Осмислено категорію знання у світоглядно-методологічному ракурсі як важливого ресурсу на етапі постіндустріальної трансформації суспільства. Простежено динаміку якісної зміни ролі знання в нинішніх інноваційних моделях соціально-економічного розвитку, чинники та складові інтелектуального потенціалу суспільства та засоби реалізації означеного потенціалу, розкрито суть, особливості вияву та дії нових форм і механізмів використання знання у процесі соціальних трансформацій. Проаналізовано різні види та рівні інформаційних технологій, умови та засоби їх дійового застосування. Конкретизовано зміст понять інтелектуалізації та інформатизації суспільства, розглянуто світоглядно-методологічні засади подальшого вдосконалення національних і локальних програм інформатизації як форм безпосередньої участі знання у житті суспільства та його розвитку.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему рольової реальності, актуалізовану суттєвими трансформаціями, які переживає Україна. Зрушення, що відбуваються у нашому постсоціалістичному суспільстві, несуть у собі конструктивні та деструктивні можливості, на які здатна вплинути ефективна соціальна політика. Потребують аналізу проблеми соціальної сутності людини і її репрезентації у соціальних формоутвореннях. До таких феноменів можна віднести поняття рольової реальності, яке грунтується на теорії соціальних ролей, опрацьованій кількома гуманітарними дисциплінами, а також західноєвропейську традицію розгляду діяльності сутності людини з конкретно-рольовою визначеністю цієї сутності у національній філософії історії. Сконцептуалізована на такій підставі соціально-філософська теорія рольової реальності дозволяє відпрацювання нової стратегії в ситуації, коли людська сутність зводиться до ансамблю сутнісних можливостей і нескіченості проектів цієї сутності постмодерном. Ця нова сутність особи, взаємодія особи та суспільства пов'язані з більш складним типом соціальності ніж той, на грунті якого виникла і розвивалась теорія соціальних ролей. Доведено, що суперечливий характер рольової реальності в межах інтерпретації історії, її дискретних і континуальних витоків представлено топологією символічної форми, універсалізм якої не в безмежній експансії ролей, а в універсальному самоздійсненні сутнісних сил людини. Рольові реальності як топоси історії дозволяють розгорнути ідею людиновимірності історії, визначену надлишком соціального як резервуару рольових ідентифікацій, що надають історії антропомірних характеристик. Обгрунтовано необхідність творення національної філософії історії з опредметненими в ній національними символами, в основу яких покладено: антеїзм, екзистенційно-межове світовідчуття, кордоцентризм, ліризм. Це суттєво трансформує уявлення про механізм життєдіяльності суспільства, дозволяє здійснювати продуктивні спроби переходу від історичного до надісторичного та загальнозначущих цінностей.

  Скачати повний текст

Досліджено процес глобалізації на сучасному етапі загальнопланетарного соціального розвитку. Виділено основні сутнісні аспекти глобалізації як об'єктивного й невідворотного соціально-історичного процесу загальнопланетарного значення. Здійснено їх соціально-філософський аналіз засобами комплексного системного підходу, а також у контексті міждисциплінарного підходу та "інтерпарадигмальної рефлексії". Дослідження процесу глобалізації здійснено з урахуванням здобутків основних теоретико-концептуальних досліджень глобалізації у роботах провідних вітчизняних і зарубіжних учених. Встановлено, що глобалізація як процес внутрішньо неоднорідний і суперечний, різноспрямований і багаторівневий і має власну внутрішню динаміку, яка обумовлює не лише його подальший розвиток, але й призводить до певних негативних наслідків.

  Скачати повний текст

Досліджено соціально-філософський аналіз феномена глокалізації. Визначено, що його сутністю є міра взаємопроникнення локального та глобального, що є наслідком взаємодії факторів глобалізації зі специфічними проявами конкретних локальностей у різних сферах суспільного буття. Встановлено, що суб'єктами глокалізації є окремі локальності, які діють на мікро-, мезо- та макрорівнях, об'єктами глокалізації є суспільні відносини. Надано атрибути глокалізації: локальність, глобальність, суперечливість, варіативність, стихійність, багаторівневість.

  Скачати повний текст

Розкрито соціально-філософський зміст єдиного освітнього простору (ЄОП). Визначено витоки, особливості формування, сучасний стан, перспективи розвитку даного простору в Україні та в усьому світі, а також у філософському контексті висвітлено суть і особливості трансформації системи освіти України у взаємозв'язку з реалізацією політики євроінтеграції. Розвинуто інституційний підхід до вивчення ЄОП. З'ясовано, що зазначений простір - новітній соціальний субінститут у межах інституту освіти. Показано місце поняття "єдиний освітній простір" серед філософських категорій ("простір і час", "соціальний простір") та загальнонаукових термінів ("освітній простір"). Відзначено, що загальнонаукове поняття ЄОП походить від категорій "простір і час", "соціальний простір" та "соціальний час". Стверджено, що створення ЄОП на базі принципу безперервності освіти являє собою відповідь на глобальні інституційні трансформації. Установлено, що системотвірним фактором ЄОП є інтеграція системи освіти внаслідок економічної глобалізації. Засадами появи такого феномену, як ЄОП, запропоновано визначити певний рівень розвитку економіки та технологій, культури та суспільної свідомості. Зроблено висновок, що формування ЄОП має здійснюватись еволюційним шляхом, тобто як певний етап після стабілізації економіки, удосконалення сфери матеріального виробництва та становлення національної самовизначеності України.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність поняття "життєвий потенціал особистості" як системи особистісних якостей і можливостей, які реалізуються особистістю в її суспільній та індивідуальній діяльності; основи проектування людиною свого життєвого шляху, її успіху та самоствердження. Охарактеризовано структурні компоненти життєвого потенціалу особистості (здров'я, інтелект, почуття та воля). Розкрито місце та роль професійних знань, практичного досвіду, освіти та виховання, працездатності у системі життєвого потенціалу особистості, описано його культурні та моральні компоненти. Проведено дослідження духовної енергії особистості. Показано значення здорового способу життя, освіти та культури, виховання та самовиховання у процесі формування життєвого потенціалу особистості. Доведено, що кризові процеси сучасного суспільства та загальнотрансформаційний характер його розвитку негативно впливають на життєвий потенціал особистості, але, водночас, викликають своєрідний опір обставинам, спонукають людину до активних дій, творчості та самореалізації. Визначено складники життєвого успіху, наведено загальну характеристику успішної людини як феномену щасливого суспільства. Розкрито сутність поняття та критерії успішного здійснення життя особистості. Розглянуто технології життєтворчості особистості, досліджено відчуття самореалізації та не реалізації. Наведено пропозиції щодо оптимізації життєвого процесу, формування життєвого потенціалу особистості, її творчої реалізації, досягнення успіху та свободи.

  Скачати повний текст

Запропоновано філософську концепцію місця та ролі воєнної могутності та воєнної сили держави у системі збереження гомеостазису суспільства, що трансформується. Обгрунтовано суть і розкрито особливості соціальних систем трансформативного типу. Здійснено аналіз стійкості та лабільності такої системи через дію варіативних величин, їх роль у системі суспільних відносин. Визначено умови та принципи функціонування трансформативної соціальної системи, що дозволяють їй забезпечувати стійкість і стабільність. Досліджено динаміку перехідних процесів у період трансформацій. Обгрунтовано систему силового забезпечення гомеостазису суспільства. Визначено, що її основою є воєнна могутність держави. Висвітлено детермінацію державної діяльності у силовому забезпеченні гомеостазису суспільства. Розкрито суть механізму забезпечення силового збереження гомеостазису та його типології. Виокремлено основні компоненти структури такого механізму за умов соціокультурних змін.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано положення, що джерелом розвитку влади є протиріччя між ціннісними орієнтирами суспільства й існуючою парадигмою влади. Протиріччя вирішуються за узгодження принципів вертикалі чи горизонталі влади з ціннісними орієнтирами на підставі парадигми влади авторитету, або через відміну цінностей ідеологічними кліше та домінуванням авторитету влади. За умов формування інформаційного суспільства знову назріла заявлена криза. Умови існування сучасного суспільства дозволяють стверджувати щодо реальності подолання кризи за кожним із заявлених сценаріїв. Специфічні умови буття української влади дозволяють констатувати початок перетворення в життя ознак вертикалі влади, що має відображення у проекті "національної держави". Але на рівні належного, більш перспективним представляється проект "громадянське суспільство", який більш повною мірою відповідає логіці розвитку влади у загальному масштабі.

  Скачати повний текст

Розкрито поняття "інтеграція" у соціально-філософському контексті та наведено його визначення. З'ясовано, що стан соціальної диференціації передбачає поділ суспільства за різноманітними критеріями і є невід'ємною передумовою соціальних інтеграцій. Визначено, що громадянське суспільство виступає основною сферою втілення та результатом розвитку розгалуженої мережі соціальних інтеграцій. Виявлено механізми взаємозв'язку об'єднань громадян з основними інститутами політичної системи суспільства. Досліджено взаємозалежність становлення соціальної держави та розвитку інтеграцій громадян.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено засади та механізми інтеграційних процесів, що відбуваються у контексті міжсуспільної комунікації. Визначено, що об'єднання суспільства залежить від рівня сформованості їх Я-концепцій, а також від сумісності, здатності до адаптації у спільному соціокультурному середовищі та стратегій прямого та прихованого впливу, вжитих стосовно учасників взаємодії. Запропоновано визначення соціокультурної кодової системи суспільства, яка уособлює ознаки зазначеного суспільства як актора міжсуспільної взаємодії. Виділено соціокультурні коди "прийнятого" (визначення інформації зовні як сумісної) та "чужорідного" (спрямовні на збереження унікальних рис), а також зазначено стратегії моделювання їх складу шляхом використання імпліцитних чи відвертих інтенцій за умов розгортання інтеграційних процесів. На прикладах сучасних суспільств проілюстровано різні стадії сформованості Я-концепції суспільства, а також визначено засади комунікативної, стратегічної чи фатичної взаємодії між ними. Виокремлення з інтеграційних процесів коагуляції (стихійного об'єднання за умов загрози) та ітерації (утворення спільного середовища шляхом урегулювання протиріч) дозволяє висвітлити перспективи подальшого дослідження механізмів і наслідків утворення суспільних об'єднань в інформативну епоху сьогодення.

  Скачати повний текст

Розглянуто маргінальність як універсальну властивість людського буття. Відзначено, що даний феномен є можливим атрибутом людського та соціального буття. З'ясовано, що основним змістом феномена маргінальності є воля та зумовлювана нею можливість визначеності. Доведено, що маргінальність - це умова вияву життєвих сил людського ресурсу, вона є формою вираження його активності. Показано, що її спрямованість (конструктивна або деструктивна) визначається політикою суспільства. Вивчено фактори маргіналізації та форми її прояву в Україні загалом та в Криму зокрема. Зазначено, що за умов спроб побудови громадянського суспільства важливим стає розгляд маргінальності як одного з ефективних факторів впливу на становлення громадянської згоди в державі.

  Скачати повний текст

Досліджено методологічну роль гуманістично-ноосферної концепції у розв'язанні глобальних проблем сучасності на постнекласичному етапі розвитку науки. На підставі аналізу сутності та змісту гуманістично-ноосферної концепції визначено її парадигмальний потенціал як системи теоретичних, методологічних та аксіологічних настанов розв'язання глобальних проблем. Експліковано основні закономірності формування ноосфери на підставі дослідження філософсько-теоретичних положень гуманістиично-ноосферної концепції як методологічної бази. Доведено, що систему теоретико-методологічних принципів гуманістично-ноосферного підходу в глобалістиці утворюють фундаментальні положення синергетики, філософії нанонауки, етики науки та філософії техніки. Визначено шляхи розв'язання планетарної кризи, концептуалізовані у межах гуманістично-ноосферного підходу, показано їх системний характер. Зроблено прогноз основних тенденцій еволюції глобальних проблем людства за умов глобалізації та зроблено висновок про необхідність вибору соціумом гуманістично-ноосферної стратегії розвитку.

  Скачати повний текст

Проаналізовано національну ідентичність, визначено її зміст і розкрито структурно-функціональну роль у націєтворчому процесі в широкому контексті політичних, економічних і соціокультурних трансформацій глобалізованого світу. Обгрунтовано, що глобалізація як якісно новий етап природно-історичного розвитку людства послаблює національні структури на різних рівнях їх вияву: державному, національно-етнічному, індивідуальному, змінює спосіб ідентифікації подій і явищ учасниками глобального суспільства. Зазначено, що національна ідентичність за умов глобалізації стає динамічнішою, ніж у традиційному суспільстві, змінюється її структура та внутрішній зміст. Доведено, що національне як альтернатива глобалізації проявляється в множинній, гібридній та одночасно фрагментованій ідентифікації індивідом себе з національно-культурними світами, які межують і взаємодіють між собою. У контексті становлення глобального комунікативного простору, процесів глобальної міграції та маргіналізації розглянуто ідентифікаційні практики, окреслено перспекиви національних держав і національного суверенітету за умов глобалізаційних трансформацій, досліджено формування транснаціональних (наднаціональних) ідентичностей. Визначено чинники та механізми формування і трансформації української національної ідентичності у глобалізованому світі, з'ясовано детермінанти оптимізації процесів націєтворення, а також проаналізовано ідентифікаційні практики в культуротворчому просторі української діаспори. Сформульовано й аргументовано положення щодо необхідності для України розробки власної національної глобалізаційної стратегії.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен транзитивності, його генезис, розвиток і взаємодію транзитивних соціумів на прикладі співпраці України та Республіки Таджикистан. На міждисциплінарному рівні висвітлено теоретичні засади системного підходу до соціально-філософського аналізу феномену транзитивності, його цілей, загальних рис і характерних особливостей прояву в окремих країнах. У контексті національних інтересів України розглянуто й обгрунтовано доцільність широкого соціально-економічного та духовно-культурного співробітництва з транзитивними країнами, зокрема у регіоні Центральної Азії. Розроблено методологічні принципи організації такого співробітництва. Проаналізовано досвід співпраці України та Таджикистану в соціально-економічній, науково-технічній і культурній сферах. Виявлено синергетичний ефект цієї співпраці та визначено його вплив на можливості технологічної трансформації національних економік.

  Скачати повний текст

Визначено роль особистості в процесі побудови громадянського суспільства та найістотніші складові сучасної концепції особистості як цінності громадянського суспільства, досліджено тенденції щодо її реалізації в соціумі перехідного періоду. Обгрунтовано необхідність становлення загальносуспільної ціннісної парадигми в контексті перехідного періоду, яка об'єднає людство та перетворить його на нову глобальну цілісність, якій властива єдність комунікаційних та інформаційних чинників. Зазначено, що основою такої парадигми має бути творення суспільства нового типу, під яким розуміється глобальна спільність громадян, які утворюватимуть поліцентроване, комбіноване суспільство, схоже на єдиний організм.

  Скачати повний текст

Проаналізовано процес реформування політико-владних відносин, що виникають у перехідному суспільстві (на прикладі вивчення трансформацій даних соціальних інститутів у Польщі, Угорщині, Чехії та Словаччині). Висвітлено теоретичні аспекти існуючих підходів до реформування політико-владних відносин. Розглянуто концептуальні засади реформ у кожній з досліджуваних східноєвропейських країн. Наведено характеристику та визначено компетенцію й відповідальність органів місцевого та регіонального самоврядування. Виявлено провідні рушійні мотиви та чинники успішного проведення реформ, з'ясовано причини невдач. Розкрито сутність змін у політико-владних відносинах, визначено й проалізовано роль таких ключових елементів, як реформування центральних органів виконавчої влади, становлення органів місцевого самоврядування, описано механізм управління трансформаційним процесом. Визначено основні напрями змін у системі політичних і владних відносин: децентралізації (деконцентрації) виконавчої влади та європеїзації. Показано вплив політичних чинників на формування управлінських структур, проаналізовано інституційні рішення щодо організації центральної виконавчої влади, системи регіонального та місцевого самоврядування та механізмів взаємодії між ними. Визначено особливості формування політико-управлінських відносин та розроблено рекомендації щодо проведення реформи політико-владних інститутів в Україні.

  Скачати повний текст

Здійснено процес самовизначення Європейської спільноти у парадигмі соціального конструктивізму. З'ясовано теоретичні засади даної парадигми, її науково-методологічний потенціал щодо аналізу процесів соціокультурної ідентифікації спільнот. Визначено можливість множинних ідентичностей. За цього колективні ідентичності часто є відмінними, однак вони рідко виключають одна одну. У контексті конструктивістської перспективи поняття Європейської ідентичності може бути осягнуто через референцію до дискурсу, ніж як проста категорія культури. На відміну від розгляду ідентичності Європи як складової комплексу культурної цінності, цілей, території чи людей доцільніше її визначити на підставі термінів соціокогнітивної форми, що базується на практиках оцінювання, дискурсивних практиках і проектах ідентичностей, які можуть бути охарактеризовані у термінах діалогічної раціональності.

  Скачати повний текст

Здійснено системний аналіз філософсько-історичного та соціокультурного аспектів становлення світової спільноти за умов глобалізаційних процесів. Визначено соціокультурну суть феномену глобалізації як об'єктивного фактора розвитку суспільства та суть глобалізму як суб'єктивного фактора, а саме, політики пануючих у світі країн. Доведено, що глобалізація - вищий етап інтеграції людства. Досліджено особливості зміни конфігурації напрямків "Захід - Схід" і "Північ - Південь" під впливом глобалізаційних процесів. Проаналізовано різні варіанти впливу глобалізації на соціокультурний розвиток світової спільноти. Наголошено, що універсалізація світу має означати появу певних єдиних стандартів, але не нівелювання культурного розмаїття, що можливо внаслідок зростання освіченості населення Землі й інформованості про особливості культури різних народів.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено основні аспекти співвіднесення свободи та відповідальності за доби глобалізації. З'ясовано, що основним суб'єктом реалізації свободи та відповідальності є людина як особистість. Встановлено, що існування будь-яких соціальних інститутів, систем, структур і спільнот як соціальних суб'єктів обумовлене поведінкою конкретних осіб. Зроблено висновок, що відповідальність за діяльність будь-яких соціальних суб'єктів, а не лише фізичних осіб, покладається на відповідальних представників цих суб'єктів. Визначено зміст поняття глобалізації в аспекті його впливу на умови реалізації людиною її свободи. З'ясовано, що ефект глобалізації виникає за умови залежності (за виняткових обставин, але - закономірно) подальшого розвитку людської цивілізації від вчинків окремої людини. Доведено, що розуміння співвіднесення свободи та відповідальності людини на різних етапах розвитку філософської думки обумовлене особливостями комунікаційних, інституційних і соціокультурних характеристик тих епох, в які створювались відповідні історичні концепції співвіднесення свободи та відповідальності. З'ясовано, що за доби глобалізації розробка проблеми відповідальності людини визначається глибокими трансформаційними змінами у сфері комунікації, соціальних інститутів і культури, зокрема, зростанням впливу на поведінку людини механізмів масової комунікації, перманентною модернізацією соціальних інститутів і домінуванням ситуації мультикультуралізму. Доведено, що основними шляхами реалізації людиною свободи за умов глобалізації є інституціональний, мережевий і мультикультуральний. Встановлено, що носіями інституціональних, мультикультуральних, межових відносин завжди є конкретні особи, за умов глобалізації проблема відповідальності залишається релевантною відносно цих відносин, яка залежно від шляхів реалізації свободи особистості може бути вираженою у позитивній і негативній формах.

  Скачати повний текст