Н. Петров займався дослідженням української літератури не принагідно, а присвятив їй фактично все своє наукове життя. Він опублікував також "Очерки из истории украинской литератури " і цим засвідчив, що його цікавить не лише період сформованої вже української літератури (тобто нова література), а й її витоки, її давніші періоди і менш досліджені явища.

Т. 1. - 1886. - 371 с.

. - С. 1-207

Т. I : Первобытная культура. - 1897. - 490 с.

Книга изданная в 1902 г. посвящена геометрии фигур так или иначе связанных с треугольником. Систематическое изложение полученных результатом получило название "новой геометрии треугольника". Будет интересна любителям истории математики.

Настоящий учебдик составлен примнительно к программ преподавания ботаники в земледльческих училищах Министерства Земледлия и Государственных Имуществ. Новое восьмое издание существенно отличается от всех предидущих введением новаго отдела " География растений " , отсутствие котораго , на мой взгляд , представляло серьезный недостаток учебника, хотя этотъ отделъ еще НЕ вошелъ в программу преподавания. Помимо этого крупнаго дополнение, Введены Лишь незначительные изменения, главным образом в термина -логии ( " шпора " вместо " шпорец " , " сосудоволокнистый " вместо " сосудистоволокнистый ", " разсеченный " лист вместо " раздельный " и наоборот, что вернее соответствует латинскимъ терминамъ " dissectus " и " particus " ). Даны понятие о " двойном " оплодотворение. Несмотря на увеличение объема книги почти на три листа , введение 20 новых рисунков и прибавление карты растительных областей , цена , с любезнаго Согласие издателя , осталась прежней.

Т. 11

Толковая Библія или комментарій на все книги Св. Писанія Ветхаго и Новаго Завета.

Т. 8 : Евангеліе отъ Матвея. - 1911. - 25 с.

Це друге видання (перше вийшло в 1911 р.) основної праці життя російського мистецтвознавця О. П. Іванова (1876–1940). Над монографією він працював багато років в контакті з дружиною та сестрою художника. За словами О. Блока, книга про коротке і трагічне життя Врубеля написана «по-старовинному благородно й просто». Багато уваги приділено творчій манері художника, його новаторству, що проілюстровано кольоровими та чорно-білими репродукціями. Завершує книгу повний список творів Врубеля.

Ч. 1 : Провідні ідеї і епізоди. - 1920. - 102 с.

У 80-х роках 19 століття в духовній сфері європейских суспільств відбувалася зміна поколінь. Чи не в усіх ділянках життя суспільства, у тому числі в політиці, гучно заявляє про себе молодь, причому саме це покоління дало зі свого середовища багатьох політиків, котрі відігравали надзвичайно велику роль та користувалися значним авторитетом і набагато пізніше, уже в контексті інших історичних епох. Подібне явище спостерігаємо в різних країнах Європи: «Молода Італія», «Молода Чехія», «Молода Болгарія» і т.д. Відомий французький історик Марк Блок взагалі спробував інтерпретувати історію як історію насамперед поколінь, слушно зауваживши, що такий поділ інтуїтивно прижився у сферах філософії чи літератури. Всі ці «молоді» рухи були дуже схожі, оскільки становили собою, по суті, суміш радикалізму національного й соціального. Крім того, початок їхнього існування відзначався запеклими перепалками з «батьками». Особливо сильними були подібні вияви в середовищі галицьких українців. «В останніх десятиліттях XIX віку, – писав найзаслуженіший представник нового покоління тієї доби І. Франко, – на підмогу, а по части на зміну давнішим діячам вийшла нова генерація робітників і вкинула в ту прірву велику працю, велику силу гарячого запалу і твердої віри в будущину в нашім національнім життю та рівночасно прочистила повітря, проложила не в однім напрямку нові стежки. Вона розбудила пристрасті там, де вперед була байдужість і рутина, оживила пульс народного життя. Се був запас свіжих сил, який віднайшла в собі наша нація в хвилі тяжкого пригноблення. Я називаю ту генерацію, тих людей, що своєю працею збудували той замітний ступінь, який визначається у нас між роком 1880 і 1900, «Молодою Україною». Ця назва бере початок з доповіді "Молода Україна, її становище і шлях" 25 лютого 1890р у Петербурзі випускника Петербурзької війсково-правничої академії Трохима Зінківского (1861—1891) перед земляками — українцями па зборах, присвячених творчості Т.Г. Шевченка. У центрі її уваги була проблема націй і національних відносин.

Драматургічне новаторство письменника. Комедія «Мартин Боруля», її сценічна історія. Дворянство як міф про краще життя. Підміна особистісних етичних цінностей (чесності, порядності, працелюбства) становою приналежністю.

У брошурі українського комуніста головну вагу приділено згортанню суверенітету УСРР та плани перетворення її на частину єдиної радянської Росії.

Невелике дослідження української літератури доби Революції 1917-1921 рр.

У брошурі автор викладає свій погляд на тогочасні актуальні проблеми українського життя, зокрема на повернення інтелігенції до Радянської України та вбивство Симона Петлюри.

Автор, один з активних діячів Української революції, аналізує стан Радянської України доби НЕПу та перспективи її розвитку.

У публікації розглядається такий вид радянської політичної просвіти, як “червоні кутки” у сельбудах (місця у сільських культурно-освітніх установах, відведені під потреби агітації) або хати-читальні (осередки діяльності сільських бібліотек, гуртків самодіяльності тощо). Міститься інформація про зміст такого “червоного кутка”, що він собою являє, які функції має виконувати, пояснюється його необхідність. Розповідається, як правильно організувати подібний “куток”.

Танк, с одной стороны, можно рассматривать, как гусеничною самоходную пулеметную или артиллерийскую установку, покрытую со всех сторон броней, с другой стороны, как броневой автомобиль, снабженный гусеничным ходом. Таким образом, танк и броневой автомобиль являются двумя разновидностями боевых броневых повозок. Идея таких боевых повозок не нова и наразвитииее мыостанавливаться не будем. Она получила реальное и вполне определенное осуществление только в 1916 г., когда англичане сконструировали бронемашины, названные ими танками.

Т. 3. - 1929. - 171 с.

Федір (Теодор-Ріхард) Людвігович Ернст (28 жовтня (9 листопада за новим стилем) 1891, Київ — 28 жовтня 1942) — український історик, мистецтвознавець, музеєзнавець. Автор найкращого довоєнного путівника по Києву (1930). Завдання книжки — дати змогу гостям, що відвідують Київ з нагоди святкування 10-ти річного ювілею Всеукраїнської Академії Наук, а разом із ними й іншим одвідувачам Києва — ознайомитися з містом, що йому за великої реконструктивної доби належить провід у будівництві української соціалістичної радянської культури.