Inicjatywa równoległego opracowania historii czterech krajów zrodziła się na zjeździew Rzymie wiosną 1990 roku. Postanowiliśmy, że autorzy i komitet redakcyjny podejmą bliską współpracę, aby w możliwie największym stopniu uwzględnić różne punkty widzenia, zawsze w szerokiej perspektywie porównawczej. W czasie licznych spotkań zespołu autorów i redaktorów, w bardzo szczerej, przyjacielskiej atmosferze, staraliśmy się zrozumieć różne stanowiska i możliwości ujęcia danego tematu, sporu - w bardzo trudnej przecież historii naszego długiego i niekiedy jakże bliskiego obcowania czterech narodów. Na takie spory i różne ujęcia dziejów natrafialiśmy na każdym kroku. W centrum naszych zainteresowań staraliśmy się umieszczać społeczeństwa, ludzi i ich prawa, doświadczenia obywatelskie na wszystkich szczeblach życia społecznego.

As I tried to answer the question of when this book originated and who helped me most in my work on it, my thoughts kept returning to a day in the early 1980s. I was in graduate school at the University of Dnipropetrovsk, and my undergraduate adviser, Iurii Mytsyk, showed up on my doorstep with two books in his bag. One of them was a pre- 1917 edition of Mykhailo Hrushevsky's Illustrated History of Ukraine, and the other was Mykola Zerov's Lectures on the History of Ukrainian Literature, published in 7977 by the Canadian Institute of Ukrainian Studies. My guest had reason to believe that he was under investigation by the authorities for anti-Stalinist remarks that he had made at a private meeting. He was expecting a search of his apartment and wanted to get rid of the compromising publications in his home library. I agreed to take both books for safekeeping. I had read Hrushevsky before in the special collections of the Moscow, Kyiv, and Lviv libraries, but this was my first opportunity not merely to gulp down excerpts in the course of short research trips, but to read a whole book carefully at home, thinking about what I was reading. Hrushevsky's book struck me as a revelation about the Ukrainian past - a truth hidden from us by official Soviet historiography and the regime that it supported. It was my first encounter with an alternative account of East Slavic history, one that went far beyond the class-struggle-driven and Russocentric narrative of Soviet historiography. Its scholarly appeal and the fact that it was prohibited in the USSR made it especially attractive in my eyes. From that point on, I knew what the history of Ukraine was and how the Soviet version had to be reconstructed to meet the demands of historical scholarship.

  Текст у форматі PDF 10.54 Мб

У монографії вперше в історії вітчизняної суспільної думки здійснено аналіз метафізичної сутності економічного знання. Автори показують, що зміст економічного не вичерпується тимчасовими формами, оскільки за явищами та їх зовнішніми маніфестаціями завжди містяться численні смисли. Розкриття співвідношення економічної теорії, філософії економіки, філософії, етичної економії, філософії господарства дало змогу виокремити предмет і метод метафізики економіки. Досліджено "дух" і "душу" економіки, її феноменологічний статус, раціональний, ірраціональний, трансцендентний рівні осягнення економічного буття. Показано нові горизонти й перспективи розвитку вітчизняної науки в дослідженні трансформацій свідомості людини та її світогляду в епоху тотальної економічної раціоналізації соціокультурної реальності. Книга розрахована на викладачів, науковців, аспірантів, студентів вищих навчальних закладів, усіх, кого цікавлять проблеми філософського і економічного осмислення буття людини.

У монографії досліджуються повсякденні прояви та трансформації релігійної свідомості віруючих УРСР впродовж періоду від середини 1940-х до середини 1980-х років, соціокультурні впливи, яких вона зазнавала. Автор аналізує уявлення віруючих про причини їхньої релігійності, релігійні почуття, настрої, переживання. Значна увага приділяється розгляду уявлень віруючих про Бога, віри в нього, уявлень про потойбічне життя, спасіння, пекло, рай тощо, знання віруючими церковного віровчення, їхнього ставлення до церковних обрядів. Висвітлюється існування язичницьких світоглядних елементів у віруваннях і традиціях українського народу, функціонування елементів радянської ідеології як квазірелігійних. Автор також зупиняється на тому, як релігійна віра та світогляд впливали на ставлення віруючих до праці, побутової сфери, культурних цінностей, виконання громадянських обов’язків тощо. Книга розрахована на науковців, викладачів та студентів, усіх, хто цікавиться історією України.

У книзі висвітлюються теоретико-методолоіічні засади вивчення політико-естетичних феноменів, взаємозв'язок політичного буття та свідомості, вплив міфічного й історичного світоглядів на сприйняті політики, можливість застосування естетичних категорій у процесі аналізу естетичних проявів політики й історичне втілення останніх. Показано, що естетичне сприйняття передусім позначається на становленні владної свідомості. Політико-естетичні феномени сприймаються суб'єктом завдяки механізму принадження, що постас як процес некритичного засвоєння естетичних образів як належних цінностей — мисленнених і повелінкових взірців. В історії політико-естетична феноменологія постає у вигляді міфів, телеологічних уявлень, тоталітарних і демократичних ритуалів.

Постать видатного українського історика, археографа, філолога, перекладача та письменника Осипа Максимовича Бодянського займає гідне місце у національній культурі XIX ст. Незважаючи на заняття славістикою, він приділяв увагу українознавчим студіям протягом усього життя. В 30-х - 50-х pp. його літературно-естетичні й наукові погляди розвивались у руслі романтизму. Як і в інших представників цього напряму, творчість О.М.Бодянського наснажувалася палким українським патріотизмом, любов'ю до рідної мови, історії, звичаїв та фольклору. “В наше время всеобщего стремления к самобытности, -розпочинав він свою магістерську дисертацію, - все почти народы, особенно европейцы, хотят жить жизнью в полном смысле им принадлежащею, вытекающею из собственных их недр, слагающеюся из совокупности всех стихий человеческого бытия, коими навсегда устанавливается физиономия народа, резко и метко отличающая его от его соседей и прочих народов; короче, хотят быть независимыми, истинно народными”. Однак захоплення культурною самобутністю й неповторним минулим українців супроводжувалось у свідомості вченого почуттям загрози зникнення національної культури, втрати історичної пам'яті народу. Щоб запобігти цьому, Осип Максимович вивчав українську мову, збирав пам'ятки фольклору, розробляв історичну тематику, активно видавав різноманітні джерела, зокрема літописи.

  Текст у форматі PDF 2.01 Мб

Кн. 6 : Зарубіжна філософія XX століття. - 1993. - 239 с.

У шостому томі «Читанки з історії філософії» подані твори західних філософів XX ст. з питань логіки й формалізації наукового пізнання; відношення логіки і предметного світу; «феноменальності» саморозкриття свідомості і людського буття; скінченності й минущості людського існування; сутності людини і цілісності людської духовності; єдності природи, людини і Бога в еволюції Всесвіту. Ці та інші питання досліджуються такими відомими західними мислителями, як Е. Гуссерль, М. Хайдеггер, Г. Маркузе, Б. Рассел, А. Камю, Ж. -П. Сартр, К. Юнг, К. Леві-Строс, П. Тейяр де Шарден та ін. Для студентів, гімназистів, ліцеїстів і всіх, хто цікавиться питаннями історії західної філософії та культури.

Ларрі Вульф досліджує витоки концептуального поділу Європи на Східну та Західну, що його спершу винайшли мандрівники та мислителі доби Просвітництва, а відтак уречевили картографи та політики. Перш ніж з’явитися на мапі, Східна Європа постала в свідомості людини Просвітництва, констатуючись у процесах входження, заволодіння, уявляння, картографування, звернення і залюднення, що були результатом химерних поєднань уяви, інтересу та об’єктивного факту. Цей інтелектуальний продукт XVIII сторіччя пережив епоху свого народження і, збігшись із геополітичними реаліями XX сторіччя, породив культурно-філософські аномалії, наслідки яких не подолано досі.

Питання місця і ролі Організації Українських Націоналістів в українському визвольному русі досі залишається одним із найбільш дискусійним в історіографії. Важливим аспектом цієї проблеми є ставлення ОУН до євреїв, що досі не знаходило належного висвітлення в працях істориків. Пропонована увазі читачів робота є чи не першою, де головним об’єктом дослідження обрано саме формування позиції українських націоналістів щодо єврейського населення протягом 1920-1950 років. Опираючись на багатий джерельний матеріал, зокрема документи ОУН та УПА, які вперше вводяться в науковий обіг, автор переконливо спростовує численні стереотипи, що побутують як в історіографії, так і в суспільній свідомості.

Книжка всесвітньо відомого німецького філософа Юргена Габермаса присвячена аналізу особливостей і проблем сучасного мислення. В центрі уваги знаходиться евристичний потенціал класичних форм раціональності і ті новації (зокрема, прагматичний поворот), які характеризують філософський дискурс сучасності. Актуальність книги полягає в тому, що вона пропонує продуктивний сценарій подолання тієї непевності й навіть кризи інтелектуальної культури, яка пов'язана з викликом постмодерну та деструкцією класичних теоретичних парадигм. Стверджуючи власну позицію як постметафізичну, автор полемізує, з одного боку, з новітніми спробами повернення до метафізики філософії свідомості, а з іншого - з контекстуалістськими варіантами критики розуму. Для науковців, викладачів, студентів і всіх, хто цікавиться етикою, соціальною філософією та філософською антропологією.

Монографію присвячено методологічним проблемам рецепції європейського досвіду як цілеспрямованого процесу селекції, осмислення і прагматичного опрацювання теорії і практики. Предметна увага приділяється гносеологічним аспектам гуманізації історичної свідомості і, зокрема, процесу реконструкції критичного мислення на складному етапі демократичної трансформації. Окреслюються можливості розширення філософських горизонтів теоретико-методологічного аналізу історичних явищ і процесів. В контексті проблеми раціональності акцентується евристичний потенціал взаємодії історії та логіки. Наголошується зростання ролі дискурсивної етики у справі відновлення цілісності історичного світогляду. Розглядаються функціональні аспекти історичного досвіду під кутом зору еволюції соціального змісту європейської ідеї. Пропонується актуальне узагальнення досвіду соціальних перетворень у країнах Центрально-Східної Європи. Підкреслюється особлива роль європейських соціальних стандартів як системного чинника українського культурно-цивілізаційного вибору

 Роман «Тарантул» принадлежит к разряду тех книг, которые принято называть сумасшедшими, безбашенными и отвязными. Первая мысль, пришедшая в голову после прочтения, такова: если бы «Тарантула» написал не Боб Дилан, а человек неизвестный, — эту книгу никто никогда не прочел бы. Ее бы даже не издали. Так и лежал бы этот странный текст в ящике стола незадачливого писателя, и только немногочисленные друзья, ознакомившись с некоторыми отрывками, похлопывали бы автора по плечу и цедили сквозь зубы: «Старик, да ты гениально пишешь!» Но случилось так, что в 1966-м Дилан закончил работу над текстом, а в 1971-м книга появилась на прилавках. Интерпретаторы не заставили себя долго ждать. Говорили, что Дилан — продолжатель традиций Джойса, что его творение — типичный поток сознания, что поэт пишет о хаосе… Вообще при желании в «Тарантуле» можно найти что угодно. По форме это бессвязный (на первый взгляд) набор слов, словосочетаний, предложений. Воспринимается, мягко говоря, с трудом. Тем не менее любители заумных книг с удовольствием ныряют в бездну остроумных пассажей Дилана и выуживают на свет божий все новые и новые смыслы. Думаю, что некоторые толкования сильно удивили бы создателя книги. Но в этом виноват он сам: «Тарантул» намеренно усложнен и запутан, и в таком виде роман живет уже сам по себе...

Дві праці Дмитра Донцова (1883-1973) - відомого вченого, ідеолога українського націоналізму, мислителя ХХ ст. - написані у 1938-1944 рр. Автор окреслює ідеал нової суспільності, ставить дороговкази для українців: розвивати героїчні традиції нашого народу, формувати еліту високої національної свідомості, державницького мислення, яка прагне безоглядно служити своєму народові.