У этой книги сразу два автора, она раскрывает один из важнейших аспектов жизни женщины и мужчины. Психолог, врач и психотерапевт, популярная писательница Наталья Толстая и не менее популярный радио и телеведущий Семен Чайка. Каждый читатель сможет ознакомиться с двумя точками зрения – с мужской и женской – в диалогах, беседах с читателем, монологах – везде присутствуют размышления о страсти и любви, радостях и подводных камнях семейной жизни.

В предлагаемой хрестоматии представлены лучшие работы известного немецко-Американского психоаналитика, Психолога и философа Эриха Фромма (1900-1980), который переосмыслил психоаналитическое учение 3. Фрейда о человеке и культуре, подверг критике его конформистские взгляды и выступил за развитие так называемого гуманистического психоанализа. Включенные в эту хрестоматию тексты дают представление о понимании с позиций гуманистического психоанализа сновидений, нарциссизма, Эдипова комплекса, агрессии и деструктивное(tm), индивидуального и социального характера нравственности и религии, теории и практики любви, а также роли психоаналитика как "целителя" души. Хрестоматия адресована как студентам, аспирантам, преподавателям гуманитарных вузов и факультетов, так и всем тем, кто самостоятельно пытается попять природу, мотивы и механизмы бессознательной деятельности человека, патологических и продуктивных проявлений любви, психических расстройств и здоровья.

Символы очень важны в Фен-Шуй. Символы помогают гармонизировать пространство, подавить негатив, притянуть деньги в нашу жизнь, исполнить желания... Они необходимы, как воздух. Вот только их так много, что сложно сразу понять, что лучше использовать в данной ситуации. Каждую вещь китайские мудрецы наделили особыми свойствами, исходя из собственных понятий мироздания. Так давайте же разберемся в символике вещей...

Т. 1. - 2009. - 494 с.

Необхідність цієї книги полягає у такому міркуванні: мова кохання зараз украй самотня. Нею говорить, можливо, тисячі суб’єктів (хто зна?), однак її ніхто не підтримує; інші мови до неї байдужі: вони або ігнорують, або недооцінюють, або висміюють її, вона відтята не лише від влади, але і від владних механізмів (науки, знання, мистецтва). Коли якийсь дискурс отак от, самотужки, дрейфує у бік неактуального, за межі усіх групових інтересів, йому не залишається нічого іншого, окрім як бути місцем певного утвердження, хай навіть як завгодно обмеженим. Це утвердження і є сюжетом книги. Усе виходить із наступного принципу: не слід розглядати закоханого, як носія певних симптомів, а радше почути те неактуальне, те, що не надається до викладу, але що присутнє у його голосі. Звідси вибір «драматичного» методу, що відмовляється від прикладів і заснований винятково на дії первинної мови (а не метамови). Тим самим опис любовного дискурсу заступає його симуляція, і цьому дискурсу надається його фундаментальний образ, а саме – «Я», з тим, щоби показати увесь акт висловлення, а не аналіз. Пропонується, якщо хочете, портрет; але портрет цей не психологічний, а структурний; у ньому повинно проглядатися певне місце мови – місце людини, що про себе (любовно) говорить перед обличчям іншого (любленого), який не говорить.

Эссеистика Хосе Ортеги-и-Гассета (1883-1955), собранная в настоящей книге, знакомит со взглядами испанского философа на феномен любви. Это не только философия, но и история, психология, наконец, социология любви. В то же время значительная часть работ Ортеги, посвященных природе любви, напоминает разрозненные страницы всемирной Истории женщин. Произведения, включенные в эту книгу, кроме составленного самим философом сборника «Этюды о любви» и эссе «Увертюра к Дон Жуану», публикуются на русском языке впервые.

Сборник новелл королевы Наваррской (1492–1549) был задуман как французский аналог «Декамерону» Боккаччо. В сборнике с большим разнообразием варьируется тема любви – то возвышенно, то фривольно и раскованно в новеллах рассказывается о любовных похождениях героев. Первое издание стало предшественником французского любовного романа.

  Текст у форматі PDF 9.96 Мб

  Текст у форматі PDF 8.46 Мб

  Текст у форматі PDF 3.29 Мб

Лоначевский (Александр Иванович) — собиратель малорусских народных песен и этнограф; р. в 1841 г., учился в киевском унив., был учителем в зап. крае. Собранный им ценный этнографический материал помещен в сборнике «Песни про кохання» (Киев, 1864), изданном Лавренко. В 70 гг. Л. редактировал произведения народного творчества, помещавшиеся в «Записках» киевского отдела географич. общества.

Ця книга є збіркою українських народних пісень, в яких йдеться про жіночу долю. Книга поділена на дві частини. Перша частина присвячена пісням про кохання, друга — пісням про заміжжя. Аналізується поетична складова пісень, використані поетичні засоби, ліричні образи і т. ін. На основі народних творів визначаються моральні норми українців, їх звичаї, традиції, вірування тощо.

Автор книги - Дені де Ружмон - видатний мислитель, філософ і есеїст, один із найяскравіших інтелектуалів Європи останніх років цього століття. У книзі "Любов і західна культура" вихідним пунктом автора є аналіз міту про Трістана та Ізольду. Автор прослідковує присутність подиху любові у європейській культурі протягом періоду від XII до XX століття, розглядає ті зв'язки, що поєднують любов із містикою та війною. Книга Дені де Ружмона - це глибокозмістовне есе, що межує із дослідженнями з історії культури, релігієзнавства, соціології і психології тощо. Проникливий дослідник світу може й сам дописати продовження цієї книги.

До цієї книжки увійшли речі, написані кількома роками раніше, коли світ ще не виглядав таким приреченим, але, безперечно, вже був приречений. «Острів КРК», повість «про кохання як порятунок і свободу як прокляття», та кілька коротких новел — ото, властиво, і весь її вміст. Та ще авторські коментарі, котрі, можливо, крім самого автора, нікому не потрібні. Та ще передмова Юрія Андруховича, більше схожа на післямову до всього корпусу теперішнього українського письменства.

Jazz recordings are powerful objects. Th e legacy of recorded jazz functions as the backbone of the music’s history and shvapes our understanding of the past. Historically, recordings were crucial to the spread of jazz culture, enabling the music to develop into a global phenomenon. Within the early decades of jazz history, entering the recording studio not only provided musicians with an opportunity to document their music for posterity but also encouraged new ways of working and perceiving performance practice. Th is balance between viewing recordings as a form of historical documentation (capturing music as it would have sounded) and understanding recording as a creative medium (developing sounds that are unique to the studio) points to potential frictions that emerge when jazz is placed on record. Jed Rasula, for example, describes jazz records as a “seductive menace”; they are oxymoronic in that they are, on the one hand, essential to our understanding of the past and, on the other hand, problematic, in that they off er a limited take on the historical process.