З метою поліпшення функціональної активності щитовидної залози у разі автоімунного тиреоїдиту у хворих на ішемічну хворобу серця у віддаленому післяопераційному періоді у комплексі загальноприйнятої терапії застосовано метод низькоінтенсивної лазеротерапії. Отримано позитивні результати, найбільш помітні через 3 міс. після початку лікування. У строк спостереження 6 міс. відзначено тенденцію до гальмування позитивного ефекту лазеротерапії, але функціональна активність щитовидної залози у хворих дослідної групи залишалась вірогідно кращою, ніж до лікування, та у хворих контрольної групи у цей термін спостереження.

The method of low-intensive laser therapy was used in the complex standard therapy for the improvement of thyroid hormonal status in the distant postoperative period in patients with ishemic heart disease and autoimmune thyroiditis. Positive results have been obtained. They are most expressed three months after the given treatment. The tendency to some deterioration of the thyroid function was found at 6 months of follow-up. It remained statistically better in the group under study, than in patients of control group in this research period and the group under study before the treatment.

Обговорено питання впливу тиреоїдних гормонів на організм людини за різних функціональних та патологічних станів. Особливе значення надано застосуванню L-тироксину як лікувального засобу.

Метою роботи було вивчення впливу замісної терапії тиреоїдними гормонами на зміни геометрії лівого шлуночка та показників кардіогемодинаміки у хворих на гіпотиреоз та артеріальну гіпертензію. Обстежено 52 хворих на первинний гіпотиреоз за допомогою ехокардіографії, добового моніторування артеріального тиску. Артеріальну гіпертензію спостерігали у 34 % хворих. Замісна терапія тироксином у хворих на гіпотиреоз та артеріальну гіпертензію сприяла стабілізації артеріального тиску, зменшенню загального периферичного опору судин, регресу гіпертрофії лівого шлуночка. Зміни геометрії лівого шлуночка після замісної терапії залежали від тривалості хвороби та були більш виражені у хворих з уперше виявленим та незначним за тривалістю гіпотиреозом.

Ключ. слова: місцевий перитоніт, гормони, ферменти, первинний гемостаз
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.101.1-387 + Р415.120.23-52

Рубрики:

Перитоніти

Гіпотиреози

Шифр НБУВ: Ж23985 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.23-29 + Р415.120.23-52

Рубрики:

Гіпотиреози

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено питання діагностики та лікування порушень мікробіоценозу кишечнику у разі дисфункції щитовидної залози. Вивчено видовий склад і популяційний рівень мікрофлори порожнини товстої кишки за дифузного токсичного зобу та гіпотиреозу, а також мукозної мікрофлори кишечнику в щурів за умов експериментального тиреотоксикозу та гіпотиреозу. Установлено дисбіотичні зміни порожнинної та мукозної мікрофлори досліджуваних біотопів. З метою корекції виявлених змін застосовано бактерійні препарати "Лінекс" і "Біоспорин". Виявлено ефективність останніх щодо усунення дисбіотичних порушень у хворих на дифузний токсичний зоб і гіпотиреоз, а також у тварин з експериментальним тиреотоксикозом і гіпотиреозом. З'ясовано, що використання пробіотиків за експериментального тиреотоксикозу та гіпотиреозу в щурів призводить до покращання морфологічних змін травного тракту, процесів ліпопероксидації та до повного відновлення показників імунного захисту в обстежених хворих.

Уперше проведено інтегральний аналіз змін функціонального стану нирок, системи фібринолізу та антиоксидантного захисту. Наведено дані про патогенез ниркових дисфункцій у разі тиреопатій. На підставі експериментальних даних патогенетично обгрунтовано доцільність застосування ескузану за умов гіпо- та гіпертиреозу. Установлено, що в щурів з експериментальним гіпертиреозом у разі застосування даного препарату підвищується інтенсивність екскреторної діяльності нирок завдяки збільшенню швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), підвищується фільтраційний заряд натрію внаслідок інтенсифікації його реабсорбції у проксимальних відділах нефрону, нормалізується інтенсивність і структура плазмового фібринолізу, зменшується неферментативний і ферментативний лізис фібрину в сечі, знижується неферментативна та нормалізується ферментативна активність у тканині щитовидної залози. У плазмі крові, еритроцитах та нирковій тканині підвищується активність антиоксидантних ферментів за одночасної нормалізації вмісту продуктів перекисного окиснення ліпідів та пероксидної модифікації білків.

Вперше вивчено особливості гемодинамічних змін у серцево-судинній системі хворих на артеріальну гіпертензію та гіпотиреоз. Надано оцінку стану артеріального тиску залежно від тривалості, ступеня тяжкості та компенсації гіпотиреозу. Проаналізовано стан ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у хворих на артеріальну гіпертензію та гіпотиреоз. Розглянуто основні типи ремоделювання лівого шлуночка у разі поєднання артеріальної гіпертензії та гіпотиреозу, а також у хворих на гіпотиреоз без артеріальної гіпертензії. Обгрунтовано питання вибору препаратів для лікування артеріальної гіпертензії у хворих на гіпотиреоз залежно від рівня активності реніну плазми крові, особливості показників добового моніторування артеріального тиску. Доведено, що препаратами вибору лікування артеріальної гіпертензії у хворих на гіпотиреоз є "Амлодипін" і "Лізиноприл".

Уперше вивчено функціональну активність аденогіпофізу, тиреоїдної та яєчникової системи у жінок клімактеричного періоду на тлі гіпотиреозу й можливий взаємозв'язок між гормональними показниками та проявами клімактеричного синдрому. Доведено наявність у цих жінок підвищеного рівня урогенітальних розладів: диспареуній, дизурій та рецидивних піхвових інфекцій, а також порушення мікробіоценозу у перші 5 років постменопаузи у напрямку розвитку важких форм дизбіозу та високого ризику виникнення запальних процесів нижніх відділів урогенітальної системи. Проведено оцінку основного маркеру кісткової резорбції - дезоксіпіридиноліну. Уперше обгрунтовано необхідність використання низьких доз L-тироксину (25 - 50 мг/добу) у комплексному лікуванні хворих з клімактеричними порушеннями та гіпотиреозом на фоні естроген-гестагенної терапії препаратами кальцію, вітамінами, що сприяє нормалізації гормональних показників, піхвової системи та процесів кісткового метаболізму.

В експериментах на лабораторних щурах вивчено вплив alpha-токоферолу на стан вільнорадикального окиснення ліпідів у випадку комплексної корекції експериментального гіпотиреозу. У результаті дослідження встановлено, що за використання препарату "Йодит-100" показники перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) пригнічувались незначним чином. За комбінованої корекції гіпотиреозу "Йодит-100" та alpha-токоферолом відмічено виражене зниження показників ПОЛ, що, вірогідно, не відрізнялись від аналогічних даних у інтактних тварин. Одержані результати свідчать про доцільність використання alpha-токоферолу для комплексної корекції гіпотиреозу.

Наведено результати комплексного клініко-економічного аналізу хворих на синдром йодної недостатності та гіпотиреоз. Дослідження проведено на базі Обласної клінічної лікарні м. Івано-Франківськ. Як свідчать результати частотного аналізу, сумарно 47 пацієнтам було зроблено 244 призначення 73 лікарських засобів - в середньому 5 призначень на одну медичну картку. Найчастіше для лікування пацієнтів був використаний L-тироксин (Берлін-Хемі, Німеччина), який одержали 85 % хворих. Однак, враховуючи велику кількість призначень різних препаратів, L-тироксин займав у загальній сукупності призначень лише 16,4 %. Пацієнти, крім замісної терапії L-тироксином, переважно одержали лікування супутніх захворювань. За допомогою методу АВС-розподілу визначено перелік препаратів, вартість яких становила близько 80 % загальної вартості терапії (група А за витратністю), частка яких у сукупності найменувань лікарських засобів становила 18 %. Групу В склали 31 % всіх лікарських засобів, вартість яких становила 2034,19 грн - 15 % від загальної вартості фармакотерапії. Частка групи С за витратністю становила 6 %, вона вміщувала найбільшу кількість препаратів - 37, що становило 51 %. Результатами сумісних АВС/VEN-аналізів визначено, що найвища частка витрат на проведену фармакотерапію припала на препарати другорядної групи N за важливістю. Групу Е склали 12 лікарських засобів. А найнеобхідніша група V виявилася представленою лише 3-ма препаратами (6,4 %). Проведені АВС/VEN-аналізи підтвердили висновок частотного аналізу, оскільки витрати розподілилися нераціонально відносно важливості препаратів відповідно до Клінічного протоколу. У разі запровадження обов'язкового медичного страхування в Україні такий стан розподілу витрат буде неприйнятним.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.23-52

Рубрики:

Гіпотиреози

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Робота присвячена вивченню ультраструктурних змін у сідничому нерві через 2, 3, 6 та 12 тижнів після його перетину у тиреоїдектомованих щурів за комбінованої фармакологічної корекції. Встановлено, що після перетину сідничого нерва морфологічна картина його дистального відрізка вирізнялася відсутністю овоїдів дегенерації в усі терміни спостереження і розподілом нервових волокон на типові й атипові. Комбінована медикаментозна корекція позитивно впливає на процеси мієлінізації новоутворених волокон пошкодженого сідничого нерва гіпотиреоїдних щурів і на енергетичне забезпечення нервових волкон, про що свідчить велика кількість мітохондрій в аксоплазмі та цитоплазмі нейролемоцитів.

Работа посвящена изучению ультраструктурных изменений в седалищном нерве гипотиреоидных крыс через 2, 3, 6 и 12 недель после его перерезания у тиреоидэктомированных крыс в условиях комбинированной фармакологической коррекции гипотиреоза. Установлено, что после перерезания седалищного нерва тиреоидэктомированным крысам морфологическая картина дистального отрезка нерва отличалась отсуствием овоидов дегенерации во все сроки исследования и распределением массы нервных волокон на типичные и атипичные. Комбинированная фармакологическая коррекция позитивно влияет на процессы миелинизации новообразованных волокон поврежденного седалищного нерва и на энергетическое обеспечение, о чем свидетельствует значительное количество митохондрий в аксоплазме и цитоплазме нейролеммоцитов.

Профилактика йододефицитных заболеваний и контроль за йодным обеспечением населения в регионах с йододефицитом является актуальной проблемой сегодня. Медико-социальное и экономическое значение йодного дефицита заключается в значительных потерях интеллектуального, образовательного и профессионального потенциала нации. Ликвидация йодного дефицита является приоритетным заданием для многих государств в мире, в том числе и для Украины. Одним из наиболее распространенных методов профилактики йододефицитных заболеваний является использование йодированной соли, который имеет ряд недостатков. Для профилактики и лечения разных патологических состояний щитовидной железы (ЩЗ) определенное место занимают и лекарственные растения, и средства на их основе. Цель работы - теоретическое и экспериментальное обоснование методологических подходов к целенаправленному поиску лекарственных средств растительного происхождения для профилактики и лечения гипофункции ЩЗ, разработка возможностей и принципов применения лекарственных растений при этих заболеваниях. На основании научных сведений и собственной экспериментальной работы разработан алгоритм целенаправленного выбора растительных объектов для профилактики и лечения гипофункции ЩЗ. Сформулированы основные принципы применения йодсодержащего растительного сырья.

Мета роботи - з'ясувати вплив метформіну та піоглітазону на показники тиреоїдних гормонів, вуглеводного і ліпідного обміну у хворих з гіпотиреозом та інсулінорезистентністю. У дослідженні взяли участь 45 хворих на гіпотиреоз та інсулінорезистентність. Призначення сенситайзерів (метформін, піоглітазон), хворим на гіпотиреоз із встановленою інсулінорезистентністю знижує рівень НbAIc, інсуліну та глюкози натще. На тлі додаткового призначення метформіну встановлено зміни, що можна розглядати як тенденцію до вірогідності зниження рівня тиреотропного гормону гіпофізу та підвищення вмісту вільного Т3. Поєднанне використання піоглітазону із левотироксином сприяє зниженню рівня вільного Т4.

Цель работы - выяснить влияние метформина и пиоглитазона на показатели тиреоидных гормонов, углеводного и липидного обмена у больных с гипотиреозом и инсулинорезистентностью. В исследовании участвовали 45 больных гипотиреозом и инсулинорезистентностью. Назначение сенситайзеров (метформин, пиоглитазон), больным гипотиреозом с установленной инсулинорезистентностью снижает уровень НbAIc, инсулина и глюкозы натощак. На фоне дополнительного назначения метформина установлены изменения, что можно рассматривать как тенденцию к достоверному снижению уровня тиреотропного гормона гипофиза и повышение содержимого свободного Т3. Совместное использование пиоглитазона с левотироксином способствует снижению уровня свободного Т4.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-52 + Р415.120.23-52 + Р415.202.1-52

Рубрики:

Цукровий діабет

Гіпотиреози

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Незважаючи на вивчення взаємозв'язків між дефіцитом і недостатністю вітаміну D з автоімунною тиреоїдною патологією, вплив додаткового призначення препаратів цього вітаміну при такій патології не з'ясований. Мета дослідження - вивчення впливу вітаміну D на вміст антитіл до тиреоїдної пероксидази (ТПО) у хворих на вперше виявлений гіпотиреоз на грунті автоімунного тиреоїдиту (АІТ). Під спостереженням перебували 52 пацієнти із вперше виявленим гіпотиреозом на грунті АІТ, які були рандомізовані на дві групи. Хворі першої групи додатково одержували холекальциферол у дозі 2000 МО/добу (14 000 МО/тижд) і препарати кальцію в дозі 1000 мг/добу протягом 12 тижнів. Хворим другої групи було призначено на тлі левотироксину лише препарати кальцію в дозі 1000 мг/добу протягом 12 тижнів. Позитивним результатом лікування вважали зниження титру антитіл до ТПО принаймні на 25 %. У 94,2 % хворих на гіпотиреоз установлено дефіцит і недостатність вітаміну D. У хворих на гіпотиреоз відзначається вірогідна негативна кореляція між рівнем 25(ОН)D і титром антитіл до ТПО (r = -0,172; p = 0,046). Додаткове призначення вітаміну D призвело до вірогідного зниження рівня антитіл до ТПО (-48,1 %) у хворих на гіпотиреоз. Загалом зменшення рівня антитіл до ТПО на 25 % і більше досягнуто в 73,1 % хворих. Призначення препарату вітаміну D сприяло вірогідному підвищенню вмісту 25(OH)D у сироватці крові з відповідним зниженням концентрації інтактного паратгормону у хворих на гіпотиреоз на грунті АІТ. Висновки: установлено позитивний вплив додаткового призначення вітаміну D на рівень антитіл до ТПО у хворих на гіпотиреоз автоімунного генезу.

Наведено результати експериментального вивчення впливу водного екстракту ламінарії на функцію щитоподібної залози (ЩЗ) у порівнянні з йодомарином на моделі мерказолілового гіпотиреозу. Встановлено, що екстракт ламінарії виявляє антизобогенний ефект, визначений за результатами вимірювання маси ЩЗ, який перевершує ефект йодомарину. Введення екстракту ламінарії та йодомарину не призводить до відновлення рівня тиреоїдних гормонів у крові, який значно знижується на тлі експериментального гіпотиреозу. Але, враховуючи раніше встановлений стимулювальний вплив на гормоносинтезувальну функцію ЩЗ в інтактних тварин, виявлений виразний антизобогенний ефект на моделі експериментального гіпотиреозу та визначене підвищення рівня тиреоїдних гормонів у кінці експерименту надають підставу зробити висновок про тиреоїдостимулювальний ефект досліджуваного водного екстракту ламінарії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.23-52 + Р733.415.120.23-52

Рубрики:

Гіпотиреози

Гіпотиреози у дітей

Шифр НБУВ: Ж100996 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Результати численних наукових досліджень свідчать про багатогранний вплив вітаміну D на різні органи й системи організму людини. Мета дослідження - вивчити ефективність додаткового призначення холекальциферолу на показники титру антитіл до тиреоїдної пероксидази (ТПО) у хворих на гіпотиреоз автоімунного генезу. Під спостереженням перебували 65 пацієнтів віком від 27 до 59 років з первинним гіпотиреозом, яких було рандомізовано на 2 групи. Пацієнтам першої групи (n = 36) додатково призначено холекальциферол у дозі 4000 МО/д (28000 МО/тиждень) протягом трьох місяців на тлі замісної терапії левотироксином. Пацієнти другої групи (n = 29) одержували лише замісну терапію. Серед обстежених пацієнтів з гіпотиреозом у 61 (93,9 %) відзначалися дефіцит і недостатність вітаміну D. У хворих на гіпотиреоз встановлено вірогідну негативну кореляцію між рівнем 25(OH)D і титром антитіл до ТПО (r = -0,17; p = 0,046). Додаткове призначення вітаміну D призвело до вірогідного зниження рівня антитіл до ТПО (-46,7 %) у хворих на гіпотиреоз. Загалом зменшення рівня антитіл до ТПО на 25 % і більше досягнуто у 80,6 % хворих. Висновки: призначення препарату вітаміну D призводить до вірогідного підвищення вмісту 25(OH)D у сироватці крові з відповідним зниженням концентрації паратгормону, зниження рівня антитіл до тиреоїдної пероксидази.