На підставі аналізу історичних архівних документів висвітлено проблеми перебування на українських теренах іноземних біженців, переважну більшість яких складали жінки та діти. Розкрито роль у справі опікування біженців їх національних спілок, а також системи державних і місцевих органів влади за співпраці з громадськими, благодійними структурами, за обов'язкового фінансування з державної скарбниці Російської імперії. Розглянуто напрями допомоги біженцям: фінансування, розквартирування, працевлаштування, харчування, медичного обслуговування. Викладено проблеми їх реевакуації.

На основании анализа исторических архивных документов освещены проблемы пребывания на украинских землях иностранных беженцев, преобладающее большинство которых составляли женщины и дети. Раскрыта роль в деле попечения беженцев их национальных союзов, а также системы государственных и местных органов власти при сотрудничестве с общественными, благотворительными структурами, при обязательном финансировании из государственной казны Российской империи. Рассмотрены направления помощи беженцам: финансирования, расквартирования, трудоустройства, питания, медицинского обслуживания. Изложены проблемы их реэвакуации.

Висвітлено історію заснування та діяльності Чернігівського колегіуму, нерозривно пов'язану з суспільно-політичним та економічним розвитком Гетьманщини на рубежі XVII - XVIII ст. Наведено відомості про синодик (або поменник) Колегіуму, куди заносили імена меценатів з різних верств українського суспільства - козацької верхівки, духовенства, міщанства, що свідчить про історичну традицію благодійної діяльності, опікування справами шкільництва. Зазначено, що меценатство значною мірою сприяло забезпеченню доступності освіти малозаможним прошаркам тогочасного суспільства.

Освещена история основания и деятельности Черниговского коллегиума, неразрывно связанная с общественно-политическим и экономическим развитием Гетьманщины на рубеже XVII - XVIII ст. Представлены сведения о синодике (или поменнике) Коллегиума, куда вносили имена жертводателей из разных слоев украинского общества - казацкой верхушки, духовенства, мещанства, что свидетельствует об исторической традиции благотворительной деятельности, попечительства делами школьничества. Указано, что меценатство в значительной степени способствовало обеспечению доступности образования малообеспеченным прослойкам общества того времени.

Розглянуто структуру Міністерства народного здоров'я та державного опікування у 1918 р., охарактеризовано його законодавчу діяльність, що визначала теоретичні підходи гетьманського уряду в сфері охорони здоров'я та соціальної опіки населення, а також конкретні механізми їх реалізації. Висвітлено головні принципи розвитку галузі охорони здоров'я та соціальної опіки доби Гетьманату.

Рассмотрена структура Министерства народного здоровья и государственного попечительства в 1918 г., охарактеризована его законодательная деятельность, которая определяла теоретические подходы гетьманского правительства в сфере охраны здоровья и социального попечительства населения, а также конкретные механизмы их реализации. Освещены главные принципы развития отрасли охраны здоровья и социального попечительства эпохи Гетьманата.

Новий патерналізм присутній у соціальних програмах, призначених для розв'язання загальних проблем за напрямками: зменшення кількості випадків підліткової вагітності та допомога неповнолітнім, які вже мають дітей; підтримування дітей, яких кинули батьки; спонукання батьків піклуватися про дітей, яких вони кинули; опікування бездомними на засадах формування у них самовідповідальності; зниження рівня поширеності наркоманії; реалізація спеціальних програм для тих, хто хоче, але не може самотужки впоратися з цією проблемою; допомога учням загальноосвітніх шкіл у розвитку своїх навчальних здібностей.

Висвітлено проблеми правового регулювання шлюбно-сімейних відносин на підставі нового сімейного законодавства з урахуванням усіх змін і доповнень. Розкрито підстави виникнення та зміст прав і обов'язків подружжя, батьків, усиновлювачів. Розглянуто питання щодо наслідків невиконання учасниками сімейно-правових відносин покладених на них обов'язків. Значну увагу приділено питанням щодо забезпечення прав дітей, зокрема, дітей-сиріт і дітей, що залишились від батьківського піклування. Викладено сутність різних форм опікування над дітьми: патронату, прийомної сім'ї.

Освещены проблемы правового регулирования брачно-семейных отношений на основе нового семейного законодательства с учетом всех изменений и дополнений. Раскрыты основы возникновения и содержание прав и обязанностей супругов, родителей, усыновителей. Рассмотрены вопросы о последствиях невыполнения участниками семейно-правовых отношений возложенных на них обязанностей. Особое внимание уделено обеспечению прав детей, в частности, детей-сирот и детей, которые остались без отеческой заботы. Изложена сущность разных форм опеки над детьми: патроната, приемной семьи.

Розглянуто питання виникнення та розвитку благодійності в освітянській галузі Харківської губернії в другій половині XIX - на початку XX ст. Проаналізовано основні тенденції створення та специфіку організації системи благодійності в освітянській галузі, головні напрямки, форми, методи та конкретні практичні результати діяльності державних, міських та громадських благодійних організацій. Визначено місце та роль опікунських рад, меценатів у справі розвитку освіти в Харківській губернії. Доведено, що благодійність в освітянській галузі була тісно взаємопов'язана з загальними тенденціями розвитку держави та суспільства, але мала свої особливості. Надано рекомендації щодо можливості використання досвіду благодійності в освітянській галузі в практиці сучасних навчальних закладів, у разі створення опікунських рад і залучення додаткових інвестицій через інститут опікування, у роботі державних установ з благодійними організаціями, приватними особами, підприємцями.

Проведено комплексне дослідження опіки як способу охорони майнових прав фізичних осіб. На підставі аналізу чинного законодавства України розроблено доктринальне визначення поняття "опіка" як способу охорони майнових прав фізичних осіб на базі комплексу превентивних і захисних норм, інших правових засобів, спрямованих на забезпечення та реалізацію суб'єктивних прав малолітніх, недієздатних осіб, які внаслідок тривалої відсутності у місці свого мешкання не межуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки, у їх нормальному (позитивному) розвитку, а також на забезпечення відновлення прав й інтересів у разі їх порушення. Визначено систему компонентів, що складають зміст цивільно-правового статусу учасників опікунських правовідносин. Проаналізовано порядок управління опікування переданим під опіку майном. Досліджено здійснення опікунами окремих майнових прав, порядок та способи їх захисту за умов їх порушення.

Розкрито сутність соціальної адаптації - процесу, що забезпечує сприйняття та прийняття індивідом норм, цінностей, правил життя соціального середовища, підготовку до самостійної життєдіяльності та працевлаштування. Досліджено її соціальний і педагогічний аспекти стосовно дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. З'ясовано категорії дітей, які належать до соціальної групи знедолених. Простежено генезис становлення соціальних інститутів опікування знедоленими дітьми. Охарактеризовано мережу дитячих притулків і сирітських будинків, основні цілі їх діяльності, типи внутрішньої організації в даний період. Визначено зміст, форми та засоби соціальної адаптації знедолених дітей.

Розглянуто предмет, завдання, історію розвитку й основні поняття соціальної педагогіки. Розкрито зміст, структуру та принципи соціально-педагогічної діяльності, охарактеризовано її ресурси. Висвітлено питання організації соціально-педагогічної роботи з сім'єю. Описано традиційні й інноваційні форми опікування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Наведено соціально-психологічний портрет особистості з обмеженими функціональними можливостями. Розглянуто моделі соціальної підтримки осіб з обмеженою дієздатністю. Запропоновано форми профілактики девіантної поведінки неповнолітніх. Визначено функціональні обов'язки соціального педагога у загальноосвітніх закладах. Розкрито роль соціальних служб як інститутів реалізації політики держави щодо дітей і молоді за умов територіальної громади.

Рассмотрены предмет, задачи, история развития и основные понятия социальной педагогики. Раскрыты содержание, структура и принципы социально-педагогической деятельности, охарактеризованы ее ресурсы. Освещены вопросы организации социально-педагогической работы с семьей. Рассмотрены традиционные и инновационные формы опеки детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки. Описан социально-психологический портрет личности с ограниченными функциональными возможностями. Рассмотрены модели социальной поддержки лиц с ограниченной дееспособностью. Описаны формы профилактики девиантного поведения несовершеннолетних. Определены функциональные обязанности социального педагога в общеобразовательных заведениях. Раскрыта роль социальных служб как институтов реализации политики государства о детях и молодежи в условиях территориальной общины.

Надано визначення позакультової діяльності релігійних організацій. Розглянуто добродійну діяльність нетрадиційних релігійних рухів (НРР). Основними напрямами добродійності НРР є організація добродійних їдалень, опікування дитячими будинками, безкоштовна роздача убогим одягу, надання медичної та грошової допомоги тощо. Держава має сприяти та підтримувати добродійну діяльності релігійних організацій. Але існує багато проблем у співпраці держави та релігійних добродійних організацій. Головна проблема полягає у тому, що добродійна діяльність НРР часто використовується ними для розповсюдження своїх переконань серед послідовників інших релігій і невіруючих, що створює джерело конфліктів між їх адептами та послідовниками традиційних конфесій.

Розкрито історичний аспект проблеми соціального виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, з 1990 р. до 2011 р. Проаналізовано основні принципи створеної в Україні державної системи забезпечення належним вихованням усіх неповнолітніх, позбавлених батьківської опіки і піклування. Наведено характеристику системи форм опікування дітей-сиріт, і дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні. Визначено сутність понять "опіка" та "піклування". Виокремлено навчальні заклади для дітей, які потребують соціальної допомоги та реабілітації.

Висвітлено вихідні теоретичні засади утворення дискурсу модернізації освіти. Наголошено на активізації дискурсу модернізації освіти із входженням України до європейського освітнього та наукового простору (Болонський процес), хоча прямий зв’язок модернізації освіти із болонськими ініціативами є недоречним, оскільки останні не виникли як узагальнена практика реформування певної системи освіти. Виокремлено надуважне опікування вітчизняних науковців зарубіжними здобутками модернізації освіти. Проаналізовано когнітивний, соціокультурний і політичний контекст дискурсу модернізації освіти. Зазначено, що його когнітивний контекст значно посилиться, якщо буде виявлено джерела, механізми появи нової якості, котра й постане доведенням модернізаційного стрибка, а соціокультурний - коли більше уваги буде приділено процесам і явищам суспільного життя. Охарактеризовано політичний контекст дискурсу модернізації освіти, який більшою мірою пов’язаний із роз’ясненням її ідеалів через критику ідеалів попереднього етапусуспільного розвитку. Виокремлено установку на утвердження національної наукової лексики, яка має важливе значення для означеного контексту дискурсу. Констатовано, що трансформаційні процеси в дискурсі модернізації національної освіти не усвідомлені в усій їх комплексності; не завжди враховані наслідки постійного збагачення модернізаційних теорій, без чого досить проблематично сподіватися на переосмислення змін в освіті. Сформульовано теоретичні положення самооновлення дискурсу модернізації освіти.

Освещены исходные теоретические основы создания дискурса модернизации образования. Отмечена активизация дискурса модернизации образования с вхождением Украины в европейское образовательное и научное пространство (Болонский процесс), хотя прямая связь модернизации образования с болонскими инициативами неуместна, поскольку последние не возникли как обобщенная практика реформирования определенной системы образования. Выделено особенное внимание отечественных ученых к зарубежным достижениям модернизации образования. Проанализированы когнитивный, социокультурный и политический контексты дискурса модернизации образования. Указано, что его когнитивный контекст значительно усилится, если будут обнаружены источники, механизмы появления нового качества, которое и станет подтверждением модернизационного скачка, а социокультурный - когда больше внимания будет уделено процессам и явлениям общественной жизни. Охарактеризован политический контекст дискурса модернизации образования, который в большей степени связан с разъяснением его идеалов через критику идеалов предшествующего этапа общественного развития. Выделена установка на утверждение национальной научной лексики, которая имеет большое значение для указанного контекста дискурса. Констатировано, что трансформационные процессы в дискурсе модернизации национального образования не осознаны во всей их комплексности, не всегда учтены последствия постоянного обогащения модернизационных теорий, без чего достаточно проблематично рассчитывать на переосмысление изменений в образовании. Сформулированы теоретические положения самообновления дискурса модернизации образования.

the starting principles of creating the discourse of modernizing education have been elucidated; the analysis of its cognitive, socio-cultural and political contexts has been made. The theoretical principles of self-renovation of the discourse of modernizing education have been formulated.

Відзначено, що в Україні наявна тенденція щодо збільшення кількості дітей-сиріт. Здійснено історичний огляд аспекту вирішення на державному рівні проблеми утримання та виховання дітей-сиріт, починаючи з XVII ст. Розкрито ідеї Й.Г. Песталоцці, Й.Б. Басселоу, Д. Баско, Г. Лейца, Я. Корчака щодо цієї проблеми. Розглянуто педагогічні принципи діяльності дитячих містечок для дітей-сиріт з сімейними формами виховання, розроблені австрійським педагогом Г. Гмайнером. Висвітлено критерії, які ним ураховувалися під час відбору матерів-вихователів. Розглянуто завдання інформаційного бюлетеня (1940 р.) "Вісник дитячого містечка", структуру першого дитячого містечка ім. Песталоцці, заснованого в 1946 р. у Швейцарії. Розкрито структуру державної системи соціально-виховних інститутів в Україні, призначення яких - забезпечити оптимальні умови життєдіяльності для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Показано негативи в їх роботі. Увагу приділено питанню впровадження нових моделей опікування дітей-сиріт, зокрема, досвіду створення та функціонування дитячих будинків сімейного типу.

На підставі використання широкої джерельної бази проаналізовано основні напрямки допомоги дітям-сиротам за доби правління Павла Скоропадського (квітень - грудень 1918 р.). Виокремлено основні проблеми, з якими зіткнулася центральна та місцева влада самоврядування у царині опікування неповнолітніх, прорахунки під час їх подолання, окремі успішні акції.

Увагу приділено питанню розбудови системи охорони здоров'я в Україні до квітня 1918 р. Розглянуто організаційно-структурні основи функціонування Міністерства народного здоров'я та опікування (МНЗО) Української держави у квітні - грудні зазначеного року. Проаналізовано нормотворчу діяльність МНЗО Української держави і його структурних підрозділів. Акцентовано увагу на проблемах впровадження урядом відповідних нормотворчих напрацювань у практику охорони здоров’я населення. Охарактеризовано політико-правову діяльності МНЗО за часів Директорії УНР (грудень 1918 - серпень 1921 pp.). Висвітлено політико-правові наслідки функціонування МНЗО Української держави, Директорії УНР з метою використання історичного досвіду у процесі реформування сучасної системи охорони здоров'я в Україні. Відзначено, що принципові положення державної політики у галузі охорони здоров'я та опікування конкретизовано у ряді законів і законопроектів, розроблених фахівцями МНЗО протягом червня - першої половини липня 1918 р.

Увагу приділено питанню підвищення ефективності медичного спостереження за дітьми - вихованцями будинків дитини та будинків дитини сімейного типу на основі вивчення структурно-динамічних особливостей соматичної, фізичної й психологічної складових здоров'я та розробки системи заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я й покращання соціальної адаптації. Обгрунтовано необхідні профілактичні заходи щодо порушень стану здоров'я дітей з батьківською депривацією на підставі вивчення клініко-анамнестичних даних, ретельного вивчення фізичного розвитку дітей, динамічного визначення особливостей моторного, когнітивного розвитку, розвитку мовлення та розуміння, соціо-емоційного, адаптативного розвитку. Установлено функціональний стан надниркової залози шляхом вивчення рівнів екскреції гормонів та катехоламінів з добовою сечею в дітей дошкільного віку з різними типами батьківської депривації. Визначено високу концентрацію вільного кортизолу в дітей, яких після інституції обрано під опікування або всиновлено. Доведено, що високий рівень гормонів надниркових залоз у сечі пов'язаний з порушенням розвитку дітей з депривацією. Обгрунтовано шляхи оптимізації медико-соціальної допомоги дітям з батьківською депривацією та їх потенційним родинам.

Охарактеризовано напрями діяльності церковних і громадських організацій із захисту та розвитку дітей у Західній Україні у 1900 - 1930 рр. Розкрито гуманістичні погляди на дитину, питання опікування дошкільним вихованням і розгортання мережі дошкільних закладів, опіка бідних, немічних і обездолених дітей, відкриття початкових і середніх шкіл і загалом піклування про освіту дітей.

Охарактеризованы направления деятельности церковных и общественных организаций по защите и развитию детей в Западной Украине в 1900 - 1930 гг. Освещены вопросы заботы о дошкольном образовании и расширении сети дошкольных учреждений, опеки над бедными, немощными и обездоленными детьми, открытии начальных и средних школ, решении вопросов образования детей. Раскрыты гуманистические взгляды на ребенка.

Characterized by activities of church and community organizations for the protection and development of children in Western Ukraine in 1900-1930 gg.

Мета роботи - показати становлення медичної допомоги в Києві на прикладі Києво-Кирилівської лікарні. Матеріали дослідження: звіти медичних закладів, правові документи, праці київських лікарів, істориків медицини. У дослідженні застосовано методи: системного підходу, контент-аналізу, порівняно-історичний, проблемно-хронологічний, джерелознавчого, історіографічного аналізу. Після указу 1775 р. про створення приказів громадського опікування у Кирилівському монастирі, у 1786 р. відкрито інвалідний будинок, який знаменував початок Кирилівських богоугодних закладів. У 1830-х роках ці заклади перетворено на лікарню на 200 ліжок. У 1872 - 1876 рр. побудовано 9 павільйонів для психічно хворих, приміщення для богадільні та фельдшерської школи, а в 1891 р. - для жіночого терапевтичного та чоловічого хірургічного відділень. У 1904 - 1905 рр. лікарню розширено до 680-ми ліжок, а в 1906 - 1911 рр., із запровадженням земства, започатковано створення на її базі губернської земської лікарні, яке загальмовано світовою війною і революцією. Висновки: у XIX - на початку XX ст. у Києві відбулося становлення сучасної системи медичної допомоги, яскравим прикладом якого є історія Кирилівської лікарні.

Мета роботи - визначення особливостей ринку послуг вищої освіти за сучасних умов глобалізації у контексті теорії меріторних благ. З урахуванням цілісного бачення освіти як сфери господарського розвитку доведено, що освітня послуга вищого навчального закладу має визначатися як процес і результат одночасно; розкрито комплексний характер освітнього продукту ВНЗ, що виступає як освітні програми та технології, формалізовані та імпліцитні знання, матеріальні, інтелектуальні та мережні складові організації освітньо-наукового процесу. Послуги у сфері вищої освіти мають риси, що притаманні більшості послуг взагалі, а також специфічні властивості, найважливішою з яких є комплементарний характер індивідуальної і соціальної корисності від їх виробництва та споживання, що дозволяє визначити послуги вищої освіти як меріторні блага. Державне опікування ринку освітніх послуг зумовлено відставанням попиту від довгострокових інтересів суспільства, оскільки індивідуальні споживачі готові купувати меріторне благо за ціною, значно нижчою за сукупні витрати на підготовку фахівців. Меріторний ринок послуг вітчизняної вищої освіти характеризується нерівноваженістю, спричиненою системними та локальними інституційними пастками, згладжування яких вимагає не лише конкурентоспроможної державної освітньої політики, але й виваженої маркетингової політики освітніх організацій, що стає можливою за умов реальної автономії вищих навчальних закладів.