У монографії з’ясовується роль і місце совісних судів в українському суспільстві кінця ХVІІІ—першої половини ХІХ ст. Засновуючи їх у кожному губернському центрі під час реформування місцевого управління, Катерина ІІ намагалася зіпертися на європейські взірці, поклавши в основу діяльності цих інституцій головні ідеї та принципи Просвітництва—гуманізм, священне право приватної власності, повагу до людини з її слабкостями й вадами. На відміну від інших судів совісний виконував не лише каральну функцію, а й намагався примиряти конфліктуючі сторони згідно з умовами, які ті самі пропонували. Караючи, совісні суди виховували в порушників почуття відповідальності за скоєні злочини, залучаючи до осуду громадськість, родину, церкву. Визначено станову виборність як основний критерій формування суддівського корпусу, коли дворянська корпорація та міщанська й селянська громади обирали суддями високоморальних, відповідальних та авторитетних місцевих діячів, яким довірялося здійснювати судові повноваження, описано умови служби цих посадовців. На основі архівних матеріалів висвітлено судові практики совісних судів, які розглядали земельно-майнові суперечки, сімейні сварки, злочини малолітніх, душевно-хворих, а також справи про чаклунство та забобони. Визначено, що саме з компетенції совісних судів було найбільш запитуваним і чому.

Вміщено чотири Універсали Української Центральної Ради з дотриманням правопису оригіналу. Для істориків, правознавців, широкого кола читачів.

У хрестоматії вміщено законодавчі та інші матеріали, що характеризують суспільний лад, державний механізм, галузі права в Україні з найдавніших часів до сьогодення. Розрахована на студентів, слухачів, аспірантів, викладачів навчальних закладів юридичного профілю, широкий читацький загал.

Автор книжки – генерал-поручник армії УНР Олександр Удовиченко – стояв біля витоків українського війська та пройшов з ним увесь бойовий шлях аж до відступу з України в листопаді 1920 року. Начальник штабу Гайдамацького коша Слобідської України, що уславився взяттям Арсеналу, командир Третьої Стрілецької Залізної дивізії, яка перемогла більшовиків під час Вапнярської операції – генерал Удовиченко стисло та водночас повно виклав історію подій, учасником яких був сам.

В книге проанализированна Русская Правда - древнейший памятник славянского права, во всех своих редакциях и списках.

Книга присвячена малодослідженій проблемі історії вітчизняної державності - юридичним аспектам діяльності Державної варти. Неупереджений авторський підхід і використання раніше невідомих архівних джерел дозволяють об'єктивно визначити роль цієї охоронної структури в системі влади останнього українського гетьманату. Навчальний посібник розраховано насамперед на тих, хто вивчає історію держави й права України, а також на широке коло читачів.

  Текст у форматі PDF 1.32 Мб

У пропонованому посібнику, спираючись на широку бібліографію використаних джерел та літератури, на аналіз творів вітчизняних мислителів, представників української політико-правової думки, робиться спроба в руслі проблемно-хронологічного підходу (від кінця XVI – XVIII століть) простежити процес становлення, розвитку та занепаду ідеї козацької державності як національної державної ідеї. У додатках книги, укладених відповідно до її розділів, представлено документи, що відображають особливості становлення, розквіту та занепаду ідеї козацької державності як національної державної ідеї, а також ідейний контекст українського державотворення другої половини XVII-XVIII століть. Для студентів вищих навчальних закладів, гімназій, ліцеїв, коледжів, у яких вивчаються історико-правові дисципліни, а також усіх, кого цікавить історія української політико-правової думки та держави і права України.

У посібнику висвітлено основні риси вітчизняного права на початкових етапах розвитку державності українського народу. Розглядаються питання становлення і розвитку основних інститутів права. Для студентів юридичних спеціальностей, викладачів, учнів та всіх, хто цікавиться питанням історії держави і права.

У препринті йдеться про заключний етап існування Української козацької держави, про політику Російської імперії щодо неї. Розраховано на науковців, викладачів і студентів вузів, учнів середніх спеціальних учбових закладів, усіх, хто цікавиться питаннями політичної історії України.

№ 21. - 1919. - 15 с.

за 1917-1918 гг.. - 1942. - 1483

У праці розглядаються проблеми становлення і функціонування двох форм виконавчої влади на першому етапі Української револющї (Генерального секретаріату і Народного секретаріату).

Пропонований навчально-методичний посібник з курсу «Історія держави і права України» містить плани семінарських занять, методичні вказівки та навчальні завдання, завдання для перевірки знань та модульного контролю. В ньому висвітлюються процеси появи державності на території України, починаючи з рабовласницької доби до сучасного процесу державотворення, процеси інституалізації державних структур, історична еволюція норм і інститутів права, досліджуються загальні закономірності державно-правових явищ, особливості їх функціонування в той або інший історичний період. В навчально-методичний посібник включені також: орієнтовний перелік питань на іспит та список рекомендованої літератури. Розрахований на студентів і викладачів історії та права вищих навчальних закладів, загальноосвітніх шкіл, гімназій, ліцеїв, коледжів.

Мета курсу «Історія держави і права України» - простежити процес становлення і розвитку держави, її механізм, форму державної єдності та систем права на території України з найдавніших часів до сучасності. Хронологічні рамки матеріалу, що викладається, охоплюють період з VII ст. до н.е. (виникнення державності на території України в рабовласницьку добу) до сьогодення. Теперішній стан державності і правової системи вивчається також в курсах галузевих юридичних дисциплін. Семінарські заняття доповнюють лекційний курс та забезпечують поглиблене вивчення більш складних і важливих тем курсу, розвивають уміння самостійно вивчати, аналізувати законодавчі акти, формувати й обґрунтовувати історико-теоретичні висновки та узагальнення

Споконвічні риси шляхетства на Україні - внутрішній демократизм і європеїзм, які поєднуються з кріпацтвом і марним життям як наслідком російського поневолення. Розуміємо, що гіркий талан народного соловейка Тараса Шевченка, безправного кріпака, міг бути тільки при російському пануванні. Спілка польської і української аристократії на Україні є запорукою політичної стабільності старосвітського суспільства. Українські пани неодмінно використовують польську геральдичну школу, а українські козацькі і гетьманські традиції складають базу польської державної доктрини. Українсько-польська середньовічна унія має відгомін і серед російських діячів соціального руху. Г.Плеханов в праці "Освобождение селян” каже: "Хлопством” служилого стану в Московській державі пояснюється, між іншим, що західно-руська шляхта була так сильно прив'язана до католицької Польші і так вперто відверталася від православної Москви. Важкі історичні умови і значна економічна відсталість примусили Москву закріпачити на державній службі навіть тих, хто сам жив кріпацькою працею селян”. І все - таки родзинку цієї книги складають питання функціонування шляхетського парламентаризму. Широкі права шляхетського стану зосереджують функції локального сеймикового самоврядування. В середині XVI ст. біля 8 % населення України бере участь в шляхетській парламентарній діяль ності. Панські шляхетсько-лицарські традиції поширюються і на Українську Річпосполиту. В Гетьманщині відбувається поступова генеза радних парламентарних установ - старшинські ради перетворюються на Думу і Сейм. Книга є нібито путівником по давньому праву і органам державного управління на Україні, а отже є настільною книгою в галузі держави і права. Метою видання книги є ліквідація прогалини в українській науковій думці. Пригадаймо, що писав Вячеслав Липинський Сергію Єфремову 1913 року: "Я переконався безліч разів, що українське громадянство нашого руху не розуміє і в ньому не орієнтується. В результаті виходить на користь вшехполяків”. Великопанські українські і польські традиції на Україні складають найяскравішу сторінку з історії матеріальної і духовної культури, проте шляхетський рух подекуди носить не тільки національні, але і космополітичні риси, що виразно бачимо в доктрині Михайла Драгоманова, в творчості Юліуша Словацького і в т.зв. козакофільстві XIX ст. Представники шляхетського стану прославляють Україну своєю діяльністю. Наведемо приклади: 1632 року Галшка Гулевичівна своїм коштом засновує Київський колегіум, який утримує інший славетний меценат Ярема Корибут Вишневецький. 1648 року в Києві про це виходить книга "Maiores illustrissimorum principum Korybut Wiszniewieckiorum in suo nepote principe D. Jeremia Wiszniewiecki... redivivi ab au- ditoribus eloquentiae in Collegio Mohilaneo Kioviensi comice cum eorum gestibus memoralibus celebra- ti: Anno D (omi) ni 1648 Maii de”. 1576 року з власної ласки князь Костянтин Острозький засновує Острозьку слов'яно-греко-латинську академію. Архітектор Городецький імпозантними спорудами надає неповторного вигляду давньому Києву. Браницькі і Терещенки засновують і розбудовують цукрову промисловість. Потоцькі, Олександр Кониський, Теофіл Дембицький, Тишкевичі, Сими- ренки є меценатами преси, науки, і культури. Пани Борис Грінченко, Дмитро Дорошенко, Андрій Шептицький, Михайло Старицький, Михайло Малецький, Володислав Федорович, Юрій Федь- кович, Леся Українка та ін. популяризують українську мову і очолюють товариство "Просвіта”. Таких прикладів безліч. Вони заслуговують на дослідження і справедливе вшанування. Отже, ця книга написана саме для Вас. Пориньте в світ величних шляхетських і лицарських традицій на Україні і прочитавши книгу запитайте себе, якої України нам треба.