Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.56

Рубрики:

Фізіологія і патологія менструального циклу

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.213.026

Рубрики:

Еклампсія і прееклампсія

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.56

Рубрики:

Фізіологія і патологія менструального циклу

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.62

Рубрики:

Нервові хвороби у вагітних

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Затримка росту плода відома як внутрішньоутробний патологічний стан, який пов'язаний з деякими захворюваннями у подальшому житті. Дистрес плода - супутник затримки його росту. Своєчасна та вірогідна діагностика дистресу плода все ще залишається проблемою у перинатології. Дослідження продемонструвало, що неінвазивна електрокардіографія може сприяти кращій діагностиці дистресу плода. "Удар до удару"-варіації, показники варіабельності серцевої діяльності плода та автономне число віку мозку плода можна вважати біофізичними маркерами стану плода.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.59 + Р569.714.1

Рубрики:

Клімактеричний період. Менопауза

Пухлини матки

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Значне поширення ендометріоїдної хвороби (ЕХ), відсутність настання періоду стійкої ремісії, висока частота рецидивів захворювання зумовлюють існуючі труднощі менеджменту ендометріозу. Мета дослідження - вивчення ефективності різних схем лікування ендометріоїдніх кіст яєчників (ЕКЯ) у пацієнток із раніше реалізованим репродуктивним потенціалом. Обстежено 44 жінки віком 17 - 49 років: 1-а група - 25 здорових невагітних жінок; 2-а група - 19 жінок з ЕКЯ, які отримували традиційне (2а підгрупа) та комплексне (2б підгрупа) лікування. У пацієнток, які отримували традиційну терапію, після закінчення курсу лікування спостерігалася вихідна активація гуморальної ланки імунної системи, що свідчило про необхідність застосування імунокорекції. У хворих, які отримували комплексну терапію, відзначали нормалізацію імуногомеостазу організму, стабілізацію процесів апоптозу та проліферації - основних ланок етіопатогенезу ЕХ, що свідчило про підвищення ефективності проведеного лікування. При проведенні контрольного УЗД у динаміці через 1 і 3 міс у пацієнток, які продовжували отримувати комплексну терапію, відзначали зменшення розміру патологічного утворення та виражений антипроліферативний ефект на гіперпластично зміненому ендометрії, діагностованому до початку лікування у 21,05 % хворих. Через 3 міс лікування необхідності у проведенні біопсії ендометрія у даній групі пацієнток не було. Встановлено, що при використанні комплексного підходу до лікування ЕКЯ відзначається нормалізація показників імуногомеостазу організму, регрес ендометріоїдних утворень яєчників і відсутність гіперпластичних процесів ендометрія, що надає можливість рекомендувати дану схему для подальшого застосування.

Дана настанова призначена лише як керівництво та надається тільки з інформаційною метою. Інформація була підготовлена з використанням мультидисциплінарного підходу та посиланням на найкращу інформацію та докази, які наявні на момент підготовки. Не надається жодної гарантії, що інформація є цілком повною, актуальною або точною в усіх відношеннях. Настанова не замінює клінічну оцінку, знання та досвід, а також медичну консультацію. Може бути доцільним відхилення від керівних принципів з урахуванням індивідуальних обставин. Дана настанова не охоплює всі елементи стандартної практики та допускає, що окремі лікарі несуть відповідальність за: забезпечення допомоги у межах наявних на місцевому рівні ресурсів, досвіду та сфери практичної діяльності; підтримку прав споживачів та інформування про прийняття обгрунтованих рішень за участю працівників сфери охорони здоров'я, включаючи право відмовитись від втручання або від продовження дотримання обраної тактики ведення та лікування; консультування споживачів на їхній вибір в обстановці, прийнятній із культурної точки зору, яка забезпечує комфортні та конфіденційні умови обговорення. Таке консультування включає і використання послуг перекладача за необхідності; забезпечення отримання інформованої згоди до надання медичної допомоги; дотримання всіх вимог законодавства та професійних стандартів; застосування стандартних запобіжних заходів і додаткових застережних заходів у разі необхідності під час надання допомоги; документування всієї допомоги відповідно до обов'язкових вимог і вимог місцевих установ. Управління з охорони здоров'я Квінсленда (Queensland Health) відмовляється в максимальному ступені, дозволеному законом, від жодної відповідальності та всіх зобов'язань (включаючи, крім іншого, відповідальність за недбалість) за усі витрати, втрати, пошкодження, а також витрати через будь-яку причину, пов'язану з використанням даної настанови, включаючи матеріали в даному документі або з посиланням на нього в будь-якому випадку, неточні, поза контекстом, неповні або недоступні.

Мета дослідження - обгрунтування диференційованих терапевтичних підходів у лікуванні комбінованої дисгормональної патології репродуктивних органів з урахуванням коморбідності хворих. У дослідженні брали участь 300 жінок репродуктивного віку (від 20 до 42 років, середній вік - 29,9 +- 5,6 року). Обстеження включало ультрасонографічне дослідження органів малого таза, грудних залоз, щитоподібної залози, визначення рівнів тропних гормонів гіпофіза та стероїдних гормонів яєчників, гормонів щитоподібної залози, антитіл до тиреопероксидази, сироваткового рівня 25(OH)D. Ожиріння різного ступеня відзначали у 31,0 % обстежених. Поширеність аутоімунного тиреоїдиту (АІТ) у пацієнток із дисгормональною патологією репродуктивної системи становила 36,0 %, а субклінічний гіпотиреоз діагностували у 21,3 % жінок, однак серед пацієнтів з АІТ частота субклінічного гіпотиреозу зростала до 59,3 % у порівнянні з 3,7 % проявів маніфестного гіпотиреозу. Недостатність вітаміну D виявлено у 34,0 % пацієнток із дисгормональною патологією, дефіцит вітаміну D - у 44,3 %, виражений дефіцит - у 21,7 %. Встановлено, що застосування комплексної диференційованої фармакотерапії для лікування комбінованої дисгормональної патології репродуктивних органів із корекцією коморбідних станів надає можливість досягти більш високої ефективності у порівнянні зі звичайною практикою (нормалізація МС - 97,2 проти 73,3 % при звичайній практиці, зниження больового синдрому - 94,7 проти 60,6 % і циклічна мастодинія - 93,9 проти 43,9 % при звичайній практиці, зменшення вегетосудинних і неспецифічних симптомів - 94,8 +- 3,9 проти 24,3 +- 16,7 %). Застосована терапія надала можливість досягти зменшення частоти рецидивів протягом 6 міс спостереження до 4,1 % і досягнення бажаної вагітності без стимуляції овуляції та АРТ у 64,1 % пацієнток у порівнянні з 30,6 % (p = 0,0079) у разі застосування рутинної практики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.55 + Р712.56

Рубрики:

Фізіологія і патологія функцій яєчників

Фізіологія і патологія менструального циклу

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ускладнення під час пологів - одна з причин материнської та перинатальної захворюваності, а іноді і смертності. Саме тому продовжують бути актуальними пошуки, спрямовані на вдосконалення існуючих на сьогодні акушерських практик. Обструктивні пологи - це та клінічна ситуація, з якою акушер-гінеколог стикається досить часто, особливо беручи до уваги існуючу тенденцію до збільшення кількості плодів із великою масою (понад 95 %). Критерії, якими користуються на сьогодні, є недостатньо ефективними. З одного боку, вони не надають можливості вчасно виявити ускладнення та завжди запобігти інтранатальним травмам плода та роділлі, а з іншого - суб'єктивізм деяких з існуючих критеріїв у діагностуванні обструктивних пологів у низці випадків є причиною необгрунтованого оперативного завершення пологів шляхом кесарева розтину. Тому пошуки кращої моделі діагностики даного ускладнення продовжують бути актуальними. Мета дослідження - встановлення ефективності застосування ультразвукового дослідження (УЗД) під час пологів для прогнозування способу розродження. У дослідження включено 112 роділь у терміні вагітності 37 - 41 тиж. УЗД під час пологів було проведено трансабдомінальним датчиком у перший період пологів при відкритті маткового вічка на >>= 3 см (визначали передлежання, положення та позицію плода, вид позиції, додатково визначали локалізацію плаценти, кількість вод, ЧСС плода). У другий період пологів проводили трансперинеальне УЗД для визначення кута прогресії. Встановлено можливість застосовувати УЗД під час пологів, що надає можливість вчасно виявити групу ризику виникнення ускладнень пологів, пов'язаних із невідповідністю розмірів головки плода та таза роділлі. Застосування технологій ультразвукової візуалізації допомагає точно виявити утруднення руху передлеглої голівки плода по пологовому каналу. Встановлено доцільність вимірювання кута прогресії для прогнозування настання обструктивних пологів. Доведено ефективність запропонованої методи. Встановлено, що УЗД під час пологів є додатковим методом дослідження, який може покращити якість надання акушерської допомоги роділлям. Запропоновані практики є об'єктивними, простими для виконання у закладах охорони здоров'я, які надають послуги, пов'язані з вагітністю та пологами, та ефективними для вчасного виявлення групи роділь, у яких ризик розвитку обтураційних пологів є високим.

Зазвичай жінки, які страждають від хронічного тазового болю (ХТБ), відчувають його протягом певного часу і не звертаються по допомогу доти, поки біль не стане настільки сильним, що починає негативно впливати на нормальне щоденне функціонування, не дозволяючи жінці підтримувати звичайний спосіб життя, призводить до розвитку хронічного больового синдрому. Синдром ХТБ часто супроводжується порушеннями поведінки, когнітивними, психоемоційними та сексуальними розладами, а також симптомами дисфункції нижніх відділів систем сечовиділення та травлення, органів тазового дна, гінекологічної дисфункції, які значною мірою є наслідком нейробіологічних, фізіологічних, а іноді й анатомічних змін в організмі та центральній нервовій системі. Розлади травної, урологічної та кістково-м'язової систем виявляють так само часто, як і розлади репродуктивної системи у жінок із ХТБ. Тому діагностичні заходи повинні бути спрямовані на виявлення всіх причин. У більшості випадків причини проблеми можуть бути встановлені під час ретельного збору анамнезу та фізикальному обстеженні, які повинні бути більш детальними, ніж зазвичай. Використання спеціально розроблених форм оцінювання та анкетування для пацієнтів із ХТБ може бути важливим і корисним для забезпечення охоплення всіх критичних моментів. Важливо враховувати ключову роль нервової системи у сприйнятті болю. Відчуття болю протягом тривалого часу може змінити те, як мозок сприймає та обробляє сигнали болю, що призводить до його посилення та міжорганної сенсибілізації. Складна диференційна діагностика часто обумовлює відсутність остаточного діагнозу у більшості пацієнток із ХТБ. Під час першого візиту хворої до лікаря іноді неможливо одразу визначити причину болю. Тому за наявності декількох етіопатогенетичних факторів лікування лише деяких із них може призвести до неповного полегшення. Під визначенням ХТБ може ховатися багато захворювань, виявлення яких потребує залучення мультидисциплінарної команди за участю гінекологів, урологів, гастроентерологів, нефрологів, судинних хірургів, ортопедів, психіатрів, психологів і лікарів інших спеціальностей. Однак переважно саме гінекологи є спеціалістами, які першими контактують з даною патологією, позаяк у більшості випадків хворі на ХТБ насамперед звертаються по допомогу саме до них. Але лікарям часто не вистачає мультидисциплінарного підходу при менеджменті ХТБ, що, зі свого боку, ускладнює комплексне оцінювання, діагностику та лікування.

Вагітність - період в організмі жінки, коли відбуваються зміни в усіх органах і системах. Максимальна перебудова відбувається у статевих органах, у тому числі й на шийці матки (ШМ), яка під час вагітності є важливою анатомічною та функціональною структурою, створеною для утримання плода в порожнині матки до його народження. Структурно-функціональні властивості ШМ багато в чому визначають перспективи повноцінного запліднення, успішного виношування вагітності та своєчасних пологів. Сьогодні у світі високою залишається частота фонової та передракової патології ШМ, поширеність раку ШМ у вагітних зростає, а етіопатогенетичні особливості перебігу захворювань, що передаються статевим шляхом, зумовлюють загрозу та спричинюють розвиток акушерських і перинатальних ускладнень. Тому проблема ефективного лікування патології ШМ є однією з актуальних у сучасній гінекології. Стан ШМ відіграє важливу роль у забезпеченні нормального перебігу вагітності та пологів. Останніми роками запропоновано багато методів лікування її захворювань - як консервативних, так і оперативних. Аналіз численних наукових досліджень свідчить, що загальна кількість своєчасних пологів становить від 80,0 % до 98,8 % випадків. Серед ускладнень пологів у жінок з оперованою ШМ переважали первинна слабкість пологової діяльності, розриви ШМ, розриви промежини. Наведено переваги та недоліки використання фізіохірургічних компонентів, спрямованих на деструкцію або вилучення вогнища фонового та передракового характеру. Аналіз перебігу вагітності та пологів у жінок з оперованою ШМ залежно від методу хірургічного лікування (діатермокоагуляція, кріодеструкція, лазерна вапоризація, радіохвильова коагуляція) свідчить, що при різноманітних патологічних процесах на ШМ слід диференційовано використовувати різні методи деструктивного впливу, які необхідно враховувати при плануванні вагітності.

Стратегія ВООЗ "Здоров'я для всіх у XXI столітті" рекомендує надавати пріоритет медико-соціальним потребам підлітків із розробленням і реалізацією комплексних заходів із позиції виявлення факторів ризику та акценту на профілактиці захворювань. Мета дослідження - оцінювання інформованості дівчат-підлітків щодо здорового способу життя та ризиків порушення репродуктивного здоров'я. Проведено анонімне анкетування 1569 дівчат віком 14 - 20 років. Низький рівень використання методів запобігання небажаної вагітності з доведеною ефективністю свідчить про значні упущення у просвітницькій роботі з молоддю та, відповідно, відсутність знань щодо здорового способу життя та планування сім'ї. Аналіз анкет продемонстрував, що у віці 15 - 16 років використовували методи з доведеною ефективністю 23,1 % дівчат, зі збільшенням віку їх частка зростала до 30,2 % у 17 - 18 років і до 50,9 % у 19 - 20 років. Отримані дані анкетування свідчать, що рівень обізнаності підлітків і молоді щодо сучасних методів контрацепції в Україні є незадовільним, це створює ризик підліткової вагітності та негативних медико-соціальних наслідків, що з нею пов'язані. Водночас дані літератури свідчать, що близько 72 % 15 - 17-річних сексуально активних підлітків і 84 % 18 - 19-річних підлітків, що живуть у розвинених країнах світу, використовують контрацепцію. З кожним роком рівень її використання зростає, оскільки значна верства населення цих країн розглядає контрацепцію як найважливішу невід'ємну частину здорового способу життя. Встановлено, що застосування комплексного підходу з використанням анкетування дівчат-підлітків надає можливість виявити чинники ризику порушень репродуктивного здоров'я, дослідити механізми формування знань підлітків із питань здорового способу життя, небезпеки ранніх статевих стосунків, застосування засобів попередження інфекцій, що передаються статевим шляхом, вагітності та сприяє розробленню освітніх та інформаційних програм.

Одним із основних факторів регуляції менструального циклу є пролактин, рівень якого з настанням пубертату починає активно змінюватись. Тривожність є однією з основних характеристик психологічного профілю людини. Тому, впливаючи на рівень тривожності, можна нівелювати вплив хронічного та/або гострого стресу на гіпоталамо-гіпофізарну систему, в тому числі на рівень пролактину. Мета дослідження - визначення корелятивних зв'язків між різними рівнями тривожності та наявністю гіперпролактинемії (ГПЛ), вивчення можливостей корекції рівня пролактину шляхом комплексної антистресової терапії. Для досягнення поставленої мети обстежено 94 дівчат-підлітків у період становлення менструальної функції. Для дослідження психоемоційного стану пацієнток використовували шкалу тривожності Спілбергера - Ханіна. Серед дівчат віком 14,0 +- 1,5 року з ГПЛ виявлено наявність гострого та хронічного стресу в 92,2 % випадків. До лікування у дівчат із ГПЛ питома вага високої особистісної тривожності була в 4 рази вищою, а низької особистісної тривожності - у 6 разів нижчою, ніж у здорових дівчат. Питома вага високої ситуаційної тривожності значно перевищувала цей показник у здорових дівчат, помірна ситуаційна тривожність у дівчат із ГПЛ була в 3 рази нижчою, ніж у здорових дівчат. А питома вага низької ситуаційної тривожності у дівчат із ГПЛ була майже в 5 разів нижчою, ніж у здорових дівчат. Через 3 міс від початку лікування питома вага високої та помірної особистісної тривожності у дівчат із ГПЛ зменшилась незначно, а низької особистісної тривожності значно збільшилась після проведеної психологічної корекції. На відміну від особистісної тривожності ситуаційна залежить від умов життя, тому її зміни були суттєвішими після антистресового лікування. Без психологічної корекції у дівчат із ГПЛ відбулись позитивні зміни. Після лікування рівень пролактину в середньому у дівчат із ГПЛ знизився на 49,4 % і досяг нормальних показників, у той час як у дівчат без лікування рівень пролактину зменшився тільки на 20,5 % і його рівень залишився дещо вищим верхньої межі норми. Встановлено, що факт наявності у 92,2 % дівчат із ГПЛ гострого або хронічного стресу та високої ситуативної тривожності (70,3 %) і високої особистісної тривожності (39,1 %) свідчить про прямий корелятивний зв'язок між високими рівнями тривожності та наявністю ГПЛ, що підтверджує необхідність проведення комплексної антистресової терапії у дівчат із ГПЛ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.682

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - зниження частоти рецидивів після оперативного лікування міоми матки (ММ) у жінок раннього репродуктивного віку (РРВ) на підставі розроблення та впровадження вдосконаленого алгоритму лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів із використанням сучасних ендоскопічних технологій і направленої медикаментозної корекції. Проведено поетапне дослідження. Так, на I (ретроспективному) етапі проведено клінічний аналіз 1891 випадку оперативного лікування ММ за період із 2012 по 2019 рр. На II (проспективному) етапі проведено комплексне клініко-лабораторне та інструментальне обстеження 100 жінок із ММ віком до 30 років, які мали показання до оперативного лікування та ввійшли до 1-ї групи (основної). Основним критерієм виключення була наявність злоякісних новоутвореннь матки. До 2-ї групи (порівняння) включені 50 жінок із ММ віком із 40 до 50 років, які також мали показання до оперативного лікування. До контрольної групи ввійшли 30 гінекологічно здорових жінок віком від 20 до 30 років. Методи обстеження включали стандартні клінічні, лабораторні (біохімічні, гемостазіологічні), ультразвукові, морфологічні та стастичні методи дослідження. Зазначено, що з метою зниження кількості рецидивів після оперативного лікування ММ у жінок РРВ необхідно віддавити перевагу комбінованим оральним контрацептивам протягом не менше 6 міс після оперативного лікування. Для контролю за ефективністю реабілітаційних заходів після оперативного лікування ММ у жінок РРВ необхідно додатково враховувати результати отриманих імуногістохімічних досліджень пухлини. Встановлено, що використання вдосконаленого алгоритму реабілітаційних заходів надає можливість нормалізувати менструальну функцію (зменшення тривалості, рясності та хворобливості), зменшити кількість рецидивів, розміри міометрія, а також нормалізувати рівень стероїдних і статевих гормонів.

Мета дослідження - зниження частоти перинатальної патології у жінок із безпліддям в анамнезі на підставі використання родинно-орієнтованих технологій (РОТ). Проведено комплексне обстеження 300 вагітних, з яких 250 були із безпліддям в анамнезі та 50 - первородящі, які завагітніли самостійно, а також їхні новонароджені. У подальшому проводили проспективну рандомізацію, в результаті якої пацієнток із безпліддям в анамнезі розподілено на дві рівні підгрупи за принципом терапії: 75 вагітних, в яких використовували РОТ і 75 вагітних, яким проведено загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи (ЛПЗ). Використання вдосконаленого алгоритму діагностичних і ЛПЗ надає можливість знизити частоту мимовільного переривання вагітності до 22 тиж - із 13,0 до 5,7 %; "ранніх" передчасних пологів - із 3,0 до 1,0 %; плацентарної дисфункції - з 63,0 до 40,6 %; кесарева розтину - з 96,0 до 56,5 %, а також перинатальних втрат - із 40,0 до 16,2 % відповідно. Встановлено, що не дивлячись на значне зниження частоти застосування кесарева розтину, перинатальна патологія та смертність в основній групі не лише не зросла, але й достовірно поліпшилася адаптація новонароджених, матері яких отримували РОТ.

Мета дослідження - зниження частоти рецидивів патологічних процесів ендометрія у жінок постменопаузального віку (ПМП) на підставі вдосконалення та впровадження алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів (ЛПЗ). Обстежено 144 пацієнтки (1-а група), які звернулися по допомогу за період з 2015 по 2019 рр. Під час відбору пацієнток для даного дослідження використано наступні критерії включення: вік понад 60 років; стійкий ПМП період; відсутність скарг із боку органів репродуктивної системи; підозра на внутрішньоматковий патологічний процес за даними ультразвукового дослідження органів малого таза та гінекологічного огляду. Вдосконалений алгоритм діагностичних і ЛПЗ використано у 100 жінок ПМП віку з патологічними процесами ендометрія (2-а група). Вік пацієнток 1-ї групи коливався від 60 до 87 років. Усі пацієнтки були у стійкому ПМП періоді, їх розподілили на дві групи згідно з віковою класифікацією. Терміни настання менопаузи варіювали від 38 до 56 років. У середньому, менопауза наставала у віці 44,7 +- 4,9 року. Середня тривалість ПМП періоду на момент дослідження становила 15,9 +- 1,1 року. Гістероскопію з роздільним діагностичним вискоблюванням матки проводили в гінекологічному відділенні в умовах малої операційної під загальною короткочасною внутрішньовенною анестезією згідно з загальноприйнятими рекомендаціями. Морфологічні та імуногістохімічні дослідження проведено за стандартними методиками. Результати проведених досліджень свідчать про високу актуальність вивчення патології ендометрія у жінок ПМП віку. Для ефективної діагностики рецидиву патології ендометрія у жінок ПМП віку крім ультразвукового дослідження необхідно проводити гістероскопію з подальшим морфологічним дослідженням. Встановлено, що з метою зниження частоти рецидиву та попередження малігнізації необхідно використовувати диференційований підхід до проведення внутрішньоматкових втручань (гістерорезектоскопія або абляція) та індивідуально направленої гормональної корекції під контролем імуногістохімічних показників проліферації (Ki-67; bcl-2; Bax, ароматаза цитохрома 450). Використання вдосконаленого алгоритму у жінок ПМП віку з патологію ендометрія надає можливість знизити частоту рецидивів і попередити розвиток ендометріальної аденокарциноми.

Мета дослідження - зниження частоти рецидивів гіперпластичних процесів ендометрія (ГППЕ) у жінок репродуктивного віку (РВ) із надмірною масою тіла (НМТ) на підставі вдосконалення та впровадження алгоритму лікувально-профілактичних і прогностичних заходів. Проведені дослідження носили поетапний характер. Так, на I етапі проведено аналіз клініко-анамнестичних, гормональних і метаболічних особливостей пацієнток РВ із НМТ і ГППЕ - 1-а група (n = 90), пацієнтки з НМТ, але без ГППЕ включено до 2-ї групи (n = 60). На II етапі проведено прогресивне рандомізоване відкрите порівняльне дослідження ефективності гормональної терапії ГППЕ у 90 жінок РВ із НМТ (1-а група) агоністом гонадотропін-рилізинг-гормону (підгрупа 1.1, n = 30), прогестином (підгрупа 1.2, n = 30), естроген-гестагенним препаратом (підгрупа 1.3, n = 30). На III етапі виявлено фактори ризику неефективності лікування та рецидивного перебігу ГППЕ у жінок РВ з ожирінням. Метод покрокового дискримінантного аналізу (n = 90): пацієнтки з рецидивуючим перебігом ГППЕ (3-я група, n = 40), пацієнтки без рецидиву ГППЕ (4-а група, n = 50). Під час порівняльного оцінювання ефективності лікування ГППЕ у жінок із НМТ встановлено, що частота рецидивів через 24 міс спостерігається у 6,7 % пацієнток після терапії a-GRG, у 46,7 % хворих, що отримували норетистерон, у 63,3 % жінок, що вживали комбіновані оральні контрацептиви. Рівень вимушеного оперативного лікування (гістеректомія) становить 3,3 % у жінок, які отримували a-GRG і 23,3 % - у жінок, які вживали норетистерон і комбіновані оральні контрацептиви. Встановлено, що у жінок РВ із ГППЕ та НМТ для лікування найбільш ефективним і безпечним щодо дії на метаболічні процеси і гормональний статус є застосування a-GRG. Використання норетистерону та комбінованих оральних контрацептивів можливо за відсутності виявлених чинників ризику.