинктеротомия могут быть операциям выбора у больных с острым холециститом с высокой степенью риска.

Проаналізовано операційне та консервативне лікування хворих з панкреатогенним сепсисом внаслідок інфікованого панкреонекрозу. Летальність у цієї групи хворих становила 55,5 %. Для оцінки важкості стану хворих на панкреатогенний сепсис застосовували власну шкалу оцінки важкості стану даних хворих. Доведено, що хворі з панкреатогенним сепсисом потребують адекватної антибіотикотерапії, виконання планових релапаротомій.

Проанализировано операционное и консервативное лечение больных с панкреатогенным сепсисом в результате инфекционного панкреонекроза. Летальность в этой группе больных составила 55,5 %. Для оценки тяжести состояния больных панкреатогенным сепсисом применяли собственную шкалу оценки тяжести состояния больных сепсисом. Доказано, что больные с панкреатогенным сепсисом нуждаются в адекватной антибиотикотерапии, выполнении плановых релапаротомий.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.101.1

Рубрики:

Перитоніти

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.101.1

Рубрики:

Перитоніти

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто теоретичні та клінічні засади хірургії. Розкрито основні питання асептики, антисептики, анестезіології та реаніматології, вчення про рани, кровотечу та переливання крові. Висвітлено принципи діагностування та лікування травматичних ушкоджень, гнійних хірургічних захворювань, опіків і відморожень, онкозахворювань. Охарактеризовано сучасні хірургічні технології. Подано інформацію про анаеробну інфекцію, газову гангрену, сибірську виразку, остеомієліт, гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини.

Проаналізовано результати лікування 125 хворих з приводу тяжких форм гострого панкреатиту (ГП). На підставі даних комплексного обстеження хворих з використанням методу логістичної регресії розроблено математичну модель індивідуалізованого прогнозування вірогідності наявності інфікованої форми ГП після їх госпіталізації.

Проаналізовано результати оперативного лікування 261 хворого з приводу перфоративної виразки шлунка і дванадцятипалої кишки. У 159 хворих здійснено висічення виразки з пілоропластикою, у 102 - висічення виразки з ваготомією. В усіх хворих встановлена перфорація хронічної виразки. У віддалені строки після операції морфологічні особливості слизової оболонки шлунка були характерні для хронічного атрофічного гастриту з вогнищами повної кишкової метаплазії. У хворих з перфоративною гастродуоденальною виразкою рекомендовано здійснювати висічення виразки з пілоропластикою та проведенням медикаментозної коригувальної терапії.

Обстежено 183 пацієнти, яким здійснено відкриту спленектомію з приводу травматичного ушкодження селезінки. На основі даних гемограм визначено 19 гематологічних індексів. Встановлено індекси, що найбільш точно характеризують реакцію системи крові після операції, а також індекси, значення яких після операції корелюють з тривалістю періоду від моменту госпіталізації потерпілого до виконання оперативного втручання. Моніторинг визначених гематологічних індексів дозволяє найточніше оцініти реакцію системи крові у потерпілих за травматичного ушкодження селезінки після операції.

Наведено результати оцінки системних проявів перитоніту з використанням шкали оцінки тяжкості стану хворих на гострий сепсис (Akute Sepsis Heaviness Evaluation Score - ASHES) і Мангеймського індексу перитоніту (МІП) у 115-ти хворих на розповсюджений перитоніт (РП). Встановлено, що шкала ASHES за умов її застосування щодо конкретного хворого на РП дає можливість оцінити вираженість системного запального процесу в конкретний момент часу та в процесі лікування, відслідковувати динаміку змін фізіологічних показників, причому якщо значення ASHES знижуються до 30-ти балів і нижче, вірогідність летальності не перевищує 20 %. Якщо сума МІП та ASHES вище 55-ти балів, стан хворих характеризується як вкрай тяжкий з розвитком поліорганної недостатності - більше 90 % хворих помирали протягом трьох діб після оперативного втручання.

Представлены результаты оценки системных проявлений перитонита с использованием шкалы оценки тяжести больных острым сепсисом (Akute Sepsis Heaviness Evaluation Score - ASHES) и Мангеймского индекса перитонита (МИП) у 115-ти больных распространенным перитонитом (РП). Установлено, что шкала ASHES при ее применении в отношении конкретного больного РП дает возможность оценить выраженность системного воспалительного процесса в конкретный момент времени и в процессе лечения, отслеживать динамику изменения физиологических показателей, причем если значения ASHES снижаются до 30-ти баллов, вероятность летальности не превышает 20 %. При сумме МИП и ASHES выше 55-ти баллов состояние больных характеризуется как крайне тяжелое с развитием полиорганной недостаточности - более 90 % больных умирали в течение трех суток после оперативного вмешательства.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 125 хворих на гострий некротичний панкреатит (ГНП). Показаннями до операції були: клініка перитоніту у 117 хворих (93,6 %), арозивна кровотеча із некрозів залози у 4 хворих (3,2 %), наростання жовтяниці у 4 хворих (3,2 %). У 80 хворих виявлено інфікований панкреонекроз. У 80 хворих виявлено ураження заочеревинної клітковини. 34 хворих померло. Під час надходження до стаціонару та в динаміці раннього післяопераційного періоду стан хворих оцінено за шкалами SAPS II, SAPS III, ASSES та за шкалою B. C. Савельева. Доведено, що шкала ASSES найбільш об'єктивно віддзеркалює стан хворого як в передопераційному, так і в динаміці післяопераційного періодів. Розроблено математичну модель прогнозування перебігу ГНП, що має загальну точність 86,24 %, чутливість - 80 %, специфічність - 88,1 %.

Проаналізовано імунний статус у 28 пацієнтів у віддаленому періоді після виконання спленектомії. За даними імунологічних досліджень, після видалення селезінки у хворих відзначали пригнічення клітинної ланки специфічного й природного імунітету на тлі гіперактивації його гуморальної ланки з ознаками аутоімунних процесів. У таких пацієнтів при підборі імуномодуляторів найбільш виражений стимулюючий вплив справляв імуноглобулін; з сорбентів найбільшу зв'язувальну здатність мав реополіглюкін. Це відкриває подальші перспективи оптимізаціїлікування хворих після спленектомії шляхом елімінаційної та імуномодулюючої корекції виявлених розладів. Обгрунтовано доцільність застосування реополіглюкіну та імуноглобуліну у складі елімінаційної та імуномодулюючої терапії. Перспективним є вивчення особливостей імунного статусу пацієнтів, у яких застосовані різні варіанти органозберігальної тактики під час хірургічних втручань на селезінці.

Досліджено безпосередні та віддалені результати хірургічного лікування хворих на перфоративну виразку залежно від методу оперативного лікування із застосуванням ваготомії та без ваготомії. Встановлено характер морфологічних змін слизової оболонки шлунку та 12-палої кишки у віддалені терміни. Вивчено якість життя хворих у віддалений термін після оперативного лікування. Наведено схеми медикаментозного лікування у післяопераційному періоді.

Викладено питання класифікації систем оцінювання важкості стану хірургічних хворих. Охарактеризовано існуючі системи оцінювання ризику анестезії та операції, інтегральних систем оцінювання важкості стану хворих, оцінювання поліорганної недостатності. Наведено класифікацію порушень функцій органів. Охарактеризовано шкали оцінювання важкості стану хворих на сепсис, перитоніт, гострий панкреатит, цироз печінки, гострий холангіт. Проведено порівняльний аналіз прогностичних систем.

Мета роботи - визначити оптимальний алгоритм підготовки пацієнта до ендоскопічного або рентгенологічного дослідження товстої кишки (ТК). Проведено аналіз методик підготовки ТК до ендоскопічного або рентгенологічного обстеження у 120 пацієнтів з підозрою на хронічне захворювання ТК. Ендоскопічне дослідження було призначене 75 пацієнтам, рентгенологічне - 45. За методом підготовки ТК пацієнтів було розподілено на 3 групи (по 25 пацієнтів, яким призначено ендоскопічне обстеження, та по 15 пацієнтів, котрим призначено рентгенологічне дослідження). У першій групі підготовка передбачала застосування лише очисних клізм, у другій - використання макроголу 4000, у третій - макроголу 3350 (діагностин, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"). Під час дослідження чисту кишку виявлено у 4 (16 %) пацієнтів першої групи, 20 (80 %) - другої та 23 (92 %) - третьої. Суб'єктивний дискомфорт відзначили 87,5 % пацієнтів першої групи, 30,0 % - другої і 17,5 % - третьої. Застосування макроголу 3350 (діагностину) забезпечує на 12 % ефективніше очищення кишкової трубки у порівнянні з іншими методами, робить процедуру максимально комфортною для пацієнта і може бути рекомендоване як оптимальний метод для підготовки ТК до ендоскопічного та рентгенологічного дослідження. Висновки: правильний підхід до підготовки пацієнта для дослідження ТК надає змогу знизити ризик можливих ускладнень за рахунок кращої візуалізації та зменшення тривалості діагностичної процедури, а також знизити вартість процедури.

Мета роботи - вивчити вплив улінастатіну на якість лікування пацієнтів із тяжким гострим панкреатитом (ТГП). Проаналізовано результати лікування 29 пацієнтів із ТГП. Учасників дослідження розподілено на групи: контрольну - 15 осіб, які отримували стандартну терапію, та основну - 14 осіб, яким до стандартної терапії додавали улінастатін. Регресію клінічних проявів синдрому системної запальної реакції у пацієнтів контрольної групи відзначено на 4 +- 1-гу, основної - на 2+1-гу добу. Оцінка за шкалами SAPS II і ASSES вказувала на більш тяжкий стан пацієнтів контрольної групи в усі періоди спостереження. Тривалість інтенсивної інфузійної терапії в контрольній групі становила 6,2 +- 2,2 доби, в основній - 4,1 +- 1,З доби. Тривалість стаціонарного лікування в контрольній групі становила 16 +- 2,3 доби, в основній - 9,2 +- 1,9 доби. Зроблено висновки, що застосування улінастатіну надає можливість знизити рівень ендогенної інтоксикації, зменшити прояви синдрому системної запальної реакції, пришвидшити відновлення органних порушень, зменшити загальний обсяг інтенсивної інфузійної терапії, скоротити період перебування пацієнтів на стаціонарному лікуванні, що сприяє зниженню вартості лікування та швидшому поверненню хворим працездатності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.520.56 + Р457.465.520.43

Рубрики:

Хірургічне лікування обтураційних жовтяниць

Хірургічне лікування жовчнокам'яної хвороби (холелітіазу)

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - визначити доопераційні клінічні предиктори гострої-на-хронічній печінкової недостатності (ГХПН) за хірургічного лікування хворих на цироз печінки (ЦП). Проведено комплексну мультифакторну оцінку функції печінки у 137 хворих на ЦП, що перенесли оперативне лікування. У 84 (61,31 %) хворих виконано дистальний спленоренальний анастомоз (ДСРА) за Warren, у 32 (23,36 %) хворого виконано екстраперитонізацію правої частки печінки з інтраопераційним або посегментарним лазерним опромінюванням її поверхні, у 21 (15,33 %) хворих виконано перев'язку лівих шлункових артерії та вени разом із селезінковою артерією. Вік хворих - від 9 до 66 років. Перед операцією виконували клінічні, біохімічні, інструментальні та морфологічні дослідження, використовували математичний аналіз. Встановлено, що ГХПН ускладнює ранній післяопераційний період у 33,57 % хворих на ЦП, зумовлюючи летальність на рівні 56,52 %. У хворих на ЦП біохімічними показниками розвитку післяопераційної ГХПН є підвищення загального білірубіну, сечовини та креатиніну сироватки крові, збільшення співвідношення АсАТ до АлАТ. Діагностичні критерії Child-TurcottePugh надають змогу оцінювати функціональний стан печінки та можуть використовуватися в клінічній практиці під час вибору лікувальної тактики, але є недостатньо чутливими для прогнозування ГХПН. Імовірність розвитку ГХПН у післяопераційному періоді найвища у хворих на ЦП з наявним асцитом та, особливо, у разі сполучення асциту з кровотечею з варикозних вен стравоходу та шлунку. Визначення морфологічної картини цирозу за результатами морфометричних досліджень біоптатів печінки найбільш точно надає підставу передбачити розвиток ГХПН після операції. Наявність у хворого на ЦП комплексу ультразвукових ознак, як ось: діаметр воротної вени більший за 1,4 см, ЛШК у воротній вені менша за 12 см/с та ІПЗ більший за 0,13 см х с вказує на високу вірогідність розвитку ГХПН в ранньому післяопераційному періоді.