Протипухлинні антибіотики класу антрациклінів широко застосовуються для лікування багатьох типів пухлин і є стандартними складовими численних комбінованих протоколів хіміотерапії. В огляді літератури проаналізовано відносну ефективність і сприйнятливість епірубіцину і доксорубіцину, які застосовують самостійно та у складі комбінацій. У багатьох порівняльних дослідженнях на основі оцінки кількості регресій пухлинного процесу і медіани виживання хворих з'ясовано однакову ефективність хіміотерапії за схемами, до яких входять епірубіцин або доксорубіцин у звичайних дозах, за різних типів пухлин (рак молочної залози, рак яєчників, недрібноклітинний та дрібноклітинний рак легенів, м'якотканинні саркоми, неходжкінські лімфоми). У двох великих багатоцентрових порівняльних дослідженнях доведено, що еквімолярні стандартні дози епірубіцину і доксорубіцину в комбінації з флуороурацилом і циклофосфамідом (FEC-50 проти FAC-50) сприяють досягненню ефекту лікування приблизно у 55 % хворих з медіаною виживання 15 - 20 міс. У разі застосування в еквімолярних дозах епірубіцин менш токсичний (особливо щодо впливу на гематологічні та серцеві показники), ніж доксорубіцин.

Проведено ретроспективну оцінку матеріалів щодо 239 хворих з гістологічно підтвердженим інвазивним раком молочної залози (медіана віку 55 років; I стадія - 11 %, II - 75 %, III - 14 %), яким проведено радикальні операції у Львівському онкологічному центрі у 1997 р. Оцінку проведено відповідно до загальноприйнятих прогностичних критеріїв і типу оперативного втручання. Наведені дані можуть бути основою для економічних розрахунків щодо різних терапевтичних заходів у хворих на рак молочної залози (зокрема, ад'ювантної хіміотерапії та гормонотерапії), а також для розробки конкретної програми боротьби з цією патологією.

Паклітаксел, який належить до групи таксенів, навіть у разі застосування його у схемах монотерапії проявляє високу ефективність при лікуванні хворих на рак грудної залози. При метастатичних процесах його ефективність перевищує 50% як у первинних хворих, так і тих, які отримували лише ад'ювантну хіміотерапію. У разі комбінації паклітакселу з антрациклінами ефективність терапії складає 70-90%, а повна регресія пухлини відзначена у 20-35% хворих. Ці дані спонукали нас до вивчення можливості використання паклітакселу для ад'ювантної і неад'ювантної терапії. Аналізуються найрізноманітніші аспекти проблеми: порівняння ефективності застосування паклітакселу у стандартному режимі, у схемах ад'ювантної і неад'ювантної терапії, послідовного і одночасного застосування паклітакселу з іншими цитостатиками, тривалішого і коротшого курсу лікування.

Численними клінічними дослідженнями доведено ефективність застосування паклітакселу для лікування задавнених форм недрібноклітинного раку легенів (РЛ). Частота регресій злоякісного процесу (20 - 25 %) і медіана виживання (приблизно 40 тижд.) були вищі за монотерапію іншими препаратами. Паклітаксел можна безпечно комбінувати з цисплатином і карбоплатином - двокомпонентні комбінації дають можливість досягти дещо вищої безпосередньої ефективності (39 - 42 %) і збільшення медіани виживання (39 - 45 тижд.), ніж у разі монотерапії паклітакселом. У рандомізованих дослідженнях з'ясовано, що комбінація паклітаксел/цисплатин ефективніша, ніж цисплатин/етопозид. Необхідні подальші рандомізовані дослідження для визначення переваг комбінацій над монотерапією паклітакселом, уточнення оптимальної дози паклітакселу і тривалості його інфузії, а також безпечності застосування паклітакселу в комбінації з іншими новими цитостатичними препаратами. В огляді проаналізовано результати досліджень, представлених на останніх конференціях ASCO.

Застосування гормонотерапії (неоад'ювантна гормонотерапія, НГТ) з метою зменшення розмірів передміхурової залози і пухлини в ній перед хірургічним видаленням чи опроміненням збільшує можливість вилікування хворого. У попередніх нерандомізованих дослідженнях з'ясовано, що НГТ сприяв зменшенню розмірів передміхурової залози, зниженню рівня PSA у крові на момент операції, зниженню ймовірності злоякісного ураження меж видаленого препарату у хворих з клінічною стадією T2. Згодом проведені контрольовані рандомізовані дослідження підтвердили ці результати. Крім того, НГТ почали успішно застосовувати перед променевою терапією при місцево поширеному раку передміхурової залози. Це дало можливість суттєво поліпшити результати лікування, внаслідок чого визнано терапевтичні переваги комбінації флутаміду з агоністами ЛГРФ або орхіектомією. Однак поки що не доведено вплив такого лікування на показники тривалості життя хворих.

В обзоре рассмотрены общие принципы цитостатического лечения взрослых больных с саркомами мягких тканей. Роль химиотерапии при этом заболевании на протяжении последних лет повышается. Наиболее эффективными цитостатиками являются доксорубицин и ифосфамид, причем у обоих препаратов установлена зависимость эффективности от дозы. Химиотерапию применяют как элемент радикального комбинированного лечения, а также как паллиативный метод при метастатическом процессе. При рабдомиосаркоме химиотерапия эффективна практически при любой стадии заболевания.

Нині три з кожних чотирьох пацієнтів з хворобою Годжкіна можуть бути вилікуваними. Ефективність лікування пов'язана перш за все з успішним застосуванням базових принципів хіміотерапії у щоденній клінічній практиці.

Розглянуто питання діагностики та лікування гестаційної трофобластичної хвороби. Проаналізовано основні режими медикаментозної терапії пухлин жіночих статевих органів. Наведено клінічні рекомендації Європейського товариства медикаментозної онкології (ESMO) з діагностики, лікування і спостереження у разі епітеліального раку яєчників.

Рассмотрены вопросы диагностики и лечения гестационной трофобластической болезни. Проанализированы основные режимы медикаментозной терапии опухолей женских половых органов. Приведены клинические рекомендации Европейского общества медикаментозной онкологии (ESMO) по диагностике, лечению и наблюдению в случае эпителиального рака яичников.

На основі аналізу сучасних посібників з онкології і довідників з хіміотерапії (ХТ), а також публікацій в міжнародних фахових журналах ("J Clin Oncol", "Ann Oncol" та "Eur Cancer") за 1995 - 2001 рр. визначено стандарти (за дозуванням препаратів) застосування схеми CMF в ад'ювантній і паліативній терапії хворих на рак грудної залози, обгрунтовано оптимальну періодичність проведення курсів ХТ і тактику лікування за наявності проявів токсичності хіміопрепаратів.

Ключ. слова: ТРОПІСЕТРОН-КМП, нудота, блювання, хіміотерапія, цисплатин
Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-522

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Задачи, стоящие перед семейным врачем в области онкологии, можно разделить на восемь направлений, согласно последовательным этапам ведения больных: определение и мониторинг факторов риска; скрининг ранних форм рака; диагностика, которая должна основываться на результатах скрининга при периодических осмотрах и обращении больных; первичное установление распространенности процесса (стадирование); некоторые этапы лечеия, в частности важной является психологическая поддержка больного и его семьи; сотрудничество семейного врача и онколога; наблюдение; лечение терминальных стадий.

Ключ. слова: епідеміологія, злоякісні пухлини, люди молодого віку, Львівська область
Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР)026.256

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что в 2002 - 2005 гг. за медико-генетическим консультированием в Институт наследственной патологии АМН Украины обратилось 8 женщин, с анамнеза которых было известно, что раньше они лечились от лимфомы Ходжкина. В родословной больных с лимфомой Ходжкина преобладали злокачественные опухоли головного мозга, печени, неходжкинская лимфома, лейкемия. Из них шестеро женщин родили здоровых детей (6 мальчиков и 3 девочки), двое пришли на консультацию по поводу прогноза здоровья бущущих детей. Среди женщин, которые родили детей, своевременно наблюдались в женской консультации - четверо. Одна пациентка умерла через час после родов от прогрессирования основного заболевания. Для профилактики врожденных пороков развития и рецидива болезни женщинам, у которых в анамнезе было лечение по поводу лимфомы Ходжкина, перед планированием и во время беременности рекомендовано постоянное наблюдение врача-онколога, УЗ и биохимический скрининги.

Проаналізовано результати рандомізованих міжнародних досліджень щодо ефективності паліативної, неоад'ювантної та ад'ювантної гормонотерапії хворих на рак молочної залози (зокрема застосування ексеместану (Аромазину)).

Проаналізовано відомості щодо останніх досягнень медикаментозного лікування хворих на нирковоклітинний рак (НКР); зокрема, результати клінічних випробувань препаратів цілеспрямованої дії (targeted therapy), що впливають на пухлинний неоангіогенез: інгібіторів тирозинкінази VEGFR, PDGFR (сунітиніб (Sutent "Pfizer"), сорафеніб), МкАТ до VEGFR (бевацизумаб), блокаторів білка m-TOR (темзиролімус), а також препарату еверолімус. Оглянуто деякі невирішені питання медикаментозної терапії при НКР. Результати останніх клінічних випробовувань показують, що світлоклітинний НКР завдяки застосуванню перелічених препаратів поступово переходить у групу пухлин, в разі яких навіть у занедбаному стані можна досягнути суттєвого подовження тривалості життя і підтримання його якості.

Розглянуто історичний, етично-моральний, юридичний та організаційний аспекти діяльності лікаря-онколога, можливі помилки у процесі діагностики та лікування. Розкрито причини лікарських помилок - гносеологічні, діагностичні, пов'язані з різними методами діагностики та лікування - хірургічним, променевим, медикаментозним. Висвітлено труднощі під час діагностики і лікування злоякісних пухлин окремих локалізацій.

При першій лінії хіміотерапії поєднання цитостатиків із цетуксимабом давало від 43 до 81 % регресії та помірні показники токсичності 3-го і 4-го ступенів. У разі застосування цетуксимабу в другій лінії терапії загальна регресія серед пацієнтів, які одержували іринотекан у поєднанні із цетуксимабом, спостережено у 22,9 %, а серед пацієнтів, які лікувалися лише цетуксимабом - 10,8 %.

Зазначено, що на противагу іншим злоякісним новотворам рак нирки є практично нечутливим до хіміо- та гормонотерапії. Застосування інтерферону та інтерлейкіну не покращує суттєво ситуації. Сорафеніб (BAY 43-9006) - це бі-арил сечовина, перший із класу дрібномолекулярних інгібіторів, який включено у клінічні дослідження. Він є інгібітором як Raf-кінази, так і тирозинкінази рецепторів чинника росту ендотеліоцитів. Серед пацієнтів із метастатичним раком нирки, яким застосовано сорафеніб як другу лінію терапії, досягнуто 10 - 14,7 % часткової регресії та 72 - 74 % стабілізації. Медіана безрецидивного виживання становила приблизно 5,5 - 7,5 міс. Найчастіші ускладнення: шкірна реакція на руках і ногах, алопеція, втома, нудота, висипка та діарея. Ефективність першої лінії терапії сорафенібу в поєднанні з інтерфероном: 19 - 33 % загальної регресії, медіана виживання до прогресування 7 - 10 міс.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР)026.2 + Р415.160.23-14 + Р569.133.1-14

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Цукровий діабет

Пухлини молочних (грудних) залоз

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рецептор епідермального фактора росту (EGFR) належить до групи erbB, для якої доведено надмірну експресію при більшості солідних пухлин. Панітумумаб (Vectibixі Amgen) є чисто людським моноклональним антитілом (МкАТ), що блокує зовнішньоклітинний домен EGFR. Підсумовано преклінічні та клінічні дослідження ефективності панітумумабу при колоректальному раку. Панітумумаб позитивно впливає на показники виживаності при застосуванні разом із хіміотерапією, подібно до бевацизумабу та цетуксимабу.