На підставі нового, сформульованого й обгрунтованого парадигмально-тематичного аналізу, що заснований на синтезі головних настанов концепцій Т. Куна та Дж. Холтона, здійснено реконструкцію історії розвитку методології екологічної науки, охарактеризовано її сучасний стан і перспективи подальшого розвитку. Проаналізовано три найбільш поширені в екології парадигми - геккелівсько-дарвінівську, системну та новітню, а також ті наскрізні методологічні теми, які виявилися базисними в процесі формування та застосування цих парадигм: еволюціонізм, редукціонізм, холізм. Розглянуто проблеми входження синергетичних ідей у сучасну екологію та людиновимірності. Доведено, що результатом півторастолітнього розвитку екологічної науки став перехід від спрощеної механістично-моністичної картини екологічної реальності до ціннісно зумовленої, в якій екологічний світ постає багатовимірним, непередбачуваним, сповненим життям та людиновимірним.

  Скачати повний текст

Досліджено екологічні практики з постнекласичних позицій. Визначено поняття про-екологічних і контра-екологічних практик. Розглянуто комплексність підходу до аналізу екологічних практик як поєднання синергетичного та габітуального підходів. Визначено особливий тип практик - постнекласичні практики, які породжує постнекласичний габітус. Показано, що про-екологічні практики є різновидом постнекласичних практик. Досліджено про-екологічні практики як концепт постнекласичного наукового та філософського дискурсу. Обгрунтовано, що включення ідей та принципів екологічної етики та біоетики в традиційні сфери життєдіяльності людини створює умови для становлення постнекласичного габітусу та породження ним про-екологічних практик.

  Скачати повний текст

Досліджено об'єктивні та суб'єктивні детермінанти формування екологічної свідомості, опозиція яких виявляє протиріччя у відношеннях "людина - природа", "суспільство - природа", "людина - суспільство". Проаналізовано існуючі дефініції екологічної свідомості. Встановлено статус екологічної свідомості як неосновної форми суспільної свідомості. Визначено зміст екологічної свідомості періоду модерну, основу якого складає осмислення особливостей фундаментальних взаємодій "людина - природа", "суспільство - природа", "людина - суспільство". Розглянуто існуючі наукові уявлення щодо джерел сучасного вульгарно антропоцентристського відношення людини та суспільства до природи, а також екофілософські концепції. Запропоновано визначення дефініції екологічної свідомості. Виявлено та класифіковано детермінанти формування екосвідомості, розроблено методологію їх дослідження у межах новітніх after-постмодерністських тенденцій. Розроблено основні положення стратегії екобезпечного розвитку, яка формується в екологічній свідомості, та представлені інші соціокультурні механізми оптимізації процесу формування екосвідомості: екологічне виховання, екологічну освіту та формування екологічної культури соціуму.

  Скачати повний текст

Досліджено роль етичної складової у екологічній освіті. Надання етичній проблематиці пріоритетності у викладі екологічних дисциплін зумовлює посилення їх виховного потенціалу та мотиваційну значущість стосовно студентів, які одержують гуманітарну та природничу освіту. Як філософсько-етичне підгрунтя екологічної освіти розглянуто екологічну етику, що є філософською дисципліною, яка має науковий і освітній виміри. Екологічна етика існує як поширений екологічний соціальний рух і має наукове обгрунтування як напрям сучасної етики. Гармонійне поєднання цих двох проявів екологічної етики досягається в екологічній освіті. Формування екологічно спрямованого світогляду, виховання належних екологічних цінностей та дотримання еколого-етичних принципів поведінки у студентів є основними критеріями достатнього філософського обгрунтування екологічної освіти.

  Скачати повний текст

Наведено результати філософсько-методологічного дослідження історичних тенденцій становлення та розвитку сучасного екологічного світогляду, процесу його трансформації під впливом екобіотичних чинників. Розглянуто зміст нової парадигми - екобіотичної на підставі методологічних засад системності, глобалізації, синергетики, соціокультурної детермінації, самовідновлення та розвитку духовно-практичного відношення "природа - соціум - людина". З метою адекватного осмислення синтезу природничого, соціального та людського, а також сутності та способів його відображення проаналізовано нові ідеї у філософії науки, репрезентовані екобіоетикою. Розкрито основні філософсько-методологічні засади формування екобіоетичного світогляду, відповідної свідомості та діяльності, які формуються за допомогою екобіоетичної освіти й екобіоетичного виховання.

  Скачати повний текст