Les Demoiselles d Avignon: five young women that changed modern art forever. Faces seen simultaneously from the front and in profile, angular bodies whose once voluptuous feminine forms disappear behind asymmetric lines-with this painting, Picasso revolutionised the entire history of painting. Cubism was thus born in 1907.Transforming natural forms into cylinders and cubes, painters like Juan Gris and Robert Delaunay, driven by Braque and Picasso, imposed a new vision upon the world, in total opposition to the principles of the Impressionists. Largely diffused in Europe, Cubism developed rapidly in successive phases that brought art history to all the richness of the 20th century: from the futurism of Boccioni to the abstraction of Kandinsky, from the suprematism of Malevich to the constructivism of Tatlin. Linking the core text of Guillaume Apollinaire with the studies of Dr. Dorothea Eimert, this work offers a new interpretation of modernity s crucial moment, and permits the reader to rediscover, through their biographies, the principal representatives of the movement.

The book is a superlative intersection of history and practice. With its charts, pictures, historical antecedents, and well-explained concepts, Electronic and Experimental Music is an essential resource for anyone interested in extraordinary sound.' Chris DeLaurenti, The Stranger 'This third edition effectively replaces both previous editions due to substantial additions and a well-executed reorganization... Holmes does an excellent job of avoiding unnecessary technical jargon while providing specific information on the analog techniques and digital software and hardware that have driven the development of this genre... This well-known history remains an invaluable guide for those hoping to gain a firm grounding in the history and culture of electronic music... Highly recommened.

Th ere are many people that I would like to acknowledge. Th is book was made possible with the generous support of a number of institutions — and more specifi cally the individuals that work in them: Judy Janec, Director of Library and Archives Holocaust Center of Northern California; Tina Minh, at the USC Shoah Foundation Institute; and Edyta Chowaniec, chief audio-visual archivist at the Auschwitz-Birkenau Memorial and Museum. Th ere are a couple of fi lmmakers that have been quite generous with me sharing their work, and providing me with supporting material. Elida Schogt generously (and very promptly) supplied me with reviews of her trilogy of fi lms — Silent Song (2001), The Walnut Tree (2000), and Zyklon Portrait (1999). Abraham Ravett — who made Everything’s For You (1989), and The March (1999) — was also very generous. Nina Koocher kindly provided me with a DVD of her 2007 fi lm How Much to Remember: One Family’s Conversation with History. Likewise, some of my fellow researchers have been quite generous as well. I would like to especially thank Joshua Hirsch. I would also like to thank Griselda Pollock and Max Silverman for inviting me to their seminar series, “Concentrationary Imaginaries: The Politics of Representation,” at the University of Leeds. Th is presentation was instrumental in developing the ideas found in exploitation and horror chapters in this book. Griselda, you continue to be an inspiration to me, and I only hope to be as productive and engaged as you are. I would also like to thank Francesco Ventrella for organizing my trip, and even helping to spring me from detention, aft er being detained by British Customs Agents at Gatwick. A number of my colleagues have also been instrumental in shaping the book — Julian Hoxter, Randy Rutsky, Tarek Elhaik, and Bill Nichols. Julian was especially helpful in bouncing ideas off of. I am deeply indebted to Chi-Hui Yang who read an early version of the book and helped to shape it. To my family: I thank you for your patience. Ariel, Daddy can come out to play now. “And now, let the wild rumpus start!”

Michael Nyman's book is a first-hand account of experimental music from 1950 to 1970. First published in 1974, it has remained the classic text on a significant form of music making and composing that developed alongside, and partly in opposition to, the postwar modernist tradition of composers such as Boulez, Berio, or Stockhausen. The experimentalist par excellence was John Cage whose legendary 4' 33'' consists of four minutes and thirty three seconds of silence to be performed on any instrument. Such pieces have a conceptual rather than purely musical starting point and radically challenge conventional notions of the musical work. Nyman's book traces the revolutionary attitudes that were developed toward concepts of time, space, sound, and composer/performer responsibility. It was within the experimental tradition that the seeds of musical minimalism were sown and the book contains reference to the early works of Reich, Riley, Young, and Glass. This second edition contains a new Foreword, an updated discography, and a historical overview by the author.

Книга являє собою український переклад роботи видатного американського вченого Деніела Белграда і являє собою спробу осмислити культуру імпровізації та спонтанності у повоєнній Америці захоплюючи при цьому музику, художнє мистецтво, літературу та хореографію. Аналіз цих явищ подано із сторони неомарксистської філософії. «Культура спонтанності» – це синтетична історія повоєнного американського авангарду, що об’єднує такі багатоманітні рухи американської культури як абстрактний експресіонізм у живописі, поезія Блек Маунтіну і бітників, бібоп-джаз, експериментальний танець і кераміка. Автор показує, що це широке розмаїття мистецьких практик насправді мало одну спільну тему – спонтанну імпровізацію. Елегантна аргументація і прекрасні ілюстрації «Культури спонтанності» суттєво ревізують наші уявлення про деякі з найважливіших голосів тієї доби. З-поміж багатьох цікавих прикладів, книга описує те, як картини Джексона Поллока перетинаються з історією сучасного танцю, і пояснює їхній зв’язок з тим, що бітники захоплювались дзен-буддизмом і бібопом. Досліджуючи твори багатьох ключових культурних постатей — таких як поети Чарльз Олсон, Вільям Карлос Вільямс, Джек Керуак, Аллен Ґінзберг і ЛеРой Джонс, художники Роберт Мазервелл, Джексон Поллок і Віллем де Кунінг, гончар Пітер Вулкос, танцівник Мерс Каннінгем і джазист Чарлі Паркер, — Деніел Белград переконливо доводить те, що спонтанне мистецтво знаходилось на передньому краї повоєнної американської думки.

Хестон Блюменталь (Heston Blumenthal) был избран Шефом шефов в 2002 году, и Шефом года в 2001 году. Он владелец и шеф-повар ресторана The Fat Duck (Жирная утка) в городе Брэй (Bray), графство Беркшир, обладатель звезды Мишелен. Его кухня привлекает как любителей-гурманов, так и коллег-специалистов уже просто потому, что ничего подобного в Англии до сих пор не было. Такие блюда, как ризотто с крабами и мороженое из крабов, кассонад (сахарная вытяжка) из красного перца, седло барашка, запеченное на слабом жару, запеченный онгле (onglet, кусок говядины, обычно готовящийся только на гриле), "кружевные печенья" из кофе и чеснока, хлопья к завтраку из пастернака с молоком из пастернака …Его интерес к молекулярной гастрономии появился несколько лет назад, когда он решил разгадать "загадку" стручковых бобов. Научный подход к проблеме и полученные им результаты привели к использованию нетрадиционных методов приготовления пищи или использования традиционных методов в нетрадиционных целях. В современной кулинарии Хестон Блюменталь сегодня считается одним из крупнейших новатором за последние 50 лет. И чтобы не волновать читателя, отметим сразу, что в этом сборнике он не предлагает готовить телячьи железы в соленом сене и пыльце с моллюсками a la plancha или белый шоколад с начинкой из черной икры в домашних условиях. Отец троих детей, он очень хорошо знаком с проблемами обычной кухни, и предлагаемые им рецепты не очень сложны, хотя и отличаются по своей технологии от привычных.

"Пётр Петрович пошёл погулять...", "Однажды отец Онуфрий, обозревая окрестности Онежского озера..." - по-розумному називаються тавтограмами. Тавтограми – це тексти, в яких кожне слово починається з однієї тіє ж самої літери. Втім, термін застосовують, як правило, до поетичних творів. Тому автори цієї книжки, в якій жодної поезії не спостерігається, використовують свій власний термін – еквіініційна проза – вигаданий ними ще у 80-ті. Втім, все це нуднувата теорія, авторська ж ідея проста і симпатична – написати по одному оповідання на кожну літеру російської абетки.