Уперше альтернативні питальні речення французької мови розглянуто в аспекті теорії інтегративної прагматики та рольової поліфонії, характерні тільки для аналізованих конструкцій. Досліджено структурні, семантичні та прагматичні особливості альтернативних питань у даній мові. Побудовано інваріантні мовні моделі та описано конкретні мовленнєві реалізації зазначеного типу речень.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено універсальні характеристики, властиві лінгвокогнітивному значенню досліджуваних прийменників, а саме розмежування статики та динаміки просторового відношення, відображення простору як геометричної схематизації, тлумачення локативних ситуацій, позначених прийменниками відповідно до певних функціонально-прагматичних характеристик, пов'язаних з загальнолюдськими знаннями та уявленнями про фізичну, перцептивну та соціальну взаємодію людини з простором. Виокремлено мовноспецифічні ознаки концептуального простору, лексикалізованого прийменниками у французькій і румунській мовах, які полягають у ступені деталізації спільних для досліджуваних мов просторових концептів.

  Скачати повний текст

Досліджено загальну семантику концепту "простір" у французькій мові, наведено характеристику його складових як елементів когніції та мовної картини світу носіїв французької мови. Закономірності концептуалізації перцептивного простору визначено на матеріалі різностильових текстів французької мови XIX - XX та початку XXI ст. Вперше описано усі складові концепту "простір", виявлені на підставі дослідження особливостей сприйняття (бачення) носіями французької мови елементів просторової ситуації. Розкрито сутність узвичаєної типової просторової ситуації та визначено чинники її формування. Виконано семантичний опис типових маркерів просторової ситуації як найменувань прототипів просторових предметів. Обгрунтовано положення про прогнозоване місце розташування та типову локалізацію просторових об'єктів.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано темпоральний план речення та тексту, який в цілому створюється синтезом граматичних, лексичних засобів та екстралінгвістичних чинників. Останніми у даному стилі виступають комунікативна сфера, прагматична настанова та функції тексту. Розглянуто граматичні часи дієслова у їх первинних і вторинних функціях, як центральну ланку часового плану висловлення. Визначено типи текстів і мовленнєві ситуації, у яких домінують значення актуальної, позачасової, гіпотетичної або реальної дії. Часовий план речення вивчено як результат взаємодії дієслівних часів з лексичними одниницями темпоральної та нетемпоральної семантики, з урахуванням їх синтаксичної організації.

  Скачати повний текст

Здійснено лінгвопрагматичний аналіз інтерогативів у сучасній французькій мові. Встановлено основоположну роль категорії питальності у процесі комунікації, з'ясовано основні засоби вираження питальності та досліджено основні теоретичні підходи до проблеми інтерогативності. Розглянуто структурно-семантичні особливості інтерогативів французької мови, які зумовлено необізнаністю мовця й її актуалізацією в питанні. На підставі аналізу семантичної структури питально-відповідної єдності, яка вибудовується мовцем у пласті інформації, відносно якого запитуються певні компетенції мовця, який виокремлює референт запиту та спрямовує семантичний й комунікативний фокус на лакуну референтного чи модального планів, розроблено когнітивно-семантичні моделі діалогічних єдностей з буквальними інтерогативними імплікатурами. Визначено сукупність факторів, що впливають на успішність інтерогативного мовленнєвого акту, а саме: комунікативні ролі співрозмовників, тип спілкування, стратегії та тактики комунікантів. Показано, що категорія питальності виступає комунікативно-смисловим ядром певних мовленнєвих жанрів, зокрема, медійного та філософського.

  Скачати повний текст

Проведено системне вивчення категорії суб'єкта як основного елемента антропоцентричності французького речення. Виявлено лексичні, морфологічні та інтонаційно-синтаксичні засоби вираження суб'єктності даного речення, грунтуючись на положенні, що французькому реченню властива широка антропоорієнтованість, яка реалізується через категорію суб'єкта та різні суб'єктноорієнтовані елементи речення. Категорія суб'єкта відіграє особливо важливу роль у структурно-семантичній організації французького речення, оскільки у разі відображення різноманітних ситуацій навколишньої дійсності людина-суб'єкт часто є центральним елементом, стосовно якого розгортається ситуація. Установлено, що людина-суб'єкт, яка в реченні відіграє роль мовця, спостерігача, діяча чи носія станів, не тільки експліцитно фіксується у суб'єкті французького речення, а й імпліцитно маркує свою глибинну присутність, центральність за допомогою різних суб'єктних компонентів речення морфологічного, лексичного, інтонаційно-синтаксичного характеру, які з категорією суб'єкта утворюють функціонально-семантичну категорію суб'єктності французького речення.

  Скачати повний текст

Досліджено структурно-семантичні та функціонально-стилістичні особливості оказіоналізмів сучасної французької мови. На підставі вивчення різноманітних лексикографічних і текстологічних джерел поглиблено диференціацію понять оказіоналізм, неологізм, потенційне слово. Виявлено та проаналізовано поза- та внутрішньолінгвальні чинники виникнення оказіональних новотворів. На підставі дослідження способів утворення оказіоналізмів французької мови встановлено високу продуктивність та активність традиційних зразків морфологічної структури слова та нових словотвірних моделей. Виявлено, що крім розвитку семантики окремих словотвірних елементів і процесу формування нових афіксоїдних компонентів слів, чітко простежується тенденція злиття двох або більше лексем у більш стислі одиниці - телескопічні новотвори. Доведено, що асиміляція оказіоналізмів у мові та їх наступний перехід до розряду слів широкого вживання залежить від уведення даних лексем в систему парадигматичних і синтагматичних зв'язків і від сприйняття колективною мовною свідомістю носіїв мови.

  Скачати повний текст

Встановлено особливості походження вигуків у сучасній французькій мові. Описано джерела їх виникнення та становлення. Розкрито мовну природу вигуку, що відрізняє його від слова як номінативної лексичної одиниці мови. Класифіковано вигуки відповідно до їх ролі та функцій у мовленні. Охарактеризовано їх структурні, синтаксичні, семантичні та прагматичні особливості. Досліджено межі розряду даних одиниць.

  Скачати повний текст

Вперше в системі сучасної фрацузької мови розглянуто складні речення (СР) з підрядними часу як складний мовний знак, результатом мовленнєвої реалізації якого може бути відповідність або невідповідність позначуваного в системі мови та в мовленні. Розроблено ієрархічну класифікацію моделей СР з підрядними часу, встановлено їх однозначність у мовній системі та потенційну однозначність/багатозначність у мовленні. Розглянуто СР з підрядними часу з позицій інтегративної прагматики, тобто у взаємодії синтаксису, семантики та прагматики. Досліджено функціонування дейктичних та егоцентричних компонентів темпорального поля СР з підрядними часу. Охарактеризовано рольову та темпоральну поліфонію, а також мовні маркери суб'єктивної модальності, які складають багатоаспектність прагматичного значення СР з підрядним часу.

  Скачати повний текст

Вперше на підставі співвідношення іллокуцій предикативних частин складносурядні речення (ССР) французької мови проаналізовано як прості та складні мовленнєві акти (МА). Вперше зроблено розмежування ССР як прямих і непрямих МА на підставі розгляду взаємодії формальної структури та комунікативної цільової настанови. Досліджено ССР французької мови як складний мовний знак, результатом реалізації якого є смислові відношення рівноправності або залежності між предикативними частинами. Типізовано смислові відношення між предикативними частинами ССР французької мови в контексті взаємодії синтаксису, семантики та прагматики. Доведено, що типова модель ССР складається з рівноправних у структурному та смисловому відношеннях предикативних частин, об'єднаних сполучником сурядності. З'ясовано, що елементарні речення, які відповідають кількості предикативних частин ССР, можуть передавати однакові або різні цільові настанови (моно- та полікомунікативний типи ССР). Розроблено класифікацію ССР в аспекті цільової настанови (розповідної, питальної, спонукальної) їх предикативних частин. На підставі вивчення смислових відношень між предикативними частинами ССР вперше виявлено його потенційно однозначні моделі з відношеннями смислової рівноправності або залежності та багатозначні (з наявністю обох видів даних відношень).

  Скачати повний текст

Комплексно вивчено спонукальні мовленнєві акти та мовні засоби вираження спонукання в сучасній французькій мові. Визначено позамовні фактори, які впливають на функціонування спонукальних мовленнєвих актів, встановлено їх комунікативно-прагматичний зміст. Описано причини виникнення додаткових семантичних, стилістичних і прагматичних ознак, які накладаються в процесі спілкування на основне значення спонукального висловлювання. За результатами дослідження мовленнєвої поведінки комунікантів у конкретних спонукальних ситуаціях дозволило встановлено особливості мовних засобів, за допомогою яких передається спонукання, закономірності їх вибору мовцем відповідно до цілей комунікації.

  Скачати повний текст

Комплексно проаналізовано категорію окличності у сукупності її мовних ознак і мовленнєвих виявів. Визначено лінгвопрагматичне поле окличності (ЛППО), що включає структуру її семантичних, граматичних та функціонально-комунікативних ознак. Досліджено ЛППО сучасної французької мови та виявлено базову одиницю її вираження, завдяки чому вирішено проблему граматичного та комунікативного статусу окличних речень (ОР) у сучасній французькій мові, основного семантичного змісту окличності, основних структурно-семантичних типів ОР і функціонально-комунікативних ознак окличності та типології комунікативних ситуацій з окличною основою вербальних інтеракцій.

  Скачати повний текст

Здійснено системно-функціональне дослідження французьких адвербальних інтенсифікаторів процесуальної ознаки. Упорядковано інвентар суцільнооформлених адвербальних інтенсифікаторів та їх функціональних еквівалентів. Розроблено семантичну та семантико-етимологічну класифікації прислівників-інтенсифікаторів. Вивчено синонімічні відношення в системі інтенсифікаторів, з'ясовано їх глибинні взаємозв'язки всередині речення. Проаналізовано структурні та семантичні особливості роздільно оформлених інтенсифікаторів. Визначено сполучувальні можливості адвербальних одиниць з дієсловами різних лексико-семантичних груп. На підставі аналізу функціонування інтенсифікаторів у художньому тексті установлено їх комунікативну значущість та роль у створенні суб'єктивної модальності тексту, досліджено експресивну та прагматичну функції інтенсифікаторів.

  Скачати повний текст

Досліджено теперішній час дійсного способу французької мови в аспекті взаємодії семантики та прагматики. Теперішній час дійсного способу вивчено крізь призму дієслівної системи французької мови з позицій теорії психосистематики. Встановлено значення теперішнього часу як лінгвістичного знака, у якому обидва компоненти (семи минулого та майбутнього) об'єднані в мовному ланцюгу. Визначено композиційну та позиційну конфігурацію теперішнього часу в системі дійсного способу. Виявлено структуротвірну роль даної дієслівної форми, що зумовило її транспозиційні можливості в мовленні. Висвітлено семантико-прагматичні функції теперішнього часу дійсного способу на підставі дослідження темпоральної референції, що виділила інферентні значення даної дієслівної форми в мовленні, а також визначила її роль у темпоральній динаміці дискурсу.

  Скачати повний текст

Досліджено фонографічні й орфографічні особливості акронімів сучасної французької мови, наведено їх опис, визначення та класифікацію. Розглянуто лексичні особливості акронімів і встановлено, що абсолютна лексикалізація акронімів відбувається тоді, коли акронім починає розглядатися незалежно від свого прототипу, характеризується цільністю, називає певні предмети, процеси та явища та має фонетичні, орфографічні, граматичні та лексико-семантичні ознаки, властиві слову. З'ясовано, що акронімам притаманна омонімія. З урахуванням даного факту розроблено схему класифікації акронімів-омонімів у французькій мові. На підставі результатів фонографічного аналізу виявлено, що для акронімів характерними є прості монограми. Зроблено висовок, що орфографія акроніма базується на фонетичному принципі. Розглянуто графічні засоби, які використовуються у складі акронімів французької мови. Зроблено порівняльний аналіз орфограм, характерних для орфографії акронімів. На підставі вивчення графічних засобів оформлення акронімів доведено функціональну значимість літерних і нелітерних знаків. Виявлено, що дані знаки іноді виконують функцію розрізнення лексичних одиниць. Досліджено особливості орфографії акронімів французької мови та зроблено висновок про суперечливість процесів, які в ній відбуваються: прагнення до спрощення й ускладнення графічного зображення акронімів.

  Скачати повний текст

Виділено специфічні для французького словоскладання засоби утворення когнітивних моделей композитів з урахуванням особливостей метафоричних переносів. Встановлено, що моделі складних слів утворюються на базі операцій в слотах фреймів: перекомбінація, видалення, додавання слотів або інформації, перерозподіл акцентів в сценарії, включення складних прикметників до слотів імені, а також об'єднання паралельних фреймів та їх інтеграція. Формування когнітивної моделі композита з метафоричним значенням відбувається через перенесення нехарактерної концептуальної інформації в слотах, завдяки чому виникає когнітивна напруга й утворюється метафора. Встановлено потенціал складних слів французької мови в різних видах дискурсу та визначено характерні для них функції в тексті.

  Скачати повний текст