За період 2001 - 2003 рр. у МКЛШМД м. Львова виконано 627 діагностично-лікувальних фібробронхоскопій (ФБС) 294-м пацієнтам. Середній вік хворих становив 50 - 18 років. У 81,3 % випадків це пацієнти реанімаційно-анестезіологічного відділення. Тільки з діагностичною метою виконано 40 ФБС : у 17-ти пацієнтів виявлено злоякісні новоутворення бронхів, у п'яти - доброякісні, у трьох обстежено травматичні пошкодження трахеї і бронхів, у 15-ти - патології не виявлено. Діагностично-лікувальну ФБС виконано 254-м пацієнтам, 223 мали пневмонію, 148 хворих - пневмонію з ендоскопічною картиною ендобронхіту, 52 - аспіраційний синдром, 10 - клінічну і рентгенологічну картину ателектазу легень, 13 - обструктивний ендобронхіт на рівні сегментних і субсегментних бронхів без маніфестних клінічних і рентгенографічних ознак, гострий респіраційний дистрес-синдром (ГРДС) розвинувся у п'ятьох хворих. У кожному другому випадку виникла потреба у повторних процедурах: двічі ФБС виконували 59-ти пацієнтам, тричі - 25-м, чотири рази - 10-м, п'ять - 11-м, шість - 11-м, 7 - 11-м, одному - 17 і ще одному - 26 протягом двох місяців. Виконано 17 ФБС за травми грудної клітини. Двічі видалено сторонні тіла з просвіту бронхів. ФБС є малоінвазійним високоінформативним діагностичним і ефективним лікувальним методом. Не зафіксовано жодного ускладнення процедури.

За период 2001 - 2003гг. в ГКБСМП г. Львова выполнено 627 диагностико-лечебных фибробронхоскопий (ФБС) 294-м пациентам. Средний возраст составлял 50 - 18 лет. В 81,3 % случаев это пациенты реанимационно-диагностического отделения. Только с диагностической целью выполнено 40 ФБС: у 17-ти пациентов обнаружены злокачественные новообразования бронхов, у 5 - доброкачественные, у 3 - травматические повреждения трахеи и бронхов, у 15-ти - патологии не обнаружено. Диагностико-лечебную ФБС проведено 254-м пациентам, 223 имели пневмонию,148 больных - пневмонию с эндоскопической картиной эндобронхита, 52 - аспирационный синдром, 10 - клиническую и рентгенологическую картину ателектаза легких, 13 - обструктивный эндобронхит на уровне сегментных и субсегментных бронхов без манифестных клинических и рентгенографических признаков, острый респираторный дистресс-синдром (ОРДС) развился у 5 больных. В каждом втором случае возникла необходимость в повторных процедурах: дважды ФБС выполняли 59 пациентам, трижды - 25-ти, 4 раза - 10-ти, пять - 11-ти, шесть - 11-ти, 7 - 11-семерым, одному - 17 и еще одному 26 - в течении двух месяцев. Проведено 17 ФБС при травме грудной клетки. Дважды удалены посторонние предметы из просвета бронхов. ФБС - это малоинвазивный высокоинформационный диагностический и эффективный лечебный метод.

Описано випадки незвичних защемлень прутня та методи надання медичної допомоги.

Описаны случаи необычных ущемлений полового члена и методы оказания медицинской помощи.

Проведено дослідження кількості і фрагментованості фібронектину в складі імунних комплексів в материнській і ретроплацентній сироватці за нормальної і ускладненої прееклампсії вагітності. Методом преципітації ПЕГ-6000 досліджено рівень циркулюючого імунного комплексу (ЦІК) за означених станів. За прееклампсії важкого ступеня підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів у сироватці матері супроводжується фрагментативністю фібронектину і зниженням його кількості у складі імунних комплексів. У ретроплацентній сироватці за означеної патології наявність у складі імунних комплексів великої кількості фрагментів з молекулярною масою 55 кДа супроводжує нормальний рівень ЦІК. Зроблено передбачення, що фрагментованість фібронектину знижує його опсонічну активність, а фрагменти з молекулярною масою 55 кДа мають таку активність і, можливо, сприяють виведенню імунних комплексів. Одержані результати можуть бути використані під час моніторингу стану вагітних з прееклампсією.

Проведено исследование количества и фрагментарности фибронектина в составе иммунных комплексов в материнской и ретроплацентарной сыроватке при нормальной и усложненной преэклампсией беременности. Методом преципитации ПЕГ-6000 исследован уровень циркулирующий имунный комплекс ЦИК при указаных состояниях. При преэклампсии тяжелой степени повышение уровня циркулирующих иммунных комплексов в сыворотке матери сопровождается фрагментарностью фибронектина и снижением его количества в составе иммунных комплексов. В ретроплацентарной сыворотке при указанной патологии наличие в составе иммунных комплексов большого количества фрагментов с молекулярной массой 55 кДа сопровождает нормальный уровень ЦИК. Сделано предположение, что фрагментарность фибронектина снижает его опсоническую активность, а фрагменты с молекулярной массой 55 кДа имеют такую активность, и возможно, содействуют выведению иммунных комплексов. Полученные результаты могут быть использованы при мониторинге состояний беременных с преэклампсией.

У 108-ми пацієнтів із бронхіальною астмою, у яких після проведення бронхопровокаційного тесту з водним аерозолем виявлено високу (групи A) та низьку (групи B) гіперреактивність на гіпоосмолярну провокацію, визначали сироваткові концентрації g-IFN, IL-4, IL-10, загального IgE та кортизолу перед та після двадцяти сеансів галотерапії. Позитивну імунологічно-гормональну динаміку тільки у групах A, тому рівень реактивності бронхів на туман дистильованої води повинен слугувати критерієм відбору хворих на галотерапію.

У 108-ми пациентов с бронхиальной астмой, у которых после проведения бронхопровакационного теста с водным аэрозолем выявлено высокую (группы А) и низкую (группы Б) гиперреактивность на гипоосмолярную провокацию, установлены сывороточные концентрации g-IFN, IL-4, IL-10, IgE и кортизола и после двадцати сеансов галотерапии. Положительную иммунолого-гормональную динамику отмечено только в группах А, поэтому уровень реактивности бронхов на туман дисцилированной води должен служить критерием отбора больных на галотерапию.

На підставі комплексної оцінки добових коливань функціональних параметрів гемодинаміки у хворих на хронічний обструктивний бронхіт середнього ступеня важкості встановлено, що у порівнянні зі здоровими особами у цієї категорії хворих відзначено відхилення біоритмологічних параметрів гемодинаміки, які характеризуються патологічними зміщеннями на ранкову і вечірню фази добового циклу.

На основании комплексной оценки суточных колебаний параметров гемодинамики у больных с хроническим обструктивным бронхитом средней степени тяжести установлено, что по сравнению со здоровыми людьми в этой категории больных отмечены отклонения биоритмологических параметров гемодинамики, которые характеризуются патологическими смещениями на утреннюю и вечернюю фазы суточного цикла.

Механізми апоптозу задіяні у процесах ремоделювання ендометрію впродовж менструального циклу та імплантації ембріона. Одним із основних регуляторів апоптозу є p53 та bсl - 2. Порушення процесів апоптозу в ендометрію хворих на аденоміоз може з одного боку бути причиною диспластичних та гіперпластичних процесів, а з іншого - безпосередньо заважати імплантації ембріона. Вивчено експресії p53 та bсl - 2 у хворих на аденоміоз. У 20-ти здорових донорів яйцеклітин (контрольна група-КГ) та 54-х хворих на аденоміоз з якнайменше двома невдалими циклами екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) (основна група -ОГ) імуногістохімічним методом досліджено експресію p53 та bсl - 2 у зразках ендометрію, отриманих в середній лютеїновій фазі (на дні ЛГ+ 6/7 та ЛГ+8/9) в циклах стимуляції суперовуляції. У пацієнток ОГ у порівнянні з КГ відзначається істотно вища експресія p53 у залозах та стромі у другій біопсії та нижча bсl - 2 у залозах також у другій біопсії. Вищі рівні промотора апоптозу p53 та нижчі рівні інгібітора апоптозу bсl - 2 свідчать про те, що у пацієнток з аденоміозом та безпліддям порушена циклічність розвитку апоптичних процесів в ендометрію, і в стадії середньої секреції (фаза ймовірної імплантації) не відбувається потрібного на цей момент зниження інтенсивності апоптозу. У пацієнток з аденоміозом та імплантаційними невдачами спостерігають порушення ендометрійного апоптозу в бік зростання його активності у середній лютеїновій фазі.

Механизмы апоптоза задействованы в процессах ремоделирования эндометрия в течение менструального цикла и имплантации эмбриона. Одними из основных регуляторов апоптоза являются p53 и bcl - 2. Нарушения процессов апоптоза в эндометрии больных аденомиозом может с одной стороны быть причиной диспластических и гиперпластических процессов, а с другой - непосредственно мешать имплантации эмбриона. Изучено экспрессии p53 и bcl - 2 у больных аденомиозом. У 20-ти здоровых доноров яйцеклетки (контрольная группа-КГ) и 54-х больных аденомиозом с двумя неудачными циклами экстракорпорального оплодотворения (ЭКО) (основная группа-ОГ) иммуногистохимическим методом исследована экспрессия p53 и bcl - 2 в образцах эндометрия, полученных в средней лютеиновой фазе в циклах стимуляции суперовуляции. У больных ОГ по сравнению с КГ отмечалась более высокая экспрессия p53 в железах и строме во второй биопсии и более низкая bcl - 2 в железах также во второй биопсии. Повышенные уровни промотора апоптоза p53 и пониженные уровни ингибитора апоптоза bcl - 2 свидетельствуют о том, что у пациенток с аденомиозом и бесплодием нарушена цикличность развития апоптических процессов в эндометрии, и в стадии средней секреции не происходит нужного на этот момент снижения интенсивности апоптоза. У пациенток с аденомиозом и имплантационными неудачами наблюдались нарушения регуляции эндометриального апоптоза в сторону увеличения его активности в средней лютеиновой фазе.

Проаналізовано проведення комплексного лікування хворих з анальними тріщинами після операції з використанням препарату "Мідокалм", що обгрунтовано тим, що до причин виникнення хвороби відносяться нейром'язові зміни анального сфінктера та судинні зміни в анальному каналі, а їх усунення потребує нових додаткових заходів, крім загальноприйнятих знеболювальних, спазмолітиків та загоювальних складників. За цього клінічна сприйнятність препарату "Мідокалм" у хворих задовільна. Не було відзначено діареї, блювання та виявів алергії. Диспептичних розладів не виявлено, що завадило б продовженню лікування. У всіх пацієнтів, що дотримувалися раціонального застосування препарату "Мідокалм" не було побічних виявів. Не зафіксовано також негативного впливу препарату на клінічний аналіз крові, а біохімічні показники свідчать про відсутність негативного впливу на функціональний стан печінки. Застосування препарату у комплексному лікуванні хворих на анальні тріщини у післяопераційному періоді приводить до значного міорелаксувального ефекту та посилення периферійного кровообігу в анальному каналі і сфінктері, дозволяє після операції на необхідний термін підтримувати знеболювальний, розслаблювальний та загоювальний ефект. За цього констатовано нормалізацію акту дефекації, що відновлюється у найближчий час без больового синдрому, зменшення дискомфорту в ділянці заднього проходу та скорочення перебування хворих у стаціонарі.

Проведение комплексного лечения больных с анальными трещинами после операции с использованием препарата "Мидокалм" обосновано тем, что к причинам возникновения болезни относятся нейромышечные изменения анального сфинктера и сосудистые изменения в анальном канале, а их устранение требует новых дополнительных методов, кроме общепринятых обезбаливающих, спазмолитиков и заживляющих составных. При этом клиническая восприимчивость препарата "Мидокалм" у больных хорошая. Не было диареи, рвоты и проявлений аллергии. Диспептических расстройств не выявлено, что помешало бы продолжению лечения. У всех пациентов, которые придерживались рационального применения препарата "Мидокалм" не было побочных проявлений. Не зафиксировано также негативного влияния препарата на клинический анализ крови, а биохимические показатели свидетельствуют об отсутствии негативного влияния на функциональное состояние печени. Использование препарата "Мидокалм" в комплексном лечении больных с анальными трещинами в послеоперационном периоде приводит к значительному миорелаксирующему эффекту и усилению периферического кровообращения в анальном канале и сфинктере, позволяет после операции поддерживать обезболивающий, заживляющий эффект. При этом зафиксирована нормализация акта дефекации, который восстанавливается в ближайшее время без болевого синдрома, уменьшается дискомфорт на участке заднего прохода и сокращается пребывание больных в стационаре.

Проаналізовано безпосередні результати операційного лікування 40 хворих на панарицій м'яких тканин тильної (5) і долонної (35) поверхні дистальної фаланги пальця. Як критерії клінічної ефективності операційних розрізів зважали на частоту виникнення ускладнень у післяопераційному періоді, необхідність додаткових лікувальних дій, тривалість стаціонарного лікування. Оцінено результати застосування основних видів операційних розрізів: серединного, овального, ключкоподібного, підковоподібного, передньобокового (типу Клаппа), доступу за Кеневелом, а також стверджено їх клінічну ефективність у лікуванні панарицію дистальної фаланги. Підковоподібний та передньобокові (за Клаппом) розрізи виявилися неадекватними у клінічно-функціональному аспекті. На тильній поверхні пальця видалення нігтьової пластинки бережливою хірургічною санацією ключкоподібним розрізом або доступом за Кеневелом було достатнім для лікування гнійного вогнища.

Проанализированы результаты операционного лечения 40 больных с панарицием мягких тканей тыльной и ладонной поверхности дистальной фаланги пальца. В качестве критериев клинической эффективности операционных разрезов учитывали частоту возникновения осложнений в послеоперационном периоде, необходимость дополнительного лечения, продолжительность стационарного лечения. Оценены результаты применения основных видов операционных разрезов: срединного, крючкообразного, подковообразного, переднебокового (типа Клаппа), доступа по Кеневелу, а также утверждена их клиническая эффективность в лечении панариция дистальной фаланги. Подковообразные и переднебоковые (по Клаппу) разрезы оказались неадекватными в клинико-функциональном аспекте. На тыльной поверхности пальца удаление ногтевой пластинки бережной хирургической санацией крючкообразным разрезом или доступом по Кеневелу было достаточным для лечения гнойного очага.

Представлено сучасні відомості про ендемічний для України трансмісійний зооантропонозний біогельмінтоз - дирофіляріоз: його поширеність, характеристику гельмінту, клінічні варіанти перебігу, лікування, лабораторну діагностику, профілактичні і протиепідемічні заходи.

Представлены современные сведения об эндемическом для Украины трансмиссийном зооантропонозном биогельминтозе-дирофиляриозе: его распространение, характеристика гельминта, клинические варианты течения, лабораторную диагностику, профилактические и противоэпидемиологические мероприятия.

Розглянуто розповсюдження спадкової патології серед різних популяцій людей, що відбиває стан здоров'я генофонду кожної популяції. Вивчення частот природжених вад розвитку і спадкових захворювань проведено в багатьох країнах світу за останні 30 - 50 років з метою генетичного моніторингу. Вивчено показники розповсюдження природженої та спадкової патології, їх частоту, яка характеризує різні популяції, етнічні групи населення. Генетичний моніторинг, який проводиться останніми роками в різних країнах, дав змогу створити національні генетичні реєстри. Генетичні реєстри поділені на загальні та профілактичні, що охоплюють окремі групи спадкової патології (природжені вади розвитку, хромосомну патологію, моногенні захворювання, мультифакторні та ін.). Сформовано базу даних комп'ютерного реєстру сімей із муковісцидозом у Західному регіоні України за показниками обласних медико-генетичних кабінетів.

Рассмотрено распространение наследственной патологии среди разных популяций людей, что отражает состояние здоровья генофонда каждой популяции. Изучение врожденных пороков развития и наследственных болезней проведено во многих странах мира на протяжении последних 30 - 50 лет с целью генетического мониторинга. Изучено показатели распространения врожденной и наследственной патологии, её частота, которая характеризует разные популяции, этнические группы населения. Генетический мониторинг, который проведен в последние годы в разных странах, дал возможность создать национальные генетические реестры. Генетические реестры делятся на общие и профилактические, которые охватывают отдельные группы наследственной патологии (врожденные пороки развития, хромосомную патологию, моногенные заболевания, мультифакторные и др.). Сформировано базы компьютерного реестра семей с муковисцидозом в Западном регионе Украины по показателям областных медико-генетических кабинетов.

Вивчено стан кісткової тканини щелеп, що є важливим для створення коректного методу забирання нижньої щелепи за автопсії. Для видалення нижньо-щелепної кістки провели ковніроподібний розтин вздовж верхнього краю ключиці до переднього краю трапецеподібних м'язів і два допоміжні - від основного розтину до соскоподібних відростків скроневих кісток. М'які тканини відсепаровували до скронево-нижньощелепних суглобів. Нижньощелепну кістку відділяли від фіксованих до неї м'язів. Видалену нижню щелепу розміщували в кюветі, яку заповнювали дублювальним матеріалом. Одержане негативне зображення форми щелепи заповнювали швидкотверднучою пластмасою. Проводили очищення та полірування пластмасового аналогу щелепи. Протез вкладали в місце дефекту й зашивали м'які тканини. Цей метод простий і дешевий у виконанні, дозволяє уникнути порушення естетики в лицьовій і шийній ділянках.

Изучено состояния костной ткани челюсти является важным для создания корректного метода изъятия нижней челюсти при аутопсии. Для удаления нижне-челюстной кости произвели воротообразный разрез вдоль верхнего края ключицы до переднего края трапециевидных мышц и два вспомогательных - от основного разреза до сосцевидных отростков височных костей. Мягкие ткани отсепаровывали до височно-нижнечелюстных суставов. Нижнечелюстную кость отделили от фиксированных к ней мышц. Удаленную нижнюю челюсть помещали в кювет, который заполняли дублирующим материалом. Полученное негативное изображение формы челюсти заполняли быстротвердеющей пластмассой. Проводили чистку и полировку пластмассового аналога челюсти. Протез вкладывали на место дефекта и зашивали мягкие ткани. Этот метод простой и дешевый в работе, позволяет избежать нарушения эстетики лицевых и шейных участков.

Досліджено ехокардіографічні знахідки у 14-ти пацієнтів з виявленою пізньою серцевою тампонадою. Проведено огляд різних типів цього потенційно летального ускладнення. Стандартна двовимірна ехокардіографія показала значне стиснення серцевих камер у більшості пацієнтів. Лише у двох із них черезстравохідна ехокардіографія виявилася результативнішою. Представлено діагностичну схему для раннього розпізнавання серцевої тампонади. Восьмирічний клінічний досвід засвідчує переваги комплексного діагностичного підходу.

Исследованы эхокардиографические находки у 14-ти пациентов с выявленной поздней сердечной тампонадой. Рассмотрены разные типы этого потенциально летального осложнения. Стандартная двумерная эхокардиография показала значительное сжатие сердечных камер у большинства пациентов. Только у 2-х из них чреспищеводная эхокардиография оказалась наиболее результативной. Представлена диагностическая схема раннего установления сердечной тампонады. Наш восьмилетний клинический опыт свидетельствует о преимуществе комплексного диагностического подхода.

Наведено результати клінічних спостережень, присвячених створенню нових комплексних діагностичних заходів із застосуванням методу рентгеноендоваскулярної хірургії у хворих на гострий панкреатит. Застосування стадійних комплексних діагностичних заходів дозволило досягти можливості негайної якіснішої діагностики локалізації вогнищ ураження паренхіми підшлункової залози. Ефективність заходів щодо хворих на гострий панкреатит дає підстави рекомендувати їх застосування у клініці для ранньої діагностики захворювання.

Представлено результаты клинических наблюдений, которые посвящены созданию новых комплексных диагностических методов с использованием метода рентгеноэндоваскулярной хирургии у больных острым панкреатитом. Использование стадийных комплексных диагностических методов позволило достичь возможности срочной качественной диагностики локализации очага поражения паренхимы поджелудочной железы. Эффективность методов относительно больных с острым панкреатитом дает основания рекомендовать их использование в клинике для ранней диагностики заболевания.

Встановлено вираженість ендогенної інтоксикації (ЕІ) у хворих на виразкову хворобу (ВХ) з морфофункціональними змінами печінки і різними ступенями остеодефіциту проведенням обстеження 30-ти хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки. Вираженість (ЕІ) визначено за вмістом молекул середньої маси у крові, мінеральну щільність кісткової тканини поперекового відділу хребта проаналізовано методом двофотонної рентгенівської денситометрії. Встановлено, що у хворих на виразкову хворобу з морфофункціональними змінами печінки зростає ендотоксемія та порушується мінеральна щільність кісткової тканини (остеопенія, остеопороз). Вираженість порушень мінеральної щільності кісткової тканини корелює із ступенем ендогенної інтоксикації.

Установлены выраженности эндогенной интоксикации (ЭИ) у больных язвенной болезнью с морфо-функциональными изменениями печени и разными степенями остеодефицита обследованием 30-ти больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки. Выраженность (ЭИ) определено по содержанию молекул средней массы в крови, минеральную плотность костной ткани поясничного отдела позвоночника изучено методом двухфотонной рентгеновской денситометрии. Установлено, что у больных язвенной болезнью с морфо-функциональными изменениями печени увеличивается эндотоксемия и нарушается минеральная плотность костной ткани (остеопения, остеопороз), выраженность нарушений минеральной плотности костной ткани коррегирует со степенью эндогенной интоксикации.

Простежено перебіг вагітності жінок, які є носіями HbsAg (без попереднього захворювання на ВГВ), для прогнозування та запобігання акушерським ускладненням. Вивчено перебіг вагітності у 69-ти жінок, які є носіями HBsAg та 100-а жінок, які народжували у фізіологічному відділенні з використанням клінічного, лабораторного та інструментальних методів дослідження. В анамнезі носіїв HbsAg виявлено 14-разове підвищення захворюваності на хронічний тонзиліт. Вагітність у жінок, які є носіями HBs-антигену частіше ускладнювалася загрозою самовільного викидня (28,9 % до 20 %) та 14-разовим підвищенням захворюваності на гострі респіраційно-вірусні інфекції. Перебіг вагітності у жінок, які є носіями HBs-антигену, характеризується підвищеним ризиком самовільного переривання, 14-разовим підвищенням захворюваності на гострі респіраційно-вірусні інфекції та збільшенням кількості пієлітів вагітних.

Рассмотрено течение беременности у женщин, которые являются носителями HbsAg (без раннего заболевания на ВГВ) для прогнозирования и предупреждения акушерскими осложнениями. Течение беременности наблюдалось у 69 женщин, которые были носителями HbsAg и 100 женщин, которые рожали в физиологическом отделении с использованием клинического, лабораторного и инструментального методов исследования. В анамнезе носителей HbsAg выявлено увеличение заболеваемости хроническим тонзиллитом в 14 раз. Беременность у женщин, которые являются носителями Hbs-антигена чаще осложнялась угрозой выкидыша и 14-разовым увеличением заболеваемости на острые респираторно-вирусные инфекции.Течение беременности у женщин, которые являются носителями Hbs-антигена, характеризуется повышенным риском самопроизвольного прерывания беременности, 14-кратным повышением заболеваемости острыми респираторно-вирусными инфекциями и увеличением количества пиелитов у беременных.

Наведено результати амбулаторного хірургічного лікування 98-ми пацієнтів з поліетіологічними поєднаними ураженнями нігтів. У 90-а пацієнтів проведено видалення, у інших 8-ми - повздовжню гемірезекцію нігтьових пластин. У всіх випадках наявності патологічної компресії нігтьовою пластиною епоніхеального валика операцію доповнювали висіченням патологічно змінених епоніхеальних тканин, парціальною маргінальною матриксектомією в ділянці вростання. Поліетіологічні ураження нігтя є якісно відмінним за клінічним перебігом патологічного процесу, що потребує індивідуалізованого підходу до хірургічного лікування.

Приведены результаты амбулаторного хирургического лечения 98-ми пациентов с полиэтиологическими сочетаными поражениями ногтей. У 90 больных проведено удаление, у других 8 - продольную гемирезекцию ногтевых пластин. Во всех случаях присутствия патологической компрессии ногтевой пластины эпонихеального валика операцию дополняли иссечением патологически измененных эпонихеальных тканей, парциальной маргинальной матриксектомией на участке вростания. Полиэтиологические поражения ногтя являются существенно отличающимся по клиническому течению патологическим состоянием, которое требует индивидуального подхода при хирургическом лечении.

Наведено сучасні відомості про нову інфекційну хворобу - пташиний грип. Висвітлено питання етіології, епідеміології, клініки, лабораторної діагностики, організації профілактичних і протиепідемічних заходів.

Представлены современные сведения о новой инфекционной болезни - птичьем гриппе. Освещены вопросы этиологии, эпидемиологии, клиники, лабораторной диагностики, организации профилактических и противоэпидемиологических мероприятий.

Представлено результати хірургічного лікування 73-х пацієнтів із злоякісними неорганними новотворами заочеревинного простору. На підставі результатів аналізу встановлено суттєве зростання виживання хворих не тільки після радикальних операційних втручань, а також після часткових видалень новотворів у порівнянні з експлораційними лапаротоміями. Вказано на необхідність застосування радикальної хірургічної тактики у разі операційного лікування злоякісних заочеревинних новотворів.

Представлены результаты хирургического лечения 73-х пациентов со злокачественными опухолями забрюшинного пространства. На основании результатов анализа установлено существенное увеличение выживания больных не только после радикальных операционных вмешательств, а также после частичного удаления новообразований в сравнении с эксплорационными лапаротомиями. Указано на необходимость применения радикальной хирургической тактики при операционном лечении злокачественных забрюшинных новообразований.

Отримано супозиторії з ізатизоном (розчинною формою метисанона) синтезом поліетіленгліколю (30 % ПЕГ400 і 70 % ПЕГ 1500), 0,1г. ізатизону і 0,1 г. ДМСО. Ізатизон - ефективний проти сім'ї герпес-вірусів, вірусів гепатиту A, B, C й інших вірусів. Супозиторії ефективні у разі вірусних ендоцервіцитів і ерозій шийки матки, проте пацієнток слід попередньо обстежити на бактерійно-протозойні інфекції і спочатку вилікувати етіотропними засобами.

Получены суппозитории с изатизоном. Изатизон эффективен против семьи герпес-вирусов, вирусов гепатита A,B,C и др.вирусов. Суппозитории эффективны при вирусных эндоцервицитах и эрозиях шейки матки, но до этого пациенток необходимо обследовать на бактериально-протозойные инфекции и прежде всего вылечить этиотропными средствами.

Проаналізовано результати лікування 381-го хворого з доброякісною гіперплазією передміхурової залози у поєднанні з раком сечового міхура. Пріоритетом в лікуванні цієї категорії хворих є лікування раку сечового міхура. Аналіз результатів лікування показує, що важкість патологічного процесу, яка зумовлена раком сечового міхура, прямо пропорційна важкості та складності необхідного хірургічного втручання. Не викликає сумнівів доцільність та переваги одномоментних втручань. Удосконалення техніки ендоскопічних операцій, зокрема трансуретральної резекції та її модифікації, дозволило значно покращити результати лікування цієї важкої поєднаної патології.

Проанализированы результаты лечения 381-го больного с доброкачественной гиперплазией предстательной железы в сочетании с раком мочевого пузыря. Приоритетом в лечении этой категории больных является лечение рака мочевого пузыря. Анализом результатов лечения показано, что сложность патологического процесса, которая обусловлена раком мочевого пузыря, прямо пропорциональна тяжести и сложности необходимого хирургического вмешательства. Не вызывает сомнений целесообразность и перевес одномоментных вмешательств. Усовершенствование техники эндоскопических операций, а именно трансуретральной резекции и её модификации, позволило значительно улучшить результаты лечения этой сложной сочетанной патологии.