Мета автора цього нарису – звернути увагу на ті аспекти минулого, які ні для народницької, ні для державницької історіографій на мали ваги, а тим часом без їх витлумачення годі сподіватися, що стара Україна "скаже" правду про себе нашому сучасникові. Маю на увазі передовсім спробу звести історію з п'єдесталу науки про суспільство до рангу науки про людину в суспільстві. Суспільство, як і кожна структурована система, варте дослідницького інтересу, проте ключ до розуміння принципів його функціонування не може бути ні універсальним, ні наперед постульованим, бо система, утворювана "людским матеріалом", реалізує себе лише через конкретні – завжди різні в часі й просторі – вчинки людей. Тому спеціальна увага в цьому нарисі буде надана людині – колу її прав і обов'язків, способам (і причинам) групування в колективи, стереотипам поведінки та механізмові оновлення останніх у моменти зміни ціннісних орієнтацій, усталеним уявленням про справедливу владу і особистий обов'язок, про морально дозволене і про табуйоване, про ставлення до "своїх" і "чужих" тощо. На більш загальному рівні, відмовившись від звичних історіографічних образів "сусіда-загарбника", "підступного єзуїта" чи свого "запроданця", автор спробував пояснити ряд кризових смуг в історії України через призму глибинних внутрішніх перемін у згаданій системі стереотипних цінностей.

Архітектура комп’ютера – абстрактне уявлення комп’ютера, яке відображає його логічну і схемотехнічну організацію, включаючи в себе: Структурну схему комп’ютера, будову й організацію його функціональних пристроїв та елементів; Організацію і розрядність інтерфейсів усіх компонентів комп’ютера; Програмний модуль, набір і досяжність його регістрів; Архітектуру, організацію й засоби адресації пам’яті; Систему і формати машинних команд комп’ютера; Засоби представлення і формати даних комп’ютера; Системні ресурси комп’ютера і обробку переривань. Структурно ПК являє собою системну плату зі слотами розширення для комутації додаткових пристроїв за допомогою контролерів (адаптерів). Основними слотами на сьогоднішній день є: PCI (розрядність відповідає розрядності процесора), AGP (розрядність 32 біт), USB (Universal Serial Bus), ISA (Industry Standard Architecture, розрядність – 8 або 16 біт), застарілі і на переважній більшості ПК, які зараз випускаються, слоти ISA взагалі відсутні. Найширшого використання набув слот РСІ; Внутрішня системна шина ПК створює простір магістралей для прийому-передачі трьох типів сигналів: адресації, даних, управління. Розрядність адресної шини (до 64) формує простір прямого доступу до постійної, оперативної, віртуальної пам’яті. Кількість бітів шини даних (64, 128, 256) визначає можливості ПК виконувати арифметико-логічні операції над бітами (додавання, множення, зсув, пересилка). Сигнали шини управління призначені для автоматичної обробки штатних ситуацій, які пов’язані з перетворенням потоків інформації між компонентами ПК і периферійними пристроями, обробкою переривань. Системна плата, крім слотів, має гніздо процесора, порти клавіатури, миші та інших пристроїв уведення/виведення, мікросхеми (чіпи) BIOS і системної логіки, гнізда для пам’яті. BIOS служить для управління процесом обміну інформацією і знаходиться в чіпах ROM системної плати. Інші карти визначаються функціональним призначенням.

  Текст у форматі PDF 6.56 Мб

  Текст у форматі PDF 4.65 Мб

У практичному посібнику «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розглядаються останні досягнення у вивченні клітинних та молекулярних механізмів апоптозу. Крім того, описані наявні методи виявлення та дослідження апоптотичних клітин in vitro та in vivo, значення апоптозу в розвитку злоякісних новоутворень та використання модуляторів апоптозу для лікування онкологічних хворих. Смерть живих організмів є предметом зацікавлення не лише природодослідників, але й філософів. Постійно виникає питання, чому смерть є неминучою і в багатьох випадках наперед запрограмованою. В останні три десятиліття наші уявлення про смерть клітин тканин та органів піддалися серйозному переосмисленню. Цьому сприяли відкриття, зроблені незалежно двома групами вчених, які використовували різні об'єкти та підходи у своїх дослідженнях. Очевидно, тут доречно згадати слова відомого фізика Макса Планка про те, що головною рисою кожної нової наукової ідеї є певне поєднання двох різних за суттю явищ. На початку 70-х років минулого століття австралійський вчений Джон Керр вперше описав особливості ультраструктурних змін, що відбуваються в клітинах ссавців під час їх фізіологічної загибелі, що не викликана дією якогось патогенетичного чинника. Пізніше він та його колеги (А. Віллі та А. Кюрі) з Едінбургу в Шотландії систематизували дані, що стосуються цього явища, та запропонували термін «апоптоз» для його позначення. Приблизно у той самий час інші вчені з Великої Британії - Сідней Пренер та його співробітник Джон Салстон, а також американець Роберт Горвіц, займаючись вивченням мікроскопічного грунтового хробачка Caenorhabditis elegans, ідентифікували гени, що контролюють загибель клітин під час розвитку цього примітивного організму. Значний інтерес до апоптозу на початку 90-х років минулого століття привів до виявлення у ссавців генів, подібних до «генів смерті» у нематоди (С. elegans). Після цих праць тема апоптозу стала не лише популярною, але й надзвичайно плідною. У комп'ютерній інформаційній системі PubMed станом на грудень 2004 року знаходилося біля 92000 наукових статей, в яких вживається термін «апоптоз» - слово, яке ще не так давно було малознайомим широкому колу природодослідників. Виявлення явища апоптозу стало справді революційним у біології і його можна порівняти з такими важливими відкриттями, як, наприклад, існування клітинного циклу. Тому першовідкривачі апоптозу стали розглядатися як імовірні претенденти на отримання Нобелівської премії з фізіології та медицини. Перед комітетом, який присуджує такі премії, стояло складне завдання. У результаті ретельного розгляду цього питання 10 грудня 2002 року в річницю смерті Альфреда Нобеля на церемонії вручення премії його імені перед королем Швеції стояли С. Бренер, Сер Дж. Салтсон і Р. Горвіц. Зараз це вже історія, хоч дискусії з приводу правомірності саме такого вибору Нобелівського комітету не припиняються. У книзі «Апоптоз і рак: від теорії до практики» узагальнені найновіші відомості про закономірності та механізми загибелі клітин евкаріютичних організмів. Порівнюються різні форми такої загибелі - апоптоз, який ще називають запрограмованою або фізіологічною смертю клітини, автофагія і некроз - патологічна смерть клітин. Практичний посібник «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розрахована на фахівців у різних галузях біології та медицини. Вона буде корисною не лише для лікарів-онкологів, але й для широкого кола читачів, які цікавляться новинками в галузі природничих наук.

У навчальному посібнику дається цілісне уявлення про специфіку філософського знання, пропонуються нові підходи до розкриття логіки побудови курсу філософії. У центрі уваги - проблема людини, її соціально-діяльна сутність. Філософія розглядається як методологічна основа осмислення цілей і сенсу життя. Розрахований на студентів вузів, а також тих, хто самостійно вивчає філософію.

  Текст у форматі PDF 3.08 Мб

Розглянуто основні властивості активних діелектриків – сегнетоелектриків, піроелектриків, п’єзоелектриків та НВЧ діелектриків. Проаналізовано сучасні уявлення про структуру розглянутих речовин. Подано відомості про вплив структури на властивості у сучасному і перспективному застосуванні цих матеріалів. Ураховано багаторічний досвід викладацької діяльності авторів з цього курсу, а також використано численні оригінальні публікації в області п’єзоелектриків, піро-електриків, сегнетоелектриків та НВЧ діелектриків. Для студентів фізичних спеціальностей вищих навчальних закладів. Може бути використаний аспірантами, інженерами та науковими співробітниками, що спеціалізуються в галузі матеріалознавства.

Т. 1 : Запорізький край. - 2008. - 512 с.

Подана нижче добірка документів має на меті ознайомити читачів із специфікою мовної політики, яку провадив радянський режим на теренах УРСР. Упорядники свідомі того, що збірник не може претендувати на повноту і всеохопність матеріалу. Нашим завданням було поставити проблему і заохотити майбутніх дослідників до пошуку ширшої інформації і наукового її опрацювання. Добираючи матеріали з радянських партійних документів і мовознавчих публікацій ми надавали перевагу тим, які стосувалися внутрішньомовної політики — заборон вживати певні слова, словосполучення, словотвірні й морфологічні форми, синтаксичні конструкції, оскільки саме цей аспект мовної політики КПРС ще не дістав належного опрацювання за джерельними даними. Орієнтація на зазначену проблематику зумовила й обмеження поданих матеріалів переважно хронологічними рамками 1930-х і 1970-х років, оскільки саме в ці десятиліття Москва застосовувала найбрутальніші методи у неоголошеній війні з українською нацією, до яких належала й низка репресивних заходів у сфері мововжитку. Відкриває збірник скорочена версія доповіді Миколи Скрипника на Першій всеукраїнській конференції культурно-освітніх робітників нацменшостей 20 травня 1931 року. Її подано для загального уявлення про засади мовно-освітньої програми М. Скрипника, що становили головний об’єкт нищівної критики в наступних погромницьких акціях 1930-х років. Завершує видання словник репресованої лексики, укладений на базі опублікованих у збірнику документів.

У курсі лекцій «Економіка будівельної організації» дається сучасне уявлення про будівельну організацію як суб'єкт господарювання. Докладно розглянуті основні теми, що обґрунтовують потреби будівельної організації в основних ресурсах. Дається оцінка ефективності використання як ресурсів будівельної організації, так і її діяльності в цілому. Наведено нову систему ціноутворення у будівництві та особливості формування собівартості будівельно-монтажних робіт. Завершується курс розглядом актуальних питаніь інвестування та методів розрахунку його економічної ефективності й аналізу фінансово-економічного становища будівельної організації. Для викладачів, студентів очної, заочної та дистанційної форм навчання будівельних вузів, підприємців і практичних працівників.

У навчальному посібнику розглянуто етіологію та патогенез, клініку, діагностику, основні принципи лікування та реабілітації новонароджених із внутрішньоутробними інфекціями. При підготовці посібника використані сучасні дані вітчизняних і зарубіжних авторів. Посібник призначений для студентів вищих медичних навчальних закладів, лікарів-інтернів, неонатологів, педіатрів. Зміст Розділ 1 Загальні уявлення про внутрішньоутробні інфекції. Розділ 2 Вроджений сифіліс. Розділ 3 Вроджена краснуха. Розділ 4 Цитомегаловірусна інфекція. Розділ 5 Вроджений токсоплазмоз. Розділ 6 Вроджений мікоплазмоз. Розділ 7 Вроджений хламідіоз. Розділ 8 Вроджена герпетична інфекція. Розділ 9 Вроджена ВІЛ-інфекція. Розділ 10 Вроджені вірусні гепатити. навчальний посібник

Пропонований посібник написаний на основі курсу лекцій, неодноразово прочитаного для студентів першого курсу фізико-математичного факультету. Його завдання — дати уявлення про фундаментальні ідеї аналізу, навчити свідомо користуватись відповідною мовою і розвинути вміння застосовувати певні технічні прийоми. При викладі матеріалу використовуються інтуїтивні міркування і чисельний експеримент, які звичайно не замінюють строгих доведень основних фактів вступу до аналізу, а лише слугують засобом для підготовки і мотивації останніх.

  Текст у форматі PDF 1.30 Мб

Методична розробка лекції із лікувальної та спортивної медицини

Книга посвящена физическому учению Стои - одной из крупнейших философских школ эллинистически-римской эпохи. Предпринята попытка концептуальной реконструкции философии Стои. Представлены преимущественно те философские проблемы, которые не отражены достаточно полно в отечественной литературе, а в зарубежной науке вызывают серьезные споры. Концепция автора ориентирована на анализ идей, понятий и терминов, связанных с формированием новых представлений о движении, пространстве и времени. Исследование стоического дискурса, становление которого происходило в функциональных категориях, осуществляется в сопоставлении с воззрениями досократиков. Система понятий новаторского учения стоиков рассматривается в культурно-историческом контексте и в свете истории идей.

Цей словник є спробою лексикографічно зафіксувати швидкозмінний та плинний за своєю природою сленґовий шар української мови - той його складник, якого, на переконання користувачів російської фєні, не існує (як, утім, і самої мови), а на переконання користувачів правдиво народної, джерельної, солов'їно-калинової мови, і не повинно існувати. Тим часом доктор філологічних наук, завідувачка відділу соціолінґвістики Інституту української мови НАН України Леся Ставицька, взявши за джерельну базу тексти художньої літератури, засобів масової інформації, наукових видань, або й просто зразки розмовної мови, уклала словник, який містить сучасну жарґонну лексику різнотипного соціяльного походження, а також лексику розширеного вживання, що поповнила жарґонізовану розмовну мову. "У професійного філолога і пересічного мовця, - пише авторка в передмові, - почасти складається уявлення про суто російський характер жарґонного слововживання, неконкурентноспроможність української мови у розмовних, стилістично знижених сферах комунікації, нездатність продукувати сучасні іронічні стилі спілкування. Варто вчитатись у зібрані тут репліки, діялоги, тексти, щоби пересвідчитись в українськості того жарґоновживання, яке, на перший погляд, може здатися прероґативою російських розмовних моделей. Крім того, суржикове слово у суто комунікативному аспекті не завжди свідчить про брак мовної культури чи незнання українського лексичного відповідника: нерідко, особливо в інтеліґентських дискурсах, чужомовність підсилює іронічне, сміхове начало, закладене у цій лексиці". Від того, наскільки присутній у свідомості українських мовців національний сміховий вербальний простір, великою мірою залежить виживання та зміцнення комунікативної потужности української мови. Словник містить понад 3200 слів і 650 стійких словосполучень. Він розкриває значення кожного з них, подає його соціяльну та стилістичну характеристику, а часом також наводить короткий етимологічний коментар.