Створення та діяльність державного центру УНР в екзилі (еміграції) як наочний приклад безперервності державотворчого процесу української нації

Кілька нарисів, що мають своїм завданням з'ясувати головні питання, зв'язані з проблемою нації на підставі наукових досягнень у цій ділянці соціології.

У монографії розглядаються процеси розвитку сучасних літературних мов світу, характерні ознаки мови нації - її функціональна різноманітність, тенденції збагачення словникового складу, інтернаціоналізація лексичних засобів, зокрема в галузі нової термінології, - що не однаково проявляються в старописемних і молодописемних мовах. Аналізуються процеси розвитку мов у СРСР і США, а також у країнах, що розвиваються, африканського, південноамериканського і азіатського континентів. Для мовознавців - дослідників, викладачів і студентів, суспільствознавців, вчителів, лекторів і пропагандистів.

Ч. 1. - 356 с.

Дуже цікава річ, особливо та частина де йдеться про глобалізм і націоналізм. Глобалізм – головний супротивник націоналізму! Ідея нації – проти ідеї національного безпам'ятства!

Методика аналізу суспільних устроїв, викладена автором у книзі, дозволяє порівнювати різні нації-держави й давати досить точні прогнози їхнього подальшого розвитку. У спеціальному доповненні до третього українського видання “Україна: 20 минулих і 20 майбутніх років” міститься панорамне бачення минулого і перспектив становлення незалежної демократичної України. Для менеджерів суспільного й приватного секторів, для науковців, аспірантів і студентів та для всіх громадян, що цікавляться проблематикою ефективності суспільств і майбутнього світового ладу.

Ця книжка є першою в Україні антологією, присвяченою проблемам нації та націоналізму. Вона продовжує серію видань під назвою “Політичні ідеології”. До збірника увійшли уривки з творів, окремі дослідження й статті провідних європейських мислителів і політичних діячів та дослідників націоналізму ХІХ-ХХ століть. Структура антології відтворює основні питання, що постають перед дослідниками націоналізму (інтелектуальні джерела, проблема етнічності, нація як концепт та цінність, типологія націоналізму та його перспективи). Збірник буде цікавим як для професійних істориків і політологів, так і для читачів, що цікавляться проблемами моделей суспільного розвитку, історією політичних ідеологій.

Навчальний посібник — колективна праця, що містить відомості про формування й розвиток української нації, етнічну територію та етнографічне районування, багатовіковий досвід і традиції духовної та матеріальної культури українського народу.

Отже, гуманітарна аура нації. Чи не правда, якесь приємне для слуху поєднання слів? Справді, кожна нація повинна мати свою гуманітарну ауру. Тобто потужно емануючий комплекс наук, що охоплюють всі сфери суспільного життя, включно з освітою, літературою, мистецтвом,- в їхній інтегральній причетності до світової культури і, звичайно ж, у своєму неповторно національному варіанті.

У книзі представлен устрій радянської влади.

У книзі висвітлюється культурологічний досвід трансформації європейської філософії ІІІ тисячоліття, яка після краху формалістичної методології науки усвідомила, що світоглядним дороговказом розуміння новітньої цивілізації може бути імператив людини в усій неосяжності її душі, таїни долі та жадоби до вищих цінностей, що є можливим тільки через культуру. У центрі уваги автора знаходиться питання національної культури, її архетипи, вічні символи та принципи духовної самопобудови особистості й нації. Усі ці теми розглядаються на доступному для читачів рівні і будуть цікаві усім, хто опікується проблемами Духу в сучасному контексті.

В книге рассмотрены закономерности и тенденции общественного развития, проявившиеся на грани второго и третьего тысячелетий. Состояние современного мира характеризуется нестабильностью, нарастанием экологического и социального кризисов, образованием глобальной Империи во главе с США, информационным управлением поведения людей, В России идет вымирание населения, разрушение науки и образования, уничтожение интеллекта нации. Прогнозируются последствия протекающих ныне процессов и показано, что непосредственную, ближайшую угрозу для человечества представляют действия США, превратившихся в обще планетарную Империю Зла. Книга рассчитана на широкого читателя.

Перший в українській історіографії синтез історії Польщі, підготовлений вченими Львівського національного університету імені Івана Франка, зроблено на підставі уважного опрацювання багатьох нових джерел га інтерпретаційних здобутків світової наукової літератури, а також значного досвіду викладання цього предмету студентам історичного та філологічного факультетів. Автори прагнуть подати картину цивілізаційного поступу людської спільноти на терені сучасної Польської Республіки, який простежується від появи першої людини, через формування народу і нації, котрі дали назву сучасній Польщі, до наших днів. Основну увагу приділено суспільним проявам життя поляків - політичному розвиткові, соціальним, економічним і культурним змінам, котрі визначали їхній стан у різні історичні епохи, а також взаєминам з сусідніми народами, передусім українцями. Книга призначена насамперед для студентів історичних та інших гуманітарнич спеціальностей університетів, а також для науковців і широкого загалу, який цікавиться минулим і сьогоденням сусідньої Польщі.

Страшні роки Другої світової війни залишили незагойні рани на тілі Української Нації. Правду про роль маршала Жукова у нищенні українців розкриває книга Левка Лук'яненка. Це видання побачило світ за сприяння Української республіканської партії «Собор» — найстарішої політичної партії нової України, що послідовно обстоює відродження України й пробудження національного духу всіх українців. Нехай ця книга допоможе розчистити замулені криниці нашої історичної пам'яті, згадати, як насправді було все в тій страшній війні, свідком якої мені випало бути.

Книга безвременно скончавшегося известного советского востоковеда Владимира Григорьевича Луконина (1932–1984) посвящена вопросам истории культуры Ирана эпохи древности и раннего средневековья, которыми ученый занимался всю свою жизнь. В очерках рассматриваются различные аспекты культурной истории иранских государств на фоне политической истории. Предназначена иранистам широкого профиля, а также историкам культуры.

Лекція, прочитана в національному університеті "Києво-Могилянська Академія" 1 вересня 1999р. Отже, гуманітарна аура нації. Чи не правда, якесь приємне для слуху поєднання слів? Справді, кожна нація повинна мати свою гуманітарну ауру. Тобто потужно емануючий комплекс наук, що охоплюють всі сфери суспільного життя, включно з освітою, літературою, мистецтвом,- в їхній інтегральній причетності до світової культури і, звичайно ж, у своєму неповторно національному варіанті.

Упродовж тривалого часу українські землі входили до складу Австро-Угорської монархії, Речі Посполитої, Російської імперії, Угорщини, Румунії, Чехословаччини, Союзу Радянських Соціалістичних Республік, на території яких через різні об’єктивні та суб’єктивні причини опинилася величезна кількість українських історико-культурних цінностей – надбання народу, невід’ємна частина його історії. Культурні пам’ятки – це духовний світ кожної нації, її пам’ять, символи, ідеї. Їхня реституція, повернення, реевакуація, всебічне використання та вивчення є складовою частиною пріоритетних напрямків державної політики України, орієнтованої на побудову сильної, незалежної, європейської держави.

Благонадійні в 1940-х чи 1950-х роках підручники, романи, опери, картини нібито безнадійно застаріли, а грізні викривальні постанови ЦК КПРС «у галузі культури» припали пилом. Та все-таки події, що їх аналізує канадський історик з Університету Вікторії Сергій Єкельчик, сьогодення стосуються безпосередньо. Утверджені за тих часів концепції дружби народів СРСР та українсько-російського братерства чинні у політичному дискурсі дотепер. Ба більше, зужиті ідеологеми тяжіють і над найзатятішими опонентами всього «совєтського» в сучасній Україні: ті також вірять в об’єктивне існування нації як органічної спільноти й так само уявляють історію як природний лінійний розвиток нації на шляху до здобуття державности (тільки справжньої, а не у формі «Української РСР»). Концепція «возз’єднання» України з Росією 1654 року вже великою мірою скомпрометована, але й далі живе поняття «возз’єднання» всіх українських етнічних земель у складі Української РСР протягом 1939–1945 років, – а саме сталінські ідеологи вперше описали ці події такою мовою. Цю книжку, що її вперше надрукувало видавництво Торонтського університету у 2004 році, присвячено репрезентаціям минулого в українській науці та культурі сталінського часу. Автор підважує стереотипні уявлення про сталінізм як всеохопну й дієву диктатуру й на основі численних архівних джерел аналізує обмеженість і часту неефективність державного контролю над культурою, важливу роль української інтеліґенції у виробленні радянської моделі історичної пам’яті та можливість «прочитати» ідеологічно витримані твори в українському патріотичному дусі. Було би спрощенням думати, доводить Сергій Єкельчик, що тогочасні російсько-українські стосунки – однобічний диктат «старшого брата». Вони насправді становили складну систему контролю, компромісів і конвенцій, до якої активно залучалися тогочасні українські інтелектуали. Попри твердження цілої пострадянської української історіографії, сталінський варіянт української культури не був результатом придушення «природних» національних почуттів місцевої інтеліґенції. Республіканська бюрократія та інтеліґенція, які інтерпретували туманні, проте потужні сиґнали з Кремля, були, як запевняє дослідник, головними гравцями у формуванні сталінської історичної уяви, а шістдесятники підхопили відновлення національного наративу не тому, що були вродженими націоналістами, а тому, що виросли в сталінській імперії пам’яті, а ця імперія не змогла виробити ненаціональної версії минулого.

Визвольні змагання 1917-1920 років зрушили широку українську землю, до глибини душі потрясли українським народом і штовхнули розвиток подій на цій частині земного ґльобу в новому напрямку. А хоч закінчилися вони невдачею, та почали нову епоху в житті нашого народу, ба й усього європейського сходу. Нікому не пройти повз те мовчанкою, ані заперечити це, чи злегковаоїсити. Після того прийшов ніби-мир, неменш важкий для народу, як гаряча війна, і вимагав він не женшог напруги сил та боротьби, хоч може й іншими способами. На жаль мало в нас написано про ті роки, що в них зарисовувалися нові шляхи майбутности української нації і визрівали нові політичні ціннощі, що до кореня міняли давкі світогляди і скидали старих ідеалів. А вони незвичайно цікаві для історика та повчальні для політика. І все ще далеко в нас до повного висвітлення та зрозуміння тодішніх політичних настроїв серед суспгльности і поглядів чільних її виразників та носіїв.