Розкрито поняття постмодернізації та надано його сучасне визначення. Наведено авторську інтерпретацію основних дискурсних опозицій модернізму та постмодернізму. Вперше введено до наукового обігу поняття "синтагма", яке більш адекватно, ніж поняття "парадигма", описує феномен постмодернізації сучасного суспільства.

Рассмотрены особенности положения украинских женщин в переходный период в ракурсе перехода женского движения от контекста "социального" к контексту "политическому", а также основные концептуальные возможности и практические результаты новых женских "политик идентификации" в Украине. Осуществлена попытка осмысления факта смены методологических парадигм внутри современного западного феминизма конца ХХ-го века с целью их концептуального использования для анализа социально-экономического и политического статуса украинской женщины в переходный период.

Досліджуються філософсько-психологічні джерела аксіопсихології особистості - методологічного стержня суб'єктивної парадигми в сучасній гуманітарній психології; обгрунтовується авторська концепція предметного ядра аксіопсихології; згідно висунутого принципу інтегральності суб'єктності здійснюється реінтерпретація значного масиву феноменів, відкритих у різних наукових школах, що репрезентують структуру, функціонування і розвиток ціннісно-смислової сфери особистості.

Сучасне осмислення здобутків науково-технічного прогресу виявляє нівелювання аксіологічних орієнтирів наукової діяльності, що призводить до антагоністичних колізій між наукою і людиною. Гносеологічний огляд цієї проблеми вказує на нагальну необхідність утвердження у сфері науки гуманістичних принципів, морального регулювання форм наукового пізнання і опредметнення його результатів, вироблення нових наукових парадигм.

Аналізуються вихідні категорії лексикології (слово, знак, значення). Вони розглядаються через концепцію тріалізму, завдяки чому визначається зміст пов'язаних категорій: мова, мовлення та мовна діяльність; синхронія, діахронія та панхронія; парадигматика, синтагматика та епідигматика тощо. Значний обсяг відводиться аналізу дефініцій значення сильних та слабких сторін. Значення слова (в т.ч. полісемічного) описується через його синтагматику, парадигматику та епідигматику, де воно розглядається як семантична система слова та система значення з відповідними комплексами сем. Дано аналіз полісемії як явища синхронії, діахронії та панхронії, як варіативності та панхронного явища.

Розглянуто феномен карнавалізації у поезії Ю.Андруховича, рецептивні моделі творчості Т.Осьмачки, витоки сповідальності в німецькій літературі другої половини ХХ ст. Висвітлено художні функції пейзажу у малій прозі Б.Лепкого, мистецько-виражальні особливості в повісті "Поза межами болю" О.Турянського, роль гри як організуючого чинника постмодерністської культурної парадигми. Охарактеризовано творчість Н.Кибальчич у контексті української літератури кінця ХІХ - початку ХХ ст., психологію влади як проблему у творчості Ф.Достоєвського та письменників "Південної школи" американського роману, а також визначено уендерний аспект прози В.Підмогильного.

Обговорюються актуальні питання з проблем управління освітою, зокрема, соціально-економічної мотивації в галузі освіти; нової парадигми управління національною освітою як органічною частиною всього суспільства. Висвітлюються проблеми філософії і виховання в післядипломній освіті - культуротворча функція післядипломної освіти; врахування особливостей регіону в післядипломній освіті вчителів; народні традиції, звичаї, обряди як джерело пізнання генетичного кореня народу та ін. Аналізуються соціально-психологічні основи управління інноваційними процесами в освіті - модульно-розвивальна система навчання; технологічна підготовка вчителів як передумова освоєння педагогічних інновацій тощо.

Досліджено морально-естетичні проблеми у сучасному світі, зокрема, проблему синтезу парадигмальних форм моралі. Проаналізовано роль естетичного в сучасній культурі. Розглянуто філософську спадщину Реріха. Висвітлено релігійно-естетичні засади мусульманського мистецтва. Розкрито художню традицію ісламу. Охаратеризовано художню творчість як об'єкт естетико-мистецтвознавчого аналізу. Розглянуто проблему символу в авторському кіно. Викладено принципи систематизації мистецької інформації. Запропоновано професійно-методичні поради для опанування мистецтвом правильного дихання в техніці сценічної мови тощо.

Формально описано систему автоматизованого виведення похідних словоформ для змінюваних лексем флективної мови. Подано визначення парадигматичного класу. Викладено метод параметризації лексики, який дозволив виділити понад 1300 словозмінних типів на масиві, що охоплює практично всю лексику сучасної літературної української мови.

Розглянуто особливості науково-дослідницької роботи студентів з лексикології. Наведено вихідні теоретичні спостереження щодо слова та його значення, парадигматичних, синтагматичних та епідигматичних відношень у словниковому складі. Подано об'єктивний поділ мовної картини світу стосовно різних частин мови та на цій основі розглянуто різні апроксимативні методи вивчення словникового складу мови в синхронії, діахронії та панхронії. Сформульовано проблемні питання та назви типових наукових досліджень.

Подано ареали поширення, ізоглоси розмежування всіх варіантів парадигм словозміни частин мови і різновидів форм службових слів гуцульських, буковинських, подільських говірок південно-західного наріччя української мови на території Чернівецької області та суміжних земель.

Роботу присвячено експертизі природознавчої спрямованості. На основі системно-синергетичного світогляду і коадаптивної парадигми природокористування розроблено теоретико-методичну базу геоекологічної експертизи. Остання розглядається як новий науково-практичний вид діяльності і як новий експертний напрям у науці, який тільки формується.

Досліджено еволюцію виборчої системи як парадигми становлення демократичної державності. Детально проаналізовано розвиток українських представницьких органів.

Досліджується парадигматична регулярність та нерегулярність явищ морфологічної системи давньогрецького дієслова на матеріалі текстів різножанрового класичного нормативу. На морфологічному рівні розгляду системи дієслова зроблено спробу розширити сферу його функціональної інтерпретації та зіставлено типові і нерегулярні явища, пов'язані з категоріями часу, способу і стану.

Предметом дослідження є парадигматична регулярність та нерегулярність явищ системи давньогрецького дієслова на синтаксичному рівні. Проведено зіставний аналіз регулярних та нерегулярних явищ з обгрунтуванням структурно-функціональних закономірностей нерегулярності та застосуванням методу граматичної лінгвогерменевтики оригінальних текстів різножанрового класичного нормативу. У функціонально-семантичному аспекті досліджено особливості дієслівної комбінаторики в системі функціонального синтаксису відмінків, нерегулярних узгоджувальних моделей у системі паратаксису, предикативності дієслівних форм у незалежних синтаксичних конструкціях та при гіпотаксисі.

Розглянуто перспективи зіставлювального дослідження обрядових лексичних позначень у слов'янських мовах за когнітивною, феноменологічною та структурно-семіотичною парадигмами. Висвітлено окремі можливі способи символічного моделювання, лексичної категорізації обрядових знаків, зважаючи на їх внутрішню форму. На підставі виявлення співвідношення між основними поняттями структурної лексичної семантики (опозицією, мотивацією тощо) встановлено кореляції обрядових термінів за формою та змістом. Запропоновано реконструкцію архаїчних концептів, їх аксіологічних і онтологічних фокусів, парадигматичних та інших системних зв'язків одиниць.

Розглядається залежність словозмінної парадигми ойконімів, засвідчених в українсько-молдавських грамотах XIV-XV століть, від словотвірної моделі. Звертається увага на те, що ойконіми, утворені морфологічним способом, засвоюють відмінкові флексії структурного типу подібних дериватів. На відмінкову парадигму ойконімів, утворених семантичним способом, впливає словозміна твірних апелятивів.

Висвітлено основні концепції, що існують в сучасній науці міжнародних відносин, а також актуальні проблеми теорії та практики міжнародного життя. Розкрито предмет "Теорії міжнародних відносин", основні тенденції розвитку міжнародних відносин та методи їх вивчення, головні парадигми та сучасні теорії міжнародних відносин. Охарактеризовано зміст поняття "міжнародні актори", національні інтереси та проблеми національної безпеки держави. Подано методику аналізу та прогнозування міжнародних відносин.

Висвітлено трансформацію соціальних характеристик інтелігенції у сучасному світі. Досліджено проблему ментальності української інтелігенції у процесі державотворення. Викладено концептуальні основи освіти як вектор розвитку інтелігенції. Відображено ціннісні орієнтації української інтелігенції та особливості її ставлення до соціальних інститутів сучасного суспільства. Розглянуто соціальну інтелігенцію як соціальну освіту. Проаналізовано роль вищої школи у формуванні громадянських позицій інтелігенції. Наведено нову парадигму виховної роботи у вищих навчальних закладах.

Викладено результати застосування методу, створеного з використанням технології knowledge dіscovery and data mіnіng або (що те ж саме) відкриваючих систем для розв'язання проблем із теорії чисел. Наведено одне з отриманих доведень у зв'язку з гіпотезою про нескінченність простих чисел-близнюків.