Висвітлено теоретичні проблеми регулювання мовної діяльності суспільства, співвідношення дескриптивного та прескриптивного підходів до мови. Вияви соціальної активності щодо мовних питань інтерпретовано як різновид метамовної рефлексії та досліджено у логіко-лінгвістичному і культурно-семіотичному аспектах. Особливу увагу приділено теоретичним проблемам мовної норми, соціонормативний (функціонально-комунікативний) аспект розгляду мовних питань поєднано з їх когнітивною інтерпретацією. Проаналізовано механізми маніпулювання мовою, проблеми влади та ідеології.

Рассмотрена проблема взаимовлияния новейших философских и литературоведческих концепций в американской науке и литературе.

Проаналізовано лінгвістичні парадигми, становлення семасіології на основі принципів лінгвістичного детермінізму. Висвітлено співвідношення мови та мислення в аспекті когнітивної лінгвістики та лінгвістичного детермінізму. Описано основні ознаки лінгвістичного детермінізму в контексті абсолютизації системності та диференціації раціонального і емоціонального у становленні свідомості (мислення) та мови. Розглянуто питання взаємодії ментально-раціонального та почуттєво-емоційного у функціонуванні та структурі мови, становлення семасіології у філософсько-психологічному осмисленні.

Проанализированы лингвистические парадигмы, становление семасиологии на основе принципов лингвистического детерминизма. Освещены соотношения речи и мышления в аспекте когнитивной лингвистики и лингвистического детерминизма. Изучены основные свойства лингвистического детерминизма в контексте абсолютизации системности и дифференциации рационального и эмоционального в становлении сознания (мышления) и речи. Рассмотрены вопросы взаимодействия ментально-рационального и чувствительно-эмоционального в функционировании и структуре речи, становления семасиологии в философско-психологическом осмыслении.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю252:Ш2 + Ш2в2:Ю

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі зіставлення, доповнення та уточнення методологічних засад семасіології про сутність і структуру лексичного значення, конотативний компонент, типи лексичних парадигм і моделей світу - наведено цілісну концепцію з використанням, так званого, лінгвістичного детермінізму. Висвітленно проблему взаємовідношення ментального та почуттєвого у науці в другій половині ХХ ст.

На основе сопоставления, дополнения и уточнения основ семасиологии - о сущности и структуре лексического значения, коннотативном компоненте, типах лексических парадигм и моделей мира - приведена целостная концепция с учетом так называемого лингвистического детерминизма. Освещена проблема взаимоотношения ментального и чувственного в науке во второй половине ХХ ст.

Описана уровневая система лингвофилософских категорий. Освещена семантическая парадигма логико-семантических пропозитивов. Рассмотрена телеология лингвофилософских систем и парадигм. Проанализированы лингвофилософские формы культуры мышления.

Досліджено моделі комунікації Р.О.Якобсона у контексті комунікативного повороту у філософському мисленні ХХ ст. від філософії свідомості до філософії комунікації. Проаналізовано модель комунікації Якобсона, що лежить в основі філософського структуралізму. Проведено паралель між лінгвістичним структуралізмом та філософською феноменологією Е.Гуссерля. Доведено, що його досвід фонологічного та морфологічного аналізу мови як бінарно структурованої системи є зразковою моделлю для феноменологічної ейдетики. Розглянуто якобсонівську концепцію знаку, що значно вплинула на формування та розвиток семіотики. Осмислено проблему співвідношення метафори та метонімії як двох осей комунікації. Встановлено, що дихотомія суміжність - схожість має визначальну роль і є наслідком всіх можливих проявів нашої мовної та культурної діяльності, а також будь-якої людської діяльності у цілому.

Рассмотрены проблемы онтологического, гносеологического и методологического плана, связанные с определением объекта языкознания и смежных дисциплин, характера и способа лингвосемиотического и лингвофилософского познания. Изложены методики функционального и прагматического исследования языковой деятельности. Представлена авторская версия объединения функционализма и прагматизма в единое методологическое направление.

Проаналізовано взаємовплив людського буття, мислення, мовлення та мови у різних сферах життєдіяльності людей. Розглянуто кореляцію слова, знака, символу та образу через їх відношення до значення. Висвітлено відношення між текстом, контекстом та явищем полісемії через поняття текстової епохи. Визначено роль герменевтики як методологічного принципу гуманітарних наук, описано співвідношення герменевтики та інтерпретації.

Проанализированы взаимовлияние человеческого бытия, мышления, речи и языка в различных сферах жизнедеятельности людей. Рассмотрены корреляция слова, знака, символа и образа через их отношение к значению. Освещены отношения между текстом, контекстом и явлением полисемии через понятие текстовой эпохи. Определена роль герменевтики как методологического принципа гуманитарных наук, описано соотношение герменевтики и интерпретации.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю252:Ш1 + Ш100.01

Рубрики:

Філософські питання і методологія мовознавства

Мова як засіб спілкування (комунікативна функція)

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю252:Ш + Ш100.751.1

Рубрики:

Філософські питання і методологія філології

Універсалії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено проблему ідентифікації національної культури. Розглянуто порівняльно-історичний метод як предмет абстрактно-логічного аналізу, особистість національного пророка як перевтілення народного духу. Викладено питання про початкову єдність аперцепції, філософію природи й історії, початок і кінець історії, інобуття та час.

Освещена проблема идентификации национальной культуры. Рассмотрены сравнительно-исторический метод как предмет абстрактно-логического анализа, личность национального пророка как перевоплощение народного духа. Изложены вопросы о начальном единстве аперцепции, философии природы и истории, начале и конце истории, карибских "казаках" и днепровских "флибустьерах", инобытии и времени.

Рассмотрены методология и общие предпосылки исследования лингвистического времени как репрезентативной формы темпоральности. Проанализирована тематизация проблем языка и времени в пространстве философской мысли, освещены основные положения концепции времени М. Хайдеггера. Раскрыты возможности применения системного, функционального и когнитивного подходов к исследованию лингвистического времени. Показаны особенности вербализации культурных смыслов в лингвистическом времени как темпоральном конструкте личностной и социальной реальности. Описаны структурные составляющие и модели разноуровневого языкового воплощения концепта "время". Проведен обзор исследований, касающихся проблемы концептуализации темпоральных отношений, сделан вывод о доминанте экзистенциального в языковом времени.

Розроблено концепцію інтертеоретичних структур когнітивного простору людини. Проаналізовано причини, що протидіють інтегруванню феномену цілісності у простір міждисциплінарного дискурсу. Зазначено, що метатеоретичне виродження ліній демаркації стає наслідком епістемологічної невизначеності філософського антропологізму, розроблення інтертеорії когнітивної дії усталює апроксимацію до синтетичної філософії людини та дозволяє виявити межі інтеграції антропологічного принципу. Особистість як інтенціональна система організована згідно з принципом редукції до стану невизначеності (мережної архітектури). Активні та пасивні наміри подвійно ущільнюють каузальні зв'язки світу. Поле когнітивної взаємодії семантичного вузла у життєвому світі оформляється за допомогою інтенціональної геометрії. Геометричну форму інтенцій, правила їх посилення, інваріанти фіксують когнітивні наміри природничих наук, когнітивні теорії мови, моралі, суспільства, комунікації. Можливість їх практичного впровадження досліджено на прикладі еволюції поглядів на природу "ефіру" (вкладеність семантичних мереж концептів). Відображення інертеоретичних структур науки та філософії ілюмінує "інтеграційні межі" особистості: цілісність монади інтенціонального вузла, діади каузальних інтенцій світу та тріади когнітивних інтенцій тіло - інтенція - свідомість.

Досліджено історико-філософську проблему стосовно взаємозв'язку історико-філософських ідей і понять з історією лінгвістичних вчень XIX - XX ст. Значну увагу приділено теоретичним дослідженням відомого американського філософа Н.Хомського, творця генеративо-трансформаційної лінгвістики, яка значною мірою вплинула на представників різних гуманітарних дисциплін, зокрема, філософії та психології. Лінгвісти та філософи, які досліджують діяльність Хомського, а також інших західних вчених, дають змогу у новому аспекті розглянути когнітивні та світоглядні функції мови, а також дозволяють збагатити філософсько-понятійний словник

Досліджено концепцію "мовних ігор" Л.Вітгенштейна, що є основоположною для генези як принципів прагматики мови, так і принципів логічної прагматики. На підставі проведеного аналізу концепції "мовних ігор" запропоновано семантичну відносність "значення слова". Структуру семантики "мовних ігор" розглянуту як структуру семантики "можливих світів", так як критерій "достовірності" Л.Вітгенштейна передбачає нескінченну множину істинних значень перемінних у різних контекстах чи за різного "стану речей". Інтенсіональне значення детермінується його екстенсіоналом ("значення слова - це його вживання" Л.Вітгенштейн).

Обгрунтовано концепцію лінгвістичного повороту як одного з головних факторів сучасного парадигмального зрушення в філософії в цілому та філософії науки зокрема. Запропоновано експлікацію сутності та головних характеристик лінгвістичного повороту, його епістемологічних і когнітивних наслідків. Проведено порівняльне дослідження принципових рис картезіанської парадигми філософування, а також системи трансформацій у філософії науки з лінгвістичним поворотом. Запропоновано нову стратегію дослідження аксіологічного рівня науки за сучасними результатами лінгвістичного аналізу.

Досліджено вагомі філософські смисли української літератури XX - початку XXI ст. Висвітлено проблеми міждисциплінарного діалогу філософії та літератури, питання біографічної філософії та філософської біографістики у творчості філософа-письменника Ж.-П. Сартра. У контексті розкриття філософських інтенцій в українській літературі вказаного періоду детально проаналізовано творчість видатних українських митців: П. Тичини, В. Свідзінського, Т. Осьмачки, М. Рильського, В. Шевчука, М. Матіас, а також американського письменника Томаса Пінчона. Значну увагу приділено філософським аспектам конструювання персонажів в українській прозі 1990-х рр. - початку XXI ст.

Досліджено лінгвістичний час в контексті, що інтегрує знання філософії часу, філософії мови, філософії освіти, темпорології, мовознавства, когнітології та задовольняє запитам сучасного міждисциплінарного рівня досліджень темпоральності як когнітивної та соціокультурної константи. Застосовано новий підхід до досліджуваного предмета, який базується на теорії "трьох точок зору" (К. Ажеж), позначено морфосинтаксичний, семантико-референційний ракурс вивчення предмета, а також ієрархії висловлювання, удосконалено інтеграційно-методологічні засади вивчення лінгвістичного часу як узгодження різних репрезентаційних моделей темпоральності.

Висвітлено питання філософського осмислення мови літературних творів. Акцентовано увагу на проблемах філософії мови взагалі та поетичної зокрема. Охарактеризовано феноменологічний структуралізм Романа Інгардена, "крититику свідомості" Жоржа Пуле, феноменологію Моріса Мерло-Понті, погляди на мистецтво та еволюцію філософського мислення Мартина Гайдеггера. Проаналізовано погляди на літературну творчість, літературу, зокрема на поезію та прозу, всесвітньо відомого філософа-екзистенціаліста, письменника та психолога Жан-Поля Сартра. Розглянуто постмодернізм як радикальну опозицію до феноменологічної естетики, місця невизначеності у сюжетних конструкціях наративних текстів.