Досліджено експресію маркерних білків епітеліальних та прогеніторних клітин: регуляторного ядерного білка р63, цитокератинів СК5/14 та їх біологію в епітелії слизової оболонки порожнини рота за передракових станів та в слизовій оболонці у осіб з групи епідеміолочного ризику.

Исследованы экспрессия маркерных белков эпителиальных и прогениторных клеток: регуляторного ядерного белка Р63, цитокератинов СК5/14 и их биология в эпителии слизистой оболочки полости рта при предраковых состояниях и в слизистой оболочке у лиц из группы эпидемиологического риска.

Проведено клініко-ендоскопічне обстеження 230-ти хворих на рак гортані. Вивчено особливості функціональних порушень гортані після різноманітних органозберігальних операцій та променевої терапії. Виявлено, що у пацієнтів після передньобокової резекції гортані частіше виникали рубцеві звуження та деформація голосової щілини у порівнянні з іншими варіантами резекцій. Відзначено більшу ефективність хірургічного втручання у порівнянні з променевою терапією. Визначено особливості клінічного перебігу під час та після лікування.

Проведено клинико-эндоскопическое обследование 230-ти больных раком гортани. Изучены особенности функциональных нарушений гортани после различных органосохраняющих операций и лучевой терапии. Выявлено, что у пациентов после переднебоковой резекции гортани чаще возникали рубцовые сужения и деформация голосовой щели по сравнению с другими вариантами резекции. Отмечена большая эффективность хирургического вмешательства по сравнению с лучевой терапией. Определены особенности клинического течения во время и после лечения.

Проаналізовано результати лікування хворих на початкових стадіях раку гортані за допомогою різних методів. Визначено роль ендоскопічних лазерних операцій та їх кошторис в порівнянні з іншими методиками. Розглянуто необхідні методи дослідження та типи ендоскіпічних лазерних хордектомій. Наведено приклад ендоскопічної хордектомії у хворого на рак гортані.

Проанализированы результаты лечения больных на начальных стадиях рака гортани с помощью различных методов. Определены роль эндоскопических лазерных операций и их смета по сравнению с другими методиками. Рассмотрены необходимые методы исследования и типы эндоскопических лазерных хордектомий. Приведен пример эндоскопической хордектомии у больного раком гортани.

Зазначено, що параліч поворотного гортанного нерва є найбільш поширеним і небезпечним ускладненням у разі хірургічного втручання у хворих на рак щитовидної залози. Мета дослідження - виявлення можливих переваг застосування фрагмента вени як коаксіальної зовнішньої оболонки анастомозу поворотного гортанного нерва (ПГН) з нервом-донором за неселективної реіннервації гортані для покращання характеристик анастомозу у разі резекції ПГН у пацієнтів з інвазивним раком щитовидної залози, а також аналіз динаміки дисфонічних порушень в післяопераційному періоді. Одержані результати дозволяють припустити, що застосування фрагмента вени як епіневральної муфти анастомозу має певні переваги в порівняні зі звичайними методами нейрографії.

Отмечено, что паралич возвратного гортанного нерва является наиболее распространенным и опасным осложнением при хирургическом вмешательстве у больных раком щитовидной железы. Цель исследования - выявление возможных преимуществ применения фрагмента вены в качестве коаксиальной внешней оболочки анастомоза возвратного гортанного нерва (ПГН) с нервом-донором при неселективной реиннервации гортани для улучшения характеристик анастомоза при резекции ПГН у пациентов с инвазивным раком щитовидной железы, а также анализ динамики дисфоничных нарушений в послеоперационном периоде. Полученные результаты позволяют предположить, что использование фрагмента вены в качестве эпиневральной муфты анастомоза имеет определенные преимущества в сравнении с обычными методами нейрографии.

За матеріалами попереднього обстеження і подальшого хірургічного втручання у 66-ти дорослих і дітей з різними формами хронічного середнього отиту апробовано інноваційний пластичний матеріал - пористий тетрафторетилен (ПТЕФ). Імплантати ПТЕФ використано для протезування ланцюга кісточок, пластики латеральної стінки аттика, закриття кортикальних дефектів і облітерації адітуса. Оцінено найближчі та віддалені результати операцій. Найкращі морфологічні результати отримані в групі пацієнтів з доброякісними формами отиту. Відторгнення імплантів спостерігалось у двох хворих з холестеатомою. Використання ПТЕФ істотно розширило можливості реконструкції оперованого вуха і дозволило досягти 95 % морфологічної ефективності.

По материалам предварительного обследования и последующего хирургического вмешательства у 66-ти взрослых и детей с различными формами хронического среднего отита апробирован инновационный пластичный материал - пористый тетрафторэтилен (ПТЕФ). Имплантаты ПТЕФ использованы для протезирования цепи косточек, при пластике латеральной стенки аттика, закрытии кортикальных дефектов и облитерации адитуса. Оценены ближайшие и отдаленные результаты операций. Лучшие морфологические результаты получены в группе пациентов с доброкачественными формами отита. Отторжение имплантов наблюдалось у двух больных с холестеатомой. Использование ПТЕФ существенно расширило возможности реконструкции оперированного уха и позволило достичь 95 % морфологической эффективности.

Наведено результати експериментального дослідження на свіжих трупних скроневих кістках людини з метою оцінювання впливу пневматичної системи соскоподібного відростка на проведення звуку під час моделювання різних типів тимпаномастоїдопластики. Стимуляцію проводили в діапазоні частот 200 - 4 000 Гц. Проведено порівняння амплітуди відповідей зареєстрованого сигналу після закритого (ЗТ) та відкритого (ВТ) варіанта тимпанопластики, а також після мастоїдопластики (МП). Більш високі амплітуди відповідей були одержані після МП у всьому діапазоні частот у порівнянні з ВТ. Більш високі амплітуди відповідей на середніх і високих частотах були зареєстровані під час моделювання ЗТ та МП, що може слугувати теоретичною передумовою для вибору цих методів тимпанопластики як найбільш ефективних в плані відновлення слуху. Під час проведення ОТ необхідно зменшувати об'єм операційної порожнини за рахунок її облітерації не тільки для полегшення післяопераційного догляду, але і для одержання максимального функціонального результату.

Представлены результаты экспериментального исследования на свежих трупных височных костях человека с целью оценивания влияния пневматической системы сосцевидного отростка на проведение звука при моделировании различных типов тимпаномастоидопластики. Стимуляцию проводили в диапазоне частот 200 - 4 000 Гц. Проведено сравнение амплитуды ответов зарегистрированного сигнала после закрытого (ЗТ) и открытого (ОТ) варианта тимпанопластики, а также после мастоидопластики (МП). Более високие амплитуды ответов были получены после МП во всем диапазоне частот по сравнению с ОТ. Более высокие амплитуды ответов на средних и высоких частотах были зарегистрированы при моделировании ОТ и МП, что может служить теоретической предпосылкой для выбора этих методов тимпанопластики как наиболее эффективных в плане восстановления слуха. При проведении ОТ необходимо уменьшать объем операционной полости за счет ее облитерации не только для облегчения послеоперационного ухода, но и для получения максимального функционального результата.

Мета дослідження - підвищення ефективності слухової реабілітації пацієнтів з хронічним середнім гнійним отитом шляхом запровадження нової високотехнологічної методики хірургічного втручання - імплантації середнього вуха (вібропластики).

Цель исследования - повышение эффективности слуховой реабилитации пациентов с хроническим средним гнойным отитом путем внедрения новой высокотехнологичной методики хирургического вмешательства - имплантации среднего уха (вибропластики).

Визначено властивості, в тому числі, чутливість до сучасних антибактеріальних засобів клінічних штамів S. aureus, E. coli, виділених від пацієнтів з гнійно-запальними захворюваннями. Виявлено високу протимікробну активність амоксициліну. Розглянуто застосування ампіциліну/сульбактаму, препаратів бета-лактамного походження з групи цефалоспоринів, карбапенемів, стрептоміцину, фторхінолонів, доксацикліну, декасану.

Определены свойства, в том числе, чувствительность к современным антибактериальным средствам клинических штаммов S. aureus, E. coli, выделенных от пациентов с гнойно-воспалительными заболеваниями. Выявлена высокая противомикробная активность амоксициллина. Рассмотрено применение ампициллина / сульбактама, препаратов бета-лактамного происхождения из группы цефалоспоринов, карбапенемов, стрептомицина, фторхинолонов, доксациклина, декасана.

Проведено порівняльне вивчення мікробіоценозу слизової оболонки піднебінних мигдаликів у хворих з різними формами хронічного тонзиліту. Встановлено, що мікробний "пейзаж" патологічно змінених мигдаликів є розширеним за рахунок представників стоматококів, мораксел, неферментуючих грамнегативних бактерій, ентеробактерій, грамнегативних анаеробних бактерій, а також дріжжевих та плісневих грибів.

Проведено сравнительное изучение микробиоценоза слизистой оболочки небных миндалин у больных с различными формами хронического тонзиллита. Установлено, что микробный "пейзаж" патологически измененных миндалин является расширенным за счет представителей стоматококков, моракселлы, неферментирующих грамотрицательных бактерий, энтеробактерий, грамотрицательных анаэробных бактерий, а также дрожжевих и плесневых грибов.

Проаналізовано вітчизняні та іноземні літературні джерела з проблеми ларингофарингеального рефлюксу. Розглянуто питання, які стосуються історії вивчення означеної проблеми, наведено аспекти термінології. Описано основні клінічні прояви ЛФР у ларингологічній практиці, обговорено сучасні діагностичні підходи. Найбільш перспективними визначено як функціональні - (добова pH-метрія), так і імуногістохімічні (визначення E-кадгеріна у слизовій оболонці гортані) дослідження. Висвітлено подальші перспективи вивчення цієї патології.

Проанализированы отечественные и иностранные литературные источники по проблеме ларингофарингеального рефлюкса. Рассмотрены вопросы, касающиеся истории изучения данной проблемы, приведены аспекты терминологии. Описаны основные клинические проявления ЛФР в ларингологический практике, обсуждены современные диагностические подходы. Наиболее перспективными определены как функциональные - (суточная pH-метрия), так и иммуногистохимические (определение E-кадгерина в слизистой оболочке гортани) исследования. Освещены дальнейшие перспективы изучения этой патологии.

З метою забезпечення постійного і адекватного візуального контролю під час ендоскопічної хірургії порожнини носа та навколоносових пазух розроблено методику прогнозування можливості візуалізації верхньощелепної пазухи на основі графічної обробки даних 3D реконструкції комп'ютерної томографії порожнини носа, яка дозволяє забезпечити вибір оптимального доступу шляхом оцінювання можливості оптичного контролю за ходом втручання під час ендоназального виконання операції. На основі розробленої методики запропоновано спосіб хірургічного втручання у разі об'ємних захворювань верхньощелепної пазухи.

С целью обеспечения постоянного и адекватного визуального контроля при эндоскопической хирургии полости носа и околоносовых пазух, разработана методика прогнозирования возможности визуализации верхнечелюстной пазухи на основе графической обработки данных 3D реконструкции компъютерной томографии полости носа, которая позволяет обеспечить выбор оптимального доступа путем оценки возможности оптического контроля за ходом вмешательства при эндоназальном выполнении операции. На основе разработанной методики авторами предложено способом хирургического вмешательства при объемных заболеваниях верхнечелюстной пазухи.

Розглянуто особливості епідеміології, клінічних і морфологічних проявів аспергільозно-кокцидіоідного мікозу верхньощелепної пазухи на прикладі клінічного випадку у хворої 57-ми років. Висвітлено аспекти макро- та мікроскопічного дослідження, особливості тканевої реакції у разі аспергільозу. Зазначено, що останніми роками зросла вага проблеми кокцидіоідомікозу, і на сьогодні відсутні засоби специфічної профілактики цього захворювання. Збудник кокцидіоідомікозу має виражену резистентність до багатьох хіміотерапевтичних препаратів. В розглянутому клінічному випадку стандартна процедура гістологічного дослідження операційного матеріалу дозволила встановити та підтвердити не тільки сам патологічний процес (запалення), а й виявити його етіологію на основі специфічних мікроскопічних ознак цієї категорії мікозів.

Рассмотрены особенности эпидемиологии, клинических и морфологических проявлений аспергиллезно-кокцидиоидного микоза верхнечелюстной пазухи на примере клинического случая у больной 57-ми лет. Освещены аспекты макро- и микроскопического исследования, особенности тканевой реакции при аспергиллезе. Отмечено, что в последние годы возрос вес проблемы кокцидиоидомикоза, и в настоящее время отсутствуют средства специфической профилактики данного заболевания. Возбудитель кокцидиоидомикоза имеет выраженную резистентность ко многим химиотерапевтическим препаратам. В рассмотренном клиническом случае стандартная процедура гистологического исследования операционного материала позволила установить и подтвердить не только сам патологический процесс (воспаление), а и выявить его этиологию на основе специфических микроскопических признаков данной категории микозов.

Вивчено клінічну ефективність комплексного лікування хворих на хронічний фарингіт за допомогою місцевого використання лікарського препарату Тантум Верде, було досліджено 60 хворих. Препарат є похідним від індолу, який на відміну від інших нестероїдних протизапальних засобів, не має карбоксильної групи. Тантум Верде добре переноситься пацієнтами та не має побічних ефектів, в тому числі, алергічних реакцій.

Изучена клиническая эффективность комплексного лечения больных хроническим фарингитом с помощью местного применения лекарственного препарата Тантум Верде, было исследовано 60 больных. Препарат является производным от индола, который, в отличие от других нестероидных противовоспалительных средств, не имеет карбоксильной группы. Тантум Верде хорошо переносится пациентами и не имеет побочных эффектов, в том числе, аллергических реакций.

Визначено клінічну ефективність препарату Іов-малюк у дітей з аденоїдними вегетаціями різного ступеня та хронічним аденоїдитом. Після курсу лікування спостерігалась відсутність ознак запалення аденоїдних вегетацій, відзначено позитивну динаміку і нормалізацію ендоскопічних даних, аудіо- та тимпанометричних показників.

Определена клиническая эффективность препарата Иов-малыш у детей с аденоидными вегетациями различной степени и хроническим аденоидитом. После курса лечения наблюдалось отсутствие признаков воспаления аденоидных вегетаций, отмечена положительная динамика и нормализация эндоскопических данных, аудио- и тимпанометричних показателей.

В огляді розглянуто методи дослідження та оцінювання стану вестибулярного апарату. Стандартними етапами діагностики є дослідження скарг хворого, оториноларингологічний огляд, використання різних кількісних шкал, тестів і опитувальників. Проводяться також калоричні, обертальні проби. Висвітлено аспекти діагностики функцій рівноваги, постуральних розладів. Наведено методику проведення кефалографії, обгрунтовано необхідність застосування комп'ютерної стабілографії для найбільш об'єктивної оцінки вестибулярних розладів. Розглянуто також метод використання комплексних вправ на стабілоплатформі за принципом біологічного зворотного зв'язку. Цей метод заснований на векторному аналізі стабілографічної інформації.

В обзоре рассмотрены методы исследования и оценки состояния вестибулярного аппарата. Стандартными этапами диагностики является исследование жалоб больного, оториноларингологический обзор, использование ранних количественных шкал, тестов и опросников. Проведены также калорическая, вращательные пробы. Освещены аспекты диагностики функций равновесия, постуральных расстройств. Приведена методика проведения кефалографии, обоснована необходимость применения компъютерной стабилографии для наиболее объективной оценки вестибулярных расстройств. Рассмотрен также метод использования комплексных упражнений на стабилоплатформе по принципу биологической обратной связи. Этот метод основан на векторном анализе стабилографической информации.

Розглянуто методи хірургічного лікування у разі хвороби Меньєра та їх історичний рохвиток. Вперше вони були виконані у 1955 р. В останній час вдосконалення операцій на нервах барабанної порожнини полягає в експериментальному та клінічному використанні ербієвого та аргонового лазерів. Розглянуто основи декомпресійних операцій, до яких належить операція ендоперілімфатичного шунтування, а також специфіку деструктивних втручань на лабіринті.

Рассмотрены методы хирургического лечения при болезни Меньера и их историческое развитие. Впервые они были выполнены в 1955 г. В последнее время совершенствование операций на нервах барабанной полости состоит в экспериментальном и клиническом использовании эрбиевого и аргонового лазеров. Рассмотрены основы декомпрессионных операций, к которым относится операция эндоперилимфатического шунтирования, а также специфика деструктивных вмешательств на лабиринте.

Досліджено стан слухової функції у щурів за умов моделювання сенсоневральної приглухуватості. У тварин зі змодельованою сенсоневральною приглухуватістю за даними об'єктивного дослідження отоакустичної емісії на частоті продуктів спотворення визначено статистично достовірні порушення слухової функції у порівнянні з інтактними щурами контрольної групи. Одержані дані є свідченням наявності та ранніх змін внутрішнього вуха у щурів за змодельованої сенсоневральної приглухуватості.

Исследовано состояние слуховой функции у крыс в условиях моделирования сенсоневральной тугоухости. У животных со смоделированной сенсоневральной тугоухостью по данным объективного исследования отоакустической эмиссии на частоте продуктов искажения определены статистически достоверные нарушения слуховой функции по сравнению с интактными крысами контрольной группы. Полученные данные свидеетельствуют о наличии ранних изменений внутреннего уха у крыс при смоделированной сенсоневральной тугоухости.

Розглянуто можливість підвищення ефективності лікування хворих з сенсоневральною приглухуватістю судинного генезу на початкових стадіях її розвитку з урахуванням даних слуху на тони не тільки в конвенціональному (0,125 - 8 кГц), але і в розширеному (9 - 16 кГц) діпазонах частот, часових показників, також мозковооо кровообігу і стану ЦНС, відповідно, за даними реоенцефалографії та енцефалографії.

Рассмотрена возможность повышения эффективности лечения больных с сенсоневральной тугоухостью сосудистого генеза на начальных стадиях ее развития с учетом данных слуха на тона не только в конвенциональном (0,125 - 8 кГц), но и в расширенном (9 - 16 кГц) диапазоне частот, временных показателей, также мозковооо кровообращения и состояния ЦНС, соответственно, по данным реоэнцефалографии и энцефалографии.

Вивчено особливості порушень слухової та вестибулярної функцій за даними аудіометрії, вестибулометрії у взаємозв'язку зі структрурними змінами за даними спіральної комп'ютерної томографії, магнітно-резонансної томографії у разі гломусних пухлин класу А та класу В для визначення оптимального вибору лікувальних та реабілітаційних заходів, а також прогнозу.

Изучены особенности нарушений слуховой и вестибулярной функций по данным аудиометрии, вестибулометрии во взаимосвязи со структрурными изменениями по данным спиральной компьютерной томографии, магнитно-резонансной томографии при гломусных опухолях класса А и класса В для определения оптимального выбора лечебных и реабилитационных мероприятий, а также прогноза.

Вивчено показники слухової функції у 90-та пацієнтів з хворобою Меньєра до і після лікування за трьома різними методиками в різні терміни (через 3 місяці і через 12 - 18 міс.). Встановлено, що до лікування у хворих спостерігалося порушення слухової функції комбінованого характеру за типом погіршення звукопровідності і звукосприйняття, а також наявність кістково-повітряного інтервалу в зоні низьких частот, що свідчило про існування ендолімфатичного гідропса і порушення внутріуліткової провідності. Після лікування у хворих відзначалося зниження порогів слуху. При цьому тенденція до покращання показників слухової функції більшою мірою була виражена у пацієнтів, які одержали комплексне неедікаментозное лікування, що включало малоінвазивний метод пневмомассажу вікон лабіринту та кінезотерапію, на відміну від класичної медикаментозної терапії.

Изучены показатели слуховой функции у 90-та пациентов с болезнью Меньера до и после лечения по трем различным методикам в разные сроки (через 3 месяца и через 12 - 18 мес.). Установлено, что до лечения у больных наблюдалось нарушение слуховой функци комбинированного характера по типу ухудшения звукопроведения и звуковосприятия, а также наличие костно-воздушного интервала в зоне низких частот, что свидетельствовало о существовании эндолимфатического гидропса и нарушении внутриулитковой проводимости. После лечения у больных отмечалось снижение порогов слуха. При этом тенденция к улучшению показателей слуховой функции в большей мере была выражена у пациентов, получивших комплексное неедикаментозное лечение, включавшее малоинвазивный метод пневмомассажа окон лабиринта и кинезотерапию, в отличие от классической медикаментозной терапии.