Розглянуто одну із актуальних проблем дитячої психології й патопсихології - емоційно-поведінкові розлади дітей і підлітків. Проаналізовано найбільш поширені в дитячій популяції розлади: агресивна й демонстративна поведінка, затримка психічного й мовленнєвого розвитку, порушення статеворольової ідентифікації й девіантні моделі поведінки. Відображено вплив перегляду психологічно небезпечних мультиплікаційних фільмів на емоційний стан дитини й поведінкові акти з метою психопрофілактичної роботи зі збереження психічного здоров'я дитини.

Висвітлено життя трьох видатних філологів XX ст., якими вони були в дитинстві та юнацтві, у зрілі роки, а також тому, що визначило їх вченість і її плоди. Тип обдарованості, умови й обставини розвитку таланту, як показано можуть бути різними. Однак у всіх випадках важливим виявляється якась "погодженість" хисту й контексту починаючи з родини, найближчого оточення, культурного середовища й закінчуючи соціально-історичними чинниками й передумовами. Плоди обдарованості, якими б вони різними не були за масштабом і характером вияву, вирізняє істотність, доброякісність, актуальність для найближчого й віддаленого майбутнього.

Розглянуто 7 функцій гуманістичної педагогіки донецького вчителя та їх застосування на практиці. Розкрито переваги цієї системи, приділено увагу її впливу на всеосяжний розвиток дітей, формування їх мотивації та прагнення до знань. Підкреслено значення шаталівської системи навчання для акмеологічної практики. Розглянуто перспективи ідей В. Ф. Шаталова, важливість співтворчості, поваги до особистості учня, педагогіки співробітництва та діалогу для розвитку вітчизняної педагогіки.

Розглянуто численні питання міжкультурної взаємодії, які виникають на стадії розробки або реалізації освітніх проектів між західними та азіатськими навчальними закладами. Грунтуючись на власному досвіді, а також публікаціях, доступних у цій галузі, зроблено висновок про те, що сьогодні, коли все більше й більше університетів на Заході та в Азії прагнуть до такої співпраці, простого визнання факту міжкультурних відмінностей вже недостатньо, а тому запропоновано ефективні шляхи їх усунення за умов нової хвилі глобалізації в галузі освіти.

Висвітлено особливості неформальної освіти в контексті безперервного навчання, проаналізовано можливості неформальної освіти як засобу підготовки вчителів до громадянського виховання молодого покоління; обгрунтовано вибір тренінгу як виду неформального навчання, розглянуто методику організації та проведення тренінгових занять; узагальнено досвід проведення тренінгу з громадянської освіти для вчителів англійської мови північного регіону Луганської області на Старобільському факультеті ЛНУ ім. Тараса Шевченка.

У межах цього дослідження розглянуто підготовку актора в комунікативному аспекті. Обгрунтовано схожість у професійному спілкуванні вчителя й актора. Визначено значення музики для формування дидактичного мовлення майбутнього вчителя фізичного виховання. Запропоновано характеристику засобів виразності мовлення, співзвучних із засобами виразності музики. Це сприяло розробці спеціалізованого курсу "Методика формування ритму дидактичного спілкування в студентів інститутів фізичного виховання".

Проаналізовано низку теоретичних досліджень у галузі психолінгвістики та когнітивної лінгвістики, які визначають сучасні підходи до проблеми організації ментального лексикону в мовленнєво-мовному механізмі людини та до вивчення значення мовних знаків як елементів мовної свідомості когнітивної природи в їх зв'язку з національною культурою. Представлено ефективні результати науково-експериментальної діяльності з розробки навчально-методичного забезпечення навчання дітей із тяжкими порушеннями мовлення, в основу якої покладено методологічну базу вітчизняної логопедії, збагачену прогресивним теоретичним надбанням зазначених наук.

Охарактеризовано життєвий шлях М. Драгоманова, розкрито особливості його педагогіки як просвітителя, учителя й викладача, історика тощо. Звернено увагу на систему цінностей, які захищав М. Драгоманов, - людина, свобода, гідність, а також на народність його педагогіки - звернення до витоків і традицій, українолюбство.

Висвітлено організаційно-змістові характеристики диференціації як форми реалізації принципу індивідуалізації навчання в шкільній політиці Народного комісаріату освіти (Наркомосу) УСРР у другій половині 20-х рр. ХХ ст. у контексті суспільно-політичних, соціально-економічних і педагогічних детермінант. Виявлено критерії, за якими здійснювалася зовнішня диференціація навчання в масовій школі (національний, територіально-економічний, професійний, соціальний, віковий, психофізіологічний і фізичний стан здоров'я учня), активні методи навчання, за допомогою яких реалізовувалася внутрішня диференціація.

На основі порівняльного аналізу виокремлено спільне й відмінне в характері й проблематиці сучасних вітчизняних і зарубіжних компаративних досліджень. Виявлено та проаналізовано головні тенденції, проблематику та розташування акцентів у дослідженнях вітчизняних та зарубіжних науковців. Охарактеризовано основні питання, розглянуті на XIV Всесвітньому конгресі з порівняльної освіти, розкрито роль порівняльної педагогіки у формуванні єдиного освітнього простору. Підкреслено необхідність розгляду педагогічних проблем з погляду соціології, філософії, економіки, психології, історії, лінгвістики та інших наукових галузей.

Вивчено вплив краєзнавчо-туристської роботи на світогляд та культурний розвиток дітей. Краєзнавство в поєднанні з туризмом має важливе значення для засвоєння дітьми елементарних знань з основ наук, активного пізнання навколишнього світу, набуття навичок дослідницької діяльності, формування моральних рис особистості. Увагу приділено визначенню форм організації роботи, функціям сучасного туризму та реалізації загальнопедагогічних принципів. Використання краєзнавчо-туристської роботи в дошкільному закладі є важливим засобом формування життєвої компетентності дитини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч311,01 + Ч311.290

Рубрики:

Теорія освіти, навчання і виховання

Дистанційне, модульне, віртуальне навчання. Відкрита освіта в галузі загальної педагогіки

Шифр НБУВ: Ж24028 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано якість сучасної освіти. Розкрито сутність поняття "якість освіти" в аспекті поєднання педагогічної та управлінської науки, тобто в контексті менеджменту освіти, а також розглянуто основні параметри виміру якості в системі освіти. Розкрито особливості та критерії таких систем оцінювання якості освіти, як EFQM, TQM, ISО 9000, окреслено пріоритети кожної із зазначених систем. Визначено та проаналізовано невід'ємні параметри виміру якості освіти та розглянуто їх застосування на практиці.

Розкрито різні технології реалізації змісту педагогічних дисциплін. Розглянуто особливості їх упровадження у практику ВНЗ упродовж другої половини ХХ - початку ХХI ст., що стимулювали виховне та розвивальне навчання й дозволяли забезпечити студентові статус суб'єкта. Увагу приділено виявленню переваг та недоліків фронтальної та індивідуальної діяльності, а також засобам їх компенсації, умовам, за яких упровадження згаданих форм роботи стало можливим. Розглянуто форми роботи, які набули поширення в ХХI ст. та висвітлено перспективи їх подальшого розвитку.

Визначено значення та специфіку проведення занять із фізичного виховання в спеціальних медичних групах. Описано види занять із фізичного виховання в спеціальних медичних групах, окреслено функціональні проби стану здоров'я студентів, надано рекомендації щодо застосування фізичного навантаження за різних захворювань. Сформульовано основні завдання та принципи проведення оздоровчої роботи із студентами, які мають відхилення в здоров'ї та неспроможні повноцінно займатися фізичним вихованням.

Розглянуто наукові основи соціальної педагогіки дозвілля, яка актуалізується за соціокультурних умов інформаційного суспільства. Окреслено перспективи соціальної педагогіки дозвілля як напряму розвитку цієї науки. Розглянуто зв'язок між глобальними проблемами (екологічними, політичними, економічними тощо) та порушенням процессу позитивного соціального розвитку особистості на різних рівнях соціуму, що спричиняє соціальну безвідповідальність, нігілізм, пасивність. Підкреслено важливість застосування досвіду соціальної педагогіки дозвілля та правильної організації дозвіллєвої сфери у вирішенні цих питань.

Визначено й проаналізовано суспільно-історичні, педагогічні причини активізації ідеї політехнізації в освітній практиці на початку ХХ ст., висвітлено завдання політехнізації освіти. Увагу приділено розгляду громадської роботи учнів у дитячих містечках. Наведено досвід упровадження самообслуговування різними дитмістечками УРСР та Польщі. Висвітлено експериментальні спроби реалізації політехнізації шкіл дитячих містечок. Визначено переваги політехнізації дитмістечок та наведено чинники, які завадили реалізації цього проекту.

Висвітлено проблемні аспекти історико-педагогічної підготовки студентів вищих навчальних закладів, досліджено особливості сприйняття, засвоєння та осмислення студентами вищої педагогічної школи навчальної історико-педагогічної інформації. Шляхом узагальнення емпіричних даних та зіставлення з результатами новітніх педагогічних розвідок у галузі викладання педагогічних дисциплін виокремлено чинники, які сприяють досягненню глибини та грунтовності засвоєння студентами історико-педагогічних знань за умов збереження лекційної форми навчання як провідної у вищому педагогічному навчальному закладі.