Ч. 1 : в літах 1835-49. - 1905. - 614 с.

В раритетному закордонному виданні Союзу Визволення України вчений Кордуба Мирон приводить фактичний матеріал географії північно-західної України. В доступній формі приведено загальний географічний огляд регіону та історичні аспекти розвитку геосуспільної території, котрі викладено на основі тодішніх історичних публікацій. Подано інформацію про внутрішні та зовнішні національні відносини. Визначено статистичні дані, описано соціальні особливості, додано картографічний матеріал. Оформлено у вигляді наукової монографії. Призначено для вчених, географів, краєзнавців. Має в першу чергу історичну цінність, як базовий та фундаментальний матеріал.

На початку праці наведений загальний огляд історії Поділля. Далі розглядається прадавня геологічна історія регіону, його фізико-географічні особливості, прадавні культури, що існували на цій території (трипільська, мідно-бронзова, залізна тощо). Описуються монументальні пам'ятки передісторичної матеріальної культури, як городища, могили та ін.

Робота відомого подільського історика-краєзнавця Юхима Сіцінського. У даній книзі автор описує своєрідний характер монументального будівництва Поділля. Особлива увага звертається на церковну архітектуру регіону (церкви, костьоли, синагоги тощо) та елементи оборонних споруд, що використовувалися у ній. Також розглядається специфіка топографічного розміщення подільських замків, досліджується пов’язаність планової структури будови із часом її заснування.

Дане видання є працею українського музикознавця-фольклориста Климента Квітки. Вона присвячена баладі про покритку, яка втопила свою дитину, її значенню в українському фольклорі та варіаціям цього твору у різних регіонах України. Автор наводить приклади з різних текстів і проводить порівняльний аналіз. Публікація “Українські пісні про дітозгубницю” є певним продовженням дослідження, розпочатого Володимиром Гнатюком (“Пісня про покритку, що втопила дитину”) та Леонідом Білецьким (“Історія баляди про покритку, що втопила дитину, в слов'янському фольклорі”).

Ч. 4. - 1934. - 66 с.

У книзі видатного діяча Української революції на Кубані та політичної еміграції розглянуто історичні, економічні, національні та геополітичні аспекти розвитку Кавказу та його значення для України та Росії.

Збірник є першою науковою публікацією документів з історії класової боротьби селянства Східної Галичини в період розкладу феодалізму та буржуазно-демократичної революції 1848-49 рр. Документи висвітлюють селянські виступи в регіоні в тісному взаємозв'язку з подіями в Наддніпрянській Україні, Буковині, Росії, Молдавії, Польщі, Угорщині, Молдавії.

Монографія присвячена історії дослідження вітчизняною і зарубіжною наукою однієї з етнографічних груп українців Карпат - бойків. Аналізується етнографічна діяльність ряду збирачів і вчених, які займалися дослідженням Бойківщини. Розрахована на етнографів, істориків-науковців, викладачів та студентів.

В альбомі представлені зразки вишивок різних регіонів України: Київщини, Полтавщини, Чернігівщини, Черкас, Житомира, Одещини, Херсонщини, Полісся, Волині, Східного Поділля, Західного Поділля, Яворівщини, Сокальщини, Покуття, Буковини, Лемківщини, Бойківщини, Гуцульщини, Закарпаття. Показані церковні ризи, українські рушники, мережки, змережування і рубці.

В атласі представлено близько 130 архаїчних говірок української і білоруської мов, формування яких пов'язане з історією давніх східнослов'янських племен - древлян, дреговичів і сіверян. На 107 лінгвістичних картах відображені діалектні явища фонетико-фонологічного, просодійного, граматичного і лексико-семантичного структурних рівнів. Деталізуються сучасні українсько-білоруські діалектні межі у нижньому Надприп'ятті, визначаються напрями розвитку міждіалектних контактів у цьому регіоні. Для лінгвістів - дослідників, викладачів, студентів.

Т. 2. - 1988. - 499 с.

Етнонім лемки (ч.р., од.— лемко, ж.р., од. — лемкиня), висунутий дослідниками і інтелегенцією в XIX ст., розповсюдився як самоназва в народному середовищі тільки в I половині XX сторіччя. До цього лемки, як і жителі Угорськой Русі (східнослов'янських етнічних територій в Угорському королівстві), найчастіше називали себе руснаками. Також стосовно них, особливо нелемками, використовувався поширеніший в інших регіонах етнонім русини. Найбільш вірогідне пояснення карпатського прізвиська лемко, що згодом послужило основою для етноніма, полягає у діалектних відмінностях лемків, які добре помітні в нелемківському середовищі. Конкретно, йдеться про частинку лем (лише, тільки), ймовірно запозичену у сусідів словаків (ср. східнословацьке sem, словацьке літ. lem).

У книзі досліджується традиційний агротехнічний процес на етнічній території України з того археологічного періоду, зя кого наявні речові докази існування аграрної культури, до часу механізації сільського господарства. Етнографічно реконструюється весь технологічний процес, визначаються його регіональні особливості. Аграрна культура українського селянства вперше представлена в контексті всієї традиційної культури. Висвітлюється історико-культурний розвиток народного хліборобства, його технологічні прийоми. Для етнографів, істориків, усіх, хто цікавиться культурою українського народу.

У монографії вперше розглянуто процес розвитку головних уборів та зачісок, що побутували на території України з найдавніших часів до початку XX ст. Висвітлюються всі види і форми головних уборів різних соціальних груп населення, загальні риси та регіональні відмінності. Показано роль атрибутів, символів, знаків у головних уборах, особливо обрядових. Для істориків, етнографів, мистецтвознавців, художників, викладачів та студентів, усіх, хто цікавиться питаннями матеріальної та духовної культури українського народу.

У монографії на підставі великого масиву як опублікованих, так і тих, які вперше введені в обіг, архівних джерел проведена реконструкція кордонів Київського, Волинського. Брацлавського та Подільського воєводств, простежена їх динаміка протягом 15-18 ст. Результати дослідження відображені на авторських історичних картах.

Старовинні міські герби є незвичайними літописцями історії Ці безпристрасні свідки багатьох історичних перипетій належать до тих історичних пам'яток, в яких графічно, за допомогою особливої знакової системи відображено реальні явища та події, що мали місце в певному регіоні, зафіксовано все визначальне, що відбувалося довкола і стосувалося землі, на якій стояло те чи інше місто. З гербових емблем довідуємося про географію й природні багатства краю, головні господарські заняття і культуру населення, його боротьбу проти поневолювачів упродовж століть, звитягу і стійкість наших предків, про економічне становище та адміністративний статус міста. Саме через це бажання ознайомитись із старовинними міськими гербами є своєрідним проявом любові до минулого свого міста, краю, Батьківщини, яка свідчить про невмирущість культури народу.

У довіднику подаються відомості про сучасну етнонаціональну структуру українського суспільства. Для фахівців та всіх, хто цікавиться інформацією щодо етнічних меншин, які проживають на території України.