Уточнено методологію дослідження художнього історизму в сучасному літературознавстві, визначено генезис і філософсько-естетичні засади історичного мислення в російському романтизмі. Встановлено джерела (фолькльорні, літописні, історіографічні) теми Хмельниччини та специфіку їх художніх трансформацій у російській романтичній літературі. Встановлено стильові тенденції та індивідуально-авторські стратегії в художній розробці теми Хмельниччини. Виявлено основні типи сюжетів, їх модифікації та архетипну природу у творах про добу Хмельниччини. Розкрито вплив історизму на структуру образу романтичного героя в російській літературі.

  Скачати повний текст

Проаналізовано "київський міф", структура якого визначена статусом міста як сакрального, політичного й культурного центру східного слов'янства і який є в російському романтизмі характерним художнім концептом. Розглянуто його ліро-епічні жанрові вирішення (поема К. Рилєєва "Наливайко", вірш В. Бенедиктова "Киев" та однойменні поезії О. Хом'якова й І. Козлова, вірші П. Єршова "Монолог Святополка Окаянного" і "Смерть Святослава", вірш Ф. Тютчева "Андрею Николаевичу Муравьеву", драматична пародія К. Аксакова "Олег под Константинополем", мотиви київської давнини в поезіях О.К. Толстого; історичний роман М. Загоскіна "Аскольдова могила"). Висвітлено також інтерпретацію "міфу Києва" О. Пушкіним ("Руслан и Людмила", "Полтава" та ін.) і М. Гоголем ("українські" повісті). "Міф Києва" сприяє формуванню романтичного історичного героя з його "нерпавильністю" й психологічною складністю, незалежністю від авторитетів і органічною релігійністю. Воодночас, цей міф сприяє активізації громадянських концепцій романтиків, аж до витіснення традиційного сакрального моменту політичним. Багатство жанрово-стильових вирішень (ліричні, ліро-епічні, романо-епічні й драматичні форми, сатира та пародія) дає підстави для судження про активний перебіг літературного процесу в Росії І половини ХІХ ст., інтенсифікацію літературного пошуку на фоні руйнації класицизму, різноманітність індивідуальних мистецьких відкриттів.

  Скачати повний текст

Проведено теоретичне й емпіричне дослідження проблеми реконструювання психологічної структури національного характеру у контексті гуманітарної парадигми. З'ясовано, що одним з перспективних шляхів розв'язання даної проблеми є звернення до ненаукового етнопсихологічного знання, що міститься у класичних зразках художньої літератури. Показано можливість трансформації такого знання у наукове на основі ідеї просторово-часового континууму етнопсихологічного дослідження, побудовано відповідну модель дослідницького процесу. Вперше з застосуванням коректних методичних прийомів реконструйовано психологічну структуру українського національного характеру, який реалізується у двох версіях - чоловічій і жіночій. Визначено основні типологічні принципи відтворення надперсональної психологічної структури національного характеру на особистісному рівні.

  Скачати повний текст