Зроблено спробу привернути увагу до деяких несамоочевидних результатів, що випливають з експериментальної практики моніторингу порушень пізнавальної та емоційно-вольової сфери дітей, потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС. Узагальнюючи світовий і вітчизняний досвід вивчення динаміки психічних процесів під впливом малих доз радіації, автор пропонує перейти від моніторингу констатуючого до моніторингу діагностуючого; на основі вивчення особливостей характеру нейропсихологічних порушень у всіх ланках нервової системи мають будуватись медико-психологічні діагностичні та коригуючі технології терапевтичної та профілактичної роботи з "чорнобильськими" дітьми. Як один з варіантів моніторинго-коригуючої технології запропоновано комп'ютерну діагностику і тренування уваги, пам'яті та деяких ділянок емоційно-вольової сфери, найбільш чутливих до радіації.

Досліджено історію становлення української еліти, її участь у визвольних змаганнях і внесок у розвиток визвольного прогресу. Детально проаналізовано діяльність Г.Сковороди, В.Симоновича, М.Лозинського, І.Шмальгаузена, П.Скоропадського, Ф.Терещенка та ін. Проаналізовано соціокультурну та соціально-психологічні проблеми формування енвайронментальності елітарної культури особистості. Значну увагу приділено типології внутрішньоособистісних конфліктів у психологічній літературі, соціально-педагогічним аспектам кар'єри офіцера тощо.

Показано історичні витоки формування етнопсихології країн Близького Сходу, розглянуто етнопсихологічні особливості арабо-мусульманського етносу. Наведено канонічні тексти Корану та Сунни, якими можуть керуватися миротворці у разі виникнення екстремальної (нештатної) ситуації.

Показаны исторические истории формирования этнопсихологии стран Ближнего Востока, рассмотрены этнопсихологические особенности арабо-мусульманского этноса. Приведены канонические тексты Корана и Сунны, которыми могут руководствоваться миротворцы при возникновении экстремальной (нештатной) ситуации.

Висвітлено психолого-педагогічні, медичні та соціально-економічні проблеми готовності до материнства та батьківства. Розглянуто форми та методи забезпечення репродуктивного здоров'я, проблеми фізичного, психологічного та соціального добробуту молоді як запоруки збереження репродуктивного здоров'я. Проаналізовано досвід роботи державних, громадських та інших інституцій у забезпеченні репродуктивного здоров'я громадян України. Розкрито психолого-педагогічні засади формування у дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров'я, вплив раннього емоційного досвіду дитини з хронічною кардіологічною хворобою на розвиток її життя, феномен синдрому емоційного вигорання як наслідок професійної діяльності лікарів. Визначено духовні складові репродуктивного здоров'я родини.

Освещены психолого-педагогические, медицинские и социально-экономические проблемы готовности к материнству и отцовству. Рассмотрены формы и методы обеспечения репродуктивного здоровья, проблемы физического, психологического и социального благополучия молодежи как залога сохранения репродуктивного здоровья. Проанализирован опыт работы государственных, общественных и других институций в обеспечении репродуктивного здоровья граждан Украины. Раскрыты психолого-педагогические основы формирования у дошкольников ценностного отношения к собственному здоровью, влияние раннего эмоционального опыта ребенка с хронической кардиологической болезнью на развитие его жизни, феномен синдрома эмоционального выгорания как последствие профессиональной деятельности врачей. Определены духовные составные репродуктивного здоровья семьи.

Проаналізовано етнонаціональні процеси епохи глобалізації, висвітлено базові принципи етнопсихогенези українського народу. Розглянуто праісторичні джерела енцефалоцентричності української ментальності. Досліджено історію княжого роду Рюриковичів, зокрема, проаналізовано проблеми становлення особистісної та соціальної ідентичності перших представників династії. Наведено характеристику "Києво-Печерського патерика" як джерела формування предметної галузі культурно-історичної психології. Розглянуто проблему ігнорування етнопсихологічної дистанції у культурно-історичних дослідженнях. Визначено історико-психологічні чинники становлення українського месіанізму.

Проанализированы этнонациональные процессы эпохи глобализации, освещены базовые принципы этнопсихогенезиса украинского народа. Рассмотрены праисторические источники энцефалоцентричности украинской ментальности. Исследована история княжего рода Рюриковичей, в частности, проанализированы проблемы становления личностной и социальной идентичности первых представителей династии. Дана характеристика "Киево-Печерского патерика" как источника формирования предметной отрасли культурно-исторической психологии. Рассмотрена проблема игнорирования этнопсихологической дистанции в культурно-исторических исследованиях. Определены историко-психологические факторы становления украинского мессианизма.

В алфавітному порядку наведено близько 3 000 термінів та персоналій, що відображають сучасний стан розвитку психологічної науки, зі стислим тлумаченням кожного з них і наведенням деяких відомостей про персон.

Досліджено парадигмальні зміни загальнопсихологічної концепції психічних процесів, станів, властивостей, свідомості. Визначено суб'єктивні чинники духовного розвитку особистості в контексті синергетичної концепції феномену духовності. Розкрито механізми впливу комп'ютерних технологій на особистість. Запропоновано нові підходи до такого багатогранного явища, як психіка, що покращить його подальше вивчення широким спектром психологічних сумісних дисциплін (вікова та педагогічна психологія, патопсихологія і т. ін.).

Розкрито психологічну природу об'єктивації генези української етнокультурної моделі та формування етносвідомості, що виявляється передусім у неусвідомленому процесі інтериоризації міфологічних, архаїчних за своєю природою артефактів культури, складної системи символів як знакових композицій, систем, набуття людиною сукупності етнічних ознак у вигляді мови, догматів віри та вірувань з відповідними стандартами поведінки. Розроблено концепцію моделі етнопсихологічних чинників формування національного потенціалу особистості українців, представлено психологічні механізми успадкування та творення української етнокультурної моделі, підвалинних основ образу світу, етнокультурної психічної реальності.

Досліджено етнопсихологічний дискурс розвитку українського суспільства за умов глобалізації, структурування його у відповідності до конструктивних настанов і цінностей сучасної цивілізації, створення бажаного майбутнього на основі компліментарності з потенційним буттям. Показано, що етнічне перетворюється із засобу адаптації до історико-культурних, ландшафтно-кліматичних умов у дієвий чинник геополітичних процесів, етнопсихологічний каталізатор дискурсивних практик розвитку суспільства за сучасних умов.

Висвітлено актуальну проблему визначення матеріального еквіваленту моральної (немайнової) шкоди, заподіяної діями чи бездіяльністю фізичних або юридичних осіб у рамках проведення комплексних медико-психологічних експертиз. Вивчення практики проведення такого роду експертних досліджень підтвердило велику популярність в Україні "формульного" підходу - застосування алгебраичного виразу, спрямованого на математичне поєднання медичних і психологічних складових фізичних та психологічних страждань та переживань. Вказаний підхід має, на думку автора, значну ваду, що негативно позначається на точності й об'єктивності результатів експертного дослідження. Проведений аналіз дав змогу зробити висновок про те, що визначення розміру презюмованої моральної шкоди потребує значного удосконалення, оскільки вживана в судовій практиці приблизна та неунормована процедура визначення ступеня тяжкості шкоди здоров'ю спотворює результати психологічної частини дослідження.

Відзначено, що однією з форм родинного насильства, яке практикується сучасним розлученим подружжям, є використання дітей задля досягнення економічних, соціальних, психологічних переваг над "віртуальним противником" - стороною у судовій справі про усунення перешкод в участі у вихованні дітей. Розкрито механізми зародження родинного насильства в ранньому онтогенезі на прикладах із судової практики. Проаналізовано судові консультативні висновки психологічної експертизи насильства в родині. Констатовано аморальність та наукову недоцільність визначеної органами опіки участі батьків у вихованні неповнолітніх дітей.

Розглянуто історико-психологічну гіпотезу Вельтмана - Чепи про тотожність особи Бояна й літописного Яня. Показано на матеріалах історичних, літературних, етнопсихологічних артефактів, багатогранність особистості Бояна - поета, митця, мислителя, воїна громадянина Руси-України. Засобами історико-психологічної реконструкції, контент-аналізу, герменевтики обгрунтовується необхідність відзначення на державному та міжнародному рівні 1000-го ювілею Бояна - Яня у 2016 р.

Розглянуто результати психологічної реконструкції особливостей психологічного статусу представників минулих історичних епох. Висвітлено спробу відтворити процес і результат української етнопсихогенези, об’єктивований у поняттях історичної психології. Констатовано, що етнос як реальність сприймається саме завдяки своїй психологічній єдності, відносній однорідності специфічних психічних властивостей. Доведено, що попри всю теоретичну невизначеність і «розмитість» таких понять, як психічний склад етносу, його ментальність, національний характер тощо, є підстави вважати їх основними маркерами, які відображають найбільш істотні етнічні реалії.

Висвітлено теоретико-методологічні основи дослідження становлення психологічної школи на Полтавщині. Охарактеризовано методику студіювання ролі вченого у становленні психологічної школи. Визначено етапи формування Полтавської психологічної школи. Вивчено напрями психологічної думки у ХVІІІ - першій половині ХІХ ст. Проаналізовано розвиток питань педагогічної та вікової психології.