Розглянуто деякі мистецтвознавчі та культурологічні аспекти традиції вшанування ікон, що були головними святинями монастирів Слобожанщини другої половини XVII - початку ХХ ст. і місцевошанованими образами всього регіону.

Рассмотрены некоторые искусствоведческие и культурологические аспекты традиции почитания чудотворных икон, представлявших собой главные святыни монастырей Слобожанщины второй половины XVII - начала ХХ ст. и местночтимые иконы всего региона.

In the article considered some art and kultural aspects to traditions of honouring the icons, presented itself both mains shrines of priories Slobozhanshchina second half XVII- a beginning ХХ centuries, and image of the whole region.

Зазначено, що комплексний підхід до вивчення монастирських ансамблів ХVІІ - ХІХ ст. на Слобожанщині до цього часу не використовувався дослідниками українського мистецтва. Майже вся література має історичну, довідково-краєзнавчу спрямованість, що спричинило відсутність цілісного історико-мистецтвознавчого дослідження, яке має розкривати всі аспекти формування монастирських ансамблів на Слобідській Україні в ХVІІ - ХІХ ст., історичної долі, обставин відродження після руйнувань, а також імена тих, завдяки кому це відродження стало можливим.

Отмечено, что комплексный подход к изучению монастырских ансамблей ХVІІ - ХІХ вв. на Слобожанщине до этого времени не использовался исследователями украинского искусства. Почти вся литература имеет историческую, справочно-краеведческую направленность, поэтому ощущается отсутствие целостного историко-искусствоведческого исследования, которое должно раскрывать все аспекты формирования монастырских ансамблей на Слободской Украине в ХVІІ - ХІХ вв., обстоятельств возрождения после разрушений, а также имена тех, благодаря кому это возрождение стало возможным.

The comprehensive approach to study of conventual bands ХVІІ-ХІХ centuries on Sloboganchina before this time was not realized by the explorers of the Ukrainian art. Almost literature has historical, information and study of local lore a directedness.The lack integrated history and art of research is felt which uncovered all aspects of pathes of shaping of conventual bands on Sloboganchina to Ukraine in ХVІІ-ХІХ centuries, them architectural - art of image, historical destiny, circumstances of revival after destructions, and also names due to whom this revival has become possible.

Наведено нові відомості про майстерні іконопису та декоративно-ужиткового мистецтва при монастирях Слобідської України з часу їх відродження (у другій половині ХІХ ст.) і до закриття (на початку ХХ ст.). Запропоновано перелік імен художників, які працювали в цих майстернях.

Приведены данные о мастерских иконописи и декоративно-прикладного искусства при монастырях Слободской Украины в период со времени их возрождения (во второй половине ХIХ в.) и до закрытия (в начале ХХ в.). Предложен список имен художников, работавших в этих мастерских.

Clause contains the new data on workshops ikonopis and decorative - applied art at monasteries Slobodskaia Ukraine in the period from time of their revival in second half ХIХ in and before closing in the beginning ХХ in. Opening by the author of a line of names of the artists working in these workshops, has value for formation of an authentic picture of development of art creativity in this region.

Висвітлено стилістику іконостасів XVIII ст. монастирських храмів Слобожанщини.

Освещена стилистика иконостасов XVIII ст. монастырских храмов Слобожанщины.

Stylistics of iconostasises of XVIII item of temples of East Ukraine.

Уперше проведено комплексне дослідження монастирських ансамблів Слобідської України в контексті розвитку національної культури. Здійснено хронологічну періодизацію розвитку монастирської культури регіону другої половини XVII - XX ст. У контексті соціокультурного розвитку регіону визначено функції монастирів Слобожанщини. Введено до наукового обігу архівні матеріали, на підставі яких виявлено широкий розвиток іконопису та ремесел у жіночих обителях регіону, а також визначено імена майстрів (ченців і світських), які брали участь у створенні культових будівель монастирських ансамблів. Розкрито основоположне значення Афонського статусу в формуванні духовних традицій чоловічих монастирів регіону, а щодо всіх обителей Слобожанщини - визначальну роль традиційного для даної культури поєднання консерватизму як характерної риси релігії та творчості як способу вираження прекрасного. На підставі архівних документів уточнено дані будівництва та атрибуції групи монастирських храмів. Шляхом аналізу символіки планувальних і стилістичних рішень монастирських комплексів регіону виявлено еволюцію художнього образу обителей Слобідської України. Установлено, що у внутрішньому оздобленні монастирських храмів Слобожанщини знаходили відображення ідеї, які панували на будь-якому етапі культурного розвитку суспільства.

Розглянуто в контексті культури чернецтва такі базові характеристики кожної культури як уявлення про час, простір, роль і місце людини у світі, зміст її життя, а також особливості регіональних виявів культури чернецтва та її гендерних уявлень. Розглянуто специфіку термінологічного апарату, який склався в рамках досліджуваної культури як відбиття її картини світу. Обгрунтовано концепцію естетичного в культурі православного чернецтва та її відмінності від світських уявлень у цій області, а також ступінь значущості настанов культури чернецтва для православного мистецтва іконопису. Розглянуто основні існуючі підходи й моделі типології православних монастирів.

Здійснено системне культурологічне дослідження поетики культури православного чернецтва як комплексу найважливіших образів світовідчуття, принципів духовної діяльності та результатів їх утілення. Поетику культури чернецтва розглянуто через систему "вузлових точок" культурних текстів, виявлено її структуру, естетичні уявлення та системні характеристики. Доведено, що поетика культури православного чернецтва існує у двох найбільше сформованих "ликах". Один з них - "чернеча культура" - реалізуючи концепцію "бути не від світу сього", формує образ світу, максимально наближений до Божественної Реальності, і образ людини, максимально позбавлений будь-якого детермінізму. Це образ Божественної Свободи як найбільше наближення до єдиної Істини, не схильної до релятивізму. Інший "лик" - "монастирська культура" - реалізує концепцію трансформації земних умов відповідно до задуму Творця. Кредо чернечої культури - мінімальний зв'язок із земним і максимальний - з Божественним. Кредо монастирської культури - максимально можливий зв'язок земного з Божественним.

Обгрунтовано необхідність вирішення проблем сімейного виховання, емоційного та морального розвитку дитини з порушеннями психофізичного розвитку за умов сім'ї. Визначено, що за умов зростаючого матеріального і соціального розшарування суспільства зростає актуальність проблеми психокорекційної роботи з сім'єю та дитиною через сім'ю, для чого необхідна спеціальна підготовка психологів, дефектологів і соціальних педагогів. Сформовано завдання перед фахівцями: знайти шляхи взаємодії із батьками, розширити їх знання, допомогти їм зрозуміти своєрідність особистості дитини та правильно визначити шляхи виховного впливу. Зроблено висновок, що використання корекційно-виховного та психопрофілактичного потенціалу сім'ї у системі впливу на дітей вказаної категорії є одним зі шляхів підвищення результативності психолого-педагогічної роботи в цілому.

Обоснована необходимость решения проблем семейного воспитания, эмоционального и морального развития ребенка с нарушениями психофизического развития в условиях семьи. Определено, что в условиях растущего материального и социального расслоения общества растет актуальность проблемы психокоррекционной работы с семьей и ребенком через семью, для чего необходима специальная подготовка психологов, дефектологов и социальных педагогов. Поставлены задачи перед специалистами: найти пути взаимодействия с родителями, расширить их знания, помочь им понять своеобразие личности ребенка и правильно определить пути воспитательного влияния. Сделан вывод, что использование коррекционно-воспитательного и психопрофилактического потенциала семьи в системе влияния на детей указанной категории является одним из путей повышения результативности психолого-педагогической работы в целом.

It is founded the necessity of solving the problems of family education, emotional and moral development of children with psychophysical development in a family. It is determined that in the face of increasing financial and social stratification it is growing up the relevance of psycho corrective work with the family and the child through the family what requires special training of psychologists, pathologists and social workers.

Робота розширює уявлення про культурологічні погляди Хосе Ортеги-і-Гассета. В якості матеріалу для аналізу залучені роботи сучасних іспанських вчених у перекладах автора цієї статті. Проблему перекладу Ортега розглядає крізь систему бінарних опозицій: виявлення / замовчування, живе / мертве, застигла схема / стихія життя, мова / мовчання, рідна мова / чужа мова, поганий утопіст / добрий утопіст, думати / говорити. Перекладач не лише знаходить вдалі еквіваленти між двома мовами; він перекладає себе як носія однієї культури у людину іншої культури. Таким чином переклад є засобом розуміння себе, засобом пізнання своєї та іншої культури.

Відображено основні тенденції, властиві культурології - структурному елементу сучасної української гуманістики. Підкреслено динамічність розвитку культурології, міжнауковий характер культурологічного знання, притаманне йому органічне поєднання теоретичного аспекту з практикою культуротворення та відбиття принципу спадкоємності, де історичні традиції спонукають науковців до творчої пошукової роботи на теренах, передусім, дискусійних проблем щодо перспектив розвитку української культури. Показано шляхи виявлення творчої активності людини у процесі розбудови незалежної української держави. Увагу приділено методам соціокультурної детермінації та соціокультурної каузальності як основі культурологічного підходу. Висвітлено філософсько-культурологічні аспекти феномену українського космізму в контексті культури модерну. Розкрито культуротворчий потенціал мистецтвознавства. Подано інформацію про культурно-дозвіллєві практики в системі державного управління.

Робота розширює уявлення про культурологічні погляди Хосе Ортеги-і-Гассета. В якості матеріалу для аналізу залучені роботи сучасних іспанських вчених у перекладах автора цієї статті. Проблему перекладу Ортега розглядає крізь систему бінарних опозицій: виявлення / замовчування, живе / мертве, застигла схема / стихія життя, мова / мовчання, рідна мова / чужа мова, поганий утопіст / добрий утопіст, думати / говорити. Перекладач не лише знаходить вдалі еквіваленти між двома мовами; він перекладає себе як носія однієї культури у людину іншої культури. Таким чином переклад є засобом розуміння себе, засобом пізнання своєї та іншої культури.

Звернено увагу на актуальнісгь культурологічного аналізу подій на Сході України, які значно впливають не лише на політичне, але й культурне життя країни. Зокрема, гостро стоїть питання формування політичної культури і національної культурної ідентичності жителів Сходу України. З 1991 р. їх орієнтації багато в чому визначалися як проросійські. Грунтуючись на сучасних соціологічних дослідженнях, автори констатують зміну культурної ідентичності жителів Сходу України з проросійської на проукраїнську. Це свідчить про динаміку культурної ідентичності як соціокультурного утворення і про відносини взаємного поповнення, в яких перебувають політична культура і культурна ідентичність.

Репрезентовано проблематику, яку актуалізовано в дослідницькому просторі культурології на межі ХХ - ХХІ століть. Очевидне завершення "доби постмодернізму" увиразнило необхідність, із одного боку, систематизувати та поцінувати досягнення "постмодернізму", а з іншого, - зафіксувати прорахунки, окреслюючи подальші шляхи розвитку української гуманістики в умовах "метамодернізму" - наступного етапу становлення й утвердження власне такої "культурної моделі". Зважаючи на високий рівень теоретичного опрацювання чинників, що адекватно визначають культурологічний аналіз, автори спиралися на специфічні ознаки історико-культурних етапів, міжнауковість, регіоніку, діалогізм, персоналізацію як структурні елементи біографічного методу, порівняльний та інтерпретаційний підходи, що дозволило показати як гуманістику, так і культурологію означеного у монографії періоду цілісними утвореннями.

У збірнику наукових статей за матеріалами Всеукраїнської науково- практичної конференції "Культура в XXI столітті: дослідження, збереження, розвиток. The XXI century culture: research, memorization, development", яка від¬булася у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля 8-9 грудня 2022 року, представлені статті провідних учених у галузі дослі¬джень про культуру та мистецтво з України, США, Болгарії, Італії, Польщі, а також аспірантів та молодих науковців. Основний акцент зроблено на пробле¬мах сучасного етапу розвитку культури та мистецтва, так само як і інтерпрета¬цій минулого з позицій сучасного розуміння та через призму цінностей людини XXI століття. Збірник складається з трьох частин: «Теоретичні та історичні ас¬пекти дослідження культури», «Мистецтво в контексті культури» та «Інформа- ційно-діяльнісний аспект культури. Культура і мистецтво як сфери практичної діяльності».