Монографія присвячена одному з найскладніших періодів в історії України, коли російський царизм здійснював модернізаційні реформи в імперії і перехід до індустріалізації. У пропонованій праці проаналізавані важливі соціально-економічні та суспільно-політичні зміни, які відбувалися в пореформену добу на території сучасної Сумщини. Для науковців, викладачів, усіх тих, хто вивчає минуле рідного краю.

У книзі на багатому історичному матеріалі, фактах, свідченнях численних російських та закордонних авторів аналізуються передумови, витоки, закономірності виникнення, розвитку і занепаду Російської імперії. Книга розрахована як на фахівців - істориків, політологів, так і на широкого масового читача.

О.Шахматов займався у тому числі й питанням історії української мови, якому і присвячена пропонована книга. Шахматов брав участь у складанні декларації Петербурзької АН «Про скасування обмежень малоруського друкованого слова» (1905 — 1906) (див. також Заборона українського слова в Росії. Реферат Петербурзької Академії наук (1916) [PDF]). Це було в згоді з політичними поглядами Шахматова: як типовий російський ліберал (член партії конституціоналістів-демократів) він обстоював культурні права народів Росії, але при умові недоторканости Рос. Імперії. Відповідно, коли 1917 Україна йшла до незалежності, Шахматов зайняв різко негативну позицію. Початки української мови автор виводив з «південного наріччя» «спільнодавньоруської» мови. Шахматов вважав витоки української мови у загальних рисах автохтонними (хоч часом містив їх між Прутом і дол. Дніпром, а часом далі на північ, у середньому Подніпров'ї). Не зважаючи на вразливі місця у теорії Шахматова, його історично-генетичні концепції підкуповували своєю цілісністю, включенням колосальної кількости фактів, синтетичністю. На кілька десятиліть вони визначили трактування цих проблем у східньослов'янському мовознавстві, навіть у противників Шахматова; жодна мовознавча школа не мала такого впливу в Росії — СССР у першій половині 20 ст., як школа Шахматова.

О.Шахматов займався у тому числі й питанням історії української мови, якому і присвячена пропонована книга. Шахматов брав участь у складанні декларації Петербурзької АН «Про скасування обмежень малоруського друкованого слова» (1905 — 1906) (див. також Заборона українського слова в Росії. Реферат Петербурзької Академії наук (1916) [PDF]). Це було в згоді з політичними поглядами Шахматова: як типовий російський ліберал (член партії конституціоналістів-демократів) він обстоював культурні права народів Росії, але при умові недоторканости Рос. Імперії. Відповідно, коли 1917 Україна йшла до незалежності, Шахматов зайняв різко негативну позицію. Початки української мови автор виводив з «південного наріччя» «спільнодавньоруської» мови. Шахматов вважав витоки української мови у загальних рисах автохтонними (хоч часом містив їх між Прутом і дол. Дніпром, а часом далі на північ, у середньому Подніпров'ї). Не зважаючи на вразливі місця у теорії Шахматова, його історично-генетичні концепції підкуповували своєю цілісністю, включенням колосальної кількости фактів, синтетичністю. На кілька десятиліть вони визначили трактування цих проблем у східньослов'янському мовознавстві, навіть у противників Шахматова; жодна мовознавча школа не мала такого впливу в Росії — СССР у першій половині 20 ст., як школа Шахматова.

Т. 1 : А - Жюри. - 1953. - 506 с.

У збірнику публікуються документи переважно з діловодних архівів державних органів та установ, які безпосередньо чи опосередковано реагували на прояви українського руху в різних сферах: у початковій освіті, у громадському й літературному житті тощо. Документи висвітлюють передумови, обставини й наслідки появи та функціонування Валуєвського розпорядження 1863 р., Емського указу 1876 р., низки інших нормативних документів, що регулювали мовне питання на теренах українських губерній Російської імперії упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Частина документів пов’язана з виконанням цензурними установами на місцях зазначених “заборонних” актів щодо української літературної мови – одного із ключових чинників формування української ідентичності. Переліки рукописів, заборонених до друку, а також творів, видрукуваних за кордоном і нелегально поширюваних на Наддніпрянщині, окреслюють контури потужного освітньо- літературного масиву Українського Слова, яке упродовж кількох десятиліть у різних формах проривалося до читача крізь цензурні заборони. Більшість документів публікуються вперше.

Автор сопоставляет судьбы двух императоров и оценивает не только их взгляды, деяния и личные качества, но и смысл, возможные альтернативы и, главное, уроки противоборства тех сил(социальных, военных и т.д.), которые стояли за каждым из них. Книга представляет собой первый опыт сравнительного жизнеописания Александра I и Наполеона Бонапарта.

В книге на значительном фактическом материале рассказывается о боевых действиях армии и ополчения, размахе народной войны против захватчиков, прославляется мужество ее героев: П.Багратиона, Н.Раевского, Д.Давыдова, А.Сеславина, Василисы Кожиной, Надежды Дуровой и многих других. Книга содержит множество цветных иллюстраций. Для широкого круга читателей.

Цей словник є спробою лексикографічно зафіксувати швидкозмінний та плинний за своєю природою сленґовий шар української мови - той його складник, якого, на переконання користувачів російської фєні, не існує (як, утім, і самої мови), а на переконання користувачів правдиво народної, джерельної, солов'їно-калинової мови, і не повинно існувати. Тим часом доктор філологічних наук, завідувачка відділу соціолінґвістики Інституту української мови НАН України Леся Ставицька, взявши за джерельну базу тексти художньої літератури, засобів масової інформації, наукових видань, або й просто зразки розмовної мови, уклала словник, який містить сучасну жарґонну лексику різнотипного соціяльного походження, а також лексику розширеного вживання, що поповнила жарґонізовану розмовну мову. "У професійного філолога і пересічного мовця, - пише авторка в передмові, - почасти складається уявлення про суто російський характер жарґонного слововживання, неконкурентноспроможність української мови у розмовних, стилістично знижених сферах комунікації, нездатність продукувати сучасні іронічні стилі спілкування. Варто вчитатись у зібрані тут репліки, діялоги, тексти, щоби пересвідчитись в українськості того жарґоновживання, яке, на перший погляд, може здатися прероґативою російських розмовних моделей. Крім того, суржикове слово у суто комунікативному аспекті не завжди свідчить про брак мовної культури чи незнання українського лексичного відповідника: нерідко, особливо в інтеліґентських дискурсах, чужомовність підсилює іронічне, сміхове начало, закладене у цій лексиці". Від того, наскільки присутній у свідомості українських мовців національний сміховий вербальний простір, великою мірою залежить виживання та зміцнення комунікативної потужности української мови. Словник містить понад 3200 слів і 650 стійких словосполучень. Він розкриває значення кожного з них, подає його соціяльну та стилістичну характеристику, а часом також наводить короткий етимологічний коментар.

Словник містить найбільш поширені на території України власні імена людей. Він повинен сприяти встановленню й закріпленню певних норм у написанні власних імен людей в офіційному та розмовно-побутовому вжитку.

Эта книга посвящена судьбе последнего российского императора и его семьи. Обобщив все известные на сегодняшний день документы и свидетельства о расстреле в подвале Ипатьевского дома, проанализировав вновь открывшиеся материалы, автор выдвигает свою версию событий и неопровержимо доказывает, что в июле 1918 года вместо императора и его семьи были убиты двойники, а та история, которую мы знаем, - всего лишь миф, не имеющий с действительностью ничего общего.

Северному Кавказу принадлежит особое место в русской истории и культуре XVIII - начала XX века. Завоеванный русскими в ходе кровопролитных войн XIX столетия, он был постепенно "усмирен", обратившись в слаборазвитую экзотическую "восточную окраину" страны, но и сам покорил своих победителей, воплощая в себе Россию как великую империю. Назрело время заново внимательно прочесть историю Северного Кавказа в составе России, освободив ее от старых колониальных стереотипов и новой лжи. Эта книга, подготовленная группой историков и этнологов из академических центров и университетов Махачкалы, Нальчика, Грозного и Москвы, приглашает читателя к такому прочтению, дополняя привычные темы - Кавказской войны, исхода (мухаджирства) горцев с русского Кавказа в османскую Турцию, русской колонизации, реформ и революции на Кавказе - новыми, еще слабо изученными в отечественной кавказоведческой традиции сюжетами кавказского пограничья (фронтира), исламского дискурса, ориентализма и другими.

Словник містить близько 42 тисяч слів. У ньому розкрито процес словотворення найбільш уживаних слів української мови порівняно з російською, показано спільність словотворчих процесів близькоспоріднених мов. Словник прислужиться у вивченні словотворення, складу слова, також як довідковий посібник. Для вчителів-словесників, студентів-філологів.

У цьому виданні вперше представлено унікальне джерело з історії України – корпус регестів понад 3500 документів з 29 наявних на сьогодні книг так званої Руської, або Волинської метрики, тобто Руської серії Коронної метрики, куди записувалися офіційні копії вихідних документів польської Коронної канцелярії для українських земель – Волинського, Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств – у період з 1569 по 1673 рік. Книги, за винятком однієї, зберігаються в Російському державному архіві давніх актів (РГАДА) у Москві. Регест кожного документа містить три описові позиції: 1) оригінальний заголовок, що був наданий документові при його внесенні до книг серії; 2) заголовок цього ж документа з поактового реєстру Руської метрики, складеного у 1673 р. її тогочасним писарем Стефаном Казимиром Ганкевичем; 3) відповідний заголовок з пізнішого опису Яна Францішка Цивінського (бл. 1765–1775). Доповнюючи одна одну, описові статті дають у цілому достатньо повну уяву про зміст та адресатів документа. У передмові розглядається діловодна практика Коронної канцелярії, подається історичний, археографічний й кодикологічний аналіз серії книг та згаданих подокументних реєстрів. Іменний та географічний покажчики, верифіковані за текстами самих документів, містять додаткову інформацію і є самостійними науковими довідниками для істориків і генеалогів. Видання є наслідком реалізації масштабного міжнародного проекту, являючи собою перший етап виявлення, реєстрації, а в перспективі й публікації документів до історії українських земель, що відкладалися в інших книгах Коронної метрики.

Из-за ложной стыдливости собирателей и публикаторов русского фольклора, а также цензурных ограничений и гонений доселе оставались неведомы целые пласты народной словесности. Издаваемые тексты, несмотря на их подчас эпатирующий характер, глубоко укоренённых традиционных формах быта и сознания русских крестьян и отражают более естественное и свободное отношение к сексуально-эротической сфере, чем то, которое было характерно для городской культуры XIX-XX вв. Большинство материалов, включенных в том, публикуется впервые. Они извлечены из архивов известных фольклористов XIX первой трети XX в. (П.В. Киреевского, братьев Б.М. и Ю.М. Симакова, В.И. Симакова, Д.К. Зеленина и др.) или записаны в последние десятилетия участниками различных фольклорных и этнографических экспедиций. Впервые увидят свет в полном виде тексты из знаменитого сборника Кирши Данилова, опубликованного доныне лишь со значительными купюрами. Произведения обрядового фольклора сопровождаются описаниями семейных и календарных обрядов, в ходе которых они исполнялись. Тексты печатаются в соответствии с принятыми эдиционными нормами и сопровождаются научным комментарием.

Словник складається з двох частин — власне Російсько-українського словника та українського покажчика. Загальний обсяг — понад 30 тисяч термінів з різних розділів інформатики, кібернетики, обчислювальної техніки та програмування. У першій частині Словника вміщено пронумеровані в алфавітному порядку російські терміни та їхні українські відповідники. У другій частині вміщено в алфавітному порядку українські терміни з посиланням на номери їхніх російських відповідників, а це дає змогу використовувати Словник і як українсько-російський. До Словника входять слова-терміни і складені терміни, які являють собою сполучення двох, а інколи і більше слів. На всіх термінах проставлено наголос. Дається граматична характеристика слів. З масиву українських термінів вилучено мовні покручі та кальковані або транслітеровані російські терміни, повернено багато суто українських репресованих термінів. Словник зорієнтовано на широке коло користувачів — учнів старших класів, студентів, аспірантів, викладачів та науковців. Його можна використовувати і як посібник для учнів, які поглиблено вивчають інформатику, кібернетику, математику, обчислювальну техніку та програмування.