Індекс рубрикатора НБУВ: Щ117.166.5(4УКР3)

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ117.166.5(4УКР)

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Подано визначення майже 500 термінів і понять сакрального дерев'яного будівництва, що розкривають багатовіковий розвиток української сакральної архітектури як важливої складової світової культури. На підставі літописних, архівних і літературних джерел вперше наведено маловідому українську термінологію, яка створювалася впродовж століть як у надрах власної будівельної культури, так і на засадах запозичень. Висвітлено зв'язок терміна з іншими будівельними культурами, його зміст і значення для розуміння генези української сакральної та світової архітектури. Розкрито сутність таких понять, як архітектоніка, баркан, вікно, зруб, колиба, стовп, купол, клирос, кліть.

Поданы определения почти 500 терминов и понятий сакрального деревянного строительства, раскрывающих многовековое развитие украинской сакральной архитектуры как важной составляющей мировой культуры. На основе летописных, архивных и литературных источников впервые приведена малоизвестная украинская терминология, которая создавалась на протяжении столетий как в недрах собственной строительной культуры, так и на базе заимствований. Освещена связь термина с другими строительными культурами, его содержание и значение для понимания генезиса украинской сакральной и мировой архитектуры. Раскрыта сущность таких понятий, как архитектоника, баркан, окно, сруб, колыба, столб, купол, клирос, клеть.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ117.166(4УКР3)

Рубрики:

Культові будови та споруди

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано сакральну дерев'яну архітектуру українців Карпат в урбаністичному, ландшафтному та релігійному аспектах, висвітлено генезу її планово-просторових форм. Визначено архітектурно-етнографічне районування, школи народної храмової архітектури, зокрема, бойківська, гуцульська, закарпатська, лемківська, типи та групи церков, типологію споруд для дзвонів.

Проанализирована сакральная деревянная архитектура украинцев Карпат в урбанистическом, ландшафтном и религиозном аспектах, освещен генезис её планово-пространственных форм. Определены архитектурно-этнографическое районирование, школы народной храмовой архитектуры, в частности, бойковская, гуцульская, закарпатская, лемковская, типы и группы церквей, типология сооружений для звонов.

Визначено новий напрям наукового дослідження, у якому церковну дерев'яну архітектуру розглянуто як складову народної культури, об'єкт етнології й архітектури, багатогранне явище, одержане внаслідок історичного освоєння етносом середовища. По-новому осмислено досвід дослідження церковного дерев'яного будівництва, проаналізовано його культурно-традиційний аспект, виявлено чинники, які істотно вплинули на формування та поширення власних типів церков на українській етнічній території. Визначено їх самобутність, подано системну картину становлення та розвитку церковної дерев'яної архітектури українців Карпат. Розроблено концепцію генези основних об'ємно-планувальних рішень карпатських церков і методику визначення архітектурно-етнографічних районів за об'єктами церковного будівництва. Вперше здійснено архітектурно-етнографічне районування Карпат, визначено основні типи та групи церков, їх особливості та межі поширення. Охарактеризовано школи народного храмового будівництва. Розширено науковий термінологічний апарат, необхідний для висвітлення архітектурно-етнографічних аспектів теми та відродження української сакральної будівельної термінології.

На базі археологічного матеріалу та етимологічного аналізу термінів: курінь, колиба, колимага, комора, клуня, кліть тощо установлено, що в основі українського будівництва лежало дерев'яне склепінне перекриття у вигляді накоту, намету, яке стало провідною темою розроблення на їх базі різноманітних форм верхів, визначило необхідність мати досконалий інтер'єр та його повну відповідність з екстер'єром; зумовило власний розвиток українського сакрального будівництва, який не має прямих аналогів у будівельному мистецтві Європи та світу.

Розглянуто історіографію вивчення дзвіниць, генезу будівництва дерев'яних дзвіниць в Україні; з'ясовано приєднання дзвіниці до церкви та влаштування дзвонів у церкві; надано типологію споруд для дзвонів за походженням, конструктивним, функціональним вирішенням та архітектурно-планувальними, композиційними, стилістичними особливостями; розглянуто розташування на церковному подвір'ї.

Висвітлено результати наукових досліджень українських фахівців з проблем збереження і регенерації історичного міського середовища. Тема регенерації і відтворення втрачених історичних містобудівних комплексів постійно була актуальною в Україні ще від часу завершення Другої світової війни, коли руйнувань зазнали центральні частини багатьох українських міст і громадськість активно просувала ідеї про необхідність відтворення втраченого архітектурного середовища у Жовкві, Бережанах, Тернополі, Бучачі, Кременці, Кам'янці-Подільському та інших містах. Увагу приділено регенерації та ревіталізації просторово-функціональних комплексів середмість в історичних містах України. Зазначено, що сьогодні тема знову стала актуальною у зв'язку із навалою нової фашистської орди вже зі сходу, коли знову руйнуються будівлі у центрах міст, а десятки міст Сходу України взагалі стираються з лиця землі. Висвітлено історико-архітектурний опорний план та оцінено історичну містобудівну структуру міста, як основу для науково-проектних робіт з регенерації його заповідної території.

Досліджено методика визначення меж зон охорони пам’яток нерухомої культурної спадщини. Визначено зони охорони для різних типів пам’яток та об’єктів культурної спадщини. Увагу приділено проблематиці охорони історичного середовища житлових комплексів 1920-1930-х років в Україні (партисипаційний аспект). Охарактеризовано архітектуру курортів початку XX ст. в Українських Карпатах (шляхи збереження та використання архітектури, що зникає). Проаналізовано особливості та завдання збереження, визначення території пам’ятки та зон охорони фортифікаційних об’єктів австрійського часу в Галичині (на прикладі Львова, Миколаєва-Мозвадова, Заліщик). Розглянуто проблеми атрибуції, оцінки та збереження пам’яток народної архітектури. Досліджено творчість народного майстра-будівничого Василя Турчиняка.

Висвітлено проблемні питання реалізації комплексних наукових досліджень при реставрації пам’яток архітектури. Консерваційні та реставраційні роботи на пам’ятках архітектури засновано на передпроектних дослідженнях, завданням яких є поглиблене вивчення пам’яток і отримання повної інформації про їх технічний стан, конструкції і матеріали, їх ціннісні характеристики, автентичні та додані субстанції та інші складові. Визначено, що розроблення проекту реставрації пам’ятки завжди є дуже складним завданням, в якому архітектор мусить працювати і як дослідник і як творець. Акцентовано, що проводячи дослідження, реставратор повинен "зрозуміти" суть пам’ятки, а це часто вимагає від архітектора великої інтелектуальної праці скерованої не лише на пам’ятку, але й на ширші горизонти - виявлення історико-містобудівної специфіки дільниці, реконструкції всіх етапів розвитку пам’ятки та її оточення, вивчення історії міста загалом та ін. Виокремлено аспекти інвентаризації та обліку монументальних пам'яток історичних цвинтарів Галичини. Розкрито проблемні питання проведення як стандартних, усталених методів комплексних досліджень пам’яткових об’єктів, так і проаналізовано ситуації, коли існує потреба в ширшому погляді на обєкт та в новітніх методах його ідентифікації й оцінки.