Проаналізовано вплив західноєвропейського Просвітництва на формування філософсько-педагогічної думки Північноамериканських Штатів. Визначено соціально-історичні та педагогічні передумови становлення та розвитку філософії освіти в американському Просвітництві (АП). Розкрито світоглядні засади філософії освіти АП. У контексті ідей американських просвітителів викладено сутність і основні напрями освіти. Особливу увагу приділено філософії освіти США.

Проанализировано влияние западноевропейского Просветительства на формирование философско-педагогической мысли Североамериканских штатов. Определены социально-исторические и педагогические предпосылки становления и развития философии образования в американском Просветительстве (АП). Раскрыты мировоззренческие основы философии образования АП. В контексте идей американских просветителей изложены сущность и основные направления образования. Особое внимание уделено философии образования США.

Розглянуто освіту як найважливішу умову розвитку людського капіталу, інноваційну діяльність як провідний чинник професійної підготовки майбутніх учителів. Розкрито гуманістичні аспекти професійного навчання фахівців художнього профілю. Особливу увагу приділено цілісності педагогічної системи та процесу у методологічному аспекті, феномену мистецтва у контексті нелінійної онтології, педагогічній кризі завершального етапу діяльності А.Макаренка у харківській трудовій колонії ім. М.Горького, ідеї соборності особистості у філософсько-психологічній спадщині. Охарактеризовано постать І.А.Зюзіна - науковця, філософа-педагога.

Рассмотрены образование как важнейшее условие развития человеческого капитала, инновационная деятельность как ведущий фактор профессиональной подготовки будущих учителей. Раскрыты гуманистические аспекты профессионального обучения специалистов художественного профиля. Особое внимание уделено целостности педагогической системы и процесса в методологическом аспекте, феномену искусства в контексте нелинейной онтологии, педагогическому кризису завершающего этапа деятельности А.Макаренко в харьковской трудовой колонии им. М.Горького, идеи соборности личности в философско-психологическом наследии. Охарактеризована личность И.А.Зюмина - ученого, философа-педагога.

Освещены актуальные теоретические, методологические и практические вопросы ноосферного образования. Уделено внимание сознанию и феноменологии символа, принципу асимметрии равновесия, развитию ассоциативного мышления, биоадекватному обеспечению качества развития и экономического образования студентов, результативности педагогических технологий. Проанализированы нейрофизиологические основы кризиса традиционного метода преподавания и перспективы природосообразного преподавания в школе. Предложена релаксационно-активная методика преподавания школьных дисциплин. Раскрыта проблема введения наднациональной валюты в контексте учения о ноосфере. Рассмотрены особенности формирования экологических компетенций субъектов образовательного процесса.

Рассмотрены рациональность и ее проявления в поле образования. Проанализированы парадигмы образования и проблемы происхождения и развития европейских философских концепций Paideia с учетом репрезентаций рациональности. На примерах отдельных педагогических практик показана роль коммуникативной рациональности в образовании и становлении ее основных типов, осознание и применение которых помогут ориентироваться в выработке современных образовательных стратегий и тактик. Исследование рациональности проведено в контексте эпистемологии, педагогической и философской антропологии, психологии.

Наведено характеристику технократизму як соціального явища, розглянуто його генезис, сутність, семантичну природу, описано основні форми (об'єктивовану та суб'єктивовану) та механізм самовідтворення засобами освіти. Проаналізовано протистояння технократизму та гуманізму в індустріальній парадигмі розвитку світової спільноти, обгрунтовано шляхи гармонізації їх взаємодії в освіті розколотої цивілізації. Доведено, що технонаука формує не лише новий дискурс, а й породжує новий чинник управління суспільством знань і освітою - ноократію або меритократію, який формує симбіоз науки та освіти. На підставі парадигмальної ідеї про визнання особистості фундаментальною цінністю доведено пріоритетне значення гуманістичної парадигми освіти й обгрунтовано необхідність індивідуалізації її форм, висвітлено перспективи розвитку дистанційного навчання та системи безперервної освіти.

Приведена характеристика технократизма как социального явления, рассмотрены его генезис, сущность, семантическая природа, основные формы (объективированная и субъективированная) и механизм самовосстановления средствами образования. Проанализировано противостояние технократизма и гуманизма в индустриальной парадигме развития мирового сообщества, обоснованы пути гармонизации их взаимодействия в образовании расколотой цивилизации. Доказано, что технонаука формирует не только новый дискурс, но и порождает новый фактор управления обществом знаний и образованием - ноократию или меритократию, который формирует симбиоз науки и образования. На основании парадигмальной идеи о признании личности фундаментальной ценностью доказано приоритетное значение гуманистической парадигмы образования и обоснована необходимость индивидуализации ее форм.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч30 в2:Ю2 + Ю3(4)5

Рубрики:

Загальні питання педагогіки

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено місце освітнього маркетингу у системі філософсько-освітнього знання. Досліджено основні напрями впливу сучасної філософії освіти на філософію і теорію освітнього маркетингу, взаємозв'язок філософсько-освітнього та маркетингового знання, можливості застосування методології філософії освіти для аналізу проблем освітнього маркетингу.

Рассмотрена стратегическая цель философии образования - формирование планетарно-космического типа личности. Обоснована методология формирования образа человека будущего.

Виявлено, що крос-культурна комунікація є креативним механізмом формування полідискурсивного простору сучасної освіти, соціальним конструктом освітнього потенціалу інформаційної культури. Показано, що на базі здійснення проектів крос-культурних комунікацій утворюється нова аксіосфера освіти, яка продукує морально-етичні детермінанти відповідальності й толерантності як домінуюючі, реалізація яких відбувається на засадах мультикультурності сучасного суспільства. Вперше у галузі філософії освіти проаналізовано комунікативні освітні стратегії. Виявлено евристичну функцію нового типу проектно-комунікативних стратегій в освіті. На фактологічному матеріалі соціологічного дослідження визначено міграційні тенденції сучасного українського студентства, які виявляють шляхи розширення комунікативного простору та симптоми невкоріненості людського буття. Розглянуто складний еволюційний процес пошуку адекватності й альтернативності у визначенні феноменів "крос-культурності", "крос-культурної прагматики", "крос-культурної комунікації", встановлено їх роль у філософсько-світоглядній традиції. Зроблено висновок, що специфічні й своєрідні виміри крос-культурної комунікації потребують вирішення проблеми ідентифікації новітніх методологічних засад філософії освіти.

Виявлено й охарактеризовано найважливіші матеріальні, соціально-економічні та духовно-ідеальні детермінанти, які разом з внутрішніми чинниками впливу визначають розвиток всього освітньо-наукового комплексу України та інших держав світу. Проаналізовано критичні етапи спільної еволюції суспільства та системи освіти. Розглянуто сучасну соціальну та когнітивну детермінованість прискорення трансформації освітньо-наукових комплексів. Здійснено філософський аналіз виникнення основних причин глибоких змін взаємодії держави та соціуму й освітньо-наукового комплексу. Досліджено прояви факторів демократизації, децентралізацї, глобалізації та зміни ринку праці. Проведено філософське та соціологічне дослідження особливостей формування суспільства знань у розвинених державах світу та Україні в сучасний період у контексті фундаментальної трансформації освітньо-наукового комплексу й орієнтації його на виконання нових завдань. Розглянуто основні філософсько-світоглядні та операційно-практичні аспекти теорії та практики розвитку освітньо-наукового комплексу Західної Європи, зокрема, зростання значення духовної складової та переходу до нових життєвих цінностей. Розкрито основні протиріччя та проблеми трансформації системи навчання та виховання в Україні та Росії, виявлено спільні та відмінні риси у філософській парадигмі розвитку освіти цих держав. Запропоновано ефективні підходи щодо підвищення суспільно-економічної ролі та значення національного освітньо-наукового комплексу.

Проведено соціально-філософський аналіз освіти як соціального інституту. У теоретико-методологічному аспекті розглянуто поняття "філософсько-педагогічна думка". Досліджено питання стосовно філософсько-педагогічної думки на різних стадіях цивілізаційного розвитку та її впливу на формування освітньої парадигми. Визначено характер змін у системі освіти, її функції під впливом глобалізаційних хвиль, які виникають за умов переходу від одного типу цивілізації до іншого. У контексті цивілізаційного розвитку охарактеризовано зміни у характері, змісті навчання та виховання в Україні під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. Висвітлено специфічні прояви глобалізаційних процесів у сучасній парадигмі національної освіти України. Проаналізовано заходи модернізації національної системи освіти у зв'язку з приєднанням до Болонського процесу.

Вперше ідеї вальдорфської педагогіки розглянуто на грунті філософії дитиноцентризму, яка відповідно до вимог сучасного етапу суспільного та цивілізаційного розвитку відбиває, розвиває та збагачує основні положення антропологічної антропософії Р. Штайнера щодо розвитку, навчання та виховання дитини. Проведено порівняльний аналіз проблеми вільного розвитку особистості в педагогічних теоріях В.О. Сухомлинського та Р. Штайнера. Обгрунтовано організаційно-педагогічні умови адаптації провідних ідей вальдорфської педагогіки в українській педагогічній практиці. Визначено критерії ефективності адаптації ідей цієї педагогіки до діяльності української школи. Розроблено методичні рекомендації для керівників, учителів і вихователів вальдорфських закладів освіти.

Освещены генезис и проблематика современного состояния образования как важнейшего социального института, двигателя и катализатора социально-экономического прогресса. Проанализированы образование и наука как системообразующие факторы основных моделей социально-исторического процесса. Раскрыты причины и проявления кризисных явлений и процессов в национальной образовательной системе. Рассмотрены вопросы развития образования в глобальном информационном обществе, проблематики интеграции образования и науки. Изложены концептуальные и организационные основы дистанционного и виртуального образования. Определены эффективность экономических аспектов функционирования института образования, экономическая роль образования в развитии общества.

На підставі синтезу філософського та педагогічного знання проаналізовано роль освіти як важливої соціогуманітарної детермінанти становлення особистості. Висвітлено методологічні пріоритети та ціннісні аспекти сучасної філософії освіти. Охарактеризовано становище освітнього інформаційного простору України. Розкрито проблеми модернізації вищої педагогічної освіти в контексті нелінійного підходу. Проаналізовано вплив культурно-освітніх організацій на формування національної самосвідомості української молоді. Увагу приділено філософським засадам діалогової взаємодії суб'єктів освіти, організації самостійної роботи студентів у процесі впровадження кредитно-трансферної системи, ролі мистецької освіти в професійному становленні творчої особистості.

Розкрито культурно-історичну динаміку процесу освіти, визначено основні вектори модернізації її ціннісно-цільових основ. Досліджено сутність комунікативної раціональності, основу якої становлять дві фундаментальні сутності - інформація та взаємозв'язок. Встановлено, що дана сфера раціональності представлена як вектор взаємодії суб'єктів освітнього процесу щодо пізнаваної проблеми, у результаті якого встановлюється розуміння. Визначено, що основним засобом вираження комунікативної раціональності є мова як ціннісно-семіотичний канал освіти, яка формує специфічне "мовне світобачення" реальності суб'єктів освітнього процесу.

Досліджено освітній потенціал культурної політики, спрямованої на реформування вітчизняної системи освіти та забезпечення її входження у світовий освітній простір як рівноправної дієвої сили, що передбачає у своїй сутності світові культурно-освітні тенденції, але не заперечує та не применшує національні чинники та цінності, які визначають своєрідність характеру саме української освіти. Запропоновано визначення поняття "культурна політика". Досліджено процес становлення парадигм освіти у різних типах культури (доглобалізаційний період). Визначено соціально-історичні параметри глобалізації. Висвітлено перспективи та тенденції розвитку освіти у ситуації глобалізації. Розкрито значення освітніх тенденцій культурної політики у розвитку глобальної цивілізації. Досліджено українські реалії культурної політики у контексті розвитку сучасної вітчизняної політики.

Проаналізовано концептуальні основи педагогічної аксіології як базису ціннісної освіти сучасного вчителя з позицій розгляду духовних пріоритетів у структурі особистісних орієнтацій. Визначено ціннісні орієнтації сучасного педагога з виділенням рівнів функціонування аксіологічної площини як орієнтира для виявлення динаміки розвитку ціннісних основ особистості. Розглянуто функції та принципи педагогічної аксіології та розроблено концептуальні основи педагогічної аксіології як науки стосовно цінностей освіти, проаналізовано проблеми сучасної професійно-педагогічної освіти, доведено, що аксіосфера сучасного вчителя - це унікальна духовна освіта, що включає ціннісні орієнтації, які забезпечують самозбереження людини в просторі та часі. Показано тенденції розвитку ціннісних орієнтацій майбутнього вчителя в процесі підготовки його до професійної діяльності, а за відповідної організації роботи за умов вивчення педагогічних дисциплін - підвищення духовної складової професійної культури. Зазначено, що новітня модель української педагогічної освіти повинна базуватись на українських національних традиціях, надбаннях вітчизняної педагогіки та критично осмисленому досвіді зарубіжжя.

Висвітлено теоретичні засади та проблеми розробки педагогічної філософії (ПФ) як нової галузі педагогічного знання. Охарактеризовано емпіричну базу ПФ. Дану філософію розглянуто як вчення, спосіб життя всіх учасників освітнього простору та як світоглядний погляд на майбутнє освіти. Увагу приділено питанням філософії дошкільника, школяра, студента, вчителя, викладача ВНЗ і управлінців. Розкрито особливості філософії професійно-педагогічної діяльності, орієнтованої на учнів дитячого та підліткового віку.

Здійснено розробку концептуальної моделі становлення нелінійного мислення сучасного педагога в нових соціокультурних та дискурсивних контекстах для модернізації вищої педагогічної освіти. Досліджено процес модернізації вищої педагогічної освіти з позиції нелінійного підходу як комплексне, багатомірне перетворення усіх її складових з метою становлення нової моделі освітнього процесу як одного з варіантів освітнього буття. Уточнено поняття нелінійного мислення педагога та доведено його евристичність в освітньому процесі. На підставі якісних методів дослідження виявлено недоліки у системі підготовки сучасного педагога та проаналізовано її відповідність сучасним цивілізаційним виклик і суспільним запитам. Запропоновано перевизначення мети сучасної освіти та напрями трансформації освітнього процесу.

Досліджено філософський аналіз проблем теорії й історії культури, спрямований на розробку концептуально-методологічного апарату сучасної соціальної філософії, філософії освіти та педагогічної антропології стосовно аналізу проблем освітньої культури. Встановлено, що освітня культура - це культура, яка сприяє успішному здобуттю освіти, а як основні складові освітньої культури визначено знаннєві, ціннісні та поведінкові якості, які людині необхідно мати для успішного одержання освіти. Освітня культура є собою передусім тією культурою, яка характеризує суб'єкт, що здобуває освіту. Якщо освіта є частиною культури у широкому сенсі слова, то освітня культура є складовою освіти та виступає як передумова набуття нової освіти.