На підставі узагальнення українських перекладів відомих авторів (Ф.Ніцше, Т.Еліота, А.Бергсона, Н.Фрая, Р.Інгардена, М.Гайдеггера, Г.-Г. Гадамера, П.Рікера, М.Фуко, У.Еко, Ю.Крістевої, Е.Саїда, Р.Рорті) розглянуто психолінгвістичну теорію, психоаналіз і теорію архетипів, феноменологічну теорію та критику, літературну герменевтику, екзистенціялістську модель у теорії літературних джерел, школу рецептивної естетики, теорію діялогізму, структуралізм і семіотику, постструктуралізм і деконструктивізм, феміністичну теорію та критику, постмодернізм, теорію іронії, постколоніальну теорію та критику.

На основе обобщения украинских переводов известных писателей (Ф.Ницше, Т.Элиота, А.Бергсона, Н.Фрая, Р.Ингардена, М.Гайдеггера, Г.-Г. Гадамера, П.Рикера, М.Фуко, У.Эко, Ю.Кристевой, Э.Саида, Р.Рорти) рассмотрены психолингвистическая теория, психоанализ и теория архетипов, феноменологическая теория и критика, литературная герменевтика, экзистенциалистическая модель в теории литературных источников, школа рецептивной эстетики, теория диалогизма, структурализм и семиотика, постструктурализм и деконструктивизм, феминистическая теория и критика, постмодернизм, теория иронии, постколониальная теория и критика.

Досліджено історико-філософську проблему стосовно взаємозв'язку історико-філософських ідей і понять з історією лінгвістичних вчень XIX - XX ст. Значну увагу приділено теоретичним дослідженням відомого американського філософа Н.Хомського, творця генеративо-трансформаційної лінгвістики, яка значною мірою вплинула на представників різних гуманітарних дисциплін, зокрема, філософії та психології. Лінгвісти та філософи, які досліджують діяльність Хомського, а також інших західних вчених, дають змогу у новому аспекті розглянути когнітивні та світоглядні функції мови, а також дозволяють збагатити філософсько-понятійний словник

Досліджено соціальні та філософські засади феномену нігілізму в європейській історії XIX - XX ст. Наголошено, що послідовний аналіз нігілізму потребує постійної уваги до питань методології дослідження. Окреслено ескізний образ нігілізму, репрезентований в його основних характеристиках. Акцентовано увагу на багатоаспектності феномену нігілізму, розглянуто три його основні складові: як умонастрій індивіда або групи індивідів (індивідуально-психологічний аспект); як певна ідеологія і відповідний їй суспільний рух; як філософське кредо, символ віри, в якому зафіксована квазірелігійна компонента у свідомості нігіліста. Вказано на парадоксальність амбівалентності нігілізму. Зазначено, що нігілістичний спосіб вирішення проблем екзистенції людини призводить до їх збільшення. З'ясовано, що панівним компонентом нігілізму є метафізичний бунт, реалізований у філософському кредо, а інші складові досліджуваного вчення мають здатність утворювати різні форми суспільної свідомості, в яких їх деструктивність частково компенсовано у межах правової регуляції відносин.

Акцентовано увагу на таких теоретичних засадах вивчення дитини представниками вітчизняної педагогіки, як розуміння природи й людини представниками німецької класичної філософії, філософії позитивізму та філософської антропології; надбань науки того часу в галузі анатомії, фізіології, психіатрії; введення в психологічну науку експериментального методу вивчення дитячої природи; ідея про необхідність побудови освітнього процесу на основі всебічних знань про людину.