Шульц втікав у свою уяву, магічно володіючи даром при допомозі слова та олівця витворювати химерний світ. Він завжди був переконаний , що серед усіх цінностей земного життя, найбільшу вартість має духовний світ людини. Як зберегти напружене духовне життя, якому завжди стоять на перешкоді тривіальні життєві обставини і загрожує депресія та меланхолія? У його творах та листах відкривається лише частина того айсбергу, яким було напружене внутрішнє життя митця. Найвідоміші твори: "Цинамонові крамниці", "Санаторія під клепсидрою". Повний переклад українською мовою творів Бруно Шульца виконав Андрій Шкраб'юк.

Шульц втікав у свою уяву, магічно володіючи даром при допомозі слова та олівця витворювати химерний світ. Він завжди був переконаний, що серед усіх цінностей земного життя, найбільшу вартість має духовний світ людини. Як зберегти напружене духовне життя, якому завжди стоять на перешкоді тривіальні життєві обставини і загрожує депресія та меланхолія? У його творах та листах відкривається лише частина того айсбергу, яким було напружене внутрішнє життя митця. Найвідоміші твори: «Цинамонові крамниці», «Санаторія під клепсидрою». Повний переклад українською мовою творів Бруно Шульца виконав Андрій Шкраб'юк.

  Текст у форматі PDF 1.28 Мб

Звернення до філософської спадщини І.Шинкарука в контексті реалій сучасного глобалізованого світу та тих суспільних трансформацій, що мали місце у ХХІ столітті, змушує нас значно уважніше ставитися до тих фундаментальних категоріально-філософських антропологічно- екзистенційних новацій, що були запропоновані цим непересічним філософом та видатним вітчизняним мислителем в частині осмислення та переосмислення соціального буття індивіда. У цьому контексті, особливий інтерес становить аналіз специфіки ідеологічного дискурсу, запропонований І.Шинкаруком у ході вивчення та теоретичного виявлення основних закономірностей і властивостей суспільного буття. З цього погляду, філософія І.Шинкарука апелює не лише до «вічних цінностей істини, добра і краси» та вічних філософських проблем, але й до сучасності, до тих актуальних і нагальних питань існування людини у світі (враховуючи те, що світ, який оточує людину є соціальним світом та є носієм антропологічних та екзистенцій них сенсів), які постають у другій половині ХХ століття і зберігають свою актуальність до сьогоднішнього дня. Одним з таких питань, яке визначає складний та багатовимірний пласт існування людини у світі та у соціумі, є проблематика ідеології. Причому, сьогодні вона пов’язана не лише з проясненням базових філософських понять і категорій, а з виявленням її фундаментальних зв’язків з сучасними глобалізаційними викликами.

  Текст у форматі PDF 3.08 Мб

  Текст у форматі PDF 1.21 Мб

У цій книжці представлено найкращі твори українських новелістів XX століття, зокрема Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського, Михайла Яцкова, Василя Стефаника, Миколи Хвильового, Віктора Домонтовича, Ігоря Костецького, Григора Тютюнника, Тараса Прохаська, Оксани Забужко. Наша мала проза розкрила психологію перечулених, мімозно вразливих нових жінок епохи декадансу — і неймовірно трагічний досвід галицьких переселенців у Новий світ, високий ідеалізм митців-модерністів, котрі поставили творчість вище за всі цінності, — і розчарування безґрунтовних революційних романтиків, які захотіли взяти на себе місію вдосконалення Божого творіння. У другій половині століття кращі українські майстри зосереджувалися на героях-марґіналах, що не могли співіснувати з радянською дійсністю. Покоління 1991 року скрупульозно аналізувало стан людини, котра переживає крах узвичаєних цінностей і мусить адаптуватися до цілком нового часопростору. Маємо цілий ряд блискучих імен, різні стильові моделі, різні індивідуальні манери письма, пов’язаних як з модерністськими, так і з визивно авангардними орієнтаціями й традиціями.

Книга надрукована за взятим із особового фонду С. Наріжного рукописом "Культурна праця української еміґрації в роки 1919-1939" (Частина друга). Це - робочий, підготовчий матеріал, автор міг би його доповнювати, редагувати, але упорядники не наважились цього зробити. Матеріал цієї книги щодо правопису, написання слів, принципу побудови речення відповідають частині першій, яка вийшла у Празі в 1942 році під назвою "Українська еміґрація: культурна праця української еміґрації між двома світовими війнами"

  Текст у форматі PDF 2.77 Мб

«Так казав Заратустра» — одна з найбільш відомих і популярних книг німецького філософа і поета Фрідріха Ніцше (1844—1900). Теми добра і зла, «надлюдини», переоцінки всіх цінностей втілено в цьому пам'ятникові світової літератури в міфічно-символічній, високопоетичній формі. «Жадання влади» — останній твір філософа, палка апологія людини, протест проти будь-яких форм духовного рабства.

В монографии рассматривается аксиологическая стратегия общественного развития в информационную эпоху. Доказана эволюционная необходимость нового типа цивилизационного развития и раскрыта его специфика. Перспективы и основания современной цивилизационной трансформации подвергаются анализу в связи с разрешением концептуальных противоречий и трудностей, обозначившихся внутри философского дискурса устойчивого развития информационного общества. Книга предназначена для широкого круга специалистов в области гуманитарных наук, преподавателей, аспирантов и студентов высших учебных заведений.

  Текст у форматі PDF 3.26 Мб

У монографії досліджуються повсякденні прояви та трансформації релігійної свідомості віруючих УРСР впродовж періоду від середини 1940-х до середини 1980-х років, соціокультурні впливи, яких вона зазнавала. Автор аналізує уявлення віруючих про причини їхньої релігійності, релігійні почуття, настрої, переживання. Значна увага приділяється розгляду уявлень віруючих про Бога, віри в нього, уявлень про потойбічне життя, спасіння, пекло, рай тощо, знання віруючими церковного віровчення, їхнього ставлення до церковних обрядів. Висвітлюється існування язичницьких світоглядних елементів у віруваннях і традиціях українського народу, функціонування елементів радянської ідеології як квазірелігійних. Автор також зупиняється на тому, як релігійна віра та світогляд впливали на ставлення віруючих до праці, побутової сфери, культурних цінностей, виконання громадянських обов’язків тощо. Книга розрахована на науковців, викладачів та студентів, усіх, хто цікавиться історією України.

У книзі висвітлюється культурологічний досвід трансформації європейської філософії ІІІ тисячоліття, яка після краху формалістичної методології науки усвідомила, що світоглядним дороговказом розуміння новітньої цивілізації може бути імператив людини в усій неосяжності її душі, таїни долі та жадоби до вищих цінностей, що є можливим тільки через культуру. У центрі уваги автора знаходиться питання національної культури, її архетипи, вічні символи та принципи духовної самопобудови особистості й нації. Усі ці теми розглядаються на доступному для читачів рівні і будуть цікаві усім, хто опікується проблемами Духу в сучасному контексті.

  Текст у форматі PDF 0.70 Мб

Татьяна Горичева (род. в 1947)— современный православный философ. В этой книге она рассматривает новейшее течение в западной культуре и философии — постмодернизм — в горизонте Православия и показывает, что даже атеистические философы сегодня все чаще обращаются к теме Святости. Но отсутствие положительного религиозного опыта не позволяет за Богом разглядеть лик Другого Бога, лик Христа. Святость юродивых во Христе — вот сила, способная вывести из лабиринтов постмодернизма. Книга написана динамичным, живым языком и рассчитана на читателей, интересующихся современной культурой и философией.

Право на працю посідає визначальне місце в системі загальнолюдських цінностей, що формують економічне та соціальне становище суспільства в цілому та кожного його члена зокрема. Можливість заробляти собі на життя працею, яку людина сама для себе вільно обирає чи на яку вільно погоджується, є змістом права на працю, що визнається за ст.43 Основного Закону України за кожною особистістю.

Так само як людина — істота біологічна — не може існувати без повітря, вона як істота суспільна не може жити без політики. Це твердження, на перший погляд, може здатися безпідставно перебільшеним, оскільки є чимало людей, які ставляться до політики зневажливо, вважають її брудною справою. Проте це зовсім не означає, що такі люди стоять поза політикою. Не цікавлячись політикою, не виступаючи її суб'єктом, вони за будь-яких умов залишаються об'єктом політики, зазнають впливу політичних інститутів: держави, політичних партій, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації тощо та осіб, які їх представляють. Політика є діяльністю з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади. її соціальне призначення полягає в узгодженні багатоманітних і суперечливих інтересів і потреб індивідів та людських спільнот, забезпеченні їх співіснування в межах єдиного суспільства, в організації суспільного життя. Виконує це призначення передусім держава як головний політичний інститут. Якби не було держави зі встановленими нею загалыюобов 'язковими правшами суспільної поведінки (правовими нормами), дотримання яких забезпечується силою державного примусу, в суспільстві запанували б анархія і хаос, сила й насильство, «війна всіх проти всіх», як визначав додержавшій стан людства видатний англійський філософ XVII ст. Т. Гоббс. Саме держава надає суспільству організованості, об 'єднує людей на основі спільних інтересів та цінностей у цілісне утворення, надає суспільному життю цілеспрямованого характеру. Жити в суспільстві й бути вільним від політики, впливу держави неможливо. Але залежність індивідів, суспільства в цілому від держави може бути різною. В одному разі суспільство змогло підпорядкувати собі державу, поставити її на службу суспільному благові, досягти завдяки мудрому державному керівництву країни висот у своєму розвитку, в іншому — держава вивищувалася над суспільством, чинила над ним насильство, а можновладці використовували державну владу насамперед у власних інтересах. Характер відносин між суспільством і державою вирішальною мірою залежить від політичної культури членів суспільства як сукупності їхніх знань про політику, ціннісних орієнтацій і поведінки стосовно неї. У кінцевому підсумку політика, влада завжди роблять з людьми те, що вони їй дозволяють, а держава і правителі є такими, яким є саме суспільство. Недарма кажуть, що кожен народ має таких правителів, яких заслуговує. Формування політичної культури членів суспільства, набуття ними політичних знань і навичок політичної поведінки є важливою умовою функціонування політики, насамперед держави, в інтересах суспільства. Природа створила людину так, що вона дбає передусім про власні інтереси. Політики як люди, чия діяльність пов язана з використанням публічної влади, також: не є винятком. Для того щоб політики якомога більше дбали про суспільні інтереси і якнайменше використовували владу у власних інтересах, потрібний постійний і пильний контроль громадськості за здійсненням влади, діями політиків. А це також вимагає від громадян політичних знань. Оволодівати політичною наукою, отже, потрібно для того, щоб не бути лише пасивним об'єктом політики, об'єктом політичного маніпулювання з боку охочих до влади людей, а впливати на здійснення влади як у суспільних, так і у власних інтересах. Роль і значення політики та наукових знань про неї особливо зростають у переломні історичні періоди, коли зазнають докорінних перетворень самі основи суспільного життя, ідеали, цінності, світоглядні орієнтації людей. Саме такий період кардинальних змін переживає нині українське суспільство. Необхідність політологічних знань в сучасних умовах актуалізується й тим, що сучасні політичні технології, особливо ті, що пов 'язані з проведенням виборчих кампаній і формуванням іміджу політичних лідерів та реалізуються за допомогою електронних засобів масової інформації, створюють широкі можливості для маніпулювання масовою та індивідуальною політичною свідомістю. Протистояти такому маніпулятивному впливу можна тільки на основі глибоких наукових знань про політику. Головне призначення пропонованого підручника полягає в тому, щоб допомогти студентам — майбутнім фахівцям різних сфер суспільної діяльності — оволодіти систематизованими науковими знаннями про політику, які склали б основу їхньої демократичної політичної культури. Такі знання потрібні кожній освіченій людині. Вони сприятимуть формуванню здатності самостійно аналізувати політичні явища і процеси, визначати своє місце в них. Підручник, звичайно, не претендує на всеосяжне висвітлення проблем політичної науки. У ньому аналізуються лише найважливіші, вузлові проблеми політології, насамперед ті, що стосуються сутності політики, інституціоналізованих і персоналізованих форм її здійснення. Значна увага приділяється також історії становлення і розвитку політичних ідей як за рубежем, так і в Україні. В окремих главах подається матеріал про здійснення політики, політичної влади в Україні. Підручник розрахований на поглиблене вивчення науки про політику і може бути використаний студентами всіх спеціальностей вищих навчальних закладів, у тому числі спеціальності «Політологія». Його побудовано таким чином, що кожен структурний елемент може бути темою окремого виступу на семінарському занятті, реферату, контрольної чи курсової роботи. В разі необхідності наявний теоретичний матеріал можна розширити завдяки літературним джерелам, список яких наведено до кожної теми. Ці джерела слугуватимуть вихідними і в написанні дипломних та дисертаційних робіт, підготовці до складання кандидатських іспитів із спеціальностей політичних наук. Авторське бачення структури, тематики і проблематики курсу «Політологія» може прислужитися викладачам політології у вищих навчальних закладах при власному визначенні тематики і проблематики навчального курсу з політології. Ознайомлення із систематизованим викладенням у підручнику проблем теорії політикиі буде корисним і тим, хто обрав політику своїм фахом, tie перебільшуючи значення науки про політику для політичної практики, все ж таки можна стверджувати, що багато наявних у нинішньому українському суспільстві негараздів спричинені невисоким професіоналізмом наших політиків, відсутністю у них глибоких політологічних знань і як наслідок -низьким рівнем політичної культури. Політика і наука про неї в Україні все ще існують нарізно, а державна політика в багатьох и проявах здійснюється без належного теоретичного обгрунтування, нерідко методом спроб і помилок. Рядові громадяни, зі свого боку, ще не зайняли активної позиції стосовно влади і продовжують залишатися її пасивними об єктами, очікуючи від неї за сформованою ще за соціалізму звичкою всіляких соціальних благ. Політика є одним із таких видів людської діяльності де кожен вважає себе фахівцем, тому що всі члени суспільства і кожний окремо так чи інакше стикаються з нею. Судити про політику можуть і повинні всі. Тож хай ця праця прислужиться тому, щоб такі судження робилися зі знанням справи

  Текст у форматі PDF 0.89 Мб