Монографія присвячена історико-архітектурному комплексу м. Києва сакральної та релігійно-паломницької спеціалізації. Досліджується теориторіальна організація ан- самблів культвих споруд м. Києва від найдавніших часів до сьогодення. Застосовуються найсучасніші методики та технології: супуникові навігаційні системи, геоінформаційні системи та технології, електронно-картографічні бази даних. Матеріал дослідження за- безпечений історичними та сучасними світлинами, які були зроблені під час науково- краєзнавчих експедицій містом, як одного з найважливіших прийомів збору сучасної гео- проторової інформації. Результатом реалізації просторового дослідження дестинацій са- кральної аріхтектури – є навігаційні карти з розміщенням сучасної культової архітек- тури та інших релігійно-обрядових ланшафтів всіх релігійних вірувань, конфесій та па- рафій. Зміст роботи поєднує інженерно-картографічні, геоедезичні, фотограмметричні, архітектурно-будівельні питання, напрямки геоінформаційного моделювання та проекту- вання міського середовища. Монографія є апгрейдингом (ремейковим варіантом) кандидатської дисертації ав- тора - "Географо-картографічний моніторинг культових споруд м. Києва" із сучасними змінами та доповненнями та продовженням колективної монографії "Картографічна інтерп- ретація деяких особливостей м. Києва"

Розрахована на вчених-дослідників м. Києва (києвознавців), спеціалістів з пи- тань геоінформатики, геодезії, картографії та суміжних інженерно-технічних наук, сту- дентів спеціальностей "Туризм", "Геоінформаційні системи та технології", "Архітекту- ра", "Спеціальні історичні дисципліни" та всіх тих, кого цікавить історія, географія та картографування м. Києва.

  Текст у форматі PDF 2.99 Мб

  Текст у форматі PDF 3.33 Мб

  Текст у форматі PDF 3.71 Мб

  Текст у форматі PDF 8.66 Мб

  Текст у форматі PDF 4.43 Мб

  Текст у форматі PDF 60.00 Мб

В цьому збірнику стисло віддзеркалюється тема народного життя в політичній сфері України з 1918 року по сьогодення на книгу "ПРЕДСЕДАТЕЛИ ОРГАНОВ ГОСБЕЗОПАС НОСТИ УКРАИНЫ, 2013 рік. Згідно дозволу автора Олександра НЕЗДОЛІ від 12.12.2013 року, – я репортерськими діями читача надаю відгук. І лірично розповідаю про особисту зустріч з першим Президентом незалежної України – Леонідом Макаровичем КРАВЧУКОМ 30 жовтня 2013 року. Та короткометражна розповідь, починаючи з 2013 року, який вимушено вкарбувався вкрай незадовільним правом свободи трудового народу в історію і за часів незалежної державності 1991 – 2014. /Українське радіо – Громадська филя січень 2014 року/.

Читачеві пропонується історичний нарис про 70-річний трудовий шлях Державного науково-виробничого підприємства «Картографія». Висвітлено етапи створення і становлення підприємства, особливості його розвитку і діяльності колективу. Описано основні напрями та види картографічних робіт. Для фахівців картографічного виробництва, наукових працівників, викладачів, аспірантів, студентів, а також тих, хто цікавиться минулим, сьогоденням і майбутнім української картографії.

  Текст у форматі PDF 0.37 Мб

Адвокати завжди брали активну участь у громадсько-політич- ному житті українського суспільства. Адвокати першими усвідомлювали, що сила нації визначається не переліком політичних прав, а всім комплексом здобутків у економічній, соціальній, культурній, науковій та інших сферах суспільного життя, вони були творцями української державності. З метою показати цілісну історію адвокатури України від найдавніших часів до сьогодення та окреслити перспективи розвитку її як науки було розпочато Проект «Історія адвокатури України». Впевнені, що його реалізація сприятиме популяризації і утвердженню поваги до професії адвоката та до правників в цілому, а також спонукатиме молоде покоління юристів до досліджень і вивчення унікальної спадщини попередників.

Мета курсу «Історія держави і права України» - простежити процес становлення і розвитку держави, її механізм, форму державної єдності та систем права на території України з найдавніших часів до сучасності. Хронологічні рамки матеріалу, що викладається, охоплюють період з VII ст. до н.е. (виникнення державності на території України в рабовласницьку добу) до сьогодення. Теперішній стан державності і правової системи вивчається також в курсах галузевих юридичних дисциплін. Семінарські заняття доповнюють лекційний курс та забезпечують поглиблене вивчення більш складних і важливих тем курсу, розвивають уміння самостійно вивчати, аналізувати законодавчі акти, формувати й обґрунтовувати історико-теоретичні висновки та узагальнення

The concept of toleration plays a central role in pluralistic societies. It designates a stance which permits conflicts over beliefs and practices to persist while at the same time defusing them, because it is based on reasons for coexistence in conflict - that is, in continuing dissension. A critical examination of the concept makes clear, however, that its content and evaluation are profoundly contested matters and thus that the concept itself stands in conflict. For some, toleration was and is an expression of mutual respect in spite of far-reaching differences, for others, a condescending, potentially repressive attitude and practice. Rainer Forst analyses these conflicts by reconstructing the philosophical and political discourse of toleration since antiquity. He demonstrates the diversity of the justifications and practices of toleration from the Stoics and early Christians to the present day and develops a systematic theory which he tests in discussions of contemporary conflicts over toleration.

Звернення до філософської спадщини І.Шинкарука в контексті реалій сучасного глобалізованого світу та тих суспільних трансформацій, що мали місце у ХХІ столітті, змушує нас значно уважніше ставитися до тих фундаментальних категоріально-філософських антропологічно- екзистенційних новацій, що були запропоновані цим непересічним філософом та видатним вітчизняним мислителем в частині осмислення та переосмислення соціального буття індивіда. У цьому контексті, особливий інтерес становить аналіз специфіки ідеологічного дискурсу, запропонований І.Шинкаруком у ході вивчення та теоретичного виявлення основних закономірностей і властивостей суспільного буття. З цього погляду, філософія І.Шинкарука апелює не лише до «вічних цінностей істини, добра і краси» та вічних філософських проблем, але й до сучасності, до тих актуальних і нагальних питань існування людини у світі (враховуючи те, що світ, який оточує людину є соціальним світом та є носієм антропологічних та екзистенцій них сенсів), які постають у другій половині ХХ століття і зберігають свою актуальність до сьогоднішнього дня. Одним з таких питань, яке визначає складний та багатовимірний пласт існування людини у світі та у соціумі, є проблематика ідеології. Причому, сьогодні вона пов’язана не лише з проясненням базових філософських понять і категорій, а з виявленням її фундаментальних зв’язків з сучасними глобалізаційними викликами.

У навчальному посібнику розкриті основні сюжети з історії держави і права України з часів появи перших державних утворень на Півдні нашої країни до сьогодення. Зміст розділів даної публікації відповідає Програмі з історії держави і права України.

У монографії розглядається еволюція терміну «революція» у суспільно-політичній думці: від астрономічного розуміння до політичного, а також «феномен» революції як певна множинність, яка виникає на перетині різних дискурсів (політичних, соціальних, релігійних, наукових). Революція досліджується як закономірна форма розвитку суспільства, яка викликана тими ж причинами, що і еволюція. Здійснена спроба оцінити революцію і саму ідею революції з точки зору сьогодення з урахування конкретно- історичних умов, у яких відбувалися революційні події або ж народжувалися ідея і образ революції.

Подано теоретичні основи культури, розкрито процес розвитку історії української культури від найдавніших часів до сьогодення, розглянено найвизначніші здобутки, що стали найбільшими надбаннями української нації та світової цивілізації. Для студентів негуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів, викладачів і всіх тих, хто цікавиться історією української культури.

Упорядники ставили перед собою завдання у короткій формі, спираючись на документи, показати, що русифікація як України, так і всіх народів, уярмлених імперією, ніяк не була самочинним, природнім процесом як це намагаються доводити апологети відновлення імперії, а цілеспрямованою державною політикою всіх російських режимів, починаючи від виокремлення московських правителів з–під залежності ханів й підпорядкування київської митрополії Московському патріархові в 1685 році, закінчуючи нинішнім режимом Путіна. Матеріал опрацьований на основі Вікіпедії, Енциклопедії українознавства, Енциклопедичного словника Брокгауса й Єфрона, архівів упорядників і ряду інтернетних сайтів. У цьому переліку показані далеко не всі, а лише найбільш знакові випадки російської денаціоналізаційної політики щодо України.