The defining premise of the Relational Free Will Defense is the claim that authentic love requires free will. Many scholars, including Gregory Boyd and Vincent Brümmer, champion this claim. Best-selling books, such as Rob Bell's Love Wins, echo that love "cannot be forced, manipulated, or coerced. It always leaves room for the other to decide." The claim that love requires free will has even found expression in mainstream Hollywood films, including Frailty, Bruce Almighty, and The Adjustment Bureau. The analysis shows convincingly that the claim that authentic love requires free will, does not meet the criteria of consistency, compatibility with Scriptural sources, and the demands of concrete encounter with problems of moral evil. The analytical rigor of his exposition, the way in which the argumentation has been structured to progressively sharpen and deepen the focus of the critique, the compelling clarity of his thought and the almost blistering style of his writing, his ingenious ability to invigorate the discussion with metaphor, thought experiments and examples from ordinary life, and his evident mastery of the relevant literature, are only some of the outstanding features of what can rightfully be described as a tour de force. Willie van der Merwe (VU University Amsterdam/Stellenbosch University) The manuscript provides a well written critical analysis of the Relational Free Will Defence and is a significant and original contribution to current scholarship in philosophical theology. Even those scholars who (like myself) do not agree with the author's preferred solutions, cannot merely dismiss his arguments, but will be necessitated to provide adequate counter arguments in order to uphold their alternative views. In this way the manuscript is a worthy contribution to the current debate. Even his opponents can learn much from his argument. Vincent Brümmer (Utrecht University) Why another book on the problem of evil? Judging by the volume of scholarly and popular work on this subject in recent decades, this perennial and vexing human question remains very much on our hearts and minds. Every now and again, though, there are truly new treatments that move the ball down the field. This is such a volume. Simultaneously rigorous and sympathetic in its engagement with contemporary defenders of libertarian free will, Williams also contributes fresh insights of his own to a debate in which "nothing new under the sun" is often the rule. Especially among those of us who think they've already made up their minds on this question, Love, Freedom and Evil not only deserves but demands a serious reading and evaluation. Michael Horton (Westminster Seminary California)

Остання частина своєрідної трилогії, яку разом із «Подвійним Леоном» складають дві попередні книги Іздрика — «Острів Крк» та «Воццек». Пошуки власного «я» та ненастанні мовні експерименти відтворюють «історію хвороби» головного героя, яка тісно переплітається з історією його кохання і є, по суті, ще однією інтерпретацією Історії як такої. Високий романтизм та нещадна іронія, філософські забави і чорний гумор — ось компоненти, з яких автор готує свій черговий текстовий коктейль.

Любов до флорентіанки Беатріче набрала для Данте таємничого сенсу; він наповнював нею кожну мить свого існування. Її ідеалізований образ займає значне місце в поезії Данте. У 1292 він почав творчий шлях з оповіді про юне кохання: "Нове життя" складається з сонетів, канцон і прозового коментаря про любов до Беатріче.

Інґеборґ Бахман — одна з тих, хто започаткували жанр радіоп’єси. Місце дії першої з них — «Торгівля снами» — центр Відня, «міста мрій, міста снів». Молодий дрібний службовець Лауренц переживає у снах, які бачить у дивній крамничці, свої згнічені страхи й бажання. Бажаючи придбати один із них, він дізнається, що має заплатити в незвичайний спосіб. «Цикади» — це філософсько-музична інтерпретація Платонової притчі про долю тих, хто перестав «їсти, пити й кохати, щоб безперестанку співати». Мотив ескапізму, поданий у середземноморських шатах, це історії людей, які прагнуть піти від дійсності у світ ілюзій і мрій. Дія відбувається на острові, якого «не існує». «Поетичний твір, що вражає нас просто в серце, а розум приводить у захват», — сказав Вернер Вебер про найвідомішу радіоп’єсу Інґеборґ Бахман «Добрий Бог Мангеттену», за яку вона отримала Премію сліпих ветеранів війни. Це драматична балада про кохання між двома молодими людьми: Яном, чоловіком зі Старого світу, та Дженніфер, дівчиною з Нового світу. Їхня випадкова зустріч у Мангеттені переростає в почуття поза часом і простором, яке, урівнобіж з рухом ліфта у небосязі, піднімає їх вище й вище, до сонму «вічних закоханих». Однак за межею вічності — смерть. Любовні сцени чергуються із засіданнями «високого суду», звинуваченим на якому постає утаємничений Добрий Бог. Усі три радіоп’єси об’єднує одне устремління: вийти за межі буденного, пересічного й сірого в нашому житті.

Роман «Весняні ігри в осінніх садах» переміг 2006 року в номінації «Книга року ВВС». Це глибоко інтимний і відвертий твір, в якому зі зворушливою проникливістю постають одвічні проблеми Любові й Смерті. Тема кохання і пристрасті займає тут провідне місце. Але пристрасть, яка спонукає до самогубства, зумовлює і своєрідну композицію твору: навколо головного героя групуються інші герої — його коханки. Інтимне життя автора постає перед читачем голе, відверте й чуттєве. Але поява ще однієї героїні Мар'яни і несподіваний фінал змушують читача поглянути на роман з іншого кута зору.

Свого часу Іван Франко переконував, що збірка «Зів’яле листя» написана під емоціііним впливом від прочитання щоденника самогубця, який не зміг пережити нещасливе кохання. Чи можна було вірити Франкові, що до написання інтимних поезій, які спровокували гострі літературні суперечки, непорозуміння між ним і критикою, причетні чужі переживання, а не його особисті? Хто та незнайомка, яку покохав ліричний герой і взаємності якої не знайшов? Ім’я її так і не було відкрито — Франко вмів зберігати таємниці. Після його смерті одні претендентки на титул героїні збірки зголошувалися з власної волі, інших називали дослідники. Та всі розуміли, що то були не вони. А на неї ніхто не міг і подумати... У повісті-есе «Твого ім’я не вимовлю ніколи» Роман Горак переконує, що все-таки то була Вона.

У своїй повісті-есе Р. Горак представив особистість І. Франка не тільки як геніального поета, громадського діяча, а й ніжної людини, яка прагнула знайти в житті справжнє кохання. Письменник намагався розкрити світ почуттів поета. Цим твором Р. Горак сприяє вихованню естетичних смаків, утверджує в юнацьких душах доброту, милосердя, красу і щирість почуттів.

Трагічний розлад тонкої, творчої натури з життям, вірність і зрада в коханні, складні явища людської психіки, які часом призводять до фантастичних перетворень особистості,— такий зміст художньої прози видатного поета, класика румунської й молдавської літератур.

Лауреат Нобелівської премії 1968 р. Ясунарі Кавабата (1899–1972) зберіг у своїх творах суто японську естетичну традицію в змалюванні людини й природи, в трактуванні вічних тем кохання й розлуки, життя і смерті, смутку й радості. Ці особливості притаманні його повістям „Країна снігу, „Тисяча журавлів, оповіданням „Танцівниця з Ідзу, „Містечко Юміура, які ввійшли до книжки.

Романи Франсуа Моріака — видатного французького письменника, лауреата Нобелівської премії — розкривають трагедію людських стосунків у суспільстві, піддають гострій критиці спосіб життя, при якому кохання, шлюб, найсвітліші поривання душі людини виявляються приреченими.

Т. 2. - 2010. - 428 с.