Приведено результати втомних випробувань сталі 10HNAP при комбінації циклічного згину з закрутом. Одержані дані для гладких зразків та з вирізами проаналізовано з використанням відомих енергетичних моделей Нейбера та Мольського-Глінки, і власної, що базується на амплітудному значенні густини енергії напружень. Показано, що завдяки запропонованій моделі можна обчислювати довговічність зразків на основі стандартних втомних параметрів під одновісним навантаженням та залежностей між циклічними напруженнями та деформаціями.

Узагальнено дослідження втомної довговічності елементів конструкцій з вирізами під випадковими навантаженнями. Розглянуто різноманітні блоки випадкових навантажень як стаціонарного, так і нестаціонарного типу, а також їх вплив на концентрацію напружень біля вирізів. Зроблено спробу оцінити критичні місця в конструкції з вирізами за виміряними деформаціями на гладких поверхнях. Запропоновано метод зниження концентрації напружень локалізованим пластичним деформуванням вирізів, який підтверджено експериментально на зразках із маловуглецевої сталі. Зокрема показано, що виконання таких технологічних операцій після тривалої роботи конструкції може відчутно підвищити її безпеку.

Подано попередні результати досліджень впливу наджорсткого рентгенівського випромінювання на надпластичну деформацію сплаву на базі алюмінію. Встановлено, що швидкість деформації опромінених зразків майже вдвічі вища, ніж для неопромінених, а оптимальні умови для прояву надпластичності після опромінення зміщуються в бік нижчих значень напружень потоку.

Решена задача о пластическом отслоении жесткого прямоугольного включения в идеально упругопластической среде, нагруженной на бесконечности сдвиговыми усилиями, параллельными горизонтальным сторонам включения. Принято, что пластические деформации сосредоточены на границе включения в слоях нулевой толщины, начинающихся от вершин включения. Определены длины пластических полос и величина отслоения (разрыв смещения) в вершине включения как функции действующей нагрузки. Показано, что при некоторой нагрузке (тем большей, чем шире включение) настает полное отслаивание горизонтальных сторон включения, вертикальные стороны полностью не отслаиваются. Доказано, что решение упругой задачи является предельным случаем решения соответствующей упругопластической задачи при бесконечно большом пределе текучести. Посредством такого перехода получено упругое решение рассматриваемой задачи.

Проаналізовано незадовільні результати лікування травм гомілковостопного суглоба, які обумовлюють у віддаленому періоді необхідність його артродезування, а також вивчено результати виконаного артродезу. У всіх хворих у віддалені терміни відзначено значні анатомічні зміни тканин суглоба з вираженими ознаками деформівного артрозу. Всім хворим, які були піддані аналізу, виконано артродез гомілковостопного суглоба з використанням чотирьох методик. За оцінкою остаточних результатів лікування відзначено, що у 97,4 % випадків сформувався анкілоз. У цьому випадку у 17,9 % хворих клінічно та рентгенологічно залишились залишкові деформації. У хворих із резектованим дистальним відділом малогомілкової кістки розвивалась пронаційно-вальгусна деформація стопи у зв'язку з виключенням напрямної та опорної функцій зовнішньої кісточки.

Компенсованість хребта хворих на сколіоз є важливою біомеханічною характеристикою, яка визначає механізми регуляції вертикального стояння і описується через співвідносини лінії дії загального центру мас та хребта. Методика її вивчення включає фотографування хворого у момент запису стабілографічних параметрів при двохопорному стоянні та функціональних пробах у вигляді одноопорного стояння. Аналізуються дані рентгенометричних просторових і стабілографічних параметрів 41 хворого з компенсованими та 31 хворого - з декомпенсованими сколіотичними деформаціями хребта. У цих останніх виявляються більш виражені переміщення тулуба і таза відносно лінії ЗЦМ та переміщення проекції ЗЦМ на опорній поверхні при виконанні функціональних проб. Наявність цих кінематичних асиметрій дає підставу припустити існування асиметричних динамічних зусиль, які діють в хребті хворих на виникнення сколіозу та сприяють прогресуванню сколіотичних деформацій. Декомпенсація є несприятливим біомеханічним фактором, який приводить до прогресування сколіотичних деформацій і який необхідно враховувати при плануванні лікувальних заходів.

Отримано варіаційні рівняння задачі оптимізації напружено-деформованого стану анізотропних порожнистих циліндричних тіл із залишковими деформаціями, які мають одну площину пружної та теплової симетрії, що збігається з пружною. Критерієм оптимізації вибрано функціонал енергії пружної деформації. Функціями керування є компоненти тензора залишкової деформації та температури зовнішнього середовища. Знайдені варіаційні рівняння дають можливість отримати локальні рівняння Ейлера та систему граничних умов для визначення оптимальних функцій.

Досліджено вплив ангармонізму коливань кристалічної гратки та наявності вакансій на теплофізичні характеристики і параметр Грюнайзена в кристалах тригональної сингонії (на прикладі атомарного телуру). Одержано аналітичні вирази, які з достатньою точністю описують температурні залежності коефіцієнта теплового розширення та теплоємності при постійному тиску телуру в області високих температур. Оцінено значення параметрів, які характеризують процес утворення вакансій та явище ангармонізму. Висловлено припущення, що аномальна деформація кристалічної гратки телуру за температур вищих від кімнатної, обумовлена підвищенням внутрішньокристалічного тиску, зокрема, за рахунок утворення вакансій.

Показано, що пластична деформація частинками псевдозрідженого шару поверхні катода зміщує стаціонарні потенціали одержуваних катодних осадів міді в негативний бік та зменшує катодну перенапругу електровідновлення іонів міді. Подано пояснення цих явищ.

Досліджено умови утворення "шийки" в термов'язкопластичному розтяжному стрижні в широкому діапазоні швидкостей деформування за різних режимів пропускання крізь нього постійного електричного струму. Модель враховує складні визначальні співвідношення для матеріалу стрижня, теплопередачу та наявність у ньому несуцільностей. Розраховано умови стійкості однорідного розтягування стрижня та еволюції збурення його однорідної деформації за різних значень параметрів. Встановлено: 1) за умов розтягування стрижня критична деформація суттєво залежить від хвильового числа, особливо в області його малих значень; 2) дія електричного струму на деформівний стрижень пом'якшує умови зародження шийки у випадку постійної величини струму, причому більш суттєво для режиму постійного струму і менш суттєво для режиму постійного напруження; 3) збільшення пористості стрижня пом'якшує умови зародження шийки за обох режимів пропускання електричного струму; 4) величина амплітуди збурення й ефект Томсона мало впливають на стійкість деформівного стрижня; 5) за малої швидкості деформування відсутня помітна залежність критичної деформації від величини хвильового числа.

Методами рентгеноструктурного, мікродюрометричного, електронно-зондового аналізів (ЕЗА) та оже-електронної спектроскопії (ОЕС) досліджено вплив попередньої пластичної деформації (ППД) в діапазоні від 0 до 30 % і складу азот- і вуглецевмісного газового середовищ на формування дифузійних шарів, фазовий і хімічний склад, структуру та властивості за умов насичення сплаву Fe + 2,2 % Cr + 2,2 % Ti азотом і вуглецем за 853 К протягом 4 год у середовищі з аміаку та пропан-бутану. Встановлено, що ППД прискорює дифузію елементів проникнення (N і C). За результатами ОЕС і ЕЗА максимальну глибину проникнення N і C у зразки спостережено після ППД від 20 до 30 %. Ефективна глибина проникнення атомів N в 1,6, а атомів C у двічі більша в деформованих зразках, у порівнянні з недеформованими у разі насичення в середовищі оптимального складу.

Викладені методи і засоби геодезичного забезпечення будівництва різних тунелів, зокрема, метрополітенів. Наведені загальні відомості про тунелі, способи їх спорудження, розрахунок проекту тунелю. На стадії будівництва тунелів розглянуті питання створення планової та висотної геодезичної основи на поверхні, способи і точність орієнтування підземних виробок, створення підземної геодезичної основи, способи прокопу та обробки тунелів. Описані геодезичні спостереження за деформаціями наземної та підземної частин тунелів на стадіях їх будівництва та експлуатації, а також основні правила і заходи з техніки безпеки геодезичних робіт в підземних умовах.

На основі синтезної теорії з використанням основних положень структурно-аналітичної теорії міцності побудована математична модель для наводнених полікристалів, яка відноситься до феноменологічної моделі з розширеною фізичною базою. Урахування концентрації водню здійснюється в певних обмеженнях, проте й за цих обмежень вдається відобразити не тільки якісну, але й кількісну деформаційну поведінку наводненого матеріалу при охолодженні його через зону фазового переходу.

При пухлинах спинного мозку МРТ - адекватний і високоінформативний метод діагностики і динамічного спостереження, що дозволяє виявити утворення післяопераційних кіст органа (сирингомієлітичного характеру) і наявність спайкового процесу та ін. Виявлення рецидиву інтрамедулярного процесу після оперативного втручання при нативному дослідженні без вживання парамагнетиків утруднене як через подібність МР-характеристик пухлинної тканини і спинного мозку, пухлинної тканини і ділянки набряку, так і у зв'язку з наслідками оперативного втручання (деформація і гліоз спинного мозку, розвиток спайок). Серед пухлин спинного мозку найчастіше рецидивують невриноми і епендимоми.

Запропоновано математичне моделювання стаціонарних електричних полів методом граничних елементів, простежується залежність між напруженнями і деформаціями при різних міцностях важкого бетону. Наведено результати експериментальних досліджень впливу режиму вібраційної обробки на виготовлення фібробетонової суміші. Розглядаються нові напрями вдосконалення фундаментів і штучних основ із зміцненням грунту, здійснено статистичний аналіз чинників впливу на якість будівельно-монтажних робіт. Приведені чисельний метод статичного розрахунку в імовірнісних задачах будівельних конструкцій, енерго- та ресурсозберігаюча технологія кондиціювання мікроклімату тваринницьких будівель тощо.

Досліджено демпфірувальну здатність плоских зразків листового титанового сплаву Ti - 6 % Al - 4 % V з покриттями з олова й ітрію, нанесених методом електронно-променевої конденсації парів металу. Показано, що механічна обробка (пластична деформація) матеріалу покриття підвищує рівень демпфірування напилених виробів в області малих і середніх амплітуд деформацій. Описано прилад для вимірювання характеристик демпфірування консольно закріплених пластинчатих зразків.

Побудовано розв'язок одної динамічної задачі теорії пружності з використанням функцій Бесселя, що дозволило числово-аналітично дослідити ефективність динамічних впливів на масив за різних вихідних даних. Оцінено різницю в напруженості та деформаціях для статичної і динамічної моделей режимів.

Дається розвиток методу малого параметру для розв'язання задачі для пружнов'язкопластичного стану матеріалу стану товстої пластини (плоска деформація) з отвором (близьким до правильного багатокутника) при двосторонньому розтягу.

Розглядаєтся проблема стійкості шаруватих композитів для випадку, коли шари є нескінченними, мають постійні товщини та паралельні поверхні розділу. Приймається, що композити періодичної структури стискуються вздовж шарів та в перпендикулярному напрямку. Дослідження виконані для просторової проблеми, використовуючи тривимірну лінеаризовану теорію стійкості деформівних тіл в загальному випадку пружних та пружно-пластичних, стисливих та нестисливих, ізотропних та ортотропних тіл при великих та малих (два варіанти теорії) докритичних деформаціях. Введено поняття про площину точок з рівними фазами форм втрати стійкості вздовж шарів. Запропоновано метод розв'язання проблеми, коли вказана вище площина займає довільне положення відносно шарів.

На основі сформульованих базових експериментів запропоновано способи конкретизації скалярних функцій, що належать до тензорнонелінійних рівнянь зв'язку між узагальненими напруженнями та скінченними деформаціями в теорії пластичності. За допомогою отриманих раніше результатів експериментів проведено конкретизацію цих функцій та обгрунтовано застосування тензорнонелінійних визначальних рівнянь для опису процесів деформування елемента тіла вздовж прямолінійних траєкторій, що відрізняються від базових.