Індекс рубрикатора НБУВ: Р413-54 + Р414-54

Рубрики:

Хвороби системи травлення, печінки

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані про структурно-функціональну організацію сечовидільної системи, а також лабораторно-інструментальні методики, які застосовують для діагностики її захворювань. Описано провідну семіотику, викладено сучасні підходи до лікування окремих форм патології та синдромів, пов'язаних з ураженням нирок (гломерулонефритів, пієлонефритів, ренальної артеріальної гіпертензії, нефротичного синдрому, гострої ниркової недостатності, дисметаболічної нефропатії). Охарактеризовано принципи диспансеризації та санаторно-курортного лікування.

Приведены данные о структурно-функциональной организации мочевыделительной системы, а также лабораторно-инструментальные методики, использующиеся для диагностики ее заболеваний. Описана ведущая семиотика, изложены современные подходы к лечению отдельных форм патологии и синдромов, связанных с поражением почек (гломерулонефритов, пиелонефритов, ренальной артериальной гипертензии, нефротического синдрома, острой почечной недостаточности, дисметаболической нефропатии). Охарактеризованы принципы диспансеризации и санаторно-курортного лечения.

Розглянуто проблему лікування опущення нирок немедикаментозним методом - лікувальною гімнастикою, яка використовується на ранніх стадіях захворювання. Досліджено основні механізми впливу фізичних вправ - нейрогуморальну регуляцію, тонізуюче, трофічне, формування компенсацій. Відзначено позитивний ефект від проведеної ЛФК з використанням синергічно діючих механізмів.

На фоне сулемовой нефропатии у белых крыс изучено влияние введения аргинина на функциональное состояние почек. Установлено, что аргинин хлорид в дозе 300 мг/кг у крыс через 24 ч после введения сулемы уменьшает степень повреждения почек и выраженность ретенционной азотемии. Позитивное действие аргинина при сулемовой нефропатии проявляется в увеличении скорости клубочковой фильтрации и уменьшении протеинурии. Аргинин не влияет на выраженность нарушения сулемой почечного транспорта натрия, а увеличивает его фильтрационный заряд и почечную экскрецию данного катиона.

На підставі комплексного обстеження 500 пацієнтів з патологічно рухомою ниркою одержано дані про те, що це захворювання трапляється в осіб молодого і середнього віку (20 - 50 років), характеризується несприятливим розвитком, ускладненнями з втратою працездатності. Основним завданням диспансеризації хворих з вказаною патологією є виявлення групи ризику захворювання, формування груп пацієнтів, які підлягають консервативному або оперативному лікуванню. Консервативне лікування хворих із патологічно рухомою ниркою повинно проводитися на початку розвитку захворювання, а оперативне - у разі ускладнених його форм. Після виписки зі стаціонару хворі повинні знаходитися на диспансерному обліку протягом 1 - 2-х років з обов'язковим проведенням лікувально-профілактичних, соціальних і професійних заходів. Показанням до зняття з диспансерного обліку пацієнтів є відсутність клінічних і лабораторно-рентгенологічних даних про наявність захворювання.

Изучено влияние моноприла (доза 5 мг) на функциональный почечный резерв и скорость клубочковой фильтрации у 15-ти больных инсулинзависимым сахарным диабетом. Установлено, что определение функционального почечного резерва является критерием ранней диагностики доклинической стадии диабетической нефропатии. Назначение моноприла при истощенном функциональном почечном резерве позволяет предупредить или отсрочить развитие протеинурии.

Вперше науково обгрунтовано склад, методи стабілізації, технологію виготовлення та контроль технологічного процесу розчину для перитонеального діалізу, енергополііонного розчину для інфузій, комбінованого енергополііонного колоїдного розчину в скляних пляшках. Проведено технологічні дослідження зміни їх фізико-хімічних параметрів і встановлено закономірності даних змін. Вивчено вплив технологічних чинників (температури, реакції середовища, газової фази) на параметри зазначених розчинів, обгрунтовано вибір і кількість антиоксидантів, режими стерилізації. Розроблено технологічні схеми промислового виробництва й аптечного виготовлення, а також встановлено терміни придатності об'єктів дослідження промислового виробництва.

Викладено сучасні погляди на гемодинамічні механізми прогресування хронічних захворювань нирок і застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту для запобігання гломерулярним ушкодженням в разі артеріальної ренопаренхімної гіпертензії та розвитку хронічної ниркової недостатності.

Обстежено 35 хворих на мієломну хворобу з ураженням нирок, які знаходилися на лікуванні у Головному військовому клінічному госпіталі Міністерства оборони України, з метою вивчення впливу хіміотерапії на стан системи перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту.

Проаналізовано досвід лікування 35-ти хворих з мієломною хворобою, які мають різні типи ураження нирок. Показано, що кожний тип мієломної нефропатії вимагає диференційованого індивідуалізованого лікування та максимально обережного призначення препаратів з урахуванням їх нефротоксичності й стану функції нирок на момент терапії.

В огляді літератури показано вазоконсиляторні, мітогенні та хемотаксичні ефекти ендотеліну в організмі. Розглянуто взаємозв'язок ендотеліну, ангіотензину, окису азоту та факторів росту. Детально описано експериментальні та клінічні дані відносно гострої та хронічної, селективної та неселективної блокади рецепторів ендотеліну.

В експериментах на щурах із серцевою недостатністю (модель звуження черевної аорти) встановлено порушення екскреторної функції нирок і проксимального канальцевого транспорту іонів натрію. Показано, що лозартан пригнічує механізм тубуло-гломерулярного зворотного зв'язку, що супроводжується нормалізацією проксимальної реабсорбції іонів натрію і швидкості клубочкової фільтрації.

На підставі даних ангіонефросцинтіграфії та статичної сцинтіграфії у всіх хворих з нирковою колікою виявлено місцеву ниркову венну гіпертензію. Встановлено три стадії перебігу патологічних змін у нирці (компенсації, субкомпенсації, декомпенсації). Доведено, що у разі відновлення уродинаміки у компенсованій стадії кровообіг і ниркові процеси протягом 1 - 2 діб повертаються на початковий рівень. Досліджено, що відновлення уродинаміки у субкомпенсованій стадії не призводить до початкового рівня кровообігу та ниркових процесів. Показано, що третя стадія характеризується декомпенсованим кровообігом і нирковими процесами, так званою шоковою ниркою. Запропоновано тактику лікування та профілактику ускладнень у хворих з нирковою колікою.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р414-52

Рубрики:

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р414-52

Рубрики:

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изложены современные взгляды на диетическое питание больных нефропатиями с учетом дозирования белка (животного и растительного), поваренной соли, жидкости, а также жиров (животного и растительного происхождения), калоража пищи при гломерулонефрите, амилоидозе почек, подагрической и диабетической нефропатиях, позднем гестозе, острой и особенно при хронической почечной недостаточности в додиализном периоде и во время лечения больных гемодиализом, акцентировано внимание на необходимости ограничения белка больным с гломерулопатиями, особенно при сахарном диабете.

Проведено сравнительное клинико-лабораторное исследование эффективности применения реаферона и амизона у 30-ти больных вирусным гепатитом В и у 30-ти больных вирусным гепатитом С с поражением почек. Амизон существенно уменьшал или ликвидировал диспепсические явления у данных больных и не вызывал выраженных побочных явлений. Выявлены противовоспалительные, интерфероногенные, иммуномодулирующие и гепатопротекторные свойства амизона, лечение которым дешевле, чем реафероном.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р414-54

Рубрики:

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З'ясовано механізми впливу тіотриазоліну на стан іоно-волюмо-кислоторегулювальних функцій нирок та основні параметри водно-електролітного обміну. Дослідження проведено на щурах за різної гідратації організму, тривалості введення препарату, стану нейрогуморальних механізмів регуляції водно-сольового гомеостазу. Доведено, що тіотриазолін проявляє м'яку сечогінну дію, збільшує екскрецію іонів натрію, калію, активних іонів водню, титрованих кислот завдяки зростанню швидкості клубочкової фільтрації, зменшенню процесів реабсорбції в ниркових канальцях під час активації в нефроні механізмів гломеруло-тубулярного, канальцево-канальцевого балансів і тубуло-гломерулярного зворотного зв'язку. Встановлено, що ренальні ефекти тіотриазоліну більш виразні за умов курсового застосування, збільшення рідини та NO(II) в організмі, а також зниження мінералокортикоїдної активності. Зазначено, що тіотриазолін активує волюморегулювальну функцію нирок, збільшує натрійуретичну активність плазми крові і синтез (активацію) натрійуретичного гормону. Виявлено, що препарат зменшує об'єм позаклітинної (інтерстиційної) рідини, істотно не впливає на вміст води, іонів натрію та калію в тканинах. Встановлено підвищення протеолітичної (колагенолітичної) та фібринолітичної активності тканин нирок, серця, печінки. Зазначено, що нагромадження і розподіл тіотриазолу в тканинах залежить від тривалості його застосування.

Проведено сравнение эффективности лечения у больных диабетической нефропатией I - II стадии при традиционном лечении (44 человека) и в сочетании с микроволновой резонансной терапией (76 человек). В качестве показателей эффективности лечения изучены концентрация гликозилированного фибриногена как одного из показателей в диагностике ранних стадий диабетических нефропатий, содержание фибриногена. Полученные результаты дали возможность заключить, что применение микроволновой резонансной терапии в комплексном лечении больных сахарным диабетом с нефропатией I - II стадии целесообразно, потому что значительно снижает процесс гликозилирования белков крови (фибриногена), а также количество фибриногена.